Рішення
від 16.10.2024 по справі 160/12700/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Справа № 160/12700/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучугурної Н.В.

секретаря судового засідання Храмцова Є.В.

за участю:

позивача: Чорного Т.О.;

від позивача: Ткаліч Д.В., адвокат;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №160/12700/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаліч Денис Владиславович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Обставини справи: 16.05.2024 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаліч Денис Владиславович, до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2022 № 49-РС в частині зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період військової служби з 01.03.2023 по 14.06.2023 у повному обсязі відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови КМ України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, а також щодо обчислення та виплати місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 14.06.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 14.06.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 призначити, обчислити, нарахувати та виплатити Позивачу додаткову винагороду у порядку постанови КМ України від 28.02.2022 № 168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України з 26.02.2022 по 16.04.2022 згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України від 23.12.2023 № 693, виданої ВЧ НОМЕР_1 , за період стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я з 17.04.2022 по 15.02.2023 внаслідок тяжкого поранення, одержаного у зв`язку із захистом Батьківщини згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 08.07.2022 № 1374, виданої ВЧ НОМЕР_1 з урахуванням раніше проведених платежів за цей період часу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.02.2022 він був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 та його направлено до ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби. З 24.02.2022 його зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду гранатометника. З 26.02.2022 по 16.04.2022 брав участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2023 № 693 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. 16.04.2022 під час участі у бойових діях позивачем отримано поранення (МВТ, ВОПП чревної порожнини, дирчастий перелом крила лівої здухвинної кістки, множинні уламкові поранення поперекової ділянки обох сідниць, обох нижніх кінцівок, уламкове сліпе поранення лівої нижньої кінцівки з пошкодженням судинно нервового пучка в підколінній ділянці, посттравматична нейропатія лівого стегнового, правого великогомілкового нервів), що підтверджується довідкою № 1374 від 08.07.2022 про обставини травми (поранення контузії, каліцтва), що видана Військовою частиною НОМЕР_1 . Отримане поранення (травма) згідно наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.07.2007 №370 «Про затвердження Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» належить до тяжких, що підтверджується копіями свідоцтв про хворобу ВЛК ВЧ НОМЕР_2 від 05.04.2023 № 2540, Гарнізонної ВЛК ВЧ НОМЕР_3 від 13.07.2023 № 492.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (25 ОПДБ) від 22.04.2022 № 49-РС, позивача зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 (25 ОПДБ) на 6 день перебування на лікуванні, у зв`язку з довготривалим лікуванням.

З 17.04.2022 по 15.02.2023, з 01.08.2023 по 12.09.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини, що підтверджується медичною документацією та постановами військово-лікарських комісій.

15.06.2023 позивач призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону Військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується копією витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 15.06.2023 № 171.

18.09.2023 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я, що підтверджується копією витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 18.09.2023 № 269.

Позивач вважає, що за період військової служби з 24.02.2022 по 14.06.2023 посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 порушено його право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі, а саме: 1) командиром Військової частини НОМЕР_1 (25ОПДБ) прийнято рішення за яким позивача зараховано у розпорядження командира з підстав перебування позивача на довготривалому лікуванні, внаслідок чого з 01.03.2023 грошове забезпечення позивачу виплачувалось у зменшеному розмірі; 2) посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 неправомірно застосовано в якості бази нарахування грошового забезпечення прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік», що вплинуло на розмір нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення протягом військової служби позивача; 3) посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 не в повному обсязі виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою КМ України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за час безпосередньої участі Позивача у бойових діях під час захисту Батьківщини, перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я, внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини. Зазначене стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/12700/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою від 21.05.2024 суд поновив позивачу строк звернення до суду; прийняв до розгляду позовну заяву і відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

02.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив, що позовна заява задоволенню не підлягає з огляду на таке. Щодо зарахування позивача у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу № 49-РС від 22.04.2024, відповідач указав, що нормативно-правові акти не місять конкретних критеріїв визначення терміну «тривале лікування», відтак посилання позивача на те, що на день видання наказу позивач перебував на лікуванні 6 днів, є юридично нікчемними. Немає підстав вважати, що цей термін не є тривалим з урахуванням істотної кількості втрат у бойових військових частинах починаючи з 24.02.2022 (в умовах інтенсивного застосування противником зброї масового ураження та високоточної зброї), а нове поповнення потребувало і потребує призначення на вакантні посади; в противному випадку військовослужбовцям не нараховувалося б грошове забезпечення. Утворення вакантних посад шляхом зарахування поранених військовослужбовців у розпорядження командирів військових частин у період лікування поранених не створює для них негативних наслідків в частині отримання грошового забезпечення. Характер отриманих позивачем поранень (вогнепальне осколкове поранення черевної порожнини, множинні уламкові поранення поперекової ділянки, обох сідниць, обох кінцівок) свідчив про те, що лікування позивача буде достатньо тривалим. Спір про це є абсурдним з урахуванням того, що у лікувальних закладах позивач перебував безперервно по 19.08.2022 включно, та у подальшому на лікуванні та у відпустках для лікування з перервами по 15.01.2023.

Щодо службового використання позивача після поранення у повітряно-десантній бригаді Десантно-штурмових військ ЗС України (якою є Військова частина НОМЕР_1 ), тобто у бойовій бригаді, що застосовується в особливих умовах і в якій пред`являються підвищені вимоги до стану здоров`я військовослужбовців за 100% категоріями посад, відповідач вказав, що відповідно до свідоцтва про хворобу позивача, виданого ВЛК в/ч НОМЕР_2 №2540 від 05.04.2024, затвердженого 28.04.2023, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відтак, висновком компетентних посадових осіб підтверджено, що службове використання позивача ані у Військовій частині НОМЕР_1 , ані у будь-якій військовій частині ЗСУ з моменту отримання ним поранення (16.04.2022) взагалі було неможливим. З урахуванням викладеного, підстав для поновлення позивача на будь-якій посаді у Військовій частині НОМЕР_1 не було, позаяк його повернення до виконання обов`язків військової служби не відбулося і відбутися не могло за медичним критерієм.

Щодо виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідач указав, що позивач розпочав військову службу 24.02.2022, у період з 26.02.2022 по 31.03.2022 позивач брав безпосередню участь у заходах з відсічі і стримування збройної агресії. В березні та квітні 2022 (тобто за лютий та березень 2022) позивачу нараховано разом :29 550,69 + 83 306,45 = 112 857,14 грн, та виплачено : 29 107,43 + 82 056,85 = 111 164,28 грн. Розрахунок : за період 24.02.2022 25.02.2022 з розрахунку 30 000 грн: 2 142,86 грн = (30 000 грн : 28 дн.) х 2 дн.; за період 26.02.2022 28.02.2022 з розрахунку 100 000 грн: 10 714,28 грн. = (100 000 грн : 28 дн.) х 3 дн.; за період 01.03.2022 31.03.2022 100 000 грн. Разом: 112 857,14 грн. Утримано: 1 692,86 грн (1,5 % - військовий збір). Виплачено: 11 164,28 грн.

Факти перебування позивача не в строю (на лікуванні) обліковано на підставі результатів усних звірок телефонним зв`язком з лікувальними закладами (щодо суто факту госпіталізації та періодів лікування). Це і стало причиною невідповідності між даними обліку позивача по стройовій частині та даними первинних медичних документів (періоди з медичних документів позивача наведено нижче), які позивач не надавав у Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою від 21.05.2024 суд призначив розгляд справи у судовому засіданні на 17 червня 2024 року на 11:00 год.

14.06.2024 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання ОСОБА_1 , яке надійшло до суду 13.06.2024, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №160/12700/24.

У судове засідання, призначене на 17.06.2024, учасники справи не прибули. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи. Відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Судове засідання було відкладено на 03.07.2024 на 11:00 год.

03.07.2024 у судове засідання прибули позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ткаліч Д.В. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 03.07.2024 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаліч Денис Владиславович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії; встановив позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання повного тексту цієї ухвали, шляхом надання: доказів звернення до суду в межах строків, установлених ч. 5 ст. 122 КАС України, в частині позовних вимог, які стосуються оскарження наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2022 №49-РС, або подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

Іншою ухвалою від 03.07.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, та відклав розгляд справи на 05.08.2024 на 12:00 год.

01.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними ним у відзиві на позов. Представник позивача вказав, що належним доказом перебування (потреби) позивача на тривалому лікуванні є довідка лікувального закладу (висновок лікаря) про тривале лікування військовослужбовця, в якому перебуває на лікуванні позивач. Відповідач не надав жодних доказів того, що при винесенні спірного наказу посадові особи відповідача дійсно досліджували медичну документацію стосовно стану здоров`я позивача, отриманих позивачем поранень та строку його можливого лікування та потреби у тривалому лікуванні. Матеріали справи не містять також жодних доказів звернення відповідача до медичного закладу, в якому перебував позивач щодо надання інформації про тривалість лікування.

Належним доказом перебування (потреби) позивача на тривалому лікуванні є довідка лікувального закладу (висновок лікаря) про тривале лікування військовослужбовця, в якому перебуває на лікуванні позивач. Відповідач не надав жодних доказів того, що при винесенні спірного наказу посадові особи відповідача дійсно досліджували медичну документацію стосовно стану здоров`я позивача, отриманих позивачем поранень та строку його можливого лікування та потреби у тривалому лікуванні. Матеріали справи не містять також жодних доказів звернення відповідача до медичного закладу, в якому перебував позивач щодо надання інформації про тривалість лікування.

Пояснення відповідача в обґрунтування законності прийняття спірного наказу зводяться до цитування медичних висновків, встановлених після прийняття спірного наказу, при цьому жодних доказів про ступінь поранення позивача та потребу у тривалому лікуванні, датованих до дня ухвалення спірного наказу відповідач не надав, що свідчить про те, що таких документів досліджено не було.

Пояснення відповідача про те, що зарахування позивача у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 було необхідним для призначення інших військовослужбовців на посаду також є припущенням. Відповідач не надав жодних доказів, зокрема рапортів командирів про необхідність призначення на посаду позивача інших військовослужбовців або наказів про призначення інших військовослужбовців на посаду, яку обіймав позивач до отримання поранення.

Перебування військовослужбовця у розпорядженні командира у зв`язку з тривалим лікуванням обмежується періодом лікування та закінчується після повернення військовослужбовця з лікування.

Особливістю зарахування військовослужбовців у розпорядження командира військової частини у зв`язку з тривалим лікуванням є те, що після повернення з лікування у військову частину військовослужбовець повинен бути призначений на посаду в межах військової частини, а у випадку неможливості призначення на посаду з обґрунтованих причин, військовослужбовець повинен бути включений до плану переміщення за межі військової частини для призначення на посаду у резервній військовій частині, що дозволяє дотримати права на грошове забезпечення військовослужбовця. Лише у випадку коли військовослужбовця неможливо призначити на посаду в межах військової частини, неможливо визначити місце служби за межами військової частини, військовослужбовець залишається перебувати у розпорядженні командира військової частини. Доказів існування вказаних обставин відповідач не надав.

З моменту повернення позивача на військову службу (16.02.2023) командиром Військової частини НОМЕР_1 не виключено його із списку військовослужбовців, зарахованих у розпорядження командира та не направлено подання до Командування ДШВ щодо переміщення позивача за межі Військової частини НОМЕР_1 , а з 01.03.2023 вчинено дії щодо реалізації наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (25 ОПДБ) від 22.04.2022 № 49-РС, а саме зменшено грошове забезпечення позивача - нараховано та виплачено грошове забезпечення позивачу як особі, що перебуває у розпорядженні командира у розмірі окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, що підтверджується копією листа ВЧ НОМЕР_1 від 26.02.2024 № 691/106, незважаючи на те, що позивач фактично повернувся до виконання обов`язків військової служби 16.02.2023. Видання командиром Військової частини НОМЕР_1 наказу від 22.04.2022 № 49-РС про зарахування позивача у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 та його реалізація призвели до порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі, гарантованого ст.ст. 17, 43 Конституції України (право на грошове забезпечення як складову соціального забезпечення) та ст. 9 Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в подальшому вплинуло на розмір пенсійного забезпечення позивача, який розраховується виходячи з отриманого грошового забезпечення за час військової служби.

Також представник позивача зазначив, що командир Військової частини НОМЕР_1 мав необхідний обсяг повноважень та повинен був застосувати до позивача правові наслідки, передбачені пп. 15 п.116 Положення № 1153 (терміновість перебування у розпорядженні) та призначити його на посаду невідкладно після його повернення з лікування та продовження несення позивачем військової служби (16.02.2023) або прийняти інше кадрове рішення, в т.ч. звернутися до вищого командування для переміщення позивача у резервні частини за межами Військової частини НОМЕР_1 для дотримання права позивача на належне грошове забезпечення.

Щодо реалізації свідоцтва про хворобу ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 05.04.2024 №2540 представник позивач зазначив, що дійсно цим свідоцтвом про хворобу позивача визнано військово-лікарською комісією непридатним до військової служби, проте вказане свідоцтво не було затверджено штатною ВЛК, тому вказане свідоцтво про хворобу не могло бути реалізовано. Лише у липні 2022 року позивача визнано непридатним до військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу Гарнізонної ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 13.07.2023 № 492, яке було затверджено штатною ВЛК. З огляду на викладене, представник позивача вважає, що висновки та доводи відповідача щодо неможливості подальшого службового використання позивача у Військовій частині НОМЕР_1 чи в іншій військовій частині є необґрунтованими, а сам відповідач після повернення позивача до військової служби повинен був призначити його на посаду або порушити перед Командуванням ДШВ питання про необхідність прийняття кадрового рішення щодо призначення позивача на посаду за межами Військової частини НОМЕР_1 або про виплату грошового забезпечення за раніше займаною посадою.

Водночас, представник позивача вказав, що під час підготовчого провадження відповідач здійснив донарахування додаткової винагороди позивачу. Так, згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2024 відповідачем: нараховано позивачу доплату додаткової винагороди за період листопад 2022 року - 70 000,00 грн, за грудень 2022 року - 70 000,00 грн, за січень 2023 року (01.01.2023 по 15.01.2023) - 33 870,97 грн, разом 173 870,97 грн; утримано додаткову винагороду, як надмірно виплачену, за періоди з 20.08.2022 - 24.08.2022, з 10.09.2022 по 20.09.2022 у розмірі 36 956,99 грн, військовий збір у розмірі 2053,71 грн. Позивач отримав на банківську карту 134 860,27 грн, і вказана сума покриває раніше недонараховану та невиплачену додаткову винагороду на листопад та грудень 2022 року. Разом з цим, позивач уважає, що відповідач без належних на те правових підстав протиправно утримав нібито надмірно виплачену додаткову винагороду за періоди з 20.08.2022 - 24.08.2022, з 10.09.2022 по 20.09.2022 у розмірі 36 956,99 грн, внаслідок чого позивач не отримав нараховану додаткову винагороду за січень 2023 року у розмірі 33 870,97 грн, з виплатою якої погодився відповідач.

Крім цього, у поясненнях, які були приєднані до відповіді на відзив, представник позивача повідомив про розрахунок нарахованої додаткової винагороди за час стаціонарного лікування позивача. Так, представник позивача зазначив, що позивач не оспорює суму додаткової винагороди за час лікування та факт її виплати за лютий, березень, квітень 2022 року. Нарахування та виплату додаткової винагороди за травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року позивач не оскаржує. Нарахування та виплату додаткової винагороди за листопад 2022 року та грудень 2022 року, з урахуванням доплати проведеної у 2024 році, позивач не оскаржує. Поряд з цим, представник позивача указав, що з 01.06.2022 по 30.06.2022 позивач внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини перебував на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ). За червень 2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано 30000,00 грн додаткової винагороди, а підлягало нарахуванню 100000,00 грн. Розмір недонарахованої додаткової винагороди за червень 2022 року складає 70000,00 грн. З 01.01.2023 по 31.01.2023 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я внаслідок отримання тяжкого поранення під час захисту Батьківщини. За січень 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн, а підлягало нарахуванню 100000,00 грн. Розмір недонарахованої додаткової винагороди за січень 2023 року складає 70000,00 грн. З 01.02.2023 по 15.02.2023 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я внаслідок отримання тяжкого поранення під час захисту Батьківщини. Розмір недонарахованої винагороди за лютий 2023 року складає 53571,43 грн. Підсумовуючи викладене, представник позивача, зазначив, що, з урахуванням доплати проведеної у 2024 році відповідач недонарахував додаткову винагороду у сумі 193571,43 грн, в т.ч.: за червень 2022 року 70000,00 грн; за січень 2023 року 70000,00 грн; за лютий 2023 року 53571,43 грн.

До відповіді на відзив представник позивача приєднав інформацію щодо переписки у месенджері Вайбер між позивачем ОСОБА_1 та медичним працівником Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 та копії: довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_6 від 14.11.2022 №2615; довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_6 від 16.12.2022 №7541; довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_6 від 16.01.2023 №1058; витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 07 травня 2024 року №3518.

05.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення, в яких він заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив та поясненнях, уважає їх безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Судове засідання 05.08.2024 просив проводити без участі представника відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.08.2024, за участю позивача та його представника, суд постановив ухвали, якими:

задовольнив заяву представника позивача адвоката Ткаліча Дениса Владиславовича про поновлення строку звернення до суду у справі №160/12700/24; поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються оскарження наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2022 №49-РС; поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються оскарження наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2022 №49-РС; продовжив розгляд адміністративної справи №160/12700/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаліч Денис Владиславович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії;

відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ;

задовольнив клопотання представника позивача адвоката Ткаліча Дениса Владиславовича про продовження строку для подання відповіді на відзив у справі №160/12700/24; продовжив ОСОБА_1 строк для подання відповіді на відзив;

відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про витребування доказів у справі; витребував за ініціативою суду у Військової частини НОМЕР_1 : інформацію (довідки) про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, а саме за період з 17.04.2022 по 15.02.2023 (інформація має бути надана окремо за кожен період перебування позивача на стаціонарному лікуванні та за кожен період перебування у відпустці, а також із вказівкою на дату виплати такої додаткової винагороди); належним чином засвідчені копії наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, а саме за період з 17.04.2022 по 15.02.2023; належним чином засвідчені копії наказів про надання ОСОБА_1 відпусток внаслідок тяжкого поранення; інформацію щодо нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , а саме з 24.02.2022 по 14.06.2023, із зазначенням окремо за кожен місяць кожної складової грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення тощо); належним чином засвідчені копії карток особового рахунку ОСОБА_1 за період з 17.04.2022 по 14.06.2023.

У судовому засіданні 05.08.2024 розгляд справи був відкладений на 19.08.2024 на 15:00 год.

19.08.2024 на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2024 відповідачем були надані документи.

19.08.2024 у підготовче судове засідання прибули позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ткаліч Д.В. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

У цьому судовому засіданні представник позивача заявив клопотання, яке було підтримано позивачем, про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з наданими відповідачем документами.

Ухвалою суду від 19.08.2024 продовжено підготовче провадження у справі до 02.09.2024, підготовче судове засідання відкладено на 02.09.2024 на 13:00 год.

30.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення позивача, в яких указано, що згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.2022 № СЕДО за червень 2022 року відповідачем нараховано додаткову винагороду з 01.06.2022 по 30.06.2022 у розмірі 100 000,00 грн. Згідно з довідкою про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення від 18.08.2024 № 691/17391-1 у графі «Місяць у якому здійснено перерахунок на картковий рахунок» напроти місяця «червень 2022 року» зазначений місяць липень 2022 року. Таким чином, відповідач підтверджує наявність правових підстав та зобов`язання з нарахування та виплати за червень 2022 року додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн та факт її виплати на картковий рахунок позивача у липні 2022 року. У липні 2022 року на банківський рахунок позивача надходили грошові кошти 13.07.2022 у розмірі 17 275,66 грн та 21.07.2022 у розмірі 29550,00 грн з поміткою «Перерахування зп та інших виплат співробітнику В/Ч НОМЕР_1 », що підтверджується витягом з виписки по банківському рахунку. Виходячи з розрахунку складових грошового забезпечення грошова сума у розмірі 17 275,66 грн є основним грошовим забезпеченням за липень 2022 року, а грошова сума у розмірі 29550,00 грн є додатковою винагородою за червень 2022 року. Таким чином, виписка з банківського рахунку підтверджує факт перерахування у липні 2022 року додаткової винагороди 30 000,00 грн (до виплати 29 550,00 грн), а отже витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.2022 № СЕДО та довідка про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу в частині виплати додаткової винагороди за червень 2022 року містять недостовірні відомості та не підтверджують факту перерахування у липні 2022 року додаткової винагороди за червень 2022 року у розмірі 100 000,00 грн, а тому відповідач повинен нарахувати позивачу 70 000,00 грн додаткової винагороди за червень 2022 року з підстав викладених у позові.

Крім цього, представник позивача зазначає, що згідно з наданими відповідачем документів (витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про вибуття ОСОБА_1 у відпустку) Військової частиною НОМЕР_1 документально оформлено перебування ОСОБА_1 у відпустці з 15.11.2022 по 14.12.2022, з 17.12.2022 по 15.01.2022. Щодо цих доводів відповідача, представник позивача повідомляє, що довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_6 від 14.11.2022 № 2615 встановлено, що позивач потребує відпустки на 30 календарних днів. 15.11.2022 позивач вибув у відпустку. Після отримання довідки ВЛК ОСОБА_1 не міг вільно переміщатись стоячи чи сидячи, майже весь час перебував у горизонтальному положенні, що було необхідне для заживлення післяопераційних рубців та ран, тому 15.11.2022 надіслав ОСОБА_2 довідку ВЛК Військової частини НОМЕР_6 від 14.11.2022 № 2615 про потребу у відпустці на 30 календарних днів в електронному вигляді у месенджері вайбер. На підставі вказаної довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_6 від 14.11.2022 № 2615 прийнято та оформлено наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2022 № 234 щодо перебування ОСОБА_1 у відпустці за станом здоров`я з 15.11.2022 по 14.12.2022. Довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_6 від 16.12.2022 № 7541 встановлено, що позивач потребує відпустки на 30 календарних днів. 17.12.2022 позивач вибув у відпустку. Під час перебування у відпустці ОСОБА_1 перебував під наглядом матері та знаходився майже весь час у горизонтальному положенні, не міг сидіти та стояти, що могло створити додатковий тиск на органи черевної порожнини та призвести до збільшення післяопераційних ран, тому 16.12.2022 позивач надіслав ОСОБА_2 довідку ВЛК ВЧ НОМЕР_6 від 16.12.2022 № 7541 про потребу у відпустці на 30 календарних днів в електронному вигляді у месенджері вайбер. На підставі вказаної довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_6 від 16.12.2022 № 7541 прийнято наказ командиром Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2022 № 255 щодо перебування ОСОБА_1 у відпустці за станом здоров`я з 17.12.2022. по 15.01.2023. Довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_6 від 16.01.2023 № 1058 встановлено, що позивач потребує відпустки на 30 календарних днів. 17.01.2023 позивач вибув у відпустку. Після закінчення відпустки позивач прибув до Військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби 15.02.2024. Відповідач заперечує отримання довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_6 від 16.01.2023 № 1058. Проте переписка між позивачем та ОСОБА_2 спростовує цей факт. Так, 16.01.2023 позивач направив ОСОБА_2 у месенджер Вайбер довідку ВЛК Військової частини НОМЕР_6 від 16.01.2023 № 1058. Протягом періоду з листопада 2022 року по лютий 2023 року позивач з об`єктивних причин, які були викликані тяжким станом здоров`я та необхідністю заживлення післяопераційних ран не міг особисто передати оригінали медичних документів до Військової частини НОМЕР_1 , тому за погодженням з ОСОБА_2 надсилав медичні документи у месенджері Вайбер. Також представник позивача звертає увагу суду на те, що за весь час перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я від представників Військової частини НОМЕР_1 не було жодних заперечень щодо надсилання медичних документів в електронному вигляді, тобто Військова частина НОМЕР_1 вважала обмін документами в електронному вигляді допустимим та належним способом передачі медичних документів. На підставі цих документів були прийняті накази про відбуття у відпустку та нараховане та виплачене грошове забезпечення. Позиція відповідача щодо неприйняття довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_6 від 16.01.2023 №1058 з підстав того, що ця довідка не надана у паперовому вигляді, є непослідовною з огляду на безумовне прийняття двох попередніх довідок ВЛК Військової частини НОМЕР_6 за період листопад 2022 року - січень 2023 року.

Також представник позивача зазначає, що на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного від 05.08.2024 відповідач надав довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу від 18.08.2024 № 691/17391-1. Вказана довідка суперечить раніше наданій довідці про нараховане та виплачене грошове забезпечення, яка міститься в матеріалах судової справи (лист Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2024 № 691/106) в частині нарахування грошового забезпечення за червень 2022 року та лютий 2023 року. Жодних пояснень про причини розбіжності даних чи уточнюючої довідки Військова частина НОМЕР_1 не надала.

Довідка про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу 18.08.2024 № 691/17391-1 та витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.2022 № СЕДО містять недостовірні дані про нараховане та виплачене грошове забезпечення в частині додаткової винагороди за червень 2022 року, а також суперечать раніше поданій відповідачем довідці про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу (лист Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2024 № 691/106) та витягу з виписки по банківському рахунку позивача (в частині виплати коштів за червень 2022 року), яка достовірно підтверджує факт виплати у липні (за червень) 2022 року додаткової винагороди у розмірі 29 550,00 грн. За цих обставин/, позивач та його представник уважають доведеним факт ненарахування та невиплати відповідачем додаткової винагороди за червень 2022 року у розмірі 100000,00 грн.

02.09.2024 у судове засідання з`явилися позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ткаліч Д.В., представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 25.09.2024 на 13:00 год.

23.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення відповідача, в яких вказано, що виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за червень 2022 проведено у два етапи. Один з платежів у розмірі 29 550 грн від 21.07.2022 позивач підтверджує і навіть надає виписку з даних про рух коштів за його рахунком. Другий з них позивач свідомо приховує. Так, 02.08.2022 ОСОБА_1 виплачено другу частину додаткової винагороди за червень 2022 з розрахунку 70 000 грн. (що відповідає строкам, передбаченим п.8 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018). Щодо відпустки за січень лютий 2023 року, відповідач зазначає, що правове значення має факт неподання позивачем рапорту про надання йому відпустки на підставі довідки ВЛК № 1058 від 16.01.2023, а не факт надання копії цього свідоцтва у месенждері іншому військовослужбовцю ОСОБА_3 . Відповідач звертає увагу суду на те, що порядок надання відпустки для лікування у спірний період регламентовано п.259 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (в редакції, що діяла до внесення змін Указом Президента № 214/2024 від 02.04.2024). Навіть після внесення зазначених змін, в якості підстави для отримання відпустки зазначеною нормою передбачено рапорт військовослужбовця. Неподання військовослужбовцем рапорту по команді про надання відпустки і є причиною невидання наказу командира про відпустку, - командир військової частини не має можливості іншим способом дізнатися про те, що військовослужбовець потребує відпустки для лікування. Про такий порядок отримання відпустки позивач знав, оскільки отримав до цього дві відпустки для лікування, про які сам зазначає. При цьому ним подавалися відповідні рапорти. Негайного надання оригіналів довідок ВЛК, де викладено медичний висновок-рекомендацію про необхідність надання позивачу відпустки для лікування, у позивача ніхто не вимагав. Усупереч зазначеному, позивачем ніяких доводів про неприйняття довідки ВЛК №1058 від 16.01.2023 через те, що вона надана не в паперовому виді відповідач не заявляв. У Військовій частині НОМЕР_1 виживаються заходи щодо встановлення дійсного місця перебування ОСОБА_1 у період 16.01.2023 15.02.2023, що не становить предмет судового розгляду. Натомість відповідач уважає встановленим, що у період 16.01.2023 15.02.2023 ОСОБА_1 у відпустці для лікування після тяжкого поранення не перебував і права на отримання за цей період додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн не має.

25.09.2024 адміністративну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Кучугурної Н.В. у службовому відрядженні, про що складено відповідну довідку.

Розгляд справи призначено на 02.10.2024 на 13:00 годин, про що учасники справи були повідомлені повістками про виклик.

У судове засідання 02.10.2024 з`явились позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ткаліч Д.В. Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2024 до 15:00 год.

16.10.2024 у судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ткаліч Д.В. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судових засіданнях позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

У судовому засіданні 16.10.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) 24.02.2022 призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлений до Військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.

З 24.02.2022 позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

З 26.02.2022 по 16.04.2022 позивач брав участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, що підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2023 № 693 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

16.04.2022 позивач отримав поранення (МВТ, ВОПП черевної порожнини, дирчастий перелом крила лівої здухвинної кістки, множинні уламкові поранення поперекової ділянки обох сідниць, обох нижніх кінцівок, уламкове сліпе поранення лівої нижньої кінцівки з пошкодженням судинно нервового пучка в підколінній ділянці, посттравматична нейропатія лівого стегнового, правого великогомілкового нервів) за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 . Не під впливом наркотичного та алкогольного сп`яніння, та був у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кулезахисний). Вказане підтверджується довідкою № 1374 від 08.07.2022 про обставини травми (поранення контузії, каліцтва), що видана Військовою частиною НОМЕР_7 солдату ОСОБА_1 .

Після отриманого поранення позивач перебував на лікуванні: з 17.04.2022 по 06.05.2024; з 07.05.2022 по 21.05.2022; з 21.05.2022 по 29.06.2022; з 29.06.2022 по 29.07.2022; з 29.07.2022 по 19.08.2022; з 25.08.2022 по 09.09.2022; з 21.09.2022 по 05.10.2022; з 01.11.2022 по 15.11.2022, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками із медичної карти стаціонарного хворого, копії яких надані до матеріалів справи.

Крім цього, до матеріалів справи надані довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_6 від 14.11.2022 №2615, від 16.12.2022 №7541, від 16.01.2023 №1058 про те, що ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. У довідках вказано, що захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Також надано витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 07 травня 2024 року №3518, за змістом якого, мінно-вибухова травма, яку отримав позивач 16.04.2022 пов`язана із захистом Батьківщини, постанови ВЛК про причинний зв`язок травми, поранення за довідками військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_6 від 14.11.2022 №2615, від 16.12.2022 №7541, від 16.01.2023 №1058 відмінено.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що мінно-вибухова травма, яку отримав позивач 16.04.2022 пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно з наказом від 18.11.2022 №234 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у відпустку за станом здоров`я на 30 діб з 15 листопада по 14 грудня 2022 року, підстава: рапорт солдата ОСОБА_1 (вх.№1201/п/8 від 18.11.2022), довідка військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_2 №2615 від 14.11.2022.

Відповідно до наказу від 19.12.2022 №255 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у відпустку за станом здоров`я на 30 діб з 17 грудня 2022 року по 15 січня 2023 року, підстава: рапорт солдата ОСОБА_1 (вх.№1303/п/8 від 19.12.2022), довідка військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_2 №7541 від 16.12.2022.

Позивач указує, що за час перебування на стаціонарному лікуванні з 01.06.2022 по 30.06.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано 30000,00 грн додаткової винагороди, а підлягало нарахуванню 100000,00 грн. Розмір недонарахованої додаткової винагороди за червень 2022 року складає 70000,00 грн. З 01.01.2023 по 31.01.2023 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я внаслідок отримання тяжкого поранення під час захисту Батьківщини. За січень 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн, а підлягало нарахуванню 100000,00 грн. Розмір недонарахованої додаткової винагороди за січень 2023 року складає 70000,00 грн. З 01.02.2023 по 15.02.2023 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я внаслідок отримання тяжкого поранення під час захисту Батьківщини. Розмір недонарахованої винагороди за лютий 2023 року складає 53571,43 грн.

Інші періоди перебування позивача на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я після тяжкого поранення, та пов`язана з ними виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, не є спірними у цій справі.

Суд також установив, що наказом від 22.04.2022 №49-РС командира 25 окремої повітрянодесантної бригади, відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження солдата ОСОБА_1 .

Позивач уважає вказаний наказ протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Скасування наказу матиме наслідком виплату позивачу грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.03.2023 по 14.06.2023.

Крім цього, позивач уважає, що Військовою частиною НОМЕР_1 неправомірно застосовано як базу нарахування грошового забезпечення прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік», що вплинуло на розмір нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення протягом військової служби позивача.

З наведених вище обставин позивач і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває по цей час.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом першим якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:

1) беруть безпосередню участь у бойових діях;

2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.

За відсутності документального підтвердження неведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн. не виникає.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

У спірні періоди порядок виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі Окреме доручення).

Відповідно до п.п. 6, 10 Окремого доручення, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.

При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Так, суд установив, що позивач, у тому числі, у період з 01.06.2022 по 30.06.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, тому він має право на нарахування та виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень.

Питання невиплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні саме за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 і є спірним у цій справі.

Водночас, до матеріалів справи надана довідка від 18.08.2024 №691/17391-1 про нараховані та перераховані ОСОБА_1 суми основних та додаткових видів грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно з Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з лютого 2022 року по червень 2023 року у Військовій частині НОМЕР_1 .

З цієї довідки суд установив, що додаткова винагорода, збільшена до 100 000 гривень, позивачу за вказаний вище період була виплачена.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача, якими він обґрунтовує невиплату додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, та відмовляє в задоволенні позовної заяви в цій частині позовних вимог.

Як указано вище, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Так, до матеріалів справи надані довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_6 від 14.11.2022 №2615, від 16.12.2022 №7541, від 16.01.2023 №1058 про те, що ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. У довідках вказано, що захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Отже, позивач має право на відпустку для лікування після тяжкого поранення на підставі вказаних вище довідок військово-лікарської комісії, та, відповідно, на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень.

Позивач не заперечує виплату йому додаткової винагороди за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 16.11.2022 по 31.12.2022.

Спірним у цій справі є питання щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 01.01.2023 по 15.02.2023.

Доказів виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 01.01.2023 по 15.02.2023 до матеріалів справи не надано.

Довідка від 18.08.2024 №691/17391-1 про нараховані та перераховані ОСОБА_1 суми основних та додаткових видів грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно з Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з лютого 2022 року по червень 2023 року у Військовій частині НОМЕР_1 , такої інформації не містить.

Як свідчить наказ від 19.12.2022 №255 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 вибув у відпустку за станом здоров`я на 30 діб з 17 грудня 2022 року по 15 січня 2023 року.

Отже, командиром військової частини був виданий наказ про відпустку позивача, у тому числі, за період з 01.01.2023 по 15.01.2023. Проте, доказів виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за цей період не надано.

Також суд указує, що відсутність відповідного наказу командира військової частини охоплюється протиправною поведінкою військової частини щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди за період відпустки за станом здоров`я після тяжкого поранення на підставі довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_6 від 16.01.2023 №1058.

З огляду на викладене, підлягає задоволенню позовна заява позивача в частині позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у підвищеному до 100000,00 грн розмірі за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 01.01.2023 по 15.02.2023.

Відповідно до пп.15 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення №1153/2008), зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.1. Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд проводиться ВЛК, з-поміж іншого, з метою визначення необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні.

Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що зарахування військовослужбовців у розпорядження командирів може бути реалізовано у зв`язку з перебуванням військовослужбовців на тривалому лікуванні, у зв`язку з отриманим пораненням. При цьому, визначення необхідності у тривалому лікуванні має бути встановлено військово-лікарською комісією.

Суд установив, що 16.04.2022 позивач отримав мінно-вибухову травму, а 22.04.2022 відповідач видав наказ №49-РС про зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира.

Будь-якого рішення військово-лікарської комісії про встановлення позивачу необхідності у тривалому лікуванні станом на час винесення наказу №49-РС від 22.02.2022 до матеріалів справи не надано, тому суд дійшов висновку про визнання цього наказу протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 15.06.2023 №171 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону Військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 , який прибув з Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, у Військовій частині НОМЕР_1 позивач проходив військову службу по 14.06.2023.

З довідки від 18.08.2024 №691/17391-1 про нараховані та перераховані ОСОБА_1 суми основних та додаткових видів грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно з Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з лютого 2022 року по червень 2023 року у Військовій частині НОМЕР_1 , суд установив, що у період лютий-травень 2023 року позивачу нараховувалось і виплачувалось грошове забезпечення у розмірі 652,56 грн, у червні 2023 року (місяць відрахування позивача з Військової частини НОМЕР_1 ) 282,78 грн, яке складається з окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Тобто у вказаний період грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось позивачу у зв`язку з реалізацією наказу про зарахування позивача у розпорядження командира.

Оскільки судом був визнаний протиправним і скасований наказ про зарахування позивача у розпорядження командира, суд задовольняє позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період військової служби з 01.03.2023 по 14.06.2023 у повному обсязі відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У позовній заяві позивач також заявляє позовні вимоги, які стосуються протиправних, за доводами позивача, дій посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, а також щодо обчислення та виплати місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 14.06.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.

Щодо цих позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У додатках 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, наявні примітки пояснювального характеру. В цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків.

На момент набрання чинності Постанови №704 (01.03.2018) пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103), а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Вказані недоліки виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, яка застосовується з 01.10.2020.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Проте зазначена норма не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Таким чином, оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, але з умовою, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Отже, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Водночас, 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ (далі Закон №1774-VІІІ). Положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону встановлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Законом №1774-VІІІ вносились зміни до низки законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, зазначеними змінами законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів осіб, які отримують заробітну плату (грошове забезпечення) за рахунок коштів Державного бюджету України.

Тобто при обчисленні розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням не може братися такий показник як мінімальна заробітна плата (з урахуванням пункту 3 розділу II Закону № 1774-VII).

Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 (адміністративне провадження №К/9901/43174/21).

Слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 1762 грн.

В свою чергу, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2481 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2684 грн.

Отже, зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020, тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Враховуючи інформацію, зазначену у довідці від 18.08.2024 №691/17391-1 про нараховані та перераховані ОСОБА_1 суми основних та додаткових видів грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно з Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з лютого 2022 року по червень 2023 року у Військовій частині НОМЕР_1 , суд зазначає, що у спірні у цій справі періоди (з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 14.06.2023) грошове забезпечення позивача було обчислено із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Поряд з цим, суд указує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №481, яка набрала чинності 20.05.2023, «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».

Цією постановою:

скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»;

внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача про:

визнання протиправними дій посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, а також щодо обчислення та виплати місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовна заява у цій справі підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2022 № 49-РС в частині зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період військової служби з 01.03.2023 по 14.06.2023 у повному обсязі відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, а також щодо обчислення та виплати місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 01.01.2023 по 15.02.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у підвищеному до 100000,00 грн розмірі за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 01.01.2023 по 15.02.2023 з урахуванням раніше проведених платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 28.10.2024.

Суддя Н.В. Кучугурна


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	16.10.2024
Оприлюднено	01.11.2024
Номер документу	122680238
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них

Кучугурна Наталія Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 16.10.2024 по справі 160/12700/24ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/12700/24

Рішення від 16.10.2024

Рішення
від 16.10.2024 по справі 160/12700/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД