Ухвала

від 29.10.2024 по справі 926/5179/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м.Чернівці

29 жовтня 2024 року Справа № 926/5179/23Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Петровської В.С.,

розглянувши скаргу Приватного підприємства ЛЄГО на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх.№2647 від 17.10.2024р.) у справі №926/5179/23

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5)

До відповідача Приватного підприємства «ЛЄГО» (59126, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с. Яблуниця, вул.О.Довбуша, 8)

Про стягнення заборгованості в сумі 890486,16 грн

Орган, дії якого оскаржуються: Путильський відділ Державної виконавчої служби у Вижницькому районі (59101, Чернівецька обл., Вижницький р-н, селище Путила, вул.Ю.Федьковича, 33)

За участю представників сторін:

Від позивача - не з`явився

Від відповідача Новотний А.М. представник (дов.від 24.10.2024р.)

Від органу ДВС - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства «ЛЄГО» про стягнення заборгованості в сумі 890486,16 грн за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05.08.2022 року.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2024 року, яке залишене в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

23.07.2024 року судом першої інстанції видано наказ на примусове виконання рішення.

15.10.2024 року і 16.10.2024 року від Приватного підприємства «ЛЄГО» надійшли скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх.№2624, вх.№2635), які ухвалами суду залишені без розгляду.

17.10.2024 року від Приватного підприємства «ЛЄГО» повторно надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх.№2647).

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.10.2024 року скарга Приватного підприємства «ЛЄГО» на дії державного виконавця передана на розгляд судді Гушилик С.М.

В обґрунтування своєї скарги скаржник просить суд: поновити строк на оскарження постанови про арешт майна від 06.09.2024 року, визнати неправомірною і скасувати постанову від 06.09.2024 року про арешт майна боржника (ВП №75975625), винесену старшим державним виконавцем Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковбишем Олексієм Івановичем, посилаючись на те, що на адресу підприємства листів не надходило від Путильського відділу ДВС, майно, на яке накладено арешт не може бути обтяжене, так як воно перебуває у заставі, а тому просить визнати її неправомірною та скасувати.

Ухвалою суду від 17.10.2024 року поновлено скаржнику строк для оскарження дії органу ДВС та призначено скаргу до розгляду на 23.10.2024 року, а також зобов`язано скаржника: надати докази надіслання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх.№2647 від 17.10.2024р.) позивачу (стягувачу), запропоновано позивачу та органу ДВС надати пояснення щодо скарги боржника та зобов`язано орган ДВС надати матеріали виконавчого провадження №75975625.

Ухвалою від 23.10.2024 року розгляд скарги було відкладено на 29.10.2024 року, про що учасників справи повідомлені належним чином.

23.10.2024 року до суду від Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли пояснення (вх.вх.№№3205, 3215), з яких вбачається, що боржнику ПП «ЛЄГО» на його юридичну адресу надіслано: постанову про відкриття виконавчого №75975625 (вих.№9232), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (вих.№9233), постанову про стягнення виконавчого збору (вих.№9234) та постанову про арешт коштів боржника (вих.№9235), що підтверджується списком згрупованих відправлень рекомендованих листів «Укрпошта» від 06.09.2024 року за номером відстеження №060095943774.

Органом ДВС 05.09.2024 року сформовано та надіслано запит до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, на що отримано відповідь №224774787, згідно якої за ПП «ЛЄГО» зареєстровано 10 (десять) транспортних засобів.

06.09.2024 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження №75975625 винесено постанову про розшук майна боржника та постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на транспортні засоби, що належать боржнику - ПП «ЛЄГО» та 06.09.2024 року, за вих.№№9282, 9283 скаржнику надіслано постанову про розшук майна боржника та постанову про арешт майна боржника.

24.10.2024 року від представника органу ДВС надійшли додаткові матеріали виконавчого провадження (вх.№3226), а саме: відповідь на запит №224774788 від 05.09.2024 року до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників та список надісланих запитів до банківських установ про наявність рахунків у боржника.

25.10.2024 року від АТ «Українська залізниця» надійшли пояснення стосовно скарги відповідача (вх.№3241), в яких вказує, що перебування майна боржника у заставі не виключає можливості накладення на нього арешту для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, скаржником не доведено настання заставного випадку за відповідними договорами застави та не надано доказів звернення стягнення на таке майно, а тому просить відмовити у задоволенні скарги ПП «ЛЄГО» на дії (бездіяльність) державного виконавця та проводити її розгляд без його участі.

Від Путильського відділу ДВС 28.10.2024 року надійшли заперечення на заяву скаржника (вх.вх.№№3242, 3264), який вважає скаргу необґрунтованою, адже виконавче провадження відкрито у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», будь-які відомості чи пояснення по виконавчому провадженню про те, що майно боржника перебуває у заставі, боржник відділу ДВС не надав та сам у відділ не з`являвся, а тому просить відмовити у задоволенні скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця. Також, просить розглядати скаргу боржника без його участі.

28.10.2024 року від скаржника надійшли додаткові пояснення (вх.№3245), який вважає, що органом ДВС порушено його право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців у зв`язку із неналежним його повідомленням; арешт на транспортні засоби, вартість яких значно перевищує розмір суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження; всупереч ч.1 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника від 06.09.2024 року на майно, яке перебуває у заставі; внаслідок дій старшого державного виконавця відбувається блокування платежів, звернення стягнення, на які заборонено законом; всупереч ч.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» порушено черговість звернення стягнення на майно боржника, також скаржник в прохальній частині додаткових пояснень просить суд скасувати постанову про розшук майна боржника від 05.09.2024 року та скасувати постанову про арешт майна від 06.09.2024 року.

З урахуванням того, що суд призначив скаргу ПП «ЛЄГО» на дії (бездіяльність) державного виконавця до розгляду у судовому засіданні саме про визнання неправомірною і скасування постанови від 06.09.2024 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75975625, винесену старшим державним виконавцем Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковбишем О.І., суд не бере до уваги додаткове прохання скаржника скасувати постанову про розшук майна, як таку, що не була заявлена у скарзі.

29.10.2024 року у судовому засіданні представник боржника підтримав скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця, та просив визнати постанову про арешт майна боржника незаконною та скасувати її.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Згідно з приписами частини 1 статті 342 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Відповідно до ч.2 ст.342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У судове засідання представники стягувача та органу ДВС не з`явилися.

З метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності стягувача та представника органу ДВС.

Заслухавши пояснення представника боржника, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2024 року, яке залишене в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. На виконання рішення суду, судом першої інстанції 23.07.2024 року видано наказ.

Як свідчать матеріали справи, 20.06.2024 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ПП «ЛЄГО» укладено договір застави майна №МБ-LVO-РМ-КФ-5420/1, предметом застави якого є наступне рухоме майно (транспортні засоби) на загальну суму 3715941,00 грн: 1)RENAULT (реєстраційний номер CE9764EH); 2)RENAULT, (реєстраційний номер CE9947EH); 3)REISCH (реєстраційний номер CE7703XT); 4)VOLKSWAGEN (реєстраційний номер CE2205EA); 5)TATRA, (реєстраційний номер НОМЕР_1 ); 6)RENAULT (реєстраційний номер CE6240EA); 7) KRONE (реєстраційний номер CE1142XF); 8)SCHWARZMUEL (реєстраційний номер CE0094XF).

28.08.2024 року від АТ «Українська залізниця» до Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про примусове виконання рішення суду, в якій зокрема стягувач просив розпочати виконавче провадження та накласти арешт на кошти і майно боржника.

05.09.2024 року органом ДВС відкрито виконавче провадження №75975625 по примусовому виконанню рішення господарського суду у справі №926/5179/24, після відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Ковбишем О.І. 05.09.2024 року винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.

У відповідності до наявних матеріалів справи судом встановлено, що 06.09.2024 року рекомендованим листом №060095943774 надіслано вищевказані постанови на юридичну адресу ПП «ЛЄГО».

Органом ДВС 05.09.2024 року сформовано та надіслано запит до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, на що отримано відповідь №224774787, згідно якого за ПП «ЛЄГО» зареєстровано 10 (десять) транспортних засобів.

06.09.2024 року старшим виконавцем Путильського органу ДВС винесено постанову про розшук майна боржника та постанову про арешт майна боржника транспортні засоби, які належать ПП «ЛЄГО», а саме: 1)RENAULT, реєстраційний номер CE9947EH; 2)RENAULT, реєстраційний номер CE6240EA; 3)RENAULT, реєстраційний номер CE9764EH; 4)VOLKSWAGEN, реєстраційний номер CE4133EE; 5) LEMEX, реєстраційний номер CE0931XF; 6) TATRA, реєстраційний номер CE1733EA; 7)VOLKSWAGEN, реєстраційний номер CE2205EA; 8)REISCH, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 9)KRONE, реєстраційний номер CE1142XF; 10)SCHWARZMUELLER, реєстраційний номер CE0094XF.

06.09.2024 року, за вих.№№9282, 9283 божнику надіслано вище вказані постанови про розшук майна боржника та про арешт майна боржника.

Скаржник стверджує, що йому стало відомо про виконавче провадження проти нього лише 14.10.2024 року, у зв`язку із чим останньому ухвалою від 17.10.2024 року було поновлено строк для подання скарги до суду.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із виконанням судових рішень здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р. «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України").

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною першою статті 18 ГПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Частиною першою статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Стаття 1 Закону №1404-VIII визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів, рішень Національного банку України, наказів Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України або осіб, які виконують їхні обов`язки, що законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень; 10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами; 11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

При цьому, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (частина 7 статті 18 Закону "Про виконавче провадження").

Згідно ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення, що було здійснено представником стягувача (копія заяви міститься в матеріалах справи).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 Закону №1404-VIII).

У відповідності до вимог ч.7 ст.26 Закону №1404-VIII - у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У відповідності до ч.1 ст.28 вищевказаного Закону, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Путильським відділом Державної виконавчої служби у Вижницькому районі надано суду копію постанови про відкриття виконавчого провадження №75975625 з примусового виконання рішення господарського суду у справі № 926/5179/24 та докази її надіслання боржнику у визначеному законом порядку, а також докази надіслання інших постанов виконавчого провадження, що підтверджено копією рекомендованого листа №060095943774, який надіслано на юридичну адресу ПП «ЛЄГО» де стоїть відмітка про його отримання.

В п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження №75975625 виконавець зобов`язав боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно.

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (ч.2 ст.36 Закону №1404-VIII), згідно якої державним виконавцем Ковбишем О.І. в межах виконавчого провадження №75975625 було здійснено запити до Міністерства внутрішніх справ України про наявність транспортних засобів у боржника та до Державної фіскальної служби України про надання переліку наявних банківських рахунків підприємства, на які було надано відповіді.

Статтею 56 Закону №1404-VIII встановлено процедуру арешту майна боржника. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Як встановлено судом, старшим виконавцем Ковбишем О.І. постановою від 06.09.2024 року накладено арешт на майно боржника - ПП «ЛЄГО», така постанова є правомірною та такою, що винесена у відповідності до вимог ст.ст.26, 56 Закону №1404-VIII.

Доказів відносно того, що боржник після відкриття виконавчого провадження №75975625 повідомив виконавця про те, що частина арештованого майна перебуває в заставі не надано, окрім того, слід відмітити, що накладення арешту на майно, ще не є зверненням стягнення на майно в розумінні статтей 51, 52 Закону №1404-VIII, на які посилається скаржник і повідомивши виконавця про те, що арештоване майно перебуває в заставі, останній зобов`язаний буде повідомити про такі дії заставодержателя.

При цьому, згідно з ч.1 ст.48 цього ж закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Слід зазначити, що боржник не надав доказів того, що він самостійно вчиняв дії по виконанню рішення суду, також він не надав докази, стосовно того, що ним було виконано вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження та подано виконавцю декларацію про доходи та майно, навіть з врахуванням того, що зі слів скаржника, йому стало відомо про виконавче провадження лише 14.10.2024 року, жодних дій окрім оскарження постанови про арешт майна останнім вчинено не було.

Що ж стосується постанови про накладення арешту на майно боржника, яка винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», то боржником не доведено, що винесення такої постанови порушує його права чи права заставодержателя, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення скарги ПП «ЛЄГО».

За змістом статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вжиті державним виконавцем заходи щодо примусового виконання рішень, зокрема винесення постанови від 06.09.2024 року про арешт майна боржника відповідають принципам та засадам здійснення виконавчого провадження, передбачених положеннями Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає за потрібне зазначити, що у процесі розгляду скарги, відповідачем (боржником) у відповідності до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували неправомірність та незаконність дій державного виконавця щодо винесеної постанови про арешт майна боржника (ВП №75975625) від 06.09.2024 року, яка винесена старшим державним виконавцем Путильського відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковбишем Олексієм Івановичем, а тому суд не знаходить підстав для задоволення скарги, а відтак у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Приватного підприємства «ЛЄГО» на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх.№2647 від 17.10.2024р.) у справі №926/5179/23 - відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-259 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.10.2024 року

Суддя Гушилик С.М.