Ухвала

від 30.10.2024 по справі 420/33294/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33294/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

30 жовтня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хлімоненкової М.В., розглянувши заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації, регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», приватного підприємства "Ім.лейтенанта Шмідта", про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації, регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», приватного підприємства "Ім.лейтенанта Шмідта", у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».

Ухвалою суду від 30.10.2024 відкрито спрощене провадження у даній справі.

28.10.2024 від позивача Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить:

- Зупинити дію рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708- VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році»,

Заборонити приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» (код ЄДРПОУ 00466879) здійснювати спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» на підставі рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708- VIII.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що спірним рішенням Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708-VIII дозволено спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році. При цьому, на теперішній час проєкт створення РЛП «Тилігульський» та проєкт організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів відсутні, що унеможливлює встановити межі території РЛП «Тилігульський», а також визначити його функціональне зонування.

Отже, здійснивши видачу дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) ПП «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році за відсутності відомостей про межі парку та його функціонального зонування (згідно з Проектом створення та Проектом організації) Одеська обласна рада допустила порушення вимог ст. 7,9,14,21,24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Заявник зауважує, що забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

В спірному випадку, як наголошує заявник, підставою для пред`явлення цього позову стало виявлення обласною прокуратурою порушень норм природоохоронного законодавства, а саме у сфері захисту територій та об`єктів природно-заповідного фонду України. В свою чергу, прокурором належними, допустимими та юридично спроможними доказами підтверджено, що на даний час Проєкт створення регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» та Проєкт організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів відсутні, що підтверджується доданими до позову доказами.

З викладеного слідує, як вважає заявник, що з урахуванням наявності згідно з приписами ст. 21, 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» диференційованого режиму регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» згідно з функціональним зонуванням (заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації, господарська зона), Одеська обласна державна адміністрація погоджує, а Одеська обласна рада видає дозволи на спеціальне використання природних ресурсів в межах Парку, не розуміючи на якій саме зоні функціонального зонування буде проводитись господарська діяльність та взагалі не розуміючи інформації про межі Парку.

Отже, використовуючи дозвіл, виданий Одеською обласною радою відповідно до рішення від 06.09.2024 № 708-VIII, ПП «Ім. лейтенанта Шмідта» матиме змогу здійснювати спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) за відсутності інформації в якій саме функціональній зоні таке рибальство відбуватиметься.

Як визначено ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

В силу вимог ч.1, 2 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених законом, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на правові висновки щодо застосування положень КАС України, викладені зокрема у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №300/5005/22 та від 21 вересня 2023 року у справі №600/1531/23-а, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Оцінюючи доводи заявника, суд звертає увагу, що Заступником прокурора Одеської обласної прокуратури у цій справі оскаржується рішення №708-VIII прийняте Одеською обласною радою 06.09.2024, яким дозволено спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» Приватному підприємству «Ім.лейтенанта Шмідта» у 2024 році у обсязі згідно з додатком №1.

В свою чергу, відповідно до ст.3, 4 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Згідно з приписами ст.9-1 Вказаного закону, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, у відповідності до приписів п.3 постанови КМ України від 10 серпня 1992 р. №459 «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення», дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів - це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

Отже, спірне рішення є дозвільним документом, на підставі якого ПП «Ім.лейтенанта Шмідта» може здійснюватися спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році, в тому числі, під час розгляду вказаної справи по суті та вирішення питання щодо його правомірності.

В свою ж чергу, як зауважується позивачем, таке спірне рішення відповідачем було прийнято без наявності Проєкту створення регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» та Проєкту території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, а відтак, не зрозуміло на якій саме зоні функціонального зонування буде проводитись господарська діяльність.

Суд звертає увагу, що спірне у цій справі рішення Одеської обласної ради, є правовим актом індивідуальної дії, дія якого триває в часі, а ПП «Ім.лейтенанта Шмідта», якому спірним рішенням надано дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році, вправі вчиняти дії на його виконання протягом визначеного часу.

До того ж, як ґрунтовно зазначається позивачем у заяві, використовуючи дозвіл підприємство матиме змогу здійснювати спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) за відсутності інформації, в якій саме функціональній зоні таке рибальство відбуватиметься.

Відтак, на переконання суду, шкода правам та інтересам держави, функції якої у спірних правовідносинах виконує позивач, до ухвалення рішення в даній справі щодо його правомірності може бути спричинена реалізацією спірного рішення, яке є дозвільним документом.

Проаналізувавши викладене вище, доводи заявника, а також матеріали справи в частині, що стосуються розгляду заяви про забезпечення цього позову суд вважає, що Заступник прокурора Одеської обласної прокуратури довів наявність підстав, визначених, частиною 2 статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, позаяк на переконання суду, незастосування у спірному випадку заходів забезпечення позову, за вказаних позивачем обставин, може призвести до здійснення спеціального використання природних ресурсів (рибальства) з порушенням режиму охорони та використання природних ресурсів в межах території об`єкта природно-заповідного фонду, порушенню екологічних прав громадян.

Обраний захід забезпечення позову пов`язаний із предметом спору та відповідає позовним вимогам. Правові наслідки його застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав учасників справи, однак їх незастосування може спричинити не лише незаконний вилов водних біоресурсів, а й настання незворотних наслідків для довкілля та держави.

Окрім того, суд також зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством через очевидні ознаки протиправності рішення Одеської обласної ради, яким порушено інтереси держави у сфері захисту територій та об`єктів природно-заповідного фонду, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду по суті заявлених вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам держави, функції якої у спірних правовідносинах виконує позивач, а також того, що не вжиття таких заходів може мати незворотні наслідки або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та наявність підстав для її часткового задоволення шляхом зупинення дії спірного рішення до набрання судового рішення у даній справі законної сили, який за висновком суду є достатнім у спірній ситуації.

Суд вважає, що зупинення дії оскаржуваного рішення є достатнім для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах до постановлення рішення у справі, адже такий захід забезпечення позову сам по собі унеможливлює здійснення спеціального використання природних ресурсів (рибальства) Приватним підприємством «Ім. лейтенанта Шмідта» на території ландшафтного парку «Тилігульський», у зв`язку із зупиненням дії рішення, яким таке право надано. Позивач не обґрунтував необхідності застосування двох заходів забезпечення позову, які переслідують одну і ту ж мету.

Керуючись ст.ст.150-157, 241, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації, регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», приватного підприємства «Ім. лейтенанта Шмідта», про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Зупинити дію рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році - на період до набрання законної сили рішенням у справі № 420/33294/24.

У іншій частині заяву залишити без задоволення.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяМарина ХЛІМОНЕНКОВА