Ухвала

від 29.10.2024 по справі 320/11618/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 жовтня 2024 року № 320/11618/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_2

доВиконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Білоцерківська міська рада

Київської області

до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської

області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення виконкому Білоцерківської міської ради від 29.07.2022 №494 про демонтаж тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , що розміщена в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання.

Разом з тим, 16.05.2023 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшов адміністративний позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області, в якому просить суд:

- зобов`язати Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області виготовити паспорт прив`язки на тимчасову споруду по АДРЕСА_2 на власника тимчасової споруди ОСОБА_1 .

В обґрунтування вступу у справу якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, зазначив, що приміщення ТС по АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу у 2021 році відчужено на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 прийнято до розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 , як третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у адміністративній справі №320/11618/22. Залучено ОСОБА_1 до участі у справі №320/11618/22 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Розпочато розгляд адміністративної справи №320/11618/22 спочатку за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 замінено відповідача у справі на належного Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 04055009, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого,15). Залучено Білоцерківську міську раду Київської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог по справі.

28 жовтня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову в адміністративній справі №320/11618/22, в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, передбачені у пунктах 1, 2, 3 рішення виконкому Білоцерківської міської ради від 29.07.2022 №494, а саме:

- заборонити демонтувати тимчасову споруду по АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті;

- вживати будь-яких заходів щодо демонтажу тимчасової споруди по АДРЕСА_2 .

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).

Зміст і форма заяви про забезпечення позову встановленні статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно частини першої, другої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною четвертою статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно частини сьомої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Разом з цим, з доданих до матеріалів заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову вбачається, що заявником усупереч частині четвертій статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України не додано до вказаної заяви документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Водночас заявником долучено копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник, посилаючись на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», вважає, що він звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки він має статус учасника бойових дій.

У зв`язку із цим суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Конструкція пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», в якому йдеться про «справи, пов`язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору.

Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі Закон №3551-XII).

Частиною другою статті 4 Закону №3551-ХІІ встановлено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені статтею 12 Закону №3551-XII.

Частиною другою статті 22 Закону №3551-XII передбачено, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, що відображено у постанові від 25 березня 2020 року у справі №805/3982/17, яку суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, вказаний підхід щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, ухвалі Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №9901/70/20 та ін.

Суд зауважує, що серед переліку пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначеного статтею 12 Закону №3551-XII, немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів поданої заяви про забезпечення позову, спірні відносини не пов`язані з порушенням прав заявника на соціальний захист саме як учасника бойових дій. Зміст заяви про забезпечення позову та заявлені у ній вимоги не пов`язані з наявністю у ОСОБА_1 вказаного статусу. А тому, судовий збір за звернення до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову має бути сплачений на загальних підставах.

Крім цього, аналогічний підхід стосовно вирішення питання про наявність правових підстав для звільнення позивача, який має статус учасника бойових дій, від сплати судового збору за подання до суду позову, предмет спору якого не пов`язаний із соціальним захистом позивача як учасника бойових дій, також застосовано і Сьомим апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 13 жовтня 2021 року по справі №600/4245/21-а.

Таким чином, суд зазначає, що заявником усупереч частині четвертій статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України не додано до заяви про забезпечення позову документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання вказаної заяви, а копія посвідчення учасника бойових дій не є належним доказом того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду вказаної заяви про забезпечення позову.

За таких обставин, на переконання суду, заявником подано до суду заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову з порушенням вимог, встановлених частиною другою та четвертою статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову без розгляду на підставі частини сьомої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 152, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Колеснікова І.С.