Постанова

від 23.12.2024 по справі 185/5253/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

23 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 185/5253/14-к

провадження № 51-3616 ск 20

Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу захисника з кола близьких родичів померлої підсудної ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на вирок Павлоградського міськрайонного суду від 27 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року щодо ОСОБА_2 ,

встановив:

16 грудня 2024 року до Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , у якій останній порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядкущодо померлої підсудної ОСОБА_2 в частині невстановлення підстав для її реабілітації.

Перевіривши подану касаційну скаргу, Суд дійшов наступного висновку.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.

Проте наведених вимог процесуального закону ОСОБА_3 не дотримано.

Так, відповідно до вказаної норми закону, в касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретні істотні порушення закону, що можуть бути підставами для скасування судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести відповідні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).

Зокрема, в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає незаконність судових рішень, а саме не конкретизовано допущеного місцевим судом та судом апеляційної інстанції істотного порушення кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, з огляду на положення статей 370, 371 КПК 1960 року.

Натомість ОСОБА_3 у касаційній скарзі взагалі не наводить конкретних підстав для скасування зазначених судових рішень та не вказує обґрунтувань про те, у чому полягало порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильність застосування закону про кримінальну відповідальність.

До того ж, ОСОБА_3 , порушуючи питання про реабілітацію померлої підсудної ОСОБА_2 та заявляючи вимогу про закриття кримінальної справи, конкретних підстав для закриття справи, передбачених вказаною статтею не зазначив, а також не навів обґрунтувань про те, у чому полягає незаконність вироку в частині закриття провадження щодо ОСОБА_2 у зв`язку із її смертю та відсутністю підстав для її реабілітації.

Не містить касаційна скарга ОСОБА_3 і посилань на те, які саме доводи його апеляційної скарги не були належним чином розглянуті у порядку апеляційної процедури, а також доводів на обґрунтування допущених, на переконання скаржника, судом апеляційної інстанції порушень статті 377 КПК 1960 року.

Відповідно до змісту частини 2 статті 388 КПК 1960 року, справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350, частини другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, частини першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень в тій частині, в якій вони були оскаржені, недотримання ОСОБА_3 вимог ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення ОСОБА_3 зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги до суду касаційної інстанції не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів справи.

На підставі викладеного та керуючись статтею 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Суд

постановив:

Відмовити захиснику з кола близьких родичів померлої підсудної ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у витребуванні справи за його касаційною скаргою на вирок Павлоградського міськрайонного суду від 27 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року щодо ОСОБА_2 для перевірки в касаційному порядку.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1