Рішення

від 25.10.2024 по справі 300/2222/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2024 р. справа № 300/2222/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про зобов`язання нарахувати, виплатити заробітну плату за період з 01.01.2024 по 20.02.2024 та вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє представник, адвокат Булавинець Микола Миколайович (надалі по тексту також представник позивача), звернулася в суд із адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі по тексту також Управління, Управління Держпраці в області), у якому просила:

- зобов`язати Управління Держпраці в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 01.01.2024 по 20.02.2024 з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023;

- зобов`язати Управління Держпраці в Івано-Франківській області виплатити вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , з 24.11.2015 обіймала посаду начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці категорії "Б" в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області. Стаж позивача на займаній посаді становить понад 8 років, стаж державної служби понад 18 років.

На початку 2022 року позивача попереджено про наступне звільнення з підстав ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Надалі, наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 12.12.2022 за №269-к ОСОБА_1 звільнена з посади начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці з 12.12.2022 у зв`язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (надалі по тексту також Закон України "Про державну службу", Закон №889-VIII).

Не погоджуючись з коментованим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, у якій просила визнати протиправним і скасувати наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 12.12.2022 за №269-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити на посаді начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці Управління з 13.12.2022, а також стягнути з Управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.12.2022 по дату ухвалення рішення у справі, виходячи із середньоденної заробітної плати 744,97 гривень та моральну шкоду в розмірі 67 000,00 гривень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 у справі №300/5212/22 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, у подальшому постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 апеляційну скаргу задоволено частково: визнано протиправним і скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 12.12.2022 за №269-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача поновлено на посаді начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці Управління з 13.12.2022, а також стягнуто з Управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.12.2022 по 27.06.2023 в сумі 105 040,77 гривень без урахування обов`язкових податків та зборів.

Наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07.07.2023 за №13-к, позивача поновлено на посаді начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці з 13.12.2023, разом із тим 12.07.2023 попереджено про наступне звільнення з посади державної служби у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Так, наказом Управління Держпраці від 14.07.2023 за №18-к ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника з 17.07.2023, надалі наказом від 20.02.2024 за №452/3к звільнено у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Обґрунтовуючи протиправність дій Управління в частині не здійснення нарахування та виплати заробітної плати за період з 01.01.2024 по 20.02.2024 з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023 (надалі по тексту також Постанова №1409), позивач звертає увагу на не встановлення Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області посадового окладу начальнику відділу гігієни та експертизи умов праці, займаної ОСОБА_1 до моменту звільнення, відповідно до вищезгаданої постанови.

З приводу зобов`язання Управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо виплати вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат з врахуванням Постанови №1409, посилається на порушення Управлінням припису частини 4 статті 87 Закону України "Про державну службу" за №889-VІІІ від 10.12.2015.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.6-7 том І).

На виконання коментованої ухвали суду, позивачем через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 02.04.2024 подано заяву на усунення недоліків позовної заяви (а.с.9-21 том І).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Одночасно судом витребувано у відповідача письмові докази, необхідні для розгляду адміністративної справи №300/2222/24 (а.с.22-23 том І).

Управління Держпраці в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву, що на адресу суду надійшов з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд 18.04.2024" (а.с.28-35 том І). З доводами позивача, викладеними у позовній заяві, Управління не погоджується, вказуючи про безпредметність заявленого позову й відтак просить суд відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.

Стосовно відсутності правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.2024 по 20.02.2024 з врахуванням Постанови №1409, посилаючись на зміст постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 12.01.2022 за №14 та наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області "Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області" від 17.01.2022 за №22, вказує на недоцільність проведення класифікації посад державної служби з огляду на перебування органу у процесі ліквідації та не виконання останнім повноважень та функцій, покладених на Управління.

В обґрунтування правомірності не проведення виплати вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат з врахуванням Постанови №1409, звертає увагу на обставину звільнення позивача із займаної посади наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 12.12.2022 за №269-к "Про звільнення ОСОБА_1 " на підставі пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" за №889-VІІІ від 10.12.2015, а саме ліквідації державного органу, внаслідок чого ОСОБА_1 виплачена вихідна допомога при звільненні з посади начальника відділу гігієни та експертизи умов праці.

Так, на переконання Управління, зважаючи на обставини подальшого поновлення позивача на займаній посаді, оголошення їй простою, та наступного звільнення наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 20.02.2024 за №452/3к з тих же підстав, а саме у зв`язку з ліквідацією державного органу, а також беручи до врахування характер одноразовості вихідної допомоги при звільненні, вважає, що підстави для повторної виплати вихідної допомоги при звільненні відсутні.

Окрім цього, наголошує на тому, що опісля поновлення працівника на роботі виплачена йому вихідна допомога поверненню не підлягає, відтак, на думку органу, ОСОБА_1 вже скористалася правом на отримання такої під час звільнення у грудні 2022 року.

На виконання пунктів 5.2, 5.1 ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду про відкриття провадження від 08.04.2024, через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 18.04.2024 надійшли письмові пояснення Управління (а.с.36-40 том І), а також заявою з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд 18.04.2024" долучено до матеріалів справи витребувані судом копії письмових доказів (а.с.41-119 том І).

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області повторно подано до суду витребувані копії письмових доказів разом із супровідним листом за вих.№ІФ/1/4048-22 від 18.04.2024, зареєстровані в канцелярії суду 18.04.2024 (а.с.120-267 том І).

ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 22.04.2024 направлено на електронну адресу суду відповідь на відзив, зареєстрований в канцелярії суду 23.04.2024 (а.с.268-274 том І).

Доповнюючи вже викладені у адміністративному позові аргументи з приводу протиправності дій Управління, позивач наголошує, що не проведення Управлінням класифікації посад державної служби у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" від 23.10.2023 за №1109 (надалі по тексту також Постанова №1109) не позбавляє останню права на отримання заробітної плати та інших виплат відповідно до розмірів, визначених Постановою №1409.

Позивачем також подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, котра на адресу суду надійшла з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд 02.05.2024" (а.с.1-8 том ІІ).

У подальшому від ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 17.06.2024 надійшло клопотання про заміну сторони у справі, в якому позивач просила замінити здійснити заміну відповідача у справі Управління Держпраці в Івано-Франківській області на Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (а.с.9-16 том ІІ).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 зобов`язано Управління Держпраці в Івано-Франківській області та Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці надати до суду письмові пояснення щодо допущення/не допущення коментованої заміни відповідача у адміністративній справі №300/2222/24 (а.с.17-18 том ІІ).

На виконання вищезазначеної ухвали суду, Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 01.07.2024 подано письмові пояснення із запереченнями проти заміни відповідача (а.с.21-25 том ІІ).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 у адміністративній справі №300/2222/24 замінено відповідача: Управління Держпраці в Івано-Франківській області його правонаступником Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (надалі по тексту також відповідач, міжрегіональне управління, Південно-Західне МУДС з питань праці) (а.с.27-29 том ІІ).

Відповідач скористався правом подання відзиву на адміністративний позов, що надійшов на адресу суду з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд 29.07.2024" (а.с.34-43 том ІІ), за змістом котрого міжрегіональне управління не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Коментуючи відсутність підстав в Управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат з урахуванням Постанови №1409 при її звільненні у лютому 2024 року, відповідач звертається до обставини повторного звільнення позивача з тих же підстав (ліквідація державного органу) та з того ж державного органу, відтак вважає, що виплата вихідної допомоги вдруге за таким умов не передбачена.

Щодо правомірності не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати у період з 01.01.2024 по 20.02.2024 з урахуванням Постанови №1409, наголошує на перебуванні Управління у період звільнення ОСОБА_1 наказом від 20.02.2024 за №452/3к у стані припинення, що унеможливлювало проведення відповідного нарахування.

Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 29.07.2024 подано письмові пояснення на виконання пункту 5.2 ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 про заміну неналежного відповідача (а.с.44-49 том ІІ).

ОСОБА_1 направлено на адресу суду відповідь на відзив, що надійшов з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд 30.07.2024" (а.с.50-54 том ІІ), а також заяву про пришвидшення розгляду адміністративної справи, зареєстровану в канцелярії суду 19.09.2024 (а.с.55 том ІІ).

Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу віл 23.09.2024, якою витребувано копії письмових доказів та пояснень у ОСОБА_1 та Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (а.с.56-57 том ІІ).

На виконання вищезгаданої ухвали відповідачем направлено на адресу суду супровідний лист за №ПЗ/10.1/5973-24 від 25.09.2024 разом з витребуваними матеріалами, зареєстрований в канцелярії суду 25.09.2024 (а.с.61-74 том ІІ), а також продубльовано такі письмові докази шляхом подання двох заяв про долучення до матеріалів адміністративної справи, що надійшли засобами електронного зв`язку через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 25.09.2024 (а.с.75-86 том ІІ, а.с.87-102 том ІІ). Окрім цього, позивачем з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд 25.09.2024" подано витребувані судом копії документів та письмові пояснення (а.с.103-127 том ІІ).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви та відзиву на позов, письмових заяв та додаткових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Наказом від 24.11.2015 за №100-к ОСОБА_1 24.11.2015 призначено на посаду начальника відділу з експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області за переведенням з Територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області (а.с.70 том І), а наказом від 29.12.2018 за №277-к позивача з 01.01.2019 переміщено на посаду начальника відділу з питань гігієни праці та експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області (а.с.80-81 том І).

Судом, із відомостей публічних даних Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом) з`ясовано, що в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду в 2023 році перебувала справа №300/5212/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Південно-Західне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправним та скасування наказу від 12.12.2022 за №269-к, поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 67 000,00 гривень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 у справі №300/5212/22, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №300/5212/22 вказане судове рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Так, зі змісту описової та мотивувальної частини коментованої постанови суду також встановлено наступні обставини:

"Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 12.01.2022 за №14 прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1.

У переліку територіальних органів Державної служби з питань праці, що ліквідуються, наявне і Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Також, постановлено утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №96 (зі змінами), Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 за №1074 (зі змінами), та на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 12.01.2022 за №14, Державною службою України з питань праці (надалі по тексту також Держпраці) видано наказ №22 від 17.01.2022 "Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області", згідно з яким наказано:

- ліквідувати як юридичну особу публічного права Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625);

- утворити комісію з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області;

- призначити Головою комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_2 , виконуючого обов`язки начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Наказом Держпраці від 30.11.2022 за №219 "Про внесення змін до наказу Держпраці від 17.01.2022 за №22" пункт 3 наказу Держпраці від 17.01.2022 за №22 "Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області" викладено у такій редакції: призначити головою комісії ОСОБА_3 , заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Начальника відділу з питань гігієни праці та експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області Ткачівську О.В. 31.01.2022 попереджено про наступне звільнення згідно з пунктом 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", про що свідчить її особистий підпис на попередженні.

Згідно пояснень третьої особи, що не заперечується позивачем і відповідачем, наказом Держпраці від 23.09.2022 за №166 "Про утворення Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці" утворено як юридичну особу публічного права Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Державною службою України з питань праці видано наказ від 02.12.2022 за №230 "Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій", яким вирішено погодитися із пропозицією Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо можливості забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженим наказом Держпраці від 23.09.2022 за №172 та іншими нормативно-правовими актами з 05.12.2022.

Цим же наказом визначено Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області, Управлінню Держпраці у Тернопільській області та Управлінню Держпраці у Чернівецькій області припинити з 05.12.2022 здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

Головою Державної служби України з питань праці 08.11.2022 затверджено структуру Міжрегіонального управління та 11.11.2022 затверджено штатний розпис у кількості 258 працівників.

У подальшому, Управлінням Держпраці в області видано наказ №269-к від 12.12.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно з яким позивача звільнено із займаної нею посади 12.12.2022 у зв`язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" ".

Не погоджуючись із звільненням з посади державної служби та вважаючи таке рішення відповідача протиправним, з метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 звернулася із з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Південно-Західне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправним та скасування наказу від 12.12.2022 за №269-к, поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 67 000,00 гривень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 у справі №300/5212/22 у задоволенні позову відмовлено, у подальшому постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 коментоване рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 12.12.2022 за №269-к, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 13.12.2022, стягнено з Управління на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.12.2022 по 27.06.2023 в сумі 105 040,77 гривень без урахування обов`язкових податків та зборів (а.с.254-265 том І).

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №300/5212/22, наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07.07.2023 за №13-к ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці з 13.12.2022 (а.с.102 том І).

Надалі, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано наказ "Про оголошення простою" від 14.07.2023 за №18-к, яким ОСОБА_1 , начальнику відділу з питань гігієни та експертизи умов праці, оголошено простій не з вини працівника з 17.07.2023, зобов`язано здійснювати нарахування заробітної плати позивачу на весь період простою у розмірі двох третин посадового окладу, встановленого штатним розписом Управління Держпраці в Івано-Франківській, введеним в дію з 01.01.2022 (зворотній бік а.с.102 том І).

Як з`ясовано із відомостей Автоматизованої системи діловодства Івано-Франківського окружного адміністративного суду та публічних даних Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом), правомірність винесення коментованого вище наказу досліджувалась в межах розгляду адміністративної справи №300/5973/23, за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №300/5973/23 позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області "Про оголошення простою" від 14.07.2023 за №18-к, стягнуто з Управління на користь позивача недоплачений середній заробіток за період простою з 17.07.2023 по 20.02.2024 в розмірі 77 942,65 гривень, із відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Управлінням Держпраці в області видано наказ "Про звільнення Ольги Ткачівської" від 20.02.2024 за №452/3к, зі змісту котрого встановлено наступне: відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" за №14 від 12.01.2022, наказу Державної служби з питань праці "Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області" за №22 від 17.01.2022, наказу Державної служби з питань праці "Про внесення змін до наказу Держпраці від 17.01.2022 №22" за №21 від 30.11.2022, попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби від 12.07.2023, позивача звільнено із займаної нею посади 20.02.2024 у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці в області (а.с.103 том І).

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" від 29.12.2023 за №1409 (надалі по тексту також Постанова №1409), що набрала чинності 01.01.2024, затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році, а також перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад.

Вважаючи протиправним дії Управління щодо відмови у виплаті заробітної плати за період з 01.01.2024 по 20.02.2024 та вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат з врахуванням Постанови №1409, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Оцінюючи спірні правовідносин на предмет наявності ознак правомірності (законності) у бездіяльності Управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо не нарахуванні та виплаті заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 20.02.2024 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" від 29.12.2023 за №1409, суд зважає на такі аргументи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також КЗпП України), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За змістом позовної вимоги ОСОБА_1 , спірний період, за який Управлінням Держпраці в області не здійснено нарахування та виплату заробітної плати позивачу під час перебування на посаді державної служби, становить з 01.01.2024 по 20.02.2024.

Так, в ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано наказ "Про оголошення простою" від 14.07.2023 за №18-к (надалі по тексту також наказ від 14.07.2023 за №18-к), яким ОСОБА_1 , начальнику відділу з питань гігієни та експертизи умов праці, оголошено простій не з вини працівника з 17.07.2023, зобов`язано здійснювати нарахування заробітної плати позивачу на весь період простою у розмірі двох третин посадового окладу, встановленого штатним розписом Управління Держпраці в Івано-Франківській, введеним в дію з 01.01.2022 (зворотній бік а.с.102 том І).

Надалі, Управлінням Держпраці в області видано наказ "Про звільнення Ольги Ткачівської" від 20.02.2024 за №452/3к, зі змісту котрого встановлено наступне: відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" за №14 від 12.01.2022, наказу Державної служби з питань праці "Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області" за №22 від 17.01.2022, наказу Державної служби з питань праці "Про внесення змін до наказу Держпраці від 17.01.2022 №22" за №21 від 30.11.2022, попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби від 12.07.2023, позивача звільнено із займаної нею посади 20.02.2024 у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці в області (а.с.103 том І).

Отже, означені позивачем часові межі не здійснення Управлінням нарахування та виплати належної їй заробітної плати із урахуванням Постанови №1409 включена до періоду перебування ОСОБА_1 у простої.

Як з`ясовано із відомостей Автоматизованої системи діловодства Івано-Франківського окружного адміністративного суду та публічних даних Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом), правомірність винесення наказу від 14.07.2023 за №18-к досліджувалась в межах розгляду адміністративної справи №300/5973/23, за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №300/5973/23 позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області "Про оголошення простою" від 14.07.2023 за №18-к, стягнуто з Управління на користь позивача недоплачений середній заробіток за період простою з 17.07.2023 по 20.02.2024 в розмірі 77 942,65 гривень, із відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Станом на дату ухвалення рішення в адміністративній справі №300/2222/24, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №300/5973/23 набрало законної сили.

На виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №300/2222/24, долучено лист Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківськ (надалі по тексту також УДКСУ у м. Івано-Франківськ) від 02.09.2024 за №02-42-1-06/1801 (а.с.92 том ІІ) про проведення примусового списання коштів (судового збору, витрат на професійну правничу допомогу, недоплачений середній заробіток за період простою з 17.07.2023 по 20.02.2024 з урахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів на загальну суму 98 948,91 гривня.

Окремо, на засвідчення нарахування та фактичної виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 17.07.2023 по 20.02.2024, що також охоплює спірний в межах даної адміністративної справи період з 01.01.2024 по 20.02.2024, надано копію платіжної інструкції №451 від 28.08.2024 (а.с.93 том ІІ), згідно відомостей котрої на банківський рахунок позивача здійснено нарахування "недоплаченого середнього заробітку за період простою з 17.07.2023 по 20.02.2024 згідно виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/5973/23 від 06.08.2024" у сумі 62 743,83 гривні.

У свою чергу, ОСОБА_1 у додаткових поясненнях (а.с.103-127 том ІІ) підтверджено зарахування коментованих коштів, що також засвідчується квитанцією банківської установи від 30.08.2024 (а.с.110 том ІІ).

Досліджуючи питання співвідношення вже нарахованої ОСОБА_1 , станом на дату ухвалення рішення у даній адміністративні справі, середньої заробітної плати у повному обсязі за період перебування у незаконному простої, котрий, в тому числі, охоплює період з 01.01.2024 по 20.02.2024, протягом якого, на переконання позивача, їй не було здійснено нарахування та виплату заробітної плати з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" від 29.12.2023 за №1409, суд вважає релевантними до застосування висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21), в межах котрої, серед іншого, сформовано єдину правову позицію щодо визначення правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Конституційний Суд України зробив висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Такий період невиконання трудової функції можна порівняти з простоєм.

При цьому під простоєм розуміється зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (частина 1 статті 34 КЗпП України).

Тобто простій можливий як з вини роботодавця, так і за відсутності його вини. Законодавство у будь-якому випадку простою гарантує працівникам отримання частини заробітної плати.

У свою чергу, вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій, має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100 (надалі по тексту також Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

На думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою.

Як визначено частиною 1 статті 94 Кодексу законів про працю України, так і частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 за №108/95-ВР (надалі по тексту також Закон №108/95-ВР), заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону №108/95-ВР, заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

При цьому, беручи до уваги перебування ОСОБА_1 у спірний період з 01.01.2024 по 20.02.2024 на посаді державної служби в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області, застосуванню підлягають приписи Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (надалі по тексту також Закон №889-VIII), котрий регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

За змістом частини 1 статті 50 Закону №889-VIII, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення) (частина 2 статті 50 Закону №889-VIII).

Керуючись частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України), суд зазначає, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №300/5973/23, за змістом висновків якого встановлено протиправність наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області "Про оголошення простою" за №18-к від 14.07.2023, окрім цього, містить розрахунок середнього заробітку за весь час простою, тобто у період з 17.07.2023 по 20.02.2024, у подальшому стягнутого та нарахованого на користь позивача.

Так, "Відповідно до п. 1 наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області №18-к від 14.07.2023 "Про оголошення простою", ОСОБА_1 , начальнику відділу з питань гігієни та експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області, оголошено простій з 17 липня 2023 року, та відповідно до п.3 цього наказу, вказано про здійснення нарахування заробітної плати ОСОБА_1 на весь період простою в розмірі двох третин посадового окладу, встановленим штатним розписом Управління Держпраці в Івано-Франківській області, введеним в дію з 01.01.2022 року.

Згідно наданої відповідачем інформації, на виконання ухвали суду від 13.03.2024 про витребування доказів, позивач відповідно до наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області №18-к від 14.07.2023 "Про оголошення простою" перебувала у простої не з вини працівника у період з 17.07.2023 по 20.02.2024 (до моменту звільнення).

Таким чином, період з 17.07.2023 по 20.02.2024 є періодом простою позивача, що становить 157 робочих дні.

Відповідно до довідки Управління Держпраці в Івано-Франківській області №1 від 18.03.2024 ОСОБА_1 за період з 17.07.2023 по 20.02.2024 нарахована заробітна плата за простій у розмірі 39 018,68 грн., тобто 248,52 грн. за один робочий день.

Відповідно до довідки про доходи №2 від 18.03.2024 середньоденна заробітна плата позивача становить 744,97 грн., отже позивачу було недоплачено середню заробітну плату за один робочий день в розмірі 496,45 грн. (744,97 - 248,52 грн.).

Таким чином, у зв`язку з тим, що простій у роботі позивача не мав законних підстав, позивач має право на виплату середньої заробітної плати за період простою у повному обсязі в розмірі 77 942,65 грн. (496,45 грн. х 157 робочі дні)".

Враховуючи викладені вище по тексту судового рішення висновки Верховного Суду щодо ототожнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як періоду невиконання працівником трудової функції з вини роботодавця, до заробітної плати, а також беручи до уваги встановлену Івано-Франківським окружним адміністративним судом у рішенні від 25.03.2024 у справі №300/5973/23 протиправність оголошеного позивачу простою, яким також задоволено позовні вимоги про стягнення з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 різниці у заробітній платі (середньому заробітку) за весь час простою, суд не знаходить підстав не ідентифікувати вже нараховану та виплачену, станом на дату ухвалення рішення в даній адміністративній справі, ОСОБА_1 середню заробітну плату за період, котрий, в тому числі, охоплює спірні у адміністративній справі №300/2222/24 часові межі з 01.01.2024 по 20.02.2024, як заробітну плату.

Водночас, як з`ясовано судом в межах дослідження доводів позивача, останньою не заперечується факт вже здійсненого нарахування заробітної плати за період з 17.07.2023 по 20.02.2024 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №300/5973/23, однак спірним ОСОБА_1 вважає факт неврахування в періоді з 01.01.2024 по 20.02.2024 саме постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" від 29.12.2023 за №1409 (надалі по тексту також Постанова №1409), що набрала чинності 01.01.2024.

Так, за змістом частини 2 статті 51 Закону №889-VIII, схема посадових окладів на посадах державної служби та умови оплати праці державних службовців, з якими укладаються контракти про проходження державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Пунктом 1 Постанови №1409 затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році, а також перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад.

За змістом пункту 3 коментованої постанови, Схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році, та Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці працівників державних органів" від 18.01.2017 за №15, не застосовуються до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби (надалі по тексту також класифікація посад).

При цьому, як установлено пунктом 10 "Перехідних положень" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 за №3460-ІХ (надалі по тексту також Закон №3460-ІХ), у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.

У 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (абзац 1,4 пункту 12 "Перехідних положень" Закону №3460-ІХ).

Окрім цього, умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць (пункт 13 "Перехідних положень" Закону №3460-ІХ).

Необхідно зазначити, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області не заперечується обставина не проведення класифікації посад державної служби на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" від 23.10.2023 за №1109 (надалі по тексту також Постанова №1109).

Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що у 2023 році з метою підготовки до впровадження у 2024 році єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад державної служби після набрання чинності законом щодо зміни моделі оплати праці державних службовців класифікація посад державної служби державними органами проводиться у місячний строк з дня набрання чинності цією постановою згідно з Алгоритмом проведення класифікації посад державної служби в умовах воєнного стану, затвердженим цією постановою (надалі по тексту також Алгоритм).

Коментована постанова набрала чинності 25.10.2023.

Згідно пункту 6 Алгоритму, класифікація посад проводиться кожним державним органом незалежно від його штатної чисельності. Класифікується кожна посада державної служби, передбачена штатним розписом.

Класифікація посад у відокремленому підрозділі або територіальному органі державного органу без статусу юридичної особи публічного права може проводитися таким підрозділом або органом самостійно, якщо керівник такого підрозділу або органу виконує функції керівника державної служби в державному органі.

Якщо державний орган не має можливості провести класифікацію посад через обставини непереборної сили, така класифікація посад проводиться державним органом вищого рівня.

Як визначено пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII, посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Матеріали адміністративної справи не містять документальних підтверджень, котрі б свідчили про відсутність, станом на дату набрання чинності Постанови №1109, у штатному розписі Управління Держпраці в Івано-Франківській області займаної ОСОБА_1 у період з 01.01.2024 по 20.02.2024 посади державної служби "начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці".

Частиною 1 статті 50 Закону №889-VIII встановлено обов`язок держави забезпечувати достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочувати їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Водночас, приписи Постанови №1109 не включають будь-яких застережень з приводу відсутності необхідності проведення класифікації посад у державних органах, котрі перебувають у стані припинення.

На переконання суду, вказане забезпечує реалізацію принципу безперервності виконання державою, в тому числі, владно-розпорядчих функцій, а також, в контексті спірних правовідносин, такий розповсюджується на умови та порядок проходження публічної служби працівниками відповідного органу державної влади.

Посилання Управління про недоцільність проведення класифікації посад з огляду на перебування органу у стані припинення не знаходять свого ані нормативного, ані документального підтвердження, більше того, відносини публічної служби ОСОБА_1 у період з 01.01.2024 по 21.02.2024 не зазнали таких змін, котрі б мали наслідком відсутність або припинення підстав з проведення класифікації займаної позивачем посади державної служби у означений період.

Таким чином, судом не встановлено підстав, за яких Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в межах визначеної законодавством процедури проведення класифікацій посад державної служби, було б уповноважене не здійснювати останню, в тому числі й щодо посади ОСОБА_1 , займаної нею з 01.01.2024 по 20.02.2024.

З приводу доводів позивача, за змістом яких не проведення Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області класифікації посад державної служби мало наслідком протиправне заниження кінцевої суми нарахування заробітної плати (середнього заробітку) за період з 01.01.2024 по 20.02.2024, з огляду на включення такого до періоду перебування позивача у простої, визнаного незаконним рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №300/5973/23, яким також констатовано право ОСОБА_1 на виплату середньої заробітної плати за період простою з 17.07.2023 по 20.02.2024 у повному обсязі, суд виходить з наступних мотивів.

Середній заробіток працівника, згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 за №108/95-ВР, визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100 (надалі по тексту також Порядок №100).

Згідно пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 за №13, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку №100.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передували оголошенню ОСОБА_1 простою наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 14.07.2023 за №18-к.

За змістом пунктів 5 і 8 розділу IV вказаного Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

До матеріалів адміністративної справи долучена довідка Управління від 18.03.2024 за №2 (а.с.117 том ІІ), ідентифікуючі ознаки якої свідчать про застосування відомостей останньої при розрахунку середньої заробітної плати позивача за період перебування у незаконному простої Івано-Франківським окружним адміністративним судом у рішенні від 25.03.2024 у справі №300/5973/23.

Так, згідно даних коментованого документу, середньомісячна та середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 розраховувалась за останні два календарні місяці роботи, що передували місяцю оголошення простою (липень 2023 року), тобто за травень та червень 2023 року, що, на переконання суду, повністю відповідає вимогам абзацу 4, 5 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, наведеним вище.

В той же час, станом на дату ухвалення рішення в даній адміністративній справі, наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області за №18-к від 14.07.2023 про оголошення ОСОБА_1 простою та встановлення заробітної плати в розмірі 2/3 посадового окладу згідно штатного розпису від 01.01.2022, визнано протиправним та скасовано рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №300/5973/23.

Враховуючи висновок суду, викладений вище по тексту судового рішення, про протиправне нездійснення Управлінням класифікації посади державної служби, займаної ОСОБА_1 у період з 01.01.2024 по 20.02.2024, а також беручи до уваги приписи статті 50 Закону №889-VIII, пункт 10 "Перехідних положень" Закону №3460-ІХ, суд доходить висновку про наявність у ОСОБА_1 права на нарахування та виплату належної їй заробітної плати, з урахуванням посадового окладу, визначеного згідно Постанови №1409.

Як встановлено в межах даного судового розгляду, позивачу, на виконання рішення суду у справі №300/5973/23 від 25.03.2024 виплачено середній заробіток за період перебування у незаконному простої з 17.07.2023 по 20.02.2024, який, в тому числі, охоплює період, спірний у даній адміністративній справі.

Окрім цього, жодною зі сторін не заперечується факт нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 2/3 посадового окладу згідно штатного розпису Управління від 01.01.2022, на виконання наказу за №18-к від 14.07.2023.

З огляду на вказане, суд виснує про право позивача на нарахування та виплату належної їй заробітної плати, з урахуванням посадового окладу, визначеного згідно постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" від 29.12.2023 за №1409, за вирахуванням вже виплачених сум на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/5973/23 від 25.03.2024 та заробітної плати, виплаченої згідно наказу за №18-к від 14.07.2023 у розмірі 2/3 посадового окладу, встановленого штатним розписом Управління від 01.01.2022, без відрахування податків та обов`язкових платежів.

З приводу самостійно проведених позивачем розрахунків належної їй заробітної плати, викладених у письмових поясненнях, що надійшли на адресу суду з поміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд 25.09.2024" (а.с.103-127 том ІІ), суд зазначає, що спірним у даній адміністративній справі є саме право позивача на нарахування та виплату заробітної плати за період з 01.01.2024 по 20.02.2024 з урахуванням Постанови №1409, а не конкретно визначена сума, більше того, стягненню підлягають лише фактично нараховані, але не виплачені суми, що під час розгляду даної справи встановлено не було.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачем не реалізовувалося право на зміну предмету позову у порядку, передбаченому статтею 47 КАС України.

На переконання суду, аргументи позивача з приводу необхідності врахування для обчислення заробітної плати за означений вище спірний період посадового окладу, встановленого на 2024 рік штатним розписом Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, є безпідставними з огляду на наступне.

Так, на підтвердження проведення класифікації, в тому числі щодо посади начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці, займаної ОСОБА_1 , зокрема з 01.01.2024 по 20.02.2024, позивачем надано штатні розписи на 2024 рік Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (а.с.118-121 том ІІ, а.с.122-125 том ІІ), затверджені головою Державної служби України з питань праці 29.01.2024 та 18.04.2024, введені в дію 01.01.2024 та 01.04.2024 відповідно.

Окремо необхідно зауважити, що відповідачем не висловлювалося заперечень чи будь-яких інших коментарів з приводу проведення класифікації посад державної служби на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" від 23.10.2023 за №1109 саме Південно-Західним МУДС з питань праці, в той же час, таким підтверджено не здійснення класифікації саме ліквідованим Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, де ОСОБА_1 проходила державну службу.

Як втілено у відомостях коментованих штатних розписів міжрегіонального управління на 2024 рік, посадовий оклад "начальника відділу з питань гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці" становить 15 678,00 гривень (а.с.118, 122 том ІІ).

Варто звернути увагу, що у суду відсутні будь-які інші письмові докази, окрім наданих позивачем копій Положення про відділ з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 03.01.2017 за №2-к (а.с.273-276 том І) та Посадової інструкції начальника відділу з питань гігієни праці та експертизи умов праці, затвердженої 01.06.2020 (а.с.277-278 том І), які б свідчили про аналогічність (рівноцінність) посадових обов`язків за посадою "начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці", займаною ОСОБА_1 , в тому числі, у період з 01.01.2024 по 20.02.2024, та посади "начальника відділу з питань гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці", на показники про посадовий оклад котрої покликається позивач у аргументах про необхідність здійснення нарахування заробітної плати за спірний період.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави вважати, що у разі проведення класифікації займаної ОСОБА_1 посади в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області, посадовий оклад становив би тотожну суму тій, що встановлена за результатом проведення такої класифікації у Південно-Західному МУДС з питань праці.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Управління Держпраці в Івано-Франківській області виплатити вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з описової та мотивувальної частини рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 у справі №300/5212/22 , постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 12.01.2022 за №14 прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 1.

У переліку територіальних органів Державної служби з питань праці, що ліквідуються, наявне і Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Також, постановлено утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №96 (зі змінами), Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 за №1074 (зі змінами), та на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" від 12.01.2022 за №14, Державною службою України з питань праці (надалі по тексту також Держпраці) видано наказ №22 від 17.01.2022 "Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області", згідно з яким наказано:

- ліквідувати як юридичну особу публічного права Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625);

- утворити комісію з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області;

- призначити Головою комісії з ліквідації Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_2 , виконуючого обов`язки начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Наказом Держпраці від 30.11.2022 за №219 "Про внесення змін до наказу Держпраці від 17.01.2022 за №22" пункт 3 наказу Держпраці від 17.01.2022 за №22 "Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області" викладено у такій редакції: призначити головою комісії ОСОБА_3 , заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Наказом Держпраці від 23.09.2022 за №166 "Про утворення Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці" утворено як юридичну особу публічного права Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Державною службою України з питань праці видано наказ від 02.12.2022 за №230 "Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій", яким вирішено погодитися із пропозицією Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо можливості забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженим наказом Держпраці від 23.09.2022 за №172 (а.с.107) та іншими нормативно-правовими актами з 05.12.2022.

Цим же наказом визначено Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області, Управлінню Держпраці у Тернопільській області та Управлінню Держпраці у Чернівецькій області припинити з 05.12.2022 здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

Управлінням Держпраці в області видано наказ "Про звільнення Ольги Ткачівської" від 20.02.2024 за №452/3к, зі змісту котрого встановлено наступне: відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" за №14 від 12.01.2022, наказу Державної служби з питань праці "Про ліквідацію Управління Держпраці в Івано-Франківській області" за №22 від 17.01.2022, наказу Державної служби з питань праці "Про внесення змін до наказу Держпраці від 17.01.2022 №22" за №21 від 30.11.2022, попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби від 12.07.2023, позивача звільнено із займаної нею посади 20.02.2024 у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці в області (а.с.103 том І).

Отже, 20.02.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади державної служби у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (надалі по тексту також Закон №889-VIII).

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (частина 1 статті 3 Закону України "Про державну службу").

Частинами 1-3 статті 5 коментованого Закону визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону №889-VIII).

Пунктом 11 статті 87 Закону №889-VIII до підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення віднесено ліквідацію державного органу.

Як визначено частиною 4 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII, у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №300/2000/20, від 11.08.2021 у справі №640/9375/20, від 01.10.2021 у справі №260/1890/19 та від 13.06.2024 року у справі № 280/974/23.

Таким чином, у день фактичного звільнення із займаної посади, а саме 20.02.2024, позивачу належала до виплати вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Незалежно від причини і підстави, відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, в тому числі і вихідної допомоги.

Водночас, посилання Управління Держпраці в Івано-Франківській області на обставину того, що позивач вже була звільнена наказом за №269-к від 12.12.2022 з того ж державного органу та з тих же підстав (ліквідація державного органу), як на обґрунтування правомірності не нарахування та не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат з урахуванням Постанови №1409 при її звільненні у лютому 2024 року, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Право на отримання вихідної допомоги виникає у разі звільнення не з вини працівника у передбачених законом або сторонами випадках, так, у правовідносинах, що склалися у розглядуваному судом випадку, таке право визначено частиною 4 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII.

У випадку позивача, отримання нею вихідної допомоги при звільненні 12.12.2022 не є безумовною підставою для відмови у виплаті вихідної допомоги при звільненні 20.02.2024, оскільки, по-перше, кожен з випадків звільнення є самостійною подією у розумінні Закону №889-VІІІ, а, по-друге, чинним законодавством не встановлено обмежень, за яких працівник не може набути права на виплату вихідної допомоги у разі повторного звільнення з того ж державного органу.

Окрім цього, варто мати на увазі, що первинне звільнення, з яким відповідач пов`язує коментовану вище виплату (12.12.2022), в подальшому в судовому порядку визнано протиправним. Відтак, є очевидним щодо за юридичним змістом правовідносин позивачка до 20.02.2024 остання перебувала із відповідачем в нерозривних відносинах публічної служби.

За змістом підпункту "є" пункту 1 розділу І "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100, коментований Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку виплати вихідної допомоги.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, у спірному випадку, звільненню ОСОБА_1 наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 20.02.2024 за №452/3к.

Отже, останніми календарними місяцями роботи позивача слід вважати грудень 2023 року та січень 2024 року.

Виходячи з попередньо встановлених обставин про нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за означені два місяці роботи, котрі не заперечуються сторонами, суд не знаходить підстав вважати, що у позивача відсутній розрахунковий період, необхідний для визначення середньої заробітної плати.

Таким чином, беручи до уваги вже сформовані вище по тексту судового рішення висновки суду стосовно наявності у позивача права на нарахування та виплату належної їй заробітної плати за період з 01.01.2024 по 20.01.2024 з урахуванням посадового окладу, визначеного згідно Постанови №1409, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо виплати вихідної допомоги з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023.

Водночас, суд звертає увагу, що Постанова №1409, враховуючи часові межі періоду, котрий береться для обчислення у розумінні Порядку №100, підлягає до застосуванню до посадового окладу як складової заробітної плати виключно за січень 2024 року.

У вимірі встановлених у цій справі фактичних обставин, ураховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на положення чинного законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Решта доводів сторін висновків суду та рішення по суті спору не змінюють.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи те, що відповідачем належним чином не обґрунтовано та не підтверджено відповідними доказами правомірність не нарахування не виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 20.02.2024 з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023, а також не доведено відсутність підстав для виплати вихідної допомоги розмірі двох середньомісячних заробітних плат з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023, а доводи позивача підтверджують протиправність дій та рішень відповідача, суд вважає позовні вимоги, такими, що підлягають до задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за №3674-VІ.

Як визначено частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до котрих, в тому числі, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

ОСОБА_1 в адміністративному позові просить стягнути на свою користь витрати на професійну правнику допомогу.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, станом на дату ухвалення рішення у справі №300/2222/24, в матеріалах адміністративного позову містяться:

ордер серії "АТ" за №1034180 від 15.12.2022, виданий ОСОБА_4 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги за №б/н від 13.12.2022 (а.с.6 том ІІ);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 за №819, виданий 18.11.2011 (а.с.5 том ІІ);

договір про надання правничої допомоги від 13.12.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.8 том ІІ);

акт про надання правничої допомоги розрахунок (детальний опис робіт (наданих послуг) від 30.04.2024 (а.с.4 том ІІ);

квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки за №69348468 від 30.04.2024 (а.с.7 том ІІ).

За змістом частини 1, 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Згідно пункту 1 акту про надання правничої допомоги розрахунок (детальний опис робіт (наданих послуг) від 30.04.2024 (а.с.4 том ІІ), на виконання умов Договору у справі №300/2222/24, адвокатом вчинено наступні дії:

проведення консультацій з клієнтом з метою з`ясування обставин справи. Правовий аналіз наданих клієнтом документів, підготовка правової позиції, стратегії та тактики захисту. Пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах в Єдиному державному реєстрі судових рішень (кількість витрачених годин/хвилин склала 30 хв., сума 500 гривень);

складання позовної заяви (в тому числі, підготовка додатків до неї) (кількість витрачених годин/хвилин склала 1 год. 30 хв., сума 1 500,00 гривень);

юридичний аналіз відзиву на позовну заяву і підготовка відповіді на відзив на позовну заяву у справі №300/2222/24 (кількість витрачених годин/хвилин склала 1 год., сума 1 000,00 гривень).

Таким чином, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу складає 3 000,00 гривень.

В даному випадку, суд враховує правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:

"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.".

Суд також звертає увагу на те, що рішенням Вищої Ради Правосуддя від 24.11.2020 за №3237/0/15-20 рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді правосуддя України застосування показники середньої тривалості розгляду судовий справ при ухвалені судових рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Так, відповідно до вказаних показників середній час, необхідний для розгляду місцевими загальними судами судових справ адміністративного судочинства становить 379 хв. (6,31 год).

Із вказаного слідує, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування для розгляду судами в цілому адміністративної справи визначено середню затрату часу в значенні 6,31 год., в той час як представником позивача у даній справі надання консультації та вивчення матеріалів справи, правової позиції, а також підготовка позовної заяви взагалі не окреслено затрати часу.

В будь якому випадку розмір гонорару адвоката повинен бути прив`язаний і обґрунтований, виходячи із складності справи, затраченого адвокатом робочого часу на відповідну допомогу та вартості послуг такого адвоката, який її оцінює як правило із розрахунку вартості однієї робочої години, зважаючи на його авторитет і ділову репутацію.

Не применшуючи значення і роль професійного фахівця у галузі права та не втручаючись у його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, надання в інтересах ОСОБА_1 правничої консультації, вивчення та правового аналізу матеріалів справи і судової практики щодо регулювання спірних відносин та підготовка від імені позивача позовної заяви, на переконання суду, безумовно потребують певної затрати часу та зусилля, втім, беручи до врахування обсяг та складність справи, тривалість витраченого адвокатом часу, а також критерій якості й співмірності, суд вважає заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень не пропорційною із обсягом наданих послуг, складністю та характером даної справи.

При цьому, суд також враховує ту обставину, що із позовної заяви судом враховано не більш, як 30% правового та фактичного обґрунтування, в решті судом здійснено самостійно визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи відповідно до статті 9 КАС України.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, на переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 1 500,00 гривень.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Держпраці в Івано-Франківській області, правонаступником якого є Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, щодо не нарахування і не виплатити ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.2024 по 20.02.2024 та вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023 та правової оцінки, наданої судом.

Зобов`язати Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці нарахувати і виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.01.2024 по 20.02.2024 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023 та правової оцінки, наданої судом.

Зобов`язати Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці нарахувати і виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації у 2024" за №1409 від 29.12.2023 та правової оцінки, наданої судом.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (ідентифікаційний код юридичної особи 44840602) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

представник позивача (адвокат) Булавинець Микола Миколайович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ;

відповідач Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (ідентифікаційний код юридичної особи 44840602), вул. Івана Франка, 4, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018.

Суддя Чуприна О.В.