Ухвала

від 23.10.2024 по справі 501/3957/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1590/24

Справа № 501/3957/24 1-кс/501/637/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 18.09.2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12024162160000732 від 22.08.2024 року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді накладено арешт із забороною розпорядження, володіння та користування, на майно, вилучене 16.09.2024 року в ході огляду місця події, а саме на:

- автомобіль «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску, білого кольору, з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», державний номерний знак НОМЕР_2 та визначено помістити зазначені транспортні засоби автостоянку ТОВ СП «Трансгрейнтермінал» (код 39331665), фактична адреса: м.Чорноморськ, вул. Промислова, 1;

- зерно пшениці 4-го класу, що знаходиться в автомобілі «Volvo FH12» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску білого кольору, з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», державний номерний знак НОМЕР_3 , та визначено передати його на відповідальне зберігання ТОВ «Агро Хвиля МК» (код 45621723).

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою залишити без задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_5 вказує, що слідчим суддею не дотримано вимог ст.ст. 135, 136, 137 КПК України, оскільки його не було повідомлено про розгляд клопотання про арешт майна в передбаченому законом порядку, не надіслано повідомлення про виклик, не вручено повістку суду.

Крім того, ОСОБА_5 вказує, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає ч.2 ст.171 КПК України, а накладений арешт не співвідноситься з обставинами кримінального провадження.

Також ОСОБА_5 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 18.09.2024 року, посилаючись на те, що розгляд клопотання про накладення арешту слідчим суддею проведено без його участі, копію ухвали отримав лише 30.09.2024 року, після чого невідкладно подав апеляційну скаргу.

Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.

До початку апеляційного розгляду, прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити в її задоволенні.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, учасники судового провадження до апеляційного суду не з`явилися, клопотань про відкладення не подавали.

При цьому, представник власника майна ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 подав до апеляційного суду заяву про проведення судового засідання за відсутності власника майна та його представника.

Прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 у запереченнях на апеляційну скаргу просив провести апеляційний розгляд без участі прокурора.

За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.4 ст.405, 422 КПК України(далі - КПК) апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Заслухавши суддю-доповідача,обговоривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою, яка, відповідно до матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п.10 ч.1ст.393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт(п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).

Статтею 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин, власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Згідно матеріалів судового провадження та долучених до апеляційної скарги документів, вбачається, що ОСОБА_5 керував автомобілем «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 із причепом BH6895K із вантажем пшениці. Тобто, на момент огляду місця події, водій ОСОБА_5 був володільцем вказаного майна, яке було вилучене органом досудового розслідування.

Крім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що напівпричеп «LAMBERET LVFS-3E», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 (а.с.18).

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених у ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, володілець та власник частини майна ОСОБА_5 , є особою, яка вправі звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Що стосується строку звернення ОСОБА_5 з апеляційною скаргою, колегією суддів встановлене таке.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику скаржника, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2024 року слідчий суддя розглянув клопотання без участі власників, володільців майна та їх представників.

В матеріалах судової справи відсутнє підтвердження про направлення судом копії ухвали в межах строку на апеляційне оскарження, зокрема володільцю та власнику частини майна ОСОБА_5 .

З матеріалів судової справи також вбачається, що 26.09.2024 року представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 звернувся до місцевого суду із заявою про повідомлення про стан розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно та направлення у разі наявності копії ухвали (а.с.40).

30.09.2024 року місцевим судом на електронну адресу адвоката ОСОБА_7 направлено копію ухвали слідчого судді від 18.09.2024 року (а.с.38). Однак, в матеріалах судової справи відсутнє підтвердження про доставку вказаного супровідного листа та ухвали слідчого судді вказаному адресату.

02.10.2024 року кур`єрською службою доставки ОСОБА_5 направлено апеляційну скаргу разом із долученими до неї документами, яка надійшла до апеляційного суду та зареєстрована 04.10.2024 року.

Приймаючи до уваги, встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання володільця та власника частини майна ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню.

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно доч.ч.1,2ст.404КПК судапеляційної інстанціїпереглядає судовірішення судупершої інстанціїв межахапеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді невідповідає вимогам закону, та її неможливо вважати законною та обґрунтованою, з огляду на таке.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого/прокурора та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За змістом ст.170 КПКарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Статтею 171 КПК передбачені вимоги до клопотання про арешт майна та строки його подання.

Відповідно до ч.2 ст.173КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.173 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 98 КПК, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Апеляційним судом встановлено, що слідчий суддянезвернув уваги на невідповідність клопотання слідчого про накладення арешту на майно вимогам ст.171 КПК, не дотримався порядку розгляду клопотання про арешт майна, та ухвалив передчасне рішення, яке не можна вважати законним та обґрунтованим.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим відділенням ВП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні в кримінальному провадженні №12024162160000732 від 22.08.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.08.2024 року, до чергової частини відділу поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, надійшло повідомлення «102» від ОСОБА_8 , який є заступником директора з безпеки СП ТОВ «Трансбалктермінал», про те, що 21.08.2024 року знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа, використовуючи заздалегідь підготовлений транспортний засіб, шляхом вчинення шахрайських дій намагався реалізувати зерно 4-го класу якості замість зерна 2-го класу, чим могла бути завдана матеріальна шкода ТОВ «Трансбалктермінал» на суму 30000 гривень.

В ході досудового розслідування допитано в якості потерпілого заступника директора з безпеки та охоронної діяльності СП ТОВ «Трансбалктермінал» ОСОБА_8 , який пояснив, що основна діяльність відділу СБ підприємства контроль з протидії шахрайських дій з боку водіїв, вантажовідправників, перевізників. Так, в ході проведення аналізу, було виявлено, що ТТН № 673662 від 20.08.2024 року водій ОСОБА_5 на автомобілі «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 із причепом НОМЕР_4 (від відправника ТОВ «Транс лоджистик юкрейн» (3566340126)) на замовлення ТОВ «Агро Хвиля МК» (код 45621723) отримав вантаж у вигляді пшениці (2024 року збору, 27100 кг за даними відправника) без визначеного класу, у пункті навантаження Миколаївська область, м.Вознесенськ, для перевезення до СП ТОВ «Трансбалктермінал» (м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська 58). Дана ТТН визначає продаж пшениці з боку ТОВ «Агро Хвиля МК» до ТОВ «Кернел-Трейд». 20.08.2024 року, о 21:29 год., ОСОБА_5 на автомобілі «Вольво», д.н.з. НОМЕР_5 із причепом НОМЕР_3 заїхав на територію стоянки «ХАБ», що за адресою: м.Чорноморськ, вул. Промислова 1, для проведення реєстрації та здійснення відбору проб (лабораторне дослідження пшениці). 20.08.2024 року, о 22:14 год., з вантажу ОСОБА_5 відібрано проби та визначено 2 клас пшениці. 21.08.2024 року, о 04:16 год., ОСОБА_5 покинув територію стоянки «ХАБ» направився на відвантаження пшениці до зерно-перевантажувального корпусу «Вольво» (відстань між «ХАБ» та «Вольво» становить 1200 м). 21.08.2024 року, о 04:43 год., ОСОБА_5 заїхав на територію ЗПК «Вольво», однак вже на іншому ТЗ із іншим вантажем, що підтверджується актом комісійного відбору проб, яким встановлено, що у вказаному причепі була пшениця 4 класу. 21.08.2024 року після зупинки ОСОБА_5 перед спробою відвантажити невідому зернову продукцію, проведено контрольний аналіз пшениці, яким визначено знову ж таки 4-й клас пшениці, а не 2-й, як було заявлено. Різниця між 2-м та 4-м класами в ціні складає 800 грн. Приблизна маса нетто може складати від 25 до 40 тон, тому збиток приблизно може становити від 20000 до 40000 гривень.

Крім того, заступник директора з безпеки та охоронної діяльності СП ТОВ «Трансбалктермінал» ОСОБА_8 в своїх поясненнях повідомив, що аналогічні дії, зі сторони ОСОБА_5 , вже були використані 17.08.2024 року, де зазначений водій, керуючи транспортним засобом марки «Вольво», д.н.з. НОМЕР_1 причіп НОМЕР_3 , перевізник ТОВ «Транс Лоджистик Юкрейн», відправник ТОВ «Агро Хвиля МК» здійснив підміну ТЗ, та після присвоєння 2-го класу пшениці, вивантажив, по аналогії як 21.08.2024 року пшеницю 4-го класу. Нетто отримувача 27740 грн. Збиток 22192 грн. Таким чином, проаналізувавши усі факти, збиток підприємству діями ОСОБА_5 складає 22192 грн., та попереджений збиток, за рахунок не допущення водія до вивантаження 21.08.2024 року при вазі нетто відправника 27100 кг, складає 21680 грн. Додатково, силами СБ було виявлено, що допомогу та координацію (організацію) злочину із ОСОБА_5 здійснював ОСОБА_9 (який має у користуванні ТЗ марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_6 ) у володіння якого є той самий Т3, на якому ОСОБА_5 заїжджав до стоянки «ХАБ» 20.08.2024 року.

Орган досудового розслідування вказує, що зазначені обставини підтверджуються наданими стоп-кадрами з камер відеоспостереження ТОВ «Транбалтермінал» за 17.08.2024 року, за 20.08.2024-21.08.2024 року, на яких виявлено заїзд на проведення проб одного автомобілю та на пункті відвантаження інший автомобіль, візуально схожий на попередній.

Слідчий в клопотанні також посилається на те, що 21.08.2024 року в ході відібрання пояснення у ОСОБА_5 , останній підтвердив свою причетність до вчинення вказаних кримінальних правопорушень та підміну транспортних засобів, зовні схожих один на одного, з аналогічними державними номерами та нижчим класом пшениці перед його вивантаженням.

Слідчий також в клопотанні зазначає, що 16.09.2024 року в ході огляду місця події виявлений та вилучений автомобіль марки «Volvo FH12» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску білого кольору, з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», д.н.з НОМЕР_3 , які використовувались для вчинення кримінальних правопорушень та зерно пшениці 4 класу вагою приблизно 27100 кг., згідно товарно-транспортної накладної від 20.08.2024 року.

Цього ж дня, старший слідчий СВ відділу поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області з клопотанням про накладення арешту із забороною відчуження та користування на автомобіль «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску, білого кольору, з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», д.н.з НОМЕР_2 .

Разом з цим, в клопотанні слідчий просить автомобіль «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску, білого кольору, з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», д.н.з НОМЕР_2 помістити на автостоянку ТОВ СП «Трансгрейнтермінал» (код 39331665), фактична адреса: м.Чорноморськ, вул. Промислова, буд.1.

Зерно пшениці 4-го класу, що знаходиться в автомобілі «Volvo FH12» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску білого кольору, з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», д.н.з. НОМЕР_3 , слідчий в клопотанні просить передати на відповідальне зберігання ТОВ «Агро Хвиля МК» (код 45621723).

Клопотання слідчого мотивовано тим, що у органу досудового розслідування виникла необхідність в арешті вказаного транспортного засобу, оскільки він має суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні; арешт майна необхідний з метою позбавлення власників (володільців) можливості відчужувати вказане майно, щоб в ході подальшого розслідування мати можливість його огляду направлення за місцем проведення комплексного дослідження, з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Слідчий в клопотанні вказує, що доки до транспортного засобу є доступ сторонніх осіб та вони будуть перебувати у володінні осіб, які зацікавлені в кінцевому рішенні по кримінальному провадженні, існує реальна загроза відчуження, зміни або знищення вказаного майна.

Водночас колегією суддів встановлено, що клопотання слідчого,всупереч вимогам ч.2 ст.171 КПК, не містить відповідного зазначення наявності підстав та мети згідно ст.170 КПК та належного обґрунтування необхідності накладення арешту на вказане майно.

Першочергово, колегія суддів звертає увагу на встановлені органом досудового розслідування обставини кримінального правопорушення, обставини, за яких було вилучено майно та перевіряє доведеність підстав та мети для накладення арешту на майно.

Так, слідчий в клопотанні вказує, що 21.08.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа, використовуючи заздалегідь підготовлений транспортний засіб, шляхом вчинення шахрайських дій намагалася реалізувати зерно 4-го класу якості замість зерна 2-го класу, чим могла бути завдана матеріальна шкода ТОВ «Трансбалктермінал» на суму 30000 гривень.

Згідно пояснень заступника директора з безпеки та охоронної діяльності СП ТОВ «Трансбалктермінал» ОСОБА_8 . органом досудового розслідування встановлено, що 20.08.2024 року, о 21:29 год., ОСОБА_5 на автомобілі «Вольво», д.н.з. НОМЕР_5 із причепом НОМЕР_3 заїхав на територію стоянки «ХАБ», що за адресою: АДРЕСА_2 , з його вантажу відібрано проби та визначено 2 клас пшениці. 21.08.2024 року, о 04:16 год., ОСОБА_5 покинув територію стоянки «ХАБ» направився на відвантаження пшениці до зерно-перевантажувального корпусу «Вольво» (відстань між «ХАБ» та «Вольво» становить 1200 м), та заїхав на територію ЗПК «Вольво», однак вже на іншому ТЗ із іншим вантажем, оскільки в причепі була пшениця 4 класу.

Колегія суддів наголошує, що за версією органу досудового розслідування подія злочину мала місце 20.08.2024-21.08.2024 року.

Разом з тим, по сплину майже місячного строку, а саме 16.09.2024 року органом досудового розслідування було проведено огляд місця події, в ході якого вилучене майно на яке слідчий просив накласти арешт.

Огляд місця події це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.

Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів.

За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

З протоколу огляду місця події від 16.09.2024 року, вбачається, що слідчим, на підставі заяви (без зазначення її дати та ідентифікаційних ознак заявника), з посиланням на ст.ст.104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, в присутності двох понятих та за участю ОСОБА_11 з вказівкою, що вказана особа є власником (користувачем) майна, проведено огляд місця події.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах судової справи відсутня інформація щодо належності чи володіння майна вказаній особі - ОСОБА_11 .

Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ТОВ «Сан Лайн».

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу напівпричеп «LAMBERET LVFS-3E», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить ОСОБА_5 .

Товарно-транспортною накладною від 20.08.2024 року на пшеницю 2024 року (нетто 27100) підтверджується, що вантажовідправником є ТОВ «Агро Хвиля МК», вантажоодержувачем є СП ТОВ «Трансбалктермінал» для ТОВ «Кернел-Трейд», автомобільним перевізником є ТОВ «Транс Лоджистик Юкрейн» водій ОСОБА_5 .

Іншими документами, долученими до клопотання слідчого, право власності чи володіння ОСОБА_11 на майно, також не підтверджується.

Далі, відповідно до протоколу огляду місця події, об`єктом огляду був вантажний автомобіль (сідловий тягач Е) марки «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску, білого кольору, з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», державний номерний знак НОМЕР_3 білого кольору, який знаходиться на території СП ТОВ «Трансбалктермінал» (зерно відвантажувальний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна.

У протоколі зазначено, що в ході огляду місця події автомобіль було вилучено.

Дослідивши вказаний протокол, колегія суддів звертає увагу, що по сплину майже місячного строку від моменту події 20.08.2024/21.08.2024 року, органом досудового розслідування 16.09.2024 року проведено огляд місця події (огляд чи обшук автомобіля не проводився).

З наведеного виникає логічне питання - де знаходився вказаний тривалий період часу автомобіль «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричеп «LAMBERET LVFS-3E», державний номерний знак НОМЕР_2 , та чому огляд місця події проводився за адресою: АДРЕСА_3 , в той час як орган досудового розслідування вказував, що подія злочину мала місце на АДРЕСА_1 .

Також з протоколу огляду місця поліції не вбачається який вантаж був у вказаному автомобілі та напівпричепі, та чи були завантажені транспортні засоби будь-яким вантажем.

У клопотанні слідчий стверджує, що зерно пшениці 4-го класу знаходиться в автомобілі «Volvo FH12» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», державний номерний знак НОМЕР_3 , однак не долучає доказів на підтвердження вказаних обставин, оскільки з протоколу огляду місця події вбачається, в ході проведення огляду вікна та двері автомобілю зачинені, цілісність напівпричепу не порушена, тобто встановлено наявність автомобілю та напівпричепу, однак не підтверджено їх вантаж у виді пшениці, її клас, вагу та взагалі його наявність.

Також колегія суддів звертає увагу, що в прохальній частині клопотання слідчий фактично просив накласти арешт - дослівно - «накласти арешт у вигляді заборони відчуження та заборони користування на автомобіль марки «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску білого кольору, з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», д.н.з. НОМЕР_2 .

Тобто фактично вимогу про накладення арешту на зерно пшениці слідчий в клопотанні не висловлював.

Водночас незважаючи на відсутність прохання про накладення арешту на зерно пшениці, слідчий просить зокрема зерно пшениці 4-го класу, що ніби знаходиться в автомобілі «Volvo FH12» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1997 року випуску білого кольору, з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», державний номерний знак НОМЕР_3 , передати на відповідальне зберігання ТОВ «Агро Хвиля МК» (код 45621723).

Колегія суддів звертає увагу, що слідчим не долучено до клопотання документів на підтвердження того, що у зазначеному автомобілі та напівпричепі дійсно знаходилось зерно пшениці, її клас та кількість.

Колегією суддів також встановлено, що органом досудового розслідування майно, на яке слідчий просить накласти арешт, знаряддям, предметом, речовими доказами у кримінальному провадженні не визнавалось, оскільки відповідна постанова слідчого до клопотання не долучена.

Не міститься посилань слідчого про існування відповідної постанови про визнання речовими доказами і в самому клопотанні, а лише викладено загальне формулювання положень ст.ст.98, 170 КПК.

Так, в клопотанні слідчий вказує, що зазначений транспортний засіб (знову ж таки стосовно зерна пшениці слідчий не вказує) має суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні; арешт майна необхідний з метою позбавлення власників (володільців) можливості відчужувати вказане майно, щоб в ході подальшого розслідування мати можливість його огляду направлення за місцем проведення комплексного дослідження, з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Проте, не зрозуміло яким чином, без визнання зокрема автомобілю «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , речовим доказом у кримінальному провадженні, без належного підтвердження підстав та мети арешту вказаного майна, слідчий просить обмежити ТОВ «Сан Лайн» право власності на вказане майно, з урахуванням відсутності інформації про причетність цього товариства до кримінального правопорушення.

У клопотанні слідчого також не зазначено інформації про право власності/володіння на автомобіль «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; напівпричеп «LAMBERET LVFS-3E» та зерно пшениці.

Окрім цього, необхідно звернути увагу, що при викладі обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, орган досудового розслідування посилається на те, що було здійснено заїзд на проведення проб одного автомобілю, а на пункті відвантаження іншого автомобілю, візуально схожого на попередній.

Слідчий в клопотанні також посилається на показання ОСОБА_5 , який ніби підтвердив свою причетність до скоєння кримінального правопорушення та підміну транспортних засобів, зовні схожих один на одний, з аналогічними державними номерами та нижчим класом пшениці перед його вивантаженням.

Однак, при наявності підстав вважати здійснення можливої підміни транспортних засобів, зовні схожих, з аналогічними державними номерами, слідчий в клопотанні про накладення арешту мав зазначити більш повні дані для можливості ідентифікації транспортних засобів, та окрім марки транспортних засобів та державного номеру, які як вказує слідчий були аналогічними, вочевидь мав зазначити конкретні номери шасі транспортних засобів, на які слідчий просить накласти арешт.

Переглядаючи ухвалу слідчого судді на предмет законності та обґрунтованості, колегія суддів не надає оцінку протоколу огляду місця події від 16.09.2024 року, як доказу у кримінальному провадженні, разом з цим перевіряє наявність правових підстав для вилучення майна та накладення на нього арешту.

Апеляційний суд наголошує, що частиною 2 статті 171 КПК чітко визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною 2 статті 170 КПК визначені конкретні підстави з метою забезпечення яких досукається арешт майна, які чітко мають бути вказані органом досудового розслідування в клопотанні про арешт майна.

Колегія суддів звертає увагу, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та може бути застосований лише в порядку та на підставах визначених кримінальним процесуальним законодавством, та є не допустимим формальне посилання слідчого на необхідність накладення арешту на майно, без зазначення на те належних підстав та без долучення відповідних підтверджуючих документів.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, щозвертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, слідчим належним чином необґрунтовано та не підтверджено документально того, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України.

Колегія суддів звертає увагу, що необґрунтоване накладення арешту на майно може в подальшому потягнути за собою негативні наслідкидля даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна.

Безперечно,будь-яке скоєння кримінального правопорушення, тим паче в умовах воєнного стану, є особливо актуальним для встановлення та розслідування вказаного кримінального правопорушення, виявлення та покарання всіх винуватих осіб, які можливо вчинили певний злочин, однак кожне кримінальне провадження має здійснюватися із суворим дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, та до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.

За таких підстав,у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності повної інформації в клопотанні щодо вилученого майна та обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.

На переконання апеляційного суду, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.

Колегія суддів вважає, що за існуючих обставин, враховуючи недотримання слідчим вимог ст.171 КПК при зверненні з клопотанням, слідчий суддя повинен був керуватися вимогами ч.3 ст.172 КПК та мав повернути прокурору клопотання для усунення недоліків.

Крім того, колегією суддів встановлено окрему підставу для скасування оскарженої ухвали, а саме допущення слідчим суддею істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, з огляду на таке.

18.09.2024 року, фактично без належного виклику власників/володільців майна, слідчим суддеюрозглянуто клопотання слідчого та постановлено оскаржену ухвалу.

В матеріалах справи наявна лише складена секретаремтелефонограма(без зазначення дати її складення, без її відповідної реєстрації, навіть без вказівки деяких номерів телефонів осіб ніби яких було викликано телефонограмою), що не може свідчити про належне повідомлення учасників про призначення судового засідання на 18.09.2024 року.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису судом не здійснювалось з посиланням на ст. 107 КПК України, про що складена довідка секретарем судового засідання (а.с.34).

В оскарженій ухвалі слідчого судді не зазначено належного обґрунтування щодо розгляду клопотання за відсутності власників/володільців майна.

Таким чином, розглянувши клопотання слідчого про арешт майна без участі власників/володільців майна, слідчим суддею допущено істотні порушення вимог КПК, зокрема не забезпечено право на доступ до правосуддя власників/володільців майна, а також права на захист та повноту судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 КПК досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Положеннями ч.1 ст.172 КПК визначено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Статтею 173 КПК передбачено питання, які слідчий суддя повинен врахувати, при розгляді клопотання про арешт майна.

Однією з основних засад кримінального провадження є закріплений у п.14 ч.1 ст.7 та ст.21 КПК доступ до правосуддя, що передбачає право на справедливийсудовий розгляд і доступ до правосуддя кожному, зокремаі ТОВ «Сан Лайн», ОСОБА_5 та ТОВ «Агро Хвиля МК», щодо майна яких вирішується питання про арешту кримінальному провадженні.

Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Забезпечення доступу до правосуддя має здійснюватися на всіх стадіях кримінального провадження. На кожній стадії мають бути роз`яснені права кожному учаснику провадження, в тому числі і третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна. Слідчий суддя, виходячи із завдань кримінального провадження, встановлених у ст.2 КПК, повинен забезпечити швидкий, повний і неупереджений розгляд клопотання слідчого в строки визначені ст.172 КПК.

Водночас під час розгляду слідчий суддя повинен забезпечити учасникам провадження, необхідні умови для реалізації їх процесуальних прав, у тому числі вираження правової позиції, яка може мати вирішальне значення для справи.

Власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, має право надавати пояснення, заявляти клопотання тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя,розглянувши клопотання слідчого без належного виклику та без участі власників/володільців майна, порушив права учасників провадження, на доступ до правосуддя та права на захист,чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою для скасуваннясудового рішення.

Відповідно до ст.ст. 409, 412 КПК судове рішення підлягає скасуванню, якщо суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги невідповідність клопотання слідчого вимогам ст.171 КПК, яка не була усунута слідчим суддею суду першої інстанції, в порядку ч.3 ст.172 КПК, та приймаючи до уваги те, що кримінальне провадження на даний час перебуває на стадії досудового розслідування, строк якого ще не закінчився, що дає можливість прокурору усунути недоліки клопотання та повторно звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, у разі існування для цього підстав.

В свою чергу, власник та володілець майна, на стадії усунення прокурором недоліків, не позбавлений можливості реалізувати своє право на надання органу досудового розслідування додаткових доказів на підтвердження законності походження, використання вилученого майна та відсутності підстав вважати про існування дій, спрямованих на підміну зернової культури пшениці нижчого класу.

За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК.

Керуючись ст.ст. 132, 167, 170-173, 376,404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Задовольнити клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та поновити строк на оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 18.09.2024 року в кримінальному провадженні №12024162160000732 від 22.08.2024 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 16.09.2024 року в ході огляду місця події, а саме на автомобіль «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та зерно пшениці 4-го класу, - скасувати.

Постановити новуухвалу,якою клопотаннястаршого слідчогоСВ відділуполіції №1ОРУП №2ГУНП вОдеській області ОСОБА_10 ,погоджене прокуроромЧорноморської окружноїпрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_6 ,укримінальному провадженні №12024162160000732 від 22.08.2024 року про накладення арешту на майно, яке було вилучене 16.09.2024 року в ході огляду місця події, а саме на автомобіль «Volvo FH12», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «LAMBERET LVFS-3E», реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернути прокурору для усунення недоліків викладених в мотивувальній частині ухвали,на протязі 72 (семи десяти двох) годин, з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.

Копію ухвали надіслати на адресу прокурора.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4