Рішення

від 25.10.2024 по справі 240/15749/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/15749/24

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 41 сесії 8-го скликання Пулинської селищної ради від 21 лютого 2024 року № 1413;

- зобов`язати Пулинську селищну раду прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 81,7089 та передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 50 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0209, земельну ділянку площею 31,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0210, які були створені в результаті поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що цей спір склався з приводу затвердження проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га та бере початок з 28 травня 2019 року, а саме після реєстрації Мартинівською сільською радою (правонаступник Пулинська селищна рада) за вх. № 258 його заяви про затвердження погодженого згідно зі статтею 186-1 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) (в редакції 07 лютого 2019 року) проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду позивачу. Стверджує, що ним було додано до заяви від 28 травня 2019 року примірник № 1 проекту землеустрою з висновком від 24 травня 2019 року № 5572/82-19 про його погодження територіальним органом Держгеокадастру та витяг з технічної документації про НГО. Посилаючись на частину шосту статті 123 ЗК України (в редакції від 07 лютого 2019 року, яка діяла на час розгляду заяви від 28 травня 2019 року) наполягає на тому, що відповідач був зобов`язаний у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування позивачу. Стверджує, що визначені статтею 123 ЗК України підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, в оскаржуваному рішенні Пулинської селищної ради від 21 лютого 2024 року № 1413 відсутні. Натомість земельна ділянка загальною площею 81,7089 га відводиться в оренду позивачу на підставі проекту землеустрою, який був погоджений 24 травня 2019 року у встановленому порядку органом Держгеокадастру та поданий на затвердження до Мартинівської сільської ради до фактичного поділу ділянки загальною площею 81,7089 га на дві ділянки з площами 50 га та 31,7089 га.

За відсутності у Пулинської селищної ради визначених статтею 123 ЗК України підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та проведеного Мартинівською сільською радою поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 на дві земельні ділянки з площами 50 га та 31,7089 га, відповідач за результатами чергового розгляду заяви позивача від 28 травня 2019 року на виконання судового рішення у справі № 240/24077/23, був зобов`язаний, на переконання позивача, затвердити проект землеустрою та передати в оренду ОСОБА_1 дві новостворені земельні ділянки загальною площею 81,7089 га - площею 50 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0209 та площею 31,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0210.

З таких підстав позивач вважає необґрунтованою та незаконною відмову Пулинської селищної ради у затвердженні проекту землеустрою та передачі в оренду ОСОБА_1 новостворених земельних ділянок загальною площею 81,7089 га, яка оформлена Рішенням 41 сесії 8 скликання Пулинської селищної ради від 21 лютого 2024 року № 1413, а рішення від 21 лютого 2024 року № 1413 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Також у позовній заяві зазначає орієнтовний розмір судових витрат, який обрахований позивачем у розмірі сплаченого судового збору та 15000 грн витрат на правничу допомогу адвоката Аваєвої Н.В., які просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пулинської селищної ради.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г. від 26 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г. від 13 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Приходько О.Г. у справі № 240/15749/24.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В. від 17 вересня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Приходько О.Г. від розгляду справи № 240/15749/24.

Відповідач позов не визнав. 06 вересня 2024 року через підсистему "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає про безпідставність заявлених позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів пояснює, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 240/24077/23 відповідачем було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 28 травня 2019 року за вх. № 528 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197. Оскільки за даними Держгеокадастру відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 відсутні (повідомлення Держгеокадастру від 14 лютого 2023 року за номером 310/41-23), зауважує на тому, що земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 як об`єкта цивільно-правових відносин, відповідно, не існує. З огляду на це на підставі статті 123 ЗК України та статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" позивачу й було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.

Також відповідач повідомляє про те, що на підставі рішення Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 04 травня 2020 року № 747 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 81,7089 га кадастровий номер 1825483600:07:000:0197 на дві окремі земельні ділянки: площею 31,7089 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0210 за межами с. Трудове, площею 50,0000 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0209 за межами с. Новий Завод Пулинського району Житомирської області і надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою зміни їх цільового призначення на 01.08. "для сінокосіння і випасання худоби". В подальшому відповідачем, як правонаступником Мартинівської сільської ради, укладенні договори оренди від 01 березня 2023 року щодо передачі вищевказаних ділянок представнику власників великої рогатої худоби.

Вважаючи безпідставною вимогу позивача у зобов`язальній частині позову щодо передання в оренду позивачу вищевказаних новостворених земельних ділянок зазначає про те, що проекти землеустрою, відомості щодо погодження з територіальним органом центрального органу виконавчого влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок площею 50 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0209 та площею 31,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0210 у встановленому порядку для затвердження відповідачем проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок в оренду позивачем не подавались.

Також наводить заперечення проти заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

11 вересня 2024 року через підсистему "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає про необґрунтованість заперечень відповідача, які не підтверджені, як вважає позивач, належними та допустимими доказами.

Позивач стверджує, що на виконання постанови Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19 та рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 240/24077/23, якими були визнані протиправними та скасовані рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29 жовтня 2019 року № 568 та рішення 30 сесії 8 скликання Пулинської селищної ради від 16 лютого 2023 року № 1077 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про виконання постанови Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19", відповідач був зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача саме від 28 травня 2019 року про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки. Заява від 28 травня 2019 року, як наполягає позивач, підлягала розгляду відповідачем відповідно до вимог статті 123 ЗК України в редакції від 07 лютого 2019 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, й на той час земельна ділянка площею 81,7089 га була зареєстрована в Державному земельному кадастрі із присвоєнням їй кадастрового номера 1825483600:07:000:0197, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав від 11 травня 2020 року № довідки 208625104, право комунальної власності зареєстровано за Мартинівською сільською радою. Також зауважує на тому, що оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 1825483600:07:000:0209 та 1825483600:07:000:0210 були утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, для передачі їх в оренду позивачу виготовлення проектів із землеустрою, їх погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а також затвердження Пулинською селищною радою законом не передбачено.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 позивач наголошує на тому, що згідно з нормами статті 123 ЗК України (в редакції на дату подання заяви від 28 травня 2019 року) відповідач повинен затвердити погоджений проект землеустрою та передати йому в оренду земельну ділянку загальною площею 81,7089 га, яка на дату винесення оскаржуваного рішення складається з двох земельних ділянок - площею 50 га та 31,7089 га, утворених в результаті поділу, а тому правомірно звернувся до суду за захистом свого майнового права.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Ухвалою від 25 жовтня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про визнання наданих відповідачем доказів неналежними залишено без задоволення.

Розглянувши доводи та заперечення сторін у позовній заяві, відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

28 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області заяву про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду для сінокосіння і випасання худоби (код КВЦПЗ 01.08).

Рішенням 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради від 27 червня 2019 року № 417 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 81,7089 га для сінокосіння і випасання худоби з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 у зв`язку з тим, що щодо цієї ділянки рішенням сесії від 28 травня 2019 року № 336 "Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування" надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ у селах Новий Завод та Трудове.

Також, рішенням 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 337 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 на 2 ділянки - площею 50,00 га та площею 31,7089 га.

ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (її частини) з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 для створення громадських пасовищ; а також рішення 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27 червня 2019 року № 417; просивши суд зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 йому в оренду на підставі відсутності законних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та альтернативного рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 240/8846/19 у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено повністю.

18 жовтня 2019 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 240/8846/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27 червня 2019 року № 417. У цій частині прийнято постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення 16 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 27 червня 2019 року № 417. Зобов`язано Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та за результатами її розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм ЗК України. В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року залишено без змін.

На виконання судового рішення у справі № 240/8846/19 Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області 29 жовтня 2019 року на 20 сесії 7 скликання повторно розглянула заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та повторно відмовила ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, прийнявши рішення від 29 жовтня 2019 року № 568. Підставою для відмови стало, те, що рішенням сесії від 28 травня 2019 року № 336 "Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування", надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ у селах Новий Завод (50,00 га) та Трудове (31,7089 га).

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29 жовтня 2019 року № 568; зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 йому в оренду; скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197; стягнути з Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на його користь 1 100 000 грн, як відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 26 грудня 2019 року у справі № 240/11704/19 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29 жовтня 2019 року № 568. Визнав протиправним та скасував рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197. Зобов`язав Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області 2 305,20 грн на відшкодування судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законодавством повторно, тим самим вичерпавши свої дискреційні повноваження. Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 100 000 грн, суд першої інстанції зазначив, що спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 є недоведеними, а тому відсутні правові підстави для задоволення такої позовної вимоги.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 березня 2020 року у справі № 240/11704/19 скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в частині визнання протиправними та скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області 2 305,20 грн на відшкодування судових витрат. Прийняв у цій частині нову постанову. Закрив провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року залишено без змін.

Приймаючи таке судове рішення та закриваючи провадження у справі в частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ця справа № 240/11704/19 та справа № 240/8846/19 містять позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 та № 337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197. Разом з тим, підставою для скасування є ті самі обставини. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції у цій частині та закриття провадження у справі у цій частині.

Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19 змінено рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в частині позовних вимог щодо зобов`язання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 Викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в такій редакції: "Зобов`язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, та за результатами її розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм Земельного кодексу України, з урахуванням висновків Верховного Суду, висловлених у цій справі".

В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в нескасованій частині та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року залишено без змін.

Між тим, 04 травня 2020 року рішенням 26 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за № 747 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки" ухвалено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 81,7089 га кадастровий номер 1825483600:07:000:0197 на дві окремі ділянки площею 31,7089 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0210 за межами села Трудове, площею 50,0000 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0209 за межами села Новий Завод Пулинського району Житомирської області; надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою зміни їх цільового призначення на 01.08. "для сінокосіння і випасання худоби" із земель комунальної власності, які розміщені за межами сіл Трудове та Новий Завод Мартинівської сільської ради площею 31,7089 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0210, площею 50,0000 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0209; замовити у землевпорядній організації, яка має відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, проект землеустрою, погодити його згідно з чинним законодавством та подати на розгляд та затвердження чергової сесії сільської ради.

02 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Пулинської селищної ради (правонаступник Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області) із заявою № 02-02-2023/001 про виконання постанови Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19, у якій просив розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 з урахуванням відповіді Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 12 січня 2023 року № 29-6-0,9-125/2-23 та Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 17 травня 2019 року № 5526/0/80-19 (зареєстрований ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 24 травня 2019 року за № 5572/82-19), яким погоджено зазначений проект землеустрою.

16 лютого 2023 року на 30 сесії 8-го скликання Пулинською селищною радою прийнято рішення № 1077 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про виконання постанови Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19".

Згідно з цим рішенням, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 02 лютого 2023 року № 02-02-2023/001 та зважаючи на те, що в Держгеокадастрі відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 відсутні (повідомлення Держгеокадастру від 14 лютого 2023 року за номером 310/41-23), земельної ділянки з даним кадастровим номером, як об`єкта цивільно-правових відносин, не існує, селищна рада вирішила вважати неможливим прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 .

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 30-ї сесії 8 скликання Пулинської селищної ради від 16 лютого 2023 року № 1077 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про виконання постанови Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19". Зобов`язано Пулинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 лютого 2023 року № 02-02-2023/001 та прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм ЗК України. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи це рішення суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходили з того, що всупереч вказаній постанові Верховного Суду, відповідачем спірним у справі рішенням фактично не прийнято жодного із передбачених ЗК України рішень (або про затвердження проекту землеустрою, або про відмову в затвердженні проекту землеустрою), що суперечить вимогам ЗК України. У рішенні відсутня належна мотивація цього рішення. Приймаючи спірне рішення відповідач послався на те, що в Держгеокадастрі відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 відсутні (повідомлення Держгеокадастру від 14 лютого 2023 року за номером 310/41-23), земельної ділянки з даним кадастровим номером, як об`єкта цивільно-правових відносин, не існує. В той же час, таким обставинам не надавав оцінку Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 240/11704/19. Вони не були предметом дослідження. Також, зі спірного рішення неможливо встановити чи враховано відповідачем висновки Верховного Суду з приводу перевірки того чи погоджено проект землеустрою у встановленому порядку чи ні. Тому суди дійшли висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, оскільки таке рішення не відповідає вимогам ЗК України, що свідчить про те, що заява позивача розглянута неналежним чином. Такі обставини покладені в основу висновків про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення 30 сесії 8 скликання Пулинської селищної ради від 16 лютого 2023 року № 1077.

Враховуючи те, що відповідач належним чином не реалізував своїх повноважень, оскільки відповідного рішення не прийняв, суди зазначили, що у встановлений позивачем спосіб шляхом зобов`язання Пулинську селищну раду прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 81,7089 та передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 50 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0209, земельну ділянку площею 31,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0210, які були створені в результаті поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Суди дійшли висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Пулинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 лютого 2023 року № 02-02-2023/001 та прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм ЗК України.

21 лютого 2024 року Пулинська селищна рада на 41 сесії 8-го скликання ухвалила рішення № 1413 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 ".

У цьому рішенні зазначено, що "розглянувши заяву ОСОБА_1 від 02 лютого 2023 року № 02-02-2023/001 з проханням відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19 розглянути його заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 з урахуванням відповіді Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 12 січня 2023 року № 29-6-0.9-1252-23 та Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 17 травня 2019 року № 5526/0/80-19, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року, повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 від 28 травня 2019 року за вх. № 258 про затвердження проекту землеустрою, зважаючи на той факт, що в Держгеокадастрі відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 відсутні (повідомлення Держгеокадастру від 14 лютого 2023 року за номером 310/41-23), земельної ділянки з даним кадастровим номером, як об`єкта цивільно-правових відносин, не існує. Керуючись статтею 12 ЗК України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи висновки постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва, житлово-комунального господарства та екології, селищна рада вирішила відмовити ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.".

Вважаючи протиправним рішення 41 сесії 8-го скликання Пулинської селищної ради від 21 лютого 2024 року № 1413 позивач звернувся до суду з цим позов, визначивши спосіб захисту свого порушеного права зобов`язанням Пулинської селищної ради прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 81,7089 та передання йому в оренду земельної ділянки площею 50 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0209 та земельної ділянки площею 31,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0210, які були створені в результаті поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.

Тобто предметом оскарження у цій справі є рішення 41 сесії 8-го скликання Пулинської селищної ради від 21 лютого 2024 року № 1413, яким оформлено розгляд заяви позивача від 02 лютого 2023 року № 02-02-2023/001.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Частиною першою статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як передбачено у підпунктах "а", "в" частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У статті 34 ЗК України встановлено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Відповідно до частини першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування встановлені статтею 122 ЗК України, відповідно до частини першої якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною першою статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Як встановлено у частині другій цієї ж статті ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина третя статті 123 ЗК України).

Частиною шостою цієї ж статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до частин дванадцятої, п`ятнадцятої статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, як це визначено у частині першій статті 124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва), здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Як було визначено у частині шостій статті 186 ЗК України (у редакції на час подання на погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби ОСОБА_1 за рахунок земель запасу комунальної власності 17 травня 2019 року) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. При цьому частиною сімнадцятою цієї ж статті встановлено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Аналогічна норма закріплена у чинній натепер редакції статті 186 ЗК України (частина восьма).

Своєю чергою, положеннями частини вісімнадцятої статті 186 ЗК України (у тій же редакції на час погодження проекту землеустрою) було встановлено, що кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України було передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності, зокрема, у користування громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою або рішення про відмову у переданні земельної ділянки у користування.

Вирішуючи спірне у цій справі питання щодо прийняття відповідачем рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 81,7089 га суд виходить з такого.

Суд враховує, що позивач неодноразово звертався до суду щодо оскарження рішень сільської ради, якими йому було відмовлено у затвердженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду за заявою від 28 травня 2019 року.

Проте, предметом оскарження у цій справі є рішення 41 сесії 8-го скликання Пулинської селищної ради від 21 лютого 2024 року № 1413, прийняте відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 240/24077/23, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, в частині зобов`язання Пулинської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 лютого 2023 року № 02-02-2023/001 та прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм ЗК України.

Так, 02 лютого 2023 року ОСОБА_1 було подано до Пулинської сільської ради заяву за № 02-02-2023/001 "Про виконання постанови Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19", у якій з посиланням на це судове рішення Верховного Суду позивач просить розглянути його заяву "про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 з урахуванням відповіді Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 12 січня 2023 року № 29-6-0,9-125/2-23 та Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17 травня 2019 № 5526/0/80-19 (зареєстровано ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 24 травня 2019 року за № 5572/82-19), яким погоджено зазначений проект землеустрою.".

Визначаючись у спірному питанні суд враховує, що, як вже йшлося, земельним законодавством передбачено певний порядок послідових етапів у процесі безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності, зокрема, у користування громадян, що дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Таке правозастосування наведених вище норм земельного законодавства є усталеним й відповідні правові висновки підтримуються Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 808/3083/17, а також у вже згаданій постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Позивач, неодноразово оскаржуючи у судовому порядку рішення відповідача, стверджував про безальтернативний обов`язок відповідача затвердити погоджений у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби загальною площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.

Між тим, Верховний Суд послідовно звертає у своїх рішеннях увагу й на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки, так само як і розроблення проекту, не означає позитивного рішення про надання її у власність/користування, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому немає підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача на цьому етапі.

Аналогічно звертав увагу Верховний Суд у згаданій постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19, - у спірних правовідносинах як позивач, так і інші особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Верховний Суд неодноразово вирішував спори щодо правомірності дій, зокрема органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам та у своїх постановах висловлював правові висновки, узагальнено суть яких зводиться до того, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки може бути наданий декільком особам, які звернулись з відповідними заявами про його надання. Як наслідок, проект можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, - визначатиметься на стадії затвердження проекту та надання її у власність/користування.

Не знайшла підстав для відступу від таких висновків й Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду під час розгляду справи № 154/3345/16, результат розгляду якої завершився ухваленням постанови від 18 травня 2022 року.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог суд враховує те, що за змістом оскаржуваного рішення Пулинської селищної ради від 21 лютого 2024 року № 1413 підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 слугувало те, що земельної ділянки з даним кадастровим номером, як об`єкта цивільно-правових відносин, не існує оскільки в Держгеокадастрі відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 відсутні, що підтверджується повідомленням Держгеокадастру від 14 лютого 2023 року за номером 310/41-23.

Цей факт не заперечується сторонами і не є спірним у цій справі.

Так, відповідно до частин першої шостої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Як встановлено у частинах дев`ятій, десятій статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

За змістом спірних правовідносин, що не оспорюється та не заперечується сторонами, рішенням 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 336 було ухвалено рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (її частини) з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 для створення громадських пасовищ. Рішенням 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28 травня 2019 року № 337 було ухвалено рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 на 2 окремі ділянки - площею 50,00 га та площею 31,7089 га.

Вказані рішення Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 240/8846/19, яке набрало законної сили 18 жовтня 2019 року, визнані такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 травня 2020 року, наданою позивачем разом з позовною заявою у цій справі, суд встановив, що земельна ділянка площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 була зареєстрована 23 серпня 2018 року Відділом у Пулинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, 05 жовтня 2018 року зареєстрована у комунальну власність за Мартинівською сільською радою (номер запису 29115967); підстава для державної реєстрації права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Мартинівської сільської ради від 27 вересня 2018 року, наказ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність", наказ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" серія та номер: 6-3845/14-18-СГ, виданий 27 вересня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області.

Своєю чергою, 04 травня 2020 року рішенням 26 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за № 747 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки" ухвалено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 81,7089 га кадастровий номер 1825483600:07:000:0197 на дві окремі ділянки площею 31,7089 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0210 за межами села Трудове, площею 50,0000 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0209 за межами села Новий Завод Пулинського району Житомирської області; надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою зміни їх цільового призначення на 01.08. "для сінокосіння і випасання худоби" із земель комунальної власності, які розміщені за межами сіл Трудове та Новий Завод Мартинівської сільської ради площею 31,7089 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0210, площею 50,0000 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0209; замовити у землевпорядній організації, яка має відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, проект землеустрою, погодити його згідно з чинним законодавством та подати на розгляд та затвердження чергової сесії сільської ради.

Згідно з доказами в матеріалах справи станом на 11 травня 2020 року до Державного земельного кадастру внесено інформацію про: земельну ділянку площею 31,7089 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0210 за межами села Трудове Пулинського району Житомирської області, форма власності комунальна, цільове призначення: 16.0 землі запасу, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; та земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0209 за межами села Новий Завод Пулинського району Житомирської області, форма власності комунальна, цільове призначення: 16.0 землі запасу, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

За даними з Державного реєстру речових прав щодо земельної ділянки площею 31,7089 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0210, зареєстровано право оренди 17 жовтня 2023 року на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2023 року з представником власників великої рогатої худоби, для сінокосіння та випасання худоби. Аналогічно й щодо земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 1825483600:07:000:0209, зареєстровано право оренди 17 жовтня 2023 року на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2023 року з представником власників великої рогатої худоби, для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідач у своїх запереченнях проти заявлених позовних вимог наполягає на тому, що на час ухвалення оскаржуваного у справі рішення орган місцевого самоврядування реалізував правомочності щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності територіальної громади передавши новосформовані земельні ділянки для створення громадських пасовищ.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Суд зазначає, що правозастосування у кожній справі обмовлене встановленими обставинами окремої справи, й суд вважає, що у цій справі слід насамперед врахувати її конкретні та специфічні обставини та виходити з того, що на час подання ОСОБА_1 заяви від 28 травня 2019 року в Держгеокадастрі містились відомості щодо земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, що відповідачем не заперечується та не спростовано під час судового розгляду.

А тому слушними є доводи позивача про те, що на час подання ним згідно із заявою від 28 травня 2019 року на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 йому в оренду жодних правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, не було.

У рішенні у справі "Kopeckу v. Slovakia" (заява № 44912/98, пункт 52) Європейський суд з прав людини узагальнив висновок про належне правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування у наступний спосіб: якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. також рішення у справах: "Vilho Eskelinen and Others v. Finland", п. 94, заява № 63235/00; "Haupt v. Austria", п. 47, заява № 9816/82; "Radomilja and Others v. Croatia", п. 142, заява № 25376/06; "Draon v. France", п. 65, заяви № 1513/03, № 11810/03 та ін.).

Поняття "якість закону" (quality of law) охоплює такі характеристики відповідного акта законодавства як чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність і послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які у ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили. При цьому норми права, що не відповідають критерію "якості закону" (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливості адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єктів владних повноважень у права такої особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вказав, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22 сформулював визначення терміну "легітимні очікування", що походять від англійського терміну "legitimate expectations" як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування.

У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.

Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисту "малої людини" від "великої держави", в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Перевіривши у межах спірних правовідносин відповідність поведінки відповідача суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а також пропорційності в аспекті дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілям, на досягнення яких спрямоване оскаржуване у цій справі рішення.

Окремо суд зауважує щодо порушення відповідачем критерію "своєчасності, тобто ухвалення рішення протягом розумного строку" звертаючи увагу на висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України", у якому підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як обґрунтовано наполягає позивач, вимогами частини шостої статті 123 ЗК України у редакції від 07 лютого 2019 року, яка діяла на час розгляду його заяви від 28 травня 2019 року (так і за редакцією цієї норми натепер), орган місцевого самоврядування був зобов`язаний у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування.

Межі правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень окреслені у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. При цьому, вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Наведені висновки дають підстави вважати, що ухвалюючи спірне у цій справі рішення від 21 лютого 2024 року № 1413 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, що утворює правові підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.

Вирішуючи питання обраного позивачем способу захисту суд виходить з того, що відповідно до частини першої та другої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Матеріалами справи не підтверджено, як і не стверджено позивачем та не встановлено судом під час судового розгляду обставин щодо звернення позивача до органу місцевого самоврядування, який уповноважений передавати у користування земельні ділянки із земель комунальної власності відповідної територіальної громади згідно зі статтею 122 ЗК України, та дотримання позивачем встановленого ЗК України порядку щодо набуття у користування (оренду) земельних ділянок площею 50 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0209 та площею 31,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0210.

При цьому суд враховує, що обґрунтовуючи заявлену вимогу позивач стверджує про звернення з цим позовом до суду задля захисту свого майнового права, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17.

Проте у цій постанові Велика Палата вирішувала питання щодо юрисдикції спору.

Водночас суд бере до уваги й те, що жодних речових прав на земельну ділянку площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 позивач не набув, тож мова йде про приватний інтерес.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", який треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Суд зазначає, що саме лише прагнення позивача отримати земельні ділянки з кадастровими номерами 1825483600:07:000:0209 та 1825483600:07:000:0210 у користування (оренду) не свідчить про порушення законного інтересу ОСОБА_1 , оскільки такий інтерес на момент ухвалення оскаржуваного у цій справі рішення сільської ради реалізований не був.

Такий же підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2023 року у справі № 160/3164/22 та 11 липня 2024 року у справі № 160/15540/22.

При цьому суд вважає доречним зауважити на тому, що приймаючи рішення щодо поділу спірної ділянки та створення громадських пасовищ відповідач фактично юридично закріпив право користування земельною ділянкою необмеженою кількістю мешканців Пулинської територіальної громади для потреб сінокосіння та випасання худоби, чим, фактично, не обмежив і право позивача щодо користування громадським пасовищем поряд з іншими мешканцями громади на загальних засадах.

Між тим, Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 240/11704/19 звертав увагу на тому, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес. При цьому питання розпорядження землями сільськогосподарського призначення має значний суспільний інтерес, оскільки інтенсивне та/або неефективне сільськогосподарське використання таких земель може призвести до виснаження значної частини найбільш родючих земель особливої цінності та збільшити негативний вплив на навколишнє природне середовище.

При вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у приватну власність (користування) дотримання процедури та поетапності процесу безоплатної передачі таких земельних ділянок у приватну власність (користування) є важливим для досягнення справедливої рівноваги та дотримання балансу між суспільним та приватними інтересами, оскільки санкціонування неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, зокрема земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) суперечать загальним інтересам.

Як склались спірні обставини у цій справі, спірного об`єкта, а саме, - земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, натепер не існує. Оскільки позивач у встановленому законом порядку не звертався до відповідача щодо передання в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 1825483600:07:000:0209 та 1825483600:07:000:0210 й відповідач не вчиняв жодних дій щодо розгляду відповідного звернення як і не приймав жодних владних-управлінських рішень на виконання своїх функцій та повноважень щодо розпорядження означеними земельними ділянками, інтерес позивача щодо цих ділянок відповідачем не порушено.

Водночас обраний позивачем спосіб захисту фактично зумовить перебрання судом повноважень органу місцевого самоврядування й вирішення питань, віднесених до компетенції відповідача, а саме щодо надання в оренду земельних ділянок комунальної власності, що є неприпустимим та не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства. Втручання у такий спосіб у повноваження відповідача не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин. Своєю чергою, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, інакше було б порушено принцип поділу влади.

У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що як пред`явлення позову до неналежного відповідача, так і обрання неефективного / неналежного способу захисту не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі та не позбавляють суд першої інстанції обов`язку здійснити розгляд справи по суті (пункт 6.33 постанови від 06 червня 2024 року у справі № 990/313/23).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є самостійною підставою для відмови в позові в частині вимог, що є предметом судового розгляду.

Тому заявлені позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки загальною площею 81,7089 та передати в оренду земельну ділянку площею 50 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0209 та земельну ділянку площею 31,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0210, які були створені в результаті поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197, задоволенню не підлягають.

Обираючи належний спосіб захисту відповідний порушеному праву за спірних обставин, що склались у цій справі, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02 лютого 2023 року № 02-02-2023/001 з урахуванням висновків суду у цій справі.

Отже, за наведеного правового регулювання спірних правовідносин та виходячи із встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі положень частини третьої статті 139 КАС України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, судовий збір у сумі 484,48 грн, сплачений позивачем згідно із квитанцією від 20 серпня 2024 року, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, суд зазначає таке.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Як вже йшлося, за правилами частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, у разі часткового задоволенні заявлених вимог підлягають компенсації пропорційно розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Позивачем подано суду клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката Аваєвої Н.В., до якого додано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 08 серпня 2023 року № б/н, додаткової угоди до цього договору від 18 жовтня 2024 року, рахунку-фактури від 21 жовтня 2024 року на суму 15000 грн, акта приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 21 жовтня 2024 року, квитанцію про надіслання відповідачу цих документів.

За умовами пункту 1.2 договору про надання правничої (правової) допомоги від 08 серпня 2023 року № б/н адвокат Аваєва Н.В. надає позивачу правничу (правову) допомогу у вигляді представництва інтересів позивача в усіх державних органах, органах самоврядування, установах, судах тощо, надання консультацій, складання запитів, заяв, скарг, листів, процесуальних документів тощо.

Згідно з пунктом 1.3 цього ж договору про надання правничої (правової) допомоги у суді по конкретній справі зазначається у акті приймання-передачі наданої правової допомоги або у додатковій угоді до цього договору.

Як визначено у додатковій угоді від 18 жовтня 2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 08 серпня 2023 року № б/н, сторони відповідно до пункту 1.3 договору узгодили вартість правової допомоги (гонорару) у фіксованому розмірі по справі № 240/15749/24 у суді першої інстанції: складання позовної заяви, додаткових заяв і клопотань у справі 15000 грн (пункт 1). Додаткові витрати, які можуть виникнути при наданні правової допомоги у справі № 240/15749/24 (наприклад, участь у судових засіданнях), можуть бути визначені сторонами окремо і компенсовані замовником в порядку договору (пункт 2). Фіксована виплата згідно з пунктом 1 цієї угоди за надання правової допомоги в суді першої інстанції сплачується протягом двадцяти робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно з актом приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 21 жовтня 2024 року, виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги (правничу допомогу) у справі № 240/15749/24 в суді першої інстанції на суму, визначену додатковою угодою до договору від 18 жовтня 2024 року, яка склала 15000 грн, які не включають участь представника у судових засіданнях, а саме: підготування та подання позовної заяви, вчинення дій по збиранню доказів, ведення справи в суді (заяви по суті справи та інші заяви і клопотання).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Верховний Суд, розглядаючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у своїй судовій практиці неодноразово зазначав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Вирішуючи питання обґрунтованості та співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у цій справі суд враховує, що адвокатом позивача Аваєвою Н.В. подано суду позовну заяву. Відповідь на відзив подано позивачем ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 подано суду заяву про подання заяви про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу разом клопотанням про визнання наданих відповідачем документів неналежними доказами. Також ОСОБА_1 подано суду заяву про відвід судді Приходько О.Г. від розгляду справи № 240/15749/24 з доданням копії адвокатського запиту адвокату Аваєвої Н.В. до Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року № 20240903/001, а також клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів з вимогою приєднання до заяви про відвід судді інформації про дату та час виготовлення чернетки ухвали суду про відкриття провадження.

За результатом дослідження та аналізу матеріалів справи та поданих на підтвердження витрат на правничу допомогу доказів суд встановив підтвердженим обумовленим договором про надання правничої (правової) допомоги від 08 серпня 2023 року № б/н, додатковою угодою до цього договору від 18 жовтня 2024 року та актом приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 21 жовтня 2024 року лише підготування адвокатом Аваєвою Н.В. позовної заяви у цій справі та подання адвокатського запиту від 03 вересня 2024 року № 20240903/001 до Житомирського окружного адміністративного суду.

Погоджених сторонами у додатковій угоді від 18 жовтня 2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 08 серпня 2023 року № б/н та акті приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 21 жовтня 2024 року додаткових заяв, клопотань у справі, складних адвокатом Аваєвою Н.В. матеріали цієї справи не містять, як і доказів вчинення нею дій (та яких саме) по збиранню доказів, ведення справи у суді (заяви по суті справи та інші заяви і клопотання), про що йдеться у додатковій угоді та акті приймання-передачі, із зазначенням цих дій.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування суми коштів за критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, виходить з того, що ця справа розглянута за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами, адвокатом позивача подано позовну заяву, зміст доводів сторони позивача у якій, з огляду на обґрунтування позовів, викладених у судових рішеннях у справах № 240/8846/19, № 240/11704/19, № 240/24077/23, вже наводився у інших справах.

При цьому суд також враховує заперечення Пулинської селищної ради щодо заявленого до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу у цій справі у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу та у відзиві на позовну заяву, яка стверджує про безпідставність визначених до відшкодування витрат та їх завищення.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на доводи відповідача із запереченнями їх розміру, та враховуючи те, що згідно з додатковою угодою від 18 жовтня 2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 08 серпня 2023 року № б/н та акта приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 21 жовтня 2024 року сторони фактично підтвердили підготовку адвокатом позовної заяви у цій справі, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги, а також враховуючи пропорційний розподіл судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог за правилами частини третьої статті 139 КАС України, до відшкодування позивачу підлягає 3000 грн витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі, як такі, що відповідатимуть критерію розумності та реальності.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 41 сесії 8-го скликання Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 21 лютого 2024 року № 1413.

Зобов`язати Пулинську селищну раду Житомирського району Житомирської області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 02 лютого 2023 року № 02-02-2023/001 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Пулинської селищної ради Житомирського району Житомирської області 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.) сплаченого судового збору та 3000 грн (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

25.10.24