Ухвала

від 31.10.2024 по справі 308/5113/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5113/24

1-кс/308/6551/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород клопотання старшого слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 ,, у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023071090000193 від 08.12.2023, за фактами вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023071090000193 від 08.12.2023, за фактами вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Суд встановлено, що службові особи філії «Мукачівське ЛГ ДП «Ліси України», зловживаючи владою та службовим становищем, умисне, з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби, діючи за попередньою змовою з іншими особами, організували протиправний механізм незаконної вирубки та реалізації лісопродукції, що спричинило тяжкі наслідки.

Під час досудового розслідування отримано інформацію, що 16.10.2024, за адресою: АДРЕСА_1 зупинено транспортний засіб Volvo н.з. НОМЕР_1 , напівпричеп Kogel, який перевозив лісопродукцію породи дуб, за товарно транспортними накладними, які не відповідають дійсності.

Надалі вказані матеріали скеровані до Державного бюро розслідувань, для долучення до матеріалів кримінального провадження № 12023071090000193 від 08.12.2023.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023071090000193 від 08.12.2023, 17.10.2024 проведено огляд транспортного засобу Volvo н.з. НОМЕР_1 , напівпричепа Kogel та лісопродукції породи дуб яка ним перевозилась.

Відповідно до товарно транспортних накладних, відповідно до якої транспортувалась вказана лісопродукція породи дуб, об`єм деревини ставновить 15,982 м3.

Під час огляду, у напівпричепі виявлено лісопродукцію породи дуб, в кількості 16 колод, загальною кубомасою 17,8 м3.

За результатами огляду виявлено та вилучено: транспортний засіб Volvo н.з. НОМЕР_1 , напівпричеп ОСОБА_4 з. НОМЕР_2 , лісопродукцію породи дуб, в кількості 16 колод, загальною кубомасою 17,8 м3., ТТН № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , які визнані речовим доказом.

Встановлено, що транспортний засіб Volvo н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , на праві власності належить ОСОБА_5 .

Встановлено, що напівричеп ОСОБА_4 з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , на праві власності належить ТОВ «Удут-Транс».

Слідчий в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Власника майна про розгляд клопотання не повідомив, оскільки вважається за необхідне розглянути клопотання без повідомлення володільців щодо яких порушується питання про накладення арешту та майна оскільки існує ризик того, що вказані особи, дізнавшись про внесення та розгляд цього клопотання, почнуть здійснювати перешкоди, що унеможливлять накладення подальшого арешту.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст.ст. 170-173 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

У відповідності до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема: забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Окрім цього, відповідно до кримінального процесуального закону арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).

При цьому речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Варто звернути увагу, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається, якщо слідчий, прокурор доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на вказане вище майно негативно вплине на кримінальне провадження, унеможливить встановлення всіх важливих обставин подій вчиненого кримінального правопорушення, а також може призвести до їх втрати, пошкодження чи їх приховування від органу досудового розслідування, що сприятиме та уникнення осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення.

Зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто є тимчасово вилученим майном.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів клопотання досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, з`ясувавши обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту з потребами кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям речового доказу, таке є предметом кримінального правопорушення, на такому майні збереглися сліди злочину, та слідчий довів можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні. Завданням арешту майна у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх використання, перетворення, передачі, відчуження, оскільки існують відповідні ризики. Потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою попередження використання, перетворення, передачі, відчуження майна, інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.

Слідчий суддя вважає, що вилучені предмети містять ознаки передбачені ч. 1 ст. 98 КПК України та враховуючи, що вище вказані предмети свідчать про можливе вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочинної діяльності, у той же час можуть бути предметом кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а отже, у відповідності до ч..2 ст. 170 КПК України, вони підлягають арешту.

При цьому, слідчим суддею враховано, що відповідно до положень ч. 2 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, після проведення певних процесуальних та слідчих дій, буде встановлена належність або неналежність вилученого майна до обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженню, що не позбавляє права зацікавлених осіб ставити питання про скасування арешту в порядку статті 174 КПК України.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, щодо задоволення вимог клопотання, а саме накладення арешту на майно, вилучене під час огляду, а саме: транспортний засіб Volvo н.з. НОМЕР_1 , напівпричеп Kogel н.з. НОМЕР_2 , лісопродукцію породи дуб, в кількості 16 колод, загальною кубомасою 17,8 м3., яка ними перевозилась, ТТН № ЮІЗ 530227, № НОМЕР_4 , свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , - задовольнити.

Накласти арешт , а саме на майно, вилучене під час огляду, а саме: транспортний засіб Volvo н.з. НОМЕР_1 , напівпричеп Kogel н.з. НОМЕР_2 , лісопродукцію породи дуб, в кількості 16 колод, загальною кубомасою 17,8 м3., яка ними перевозилась, ТТН № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1