Постанова

від 23.10.2024 по справі 229/4984/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8995/24 Справа № 229/4984/24 Суддя у 1-й інстанції - Фролова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони справи:

заявник Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк»

третя особа: Приватний нотаріус Краматорського нотаріального округу Донецької області Радіонов Юрій Володимирович,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідеоконференції,в порядкуспрощеного позовногопровадження, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 26 липня 2024 року, постановлену суддею Фроловою Н.М. у м.Дружківка Донецької області (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

Заявник Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» 22.07.2024 звернувся до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій просив зобов`язати приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Радіонова Юрія Володимировича відповідно до ч.11 ст.118 ЦПК негайно надати інформацію зі спадкової справи №98/2022 щодо майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформацію про осіб (із зазначенням їх прізвищ, імен та по батькові, реєстраційних номерів облікових карток платників податків, їх місця проживання), які отримали свідоцтва про право на спадщину, а також інформацію про наявне спадкове майно та його вартість.

Заява про забезпечення доказів мотивована тим, що АТ «Ощадбанк», відповідно до Договору кредитної лінії №104.10-35/К-174/21 від 16.09.2021, відкрив ОСОБА_1 відновлювану кредитну лінію у розмірі 600 000,00 (шістсот тисяч) гривень. Процентна ставка за кредитом складає 13,89 % річних, яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування. Відповідач свої зобов`язання перед Банком належним чином не виконав. Станом на поточну дату заборгованість за Договором становить 600 000,00 грн (шістсот тисяч гривень 00 коп).

У квітні 2023 року Банку стало відомо про смерть 01.11.2022 ОСОБА_1 .

У зв`язку з наведеним вище 27.04.2023 Банком на адресу Першої краматорської державної нотаріальної контори було направлено заяву з вимогою до спадкоємців в порядку ст.1218 ЦК України.

18.05.2023 Банком отримано лист Першої краматорської державної нотаріальної контори №269/02-14 від 12.05.2023 з повідомленням про відкриття спадкової справи №98/2022 до майна померлого Акіменка O.A. приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Радіоновим Юрієм Володимировичем.

Після чого 19.05.2023 Банком на адресу приватного нотаріуса Радіонова Ю.В. було направлено заяву з вимогою до спадкоємців померлого ОСОБА_2 . В результаті цього 14.06.2023 отримано повідомлення від приватного нотаріуса Радіонова Ю.В. про прийняття претензії кредитора, долучення її до спадкової справи №987/2022 та доведення до відома спадкоємців ОСОБА_1 факту надходження та зміст претензії АТ «Ощадбанк».

В свою чергу, 10.06.2024 Банк направив запит №55/5.3-06/67350/2024 про надання інформації стосовно осіб, які зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, чи отримали свідоцтво про прийняття спадщини, із зазначенням ПІБ спадкоємців, датами їх народження та адресами.

02.07.2024 року на адресу філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» надійшов лист приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Радіонова Юрія Володимировича, в якому стосовно надання інформації про коло спадкоємців щодо майна ОСОБА_1 отримано відмову приватного нотаріуса, адже відповідно до ст.8 ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов`язані додержуватися таємниці цих дій. Таким чином, без ухвали суду про витребування інформації зі спадкової справи неможливо з`ясувати коло спадкоємців після смерті ОСОБА_1 .

Ухвалою Дружківського міського суду Донецьккої області від 26 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк», третя особа: Приватний нотаріус Краматорського нотаріального округу Донецької області Радіонов Юрій Володимирович про забезпечення доказів до подання позовної заяви.

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» оскаржило ухвалу суду в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, заявник, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, просить її скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, скаржник зазначає, що у даному випадку забезпечення доказів необхідне для того, щоб захистити порушене право заявника, а не для того, щоб встигнути отримати відповідні докази до настання моменту неможливості їх збирати, тому суд першої інстанції передчасно відмовив Банку у задоволенні клопотання про витребування доказів. Вказує, що Банк має намір подати до суду позов про стягнення заборгованості зі спадкоємців померлого Позичальника. Зазначає, що Банк позбавлений можливості самостійно отримати необхідні відомості про коло спадкоємців після смерті Позичальника ОСОБА_1 для захисту своїх прав у судовому порядку. Вказує, що кредитор не володіє інформацією про спадкоємців Позичальника, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про Відповідачів. Звертає увагу на те, що Банк надав суду належні та достатні докази неможливості самостійно отримати відповідні необхідні докази (листування Банку з нотаріусом містяться в матеріалах справи). Заявник вважає заяву про забезпечення доказів обґрунтованою, а обставини на які посилається Банк доведеними.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

03.10.2024 на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду від приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Радіонова Ю.В. надійшла заява про проведення апеляційного розгляду, призначеного на 12.10 годин 23.10.2024 без його присутності.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника заявника ОСОБА_3 , яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просила оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з огляду на таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи заявнику у забезпеченні доказів, виходив з того, що заявник Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» обґрунтовує заяву тим, що витребувані документи захищаються нотаріальною таємницею, що утрудняє їх отримання та можуть бути витребувані виключно судом. При цьому заявник не обґрунтовує свою заяву тим, що запитувані документи можуть бути втрачені або збирання таких доказів стане згодом неможливим чи утрудненим та не надає доказів на підтвердження таких обставин.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та погоджується з доводами заявника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Частина 1 ст. 117 ЦПК України містить перелік вимог до заяви про забезпечення доказів, зокрема у заяві необхідно зазначити докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.ст.116-119 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст.84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №367/6751/18-ц (провадження №61-23322св19) викладено наступну правову позицію: «Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом».

Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові 11.03.2020 року у справі №9901/608/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №9901/845/18.

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Натомість, механізм витребування доказів - це спосіб сприяння стороні в отриманні тих чи інших доказів, які вона не може отримати самостійно.

Отже, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст.ст.116-117 ЦПК України) та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (ст.84 ЦПК України).

Так, у заяві про забезпечення доказів АТ «Державний ощадний банк України» просив зобов`язати приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Радіонова Ю.В. надати інформацію зі спадкової справи №98/2022 щодо майна померлого позичальника ОСОБА_1 , інформацію про осіб (із зазначенням їх прізвищ, імен та по батькові, реєстраційних номерів облікових карток платників податків, їх місця проживання), які отримали свідоцтва про право на спадщину, а також інформацію про наявне спадкове майно та його вартість, оскільки зазначена інформація необхідна Банку для подачі позову до суду до спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_1 , однак такою інформацією Банк не володіє, а отримати таку інформацію від приватного нотаріуса Банку не вдалося через таємницю вчинення нотаріальних дій.

Колегія суддів вважає, що у заяві АТ «Державний ощадний банк України» з дотриманням вимог законодавства виклав вимоги про забезпечення доказів щодо витребування певної інформації зі спадкової справи стосовно кола спадкоємців після померлого позичальника ОСОБА_1 та належними і допустимими доказами довів неможливість самостійно отримати зазначену інформацію у приватного нотаріуса, що необхідно Банку для складення та подачі позову до спадкоємців ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, а відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у забезпечені доказів.

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

З огляду на вищезазначене, відмова суду першої інстанції у забезпеченні доказів з наведених в ухвалі підстав є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права, та має ознаки надмірного формалізму.

Колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у забезпеченні доказів постановлена з порушенням норм процесуального права та є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами, передбаченими процесуальним законом.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити.

Ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 26 липня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і касаційному оскаженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: