Рішення

від 04.10.2024 по справі 291/158/21

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/158/21

Провадження №2/291/15/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 жовтня 2024 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої: судді Митюк О.В.,

за участю секретаря: Герасимчук Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ружин Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок»

про скасування запису про державну реєстрацію права оренди та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Ружинського районного суду Житомирської області з позовом до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» про скасування запису про державну реєстрацію права оренди та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12.06.2015 року між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "СВІТАНОК", як орендарем, було укладено Договір оренди землі предметом якого була земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,5476 га, кадастровий номер 1825284200:05:000:0040, розташована на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

12.08.2015 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Ружинського районного управління юстиції Житомирської області Польовою Ларисою Дмитрівною було прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 23592391, на підставі якого до спеціального розділу внесено запис про інше речове право за № 10765708, відповідно до якого на підставі Договору оренди землі б/н від 12.06.2015 за відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 4,5476 га, кадастровий номер 1825284200:05:000:0040 та здійснена державна реєстрація спірного договору.

ОСОБА_3 помер і вищевказану земельну ділянку успадкував ОСОБА_1 (далі - Позивач), що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.09.2017.

Позивач ОСОБА_1 просить:

-скасувати Запис про інше речове право за № 10765708, внесений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23592391 від 12.08.2015, відповідно до якого на підставі Договору оренди землі б/н від 12.06.2015 за Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "СВІТАНОК" зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 4,5476 га, кадастровий номер 1825284200:05:000:0040, строком на 10 років;

-усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 4,5476 га, кадастровий номер 1825284200:05:000:0040, розташовану на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області шляхом зобов`язання Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "СВІТАНОК" повернути ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку.

Представником сторони відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "СВІТАНОК" 12.03.2021 року ОСОБА_4 , було подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2021 року вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 24 січня 2022 року по справі призначено посмертну судово-почеркознавчу експертизу.

Ухвалою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. У подальшому в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 , в судовому засіданні просив в задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов. У подальшому в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, щодо задоволення позову просив відмовити повністю.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 12.06.2015 року уклав з Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "СВІТАНОК" Договір оренди землі предметом якого була земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,5476 га, кадастровий номер 1825284200:05:000:0040, розташована на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області (Т.1, а.с.87).

Відповідно до вказаного договору «Орендодавець» надає, а «Орендар» приймає в строкове платне користування на 10 років, земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 1825284200:05:000:0040, яка розташована на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, загальною площею 4,5476 га.

12.08.2015 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Ружинського районного управління юстиції Житомирської області Польовою Ларисою Дмитрівною було прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 23592391, на підставі якого до спеціального розділу внесено запис про інше речове право за № 10765708, відповідно до якого на підставі Договору оренди землі б/н від 12.06.2015 за відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 4,5476 га, кадастровий номер 1825284200:05:000:0040 та здійснена державна реєстрація спірного договору (Т.1, а.с.16).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 15.09.2016 року Крилівською сільською радою Ружинського району Житомирської області ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Ярославка Ружинського району Житомирської області а.с.13) і вищевказану земельну ділянку успадкував онук ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.09.2017 (Т.1, а.с.14).

24 січня 2022р. призначено посмертну судово-почеркознавчу експертизу документа - договору оренди земельної ділянки від 12.06.2015 р. проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України.

21.06.2022 до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи по даній справі у зв`язку з тим, що експерту не було надано додаткові вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_3 (Т.1, а.с.165).

31.01.2023 до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи по даній справі у зв`язку з тим, що експерту не було надано вільні зразки підписів та почерку ОСОБА_3 (Т.2, а.с.2).

11.12.2023 до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи по даній справі у зв`язку з тим, що не було позивачем проведено оплату почеркознавчого дослідження (Т.2, а.с.90-91).

В матеріалах справи наявні відомості про отримання позивачем від відповідача орендної плати за 2015-2020 роки (Т.1, а.с.36-43).

Так, статтею 792 Цивільного кодексу Українипередбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За приписами частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту ч. 3 ст. 203 ЦК України випливає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до вимогстатті 124 ЗК Українипередача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені Земельним Кодексом України та спеціальним законом - Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статей 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК України, частин другої, третьоїстатті 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Відповідно до пункту 3.6 рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) за конституційною скаргою ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» щодо відповідностіКонституції України(конституційності) частини третьої статті13, частини третьої статті16 ЦК України, суд враховує, що частина третя статті 13 Кодексу містить словосполуку «а також зловживання правом в інших формах», яку учасник цивільних відносин, суд або інший суб`єкт правозастосування може розуміти як таку, що створює юридичну невизначеність в аспекті порушення вимоги передбаченості ситуацій та правовідносин, оскільки її зміст нібито чітко та однозначно не визначений.

Проте, оцінюючи доводи Товариства щодо браку юридичної визначеності частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України зважає на те, що цей припис, зокрема словосполуку «а також зловживання правом в інших формах», слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13.

Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій.

Конституційний Суд України, оцінюючи частину третю статті13та частину третю статті16 ЦК Українина відповідність приписам частини другоїстатті 58 Основного Закону України, у пункті 8.2 вказаного рішення констатував, що ці приписи Кодексу не визначають дій особи як правопорушення за цивільним правом або як іншу умову для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності.

Оспорювані приписи Кодексу встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити в захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин другої п`ятої статті 13 Кодексу.

Тобто, ці приписи Кодексу містять вказівку на юридичні наслідки дій особи, що їх не може бути кваліфіковано як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності.

Можна виділити такі критерії добросовісної поведінки:

1) поведінка сторони має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин в порівнянних обставинах;

2) поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права та законні інтереси іншої сторони правовідносин;

3) поведінка сторони має бути законною, не допускаються дії виключно

з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі;

4) учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі отримання необхідної інформації.

Наявність всіх перерахованих критеріїв дозволить оцінити дії сторони як добросовісні.

Якщо всіх критеріїв у сукупності немає, то є підстави говорити про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип естопелю).

Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність. Якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, що договір є дійсним (виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу), то наступне висунення вимог про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом.

Оцінюючи дії учасника стосовно добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт виконання, а й волю сторін на виконання договору і досягнення відповідних їй правових наслідків.

Так, передання земельних ділянок в оренду, отримання орендної плати можуть свідчити про наявність у сторони волі на виконання договору, що дозволяє контрагенту покладатися на дійсність угоди.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду, як наслідок своєї непослідовності у поведінці на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома.

У даній справі є підстави вважати недобросовісними дії власника земельної ділянки, що передана в оренду щодо заперечення права оренди орендаря і перешкоджання у здійсненні правомочностей з володіння і користування.

Така недобросовісність виявляється у тому, що протягом тривалого часу орендодавець не заперечував право оренди спірних земельних ділянок відповідачем, отримував орендну плату.

Тобто, сторони протягом тривалого часу (6 років) належним чином виконували умови договору, що пройшов державну реєстрацію, обробляли землю, вносили и приймали оплату за оренду землі у грошовій і натуральній формі. Таким чином, поведінка орендодавця суперечить своїй попередній поведінці, що склалася протягом 6 років з моменту укладення договору з вадами, волевиявлення сторін відповідало меті такого договору. А тому посилання позивача про неукладеність договору оренди землі є недобросовісним і таким, що спрямоване на порушення прав орендаря.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто, суду необхідно було встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (саме це і стверджується позивачем і достеменно встановлено судом).

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав).

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

В даному випадку судом встановлено, що позивач з 2015 року отримує оренду плату від відповідача за користування земельними ділянками, що виключає неукладеність спірних договорів оренди землі.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України, а тому понесені позивачем судові витрати не підлягають до відшкодування відповідачем.

Керуючись ст.ст.12, 81, 259,263-268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» про скасування запису про державну реєстрацію права оренди та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 14.10.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Приватне сільскогосподарське підприємство АгрофірмаСвітанок (місцезнаходження: 08652, Київська область, Васильківський район, с.Ковалівка, вул. Монастирська, буд.1, код ЄДРПОУ 03754024).

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк