Ухвала

від 03.02.2025 по справі 308/5113/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/5113/24

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2025 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , представника власника майна ТОВ «Астур Вуд» - адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/762/24 за апеляційною скаргою представника власника майна ТзОВ «Астур Вуд» - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.10.2024.

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львовіпро арешт майна у кримінальному провадженні № 12023071090000193 від 08.12.2023,за ознакамивчинення кримінальнихправопорушень передбаченихч.4ст.246,ч.2ст.364,ч.1ст.366КК Українитанакладено арештнамайно, вилучене 17.10.2024 під час огляду місця події, а саме: транспортний засіб «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп «Kogel» н.з. НОМЕР_2 , лісопродукцію породи дуб, в кількості 16 колод, загальною кубомасою 17,8 м3, яка ними перевозилась, ТТН № ЮІЗ 530227, № ЮІЗ 530228, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Клопотання мотивоване тим, що слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023071090000193 від 08.12.2023, за фактами вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи філії «Мукачівське ЛГ ДП «Ліси України», зловживаючи владою та службовим становищем, умисне, з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби, діючи за попередньою змовою з іншими особами, організували протиправний механізм незаконної вирубки та реалізації лісопродукції, що спричинило тяжкі наслідки.

Під час досудового розслідування отримано інформацію, що 16.10.2024, за адресою: Воловецький район с. Нижні Ворота, службовими особами ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області зупинено транспортний засіб «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп «Kogel», який перевозив лісопродукцію породи дуб, за товарно-транспортними накладними, які не відповідають дійсності.

Надалі вказані матеріали скеровані до Державного бюро розслідувань, для долучення до матеріалів кримінального провадження № 12023071090000193 від 08.12.2023.

17.10.2024 проведено огляд транспортного засобу «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , напівпричепа «Kogel» та лісопродукції породи дуб яка ним перевозилась.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, відповідно до якої транспортувалась вказана лісопродукція породи дуб, об`єм деревини становить 15,982 м3. Під час огляду, у напівпричепі виявлено лісопродукцію породи дуб, в кількості 16 колод, загальною кубомасою 17,8 м3.

-2-

За результатами огляду виявлено та вилучено: транспортний засіб «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп «Kogel» н.з. НОМЕР_2 , лісопродукцію породи дуб, в кількості 16 колод, загальною кубомасою 17,8 м3, ТТН № ЮІЗ 530227, № ЮІЗ 530228, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Постановою слідчого від 17.10.2024 вказані вище деревина, документи та транспортний засіб визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023071090000193 від 08.12.2023.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_3 транспортний засіб «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_6 , а напівпричіп «Kogel» н.з. НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , на праві власності належить ТОВ «Удут-Транс».

Враховуючи, що вищевказане тимчасово вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, є речовими доказами по кримінальному провадженню, на теперішній час проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії та необхідно провести експертні дослідження з залученням відповідних спеціалістів з метою перевірки відповідності вказаного сорту, класу деревини зазначеній в товарно-транспортних накладних та наявному фактичному об`єму вилученої деревини, перевірки законності її порубки по встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення, а також надання оцінки дій особам які безпосередньо здійснювали таку порубку деревини породи, як учасників події, після проведення яких буде прийнято рішення щодо процесуального статусу таких осіб у кримінальному провадженні, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, виникла необхідність в накладенні арешту на вказане майно. На підставі наведеного, слідчий просить накласти арешт на вищезазначене тимчасово вилучене майно.

Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно мотивована тим, що зазначене у клопотанні майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні та з урахуванням можливості використання вилученого майна як доказів у кримінальному провадження, з метою збереження речових доказів та досягнення повноти та всебічності у даному кримінальному провадження, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатність підстав для накладення арешту на це майно, яке відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить ухвали слідчого судді від 31.10.2024 скасувати. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. Вилучення майна відбулося 16.10.2024, а з клопотанням про арешт майна слідчий звернувся 18.10.2024, що свідчить про порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України і таке майно за повинно було бути повернуто особі, в якої воно було вилучено, в даному випадку добросовісному набувачу ТзОВ «Астур Вуд». Крім того, станом на час огляду вантажу жодних ознак кримінального правопорушення виявлено не було, проте було констатовано про необхідність вивантаження деревини. Огляд належного ТОВ «Астур Вуд» вантажу проводився без участі та дозволу власника майна, лише за участі водія. Крім того, як вбачається з матеріалів судового провадження, 17.10.2024 було проведено повторний огляд раніше вилученого майна в селищі Н. Ворота у ФОП ОСОБА_7 , який є сторонньою особою та за участі представника ОСОБА_8 та двох понятих, без слідчого СВ ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_9 , у віданні якого перебувало майна, без згоди водія, власника транспортного засобу, власника майна

та без їх участі. Також стверджує про відсутність підпису на постанові слідчого про визнання речовими доказами від 17.10.2024, що свідчить про те, що вилучений товар належним чином речовим доказом не визнаний. Окрім іншого, що відповідно до товарно-транспортних накладних вантажовідправником є ДП «Ліси України», філія «Мукачівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»,

-3-

а вантажоодержувачем ТзОВ «Астур Вуд», який набув вказане у клопотанні майно у законний спосіб. Станом на 16.10.2024 правоохоронні органи володіли інформацією про належного власника майна (деревини), згода якого могла узаконити подальші огляди. Зазначає, що затримання вилученого майна та накладення на нього арешту є втручанням у господарські діяльність ТОВ «Астур Вуд». Крім того, розгляд клопотання відбувся без участі зацікавлених осіб (власника майна та його представника). Таким чином, вважає, що подальше утримання майна є недоцільним. Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від нього не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 не піддягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Висновок слідчого судді в частині накладення арешту на транспортний засіб «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп «Kogel» н.з. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_6 та ТОВ «Удут Транс», а також на свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , власником майна не оскаржується, а тому законність ухвали в цій частині, в силу положень ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється. В матеріалах справи відсутні докази про наявність повноважень в адвоката ОСОБА_5 діяти від імені власників транспортних засобів ( ОСОБА_6 чи ТОВ «Удут Транс»).

За приписами ст. 370, 372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 31.10.2024 відповідає у повній мірі.

Як вбачається з клопотання, Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованим у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023071090000193 від 08.12.2023, за фактами вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

З долученого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що досудове розслідування проводиться на підставі інформації про те, що службові особи філії «Мукачівське ЛГ ДП «Ліси України», зловживаючи владою та службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби, діючи за попередньою змовою з іншими особами, організували протиправний механізм незаконної вирубки та реалізації лісопродукції, що спричинило тяжкі наслідки. Також під час досудового розслідування отримано інформацію, що 16.10.2024, за адресою: Воловецький район с. Нижні Ворота, службовими особами ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області зупинено транспортний засіб «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп «Kogel», який перевозив лісопродукцію породи дуб, за товарно-транспортними накладними, які не відповідають дійсності.

17.10.2024 проведено огляд транспортного засобу «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , напівпричепа «Kogel» та лісопродукції породи дуб яка ним перевозилась. За результатами огляду виявлено та вилучено: транспортний засіб «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп «Kogel» н.з. НОМЕР_2 , лісопродукцію породи дуб, в кількості 16 колод, загальною кубомасою 17,8 м3, ТТН № ЮІЗ 530227, № ЮІЗ 530228, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

-4-

Постановою слідчого від 17.10.2024 вказані вище деревина, документи та транспортні засоби визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023071090000193 від 08.12.2023.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_3 транспортний засіб «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_6 , а напівпричіп «Kogel» н.з. НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , на праві власності належить ТОВ «Удут-Транс».

30.10.2024 слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львовізвернувся із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023071090000193 від 08.12.2023,за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7 ч.2 ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170 - 173 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав уважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або

містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою

-5-

його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя відповідно до вимог ст. 170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені у клопотанні слідчого доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.

З матеріалів клопотання вбачається, що постаново слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові від 17.10.2024 транспортний засіб «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп «Kogel» н.з. НОМЕР_2 , лісопродукція породи дуб, в кількості 16 колод, загальною кубомасою 17,8 м3, яка ними перевозилась, ТТН № ЮІЗ 530227, № ЮІЗ 530228, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023071090000193 від 08.12.2023.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатньо даних вважати, що вказане у клопотанні майно, зокрема і деревина, має доказове значення щодо встановлення обставин кримінального провадження і обґрунтовано залучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для слідчого звертатись з клопотанням про арешт майна, та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ст. 98 КПК України, тому доводи адвоката ОСОБА_5 з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими і такі відхиляються.

Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 цього Кодексу.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 цього Кодексу, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Колегія суддів уважає, що на даному етапі досудового розслідування, є всі підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КК України та при цьому враховує правову кваліфікацію та обставини кримінального провадження.

За таких обставин, є достатні підстави вважати, що арештоване майно є доказом у кримінальному провадженні № 12023071090000193 від 08.12.2023, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності на час звернення слідчого з відповідним клопотанням в прийнятті рішення про накладення арешту на майно, оскільки лише такий захід забезпечення кримінального провадження може забезпечити належне збереження майна, яке є речовим доказом.

З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч тверджень представника власника майна, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

-6-

Всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали судового провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості користування, розпорядження вищевказаним майном, а також його відчуження.

Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчий довів існування достатніх підстав уважати, що вилучене майно, могло бути використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та має доказове значення для кримінального провадження, а відтак задля запобігання ризику знищення речових доказів, який необхідний для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, обґрунтовано наклав арешт на дане майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

У свою чергу, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахував правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.

Крім того, власник арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на майно в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, у якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

-7-

Доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні не зазначено правових підстав щодо обґрунтування накладення арешту на вказане у ньому майно, зокрема і на деревину, не можуть вважатись обґрунтованими, з огляду на наявні дані в матеріалах клопотання.

При прийняття рішення, колегія суддів враховує і те, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що після проведення огляду, прокурор та слідчий не звернулись з клопотанням про проведення обшуку, є безпідставними, з огляду на таке.

За змістом ст. 223, 237 КПК України, огляд є слідчою (розшуковою) дією, що проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які перебувають у володінні особи.

Водночас, у ч. 1 ст. 233 КПК України, яка визначає порядок проникнення до житла та іншого володіння особи, передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Із доданих до клопотання слідчого про арешт майна доказів випливає, що огляд автомобіля «Volvo» н.з. НОМЕР_1 , напівпричіпа «Kogel» н.з. НОМЕР_2 , який відбувався 17.10.2024 проводився, відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КПК України, за добровільною згодою водія ОСОБА_10 (а.с.п.11).

Колегія суддів уважає, що огляд вказаного автомобіля відбувався без порушень вимог КПК України, передбачених для проведення огляду.

Заслуговують на увагу твердження представника власника майна адвоката ОСОБА_5 про те, що наявна в матеріалах провадження постанова про визнання майна речовим доказом в кримінальному провадженні не підписана, однак, незважаючи на допущення органом досудового розслідування зазначеного недоліку процесуального оформлення матеріалів провадження, факт відсутності підпису слідчого у постанові про визнання транспортного засобу, деревини та документів речовими доказами, не може автоматично свідчити про невідповідність такого майна критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України та не може слугувати єдиною підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

Той факт, що клопотання про накладення арешту на майно розглянуто без участі представника третьої особи, не суперечить вимогам ч. 2 ст. 172 КПК України. Процесуальні права зазначеної особи поновлені шляхом подання апеляційної скарги. Окрім того, зазначена особа вправі звернутися безпосередньо до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України, не приймаються до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів, і не суперечить вимогам ч. 3 ст. 170 цього Кодексу.

Доводи адвоката ОСОБА_5 про те, що вилучена придбана на законних підставах та відповідає відомостям, заявленим у товарно-транспортних накладених,

-8-

і що ТОВ «Астур Вуд» є законними її власником, колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів.

Апеляційний суд не вбачає підстав сумніватися у розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно завданням кримінального провадження. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власників майна апеляційним судом також не встановлено.

Також суд нагадує, що втручання у право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт майна, діяв відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст. 170-173 КПК України та положень, закріплених у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.

Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи адвоката ОСОБА_5 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді є непереконливими та безпідставними і такі апеляційний суд відхиляє.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст. 220, 317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи, і те, що адвокат ОСОБА_5 не довів обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ТзОВ «Астур Вуд» - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.10.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні під № 12023071090000193 від 08.12.2023,за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,- без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді