Ухвала

від 30.10.2024 по справі 200/1097/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №200/1097/24

адміністративне провадження № К/990/40432/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 200/1097/24 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ26413/2079/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 15 жовтня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ26413/2079/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 15 жовтня 2020 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 15 жовтня 2020 року № ДЦ26413/2079/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50 000 грн.

22 жовтня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 200/1097/24.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що винесенні рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з невірним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без всебічного дослідження обставин справи та пояснень сторін.

Крім того, скаржник зазначає, що позивачем порушено шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції), задовольняючи позовну заяву ОСОБА_1 , виходив з того, що посадовими особами відповідача не тільки документально не доведено порушення ОСОБА_1 ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП, а й взагалі не дотримано як порядок проведення інспекційного відвідування, так і порядок притягнення позивача до відповідальності за наслідками перевірки.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом 25 лютого 2024 року, судом апеляційної інстанції зазначено, що шестимісячний строк звернення до суду не пропущено, з огляду на відсутність позивача під час інспекційного відвідування, відсутність доказів повідомлення позивача про час та місце слухання справи за наслідками перевірки, наявності постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 вересня 2021 року, заяви позивача від 05 січня 2024 року про надання копій документів, які стосуються проведеної перевірки, та, з огляду на відповідь на заяву відповідача від 12 січня 2024 року.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Предметом оскарження у даній справі є постанова № ДЦ26413/2079/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 15 жовтня 2020 року про стягнення штрафу у розмірі 50 000 грн. за порушення законодавства про працю.

У вказаній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Однак, обґрунтованих посилань на наявність юридичних фактів, визначених приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які обумовлюють право на касаційне оскарження у справах незначної складності, касаційна скарга не містить та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише детальний виклад фактичних обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини та посилання на підстави непогодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і належні обґрунтування щодо їх наявності не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п`ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 200/1097/24.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій