Рішення

від 06.01.2025 по справі 420/33294/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33294/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

судді - Хлімоненкової М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Соловйової О.А.

прокурора - Євглевського А.В.

представника відповідача

Одеської обласної ради - Клібанської Л.І.

представника третьої особи

Одеської обласної державної адміністрації - Трофімчука Н.В.

представника третьої особи

Приватного підприємства «Ім. лейтенанта Шмідта» - Артеменка С.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства «Ім. лейтенанта Шмідта», Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», Одеської обласної державної (військової) адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства «Ім. лейтенанта Шмідта», Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», Одеської обласної державної (військової) адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів.

В обґрунтування позову зазначено, що спірне рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 №709-VIII суперечить положенням природоохоронного законодавства України. Посилаючись на приписи ст.9, 14, 21, 24 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», Положення про РЛП Тилігульський заступник прокурора у позові зауважує, що здійснення господарської діяльності в межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський є можливим при наявності зонування згідно з затвердженим Проектом організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів. Також, у позові звертається увага на те, що згідно ч.4 ст.7 ЗУ Про природно-заповідний фонд України, межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Втім на теперішній час, Проєкт створення та Проєкт організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів відсутній. Відтак, неможливо встановити межі території регіонального ландшафтного парку Тилігульський за приписами ч.4 ст.7 ЗУ Про природно-заповідний фонд України, у зв`язку з відсутністю Проєкту створення, та також неможливо визначити зонування регіонального ландшафтного парку Тилігульський, у зв`язку з відсутністю Проєкту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

Отже, за доводами позову, з урахуванням наявності згідно з приписами ст.21, 24 ЗУ Про природно-заповідний фонд України диференційованого режиму користування регіонального ландшафтного парку Тилігульський згідно з функціональним зонування (заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації, господарська зона), Одеська обласна державна адміністрація погоджує, а Одеська обласна рада видає дозволи на спеціальне використання природних ресурсів в межах Парку, не розуміючи на якій саме зоні функціонального зонування буде проводитись господарська діяльність та взагалі не розуміючи інформації про межі Парку, що свідчить про невідповідність спірного рішення приписам ст. 7, 9, 14, 21, 24 вищезазначеного Закону, а відтак і про наявність підстав для його визнання протиправним і скасування.

Також, в обґрунтування підстав для звернення до суду із цим позовом, заступник прокурора Одеської обласної прокуратури вказав про невжиття спеціально уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) дій щодо захисту інтересів держави.

Ухвалою від 30.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідач - Одеська обласна рада надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, зокрема, що прийняте нею спірне рішення від 06.09.2024 №708-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) Приватному підприємству Ім. лейтенанта Шмідта у 2024 році є законним та таким, що прийнято в межах повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач зауважує, що видача дозволу здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами; видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача з обґрунтуванням потреби в цих ресурсах та погоджується з органами, визначеними ст.91 ЗУ Про природно-заповідний фонд України (п.5 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою КМ України від 10.08.1992 №459). Так, у травні 2024 року Приватне підприємство Ім.лейтенанта Шмідта звернулось до Одеської обласної ради з відповідним клопотанням, до якої також були додані погодження РЛП Тилігульський на отримання дозволу, розпорядження голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 12.04.2024 №346/А-2024 Про затвердження ліміту на використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський Одеської області на 2024 рік, витяг з рішення науково-технічної ради РЛП Тилігульський щодо розподілу ліміту використання природних ресурсів в межах парку між зацікавленими особами, картосхема проектно-функціонального зонування РЛП Тилігульський, яке затверджено науково-технічною радою РЛП Тилігульський з визначенням ділянок для здійснення спеціального використання природних ресурсів (рибальства), дозвіл Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства) на Тилігульському лимані, опис матеріально-технічної бази ПП Ім.лейтенанта Шмідта на Тилігульському лимані, звіт ПП Ім.лейтенанта Шмідта про обсяги вилову водних біоресурсів станом на 01.01.24р, свідоцтво про державну реєстрацію Приватного підприємства та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Підприємства. Пізніше також було отримано розпорядження голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 04.09.2024 №837/А-2024 Про погодження видачі Приватному підприємству Ім.лейтенанта Шмідта дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський на 2024 рік, відповідно до визначеної постановою КМ України від 10.08.1992 №459 процедури видачі відповідних дозволів.

Відповідач звертає увагу, що більше жодних вимог, необхідних для видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, ані Положенням, ані Законом України Про природно-заповідний фонд України не встановлено. Отже, на думку відповідача, є безпідставними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства твердження заступника прокурора Одеської обласної прокуратури про те, що здійснення господарської діяльності, у тому числі використання природних ресурсів та відповідно надання обласною радою дозволу для цього, в межах РЛП Тилігульський можливо тільки при наявності зонування згідно із затвердженим Проєктом організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексі та об`єктів.

Також, у своєму відзиві відповідач звертає увагу й на недоведеність заступником керівника Одеської обласної прокуратури завдання шкоди спірним рішенням інтересам держави або територіям природно-заповідного фонду місцевого значення - РЛП Тилігульський та його природним ресурсам.

Заступником керівника Одеської обласної прокуратури надана відповідь на відзив, у якій наголошує, що з огляду на приписи ст.9, 9-1, 14 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі регіональних ландшафтних парків, має відбуватись з урахуванням цільового призначення таких територій, у відповідності до їх режимів (в яких визначається призначення таких територій та характер допустимої діяльності в них). Здійснення господарської діяльності у вигляді рибальства, як слідує з положень ч.1 ст.24 та ч.1 ст.21 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» дозволяється виключно у господарській зоні регіонального ландшафтного парку. При цьому, відповідно до п.3.4, 3.5 Положення про РЛП «Тилігульський», затвердженого Наказом Державного управління екологічної безпеки в Одеській області» від 19.06.1998 №45, на території Парку встановлюється диференційований режим охорони, відновлення та використання природних комплексів згідно з функціональним призначенням, визначеним проектом організації території парку. Зонування території Парку виконується відповідно до ЗУ «Про природно-заповідний фонд України». Межі та режим зон визначаються проектом організації території Парку, у відповідності до якого і здійснюється визначення функціонального зонування РЛП та диференційованого режиму використання природних комплексів.

Щодо правового значення дозволу, виданого Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, у відповіді на відзив заступник керівника Одеської обласної прокуратури звертає увагу, що чинним законодавством окремо передбачено видача дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства, дослідного вилову) (регулюється ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», видається Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм) та окремо видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду (регулюється ЗУ «Про природно-заповідний фонд України, видається місцевими радами). Таким чином, такі дозволи ніяким чином не перетинаються між собою, мають різний правовий статус, видаються різними суб`єктами владних повноважень та щодо різних територій. Додані ПП «Ім.лейтенанта Шмідта» дозволи до своєї заяви про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах РЛП «Тилігульський» жодним чином не надають права здійснювати спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Тобто, наявність або відсутність дозволу, виданого Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, ніяким чином не впливає на порядок надання місцевими радами дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Щодо правового значення Положення про регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», затвердженого рішенням Одеської обласної ради від 10.08.2020 №1376-VII заступник керівника Одеської обласної прокуратури у відповіді на відзив відповідача також зазначає, що таке не має юридичної сили, оскільки обласні ради в силу приписів ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» не наділені повноваженнями щодо затвердження положень про будь-які території та об`єкти природно-заповідного фонду. Аналогічним чином, на думку заступника керівника Одеської обласної прокуратури, не має жодного правового значення проєктно-функціональне зонування РЛП «Тилігульський» , затверджене науковою радою вказаного Парку (протокол від 08.10.2021 №12), позаяк жодних повноважень науково-технічним радам щодо визначення функціонального зонування РЛП законодавством не надано. Таким чином, наразі, функціональне зонування РЛП «Тилігульський» із картографічним зображенням розташування таких зон відсутнє.

За наведених обставин, заступник керівника Одеської обласної прокуратури вважає, що відповідачем не надано жодних спроможних доводів на спростування позовних вимог прокурора.

Від Одеської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення, у яких також просить відмовити у задоволенні позовної заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури, вважаючи їх необґрунтованими, вказуючи аналогічні доводи тим, що викладені відповідачем у його відзиві на позов, зокрема, що видача дозволу здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами; видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача з обґрунтуванням потреби в цих ресурсах та погоджується з органами, визначеними ст.91 ЗУ Про природно-заповідний фонд України (п.5 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою КМ України від 10.08.1992 №459). У спірному випадку наведені вимоги законодавства були дотримані. Більше жодних вимог, необхідних для видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, ані Положенням, ані ЗУ Про природно-заповідний фонд України не встановлено. Так, у травні 2024 року приватне підприємство «Ім. лейтенанта Шмідта» звернулось до Одеської обласної ради з клопотанням про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський». Розпорядженням голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 04 вересня 2024 року № 837/А-2024 «Про погодження видачі приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» погоджено видачу дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» на 2024 рік». На підставі чого, Одеською обласною радою прийнято рішення від 06.09.2024 № 708- VIІІ «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році». Виходячи з аналізу даного рішення обласної ради, можна дійти висновку, що: рішенням визначено, що спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) повинно здійснюватися у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський»; рішенням встановлено обсяги (ліміт) спеціального використання природних ресурсів у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський»; рішення прийнято на підставі клопотання природокористувача, погодженого постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованим органом; рішення прийнято відповідним суб`єктом. Отже, рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708-VIІІ відповідає вимогам законодавства, що регулює порядок видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природнозаповідного фонду.

Третя особа у своїх поясненнях також звертає увагу, що заступником керівника Одеської обласної прокуратури не доведено невідповідності спірного рішення вимогам законодавства, адже жодна з вищезазначених норм Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не регулює порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду та не визначає жодних умов щодо таких дозволів. До того ж, відсутність Проекту створення та Проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів не може свідчити про протиправність та не відповідність вимогам закону рішення обласної ради від 06.09.2024 № 708-VIІІ. Позивачем не наводиться жодних прямих посилань на норми законодавства, які б встановлювали, що наявність Проекту створення та Проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів є обов`язковими умовами для видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а відсутність таких Проектів є підставою для скасування таких дозволів. Позивачем не наводиться жодних прямих посилань на норми законодавства, які б зазначали, що спеціальне використання природних ресурсів можливе лише у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, визначених Проектом створення або Проектом організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів. Крім того, позовна заява не містить посилань на порушення обласною радою конкретних норм законодавства, яке регулює порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природнозаповідного фонду. Третя особа наголошує зокрема й на тому, що ні Позивачем, ні Прокуратурою не спростовується той факт, що наданий дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів стосується територій саме РЛП «Тилігульський», що свідчить про відсутність порушення інтересів держави у спірному випадку.

Також, на думку Одеської обласної державної адміністрації, в спірному випадку прокурором не доведено наявності підстав для звернення з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), який не має права на звернення до суду з таким позовом.

Від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла відповідь на пояснення третьої особи, у якій викладені аналогічні доводи тим, що були вказані у відповіді на відзив відповідача щодо правових підстав надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів в межах території природно-заповідного фонду. Додатково, у цій відповіді, заступник керівника Одеської обласної прокуратури наголошує на наявності у нього права на звернення до суду із цим позовом та з даного приводу зазначає, що у даній справі, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони територій і об`єктів природно-заповідного фонду, які в свою чергу в силу приписів чинного законодавства підлягають особливій державній охороні, а природні ресурси, в межах таких територій надаються у користування лише у порядку, визначеному законодавством у сфері природно-заповідного фонду. Тому, посиленої уваги потребують факти порушення правових норм під час використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Необхідність звернення прокурора з вказаним позовом зумовлена тим, що ПП «Ім. лейтенанта Шмідта» отримано дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» за відсутності відомостей про межі Парку та його функціональне зонування. Протиправне рішення обласної ради надає можливість приватній особі здійснювати господарську діяльність в межах території природно-заповідного фонду, за відсутності будь-якої інформації про те, чи не суперечить така діяльність цільовому призначенню регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання його природних комплексів та окремих об`єктів. Відтак, за відсутності інформації щодо норм і правил, які визначають правовий статус, призначення території природно-заповідного фонду, характер допустимої діяльності в ньому, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів, здійснення будь-якої господарської діяльності (у тому числі рибальства) слід розглядати як потенційну загрозу існуванню природно-заповідного фонду як національного надбання. Таке обґрунтування, як вважає заступник керівника Одеської обласної прокуратури, є сумісним з поняттям «інтереси держави». Прокурор зазначає про хибність посилань Одеської обласної державної адміністрації на можливість звернення до суду із цим позовом лише після проведення Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу та наводить свої доводи у спростування цього, а також вказує на хибність також доводів представника Одеської обласної державної адміністрації про те, що Інспекція може звертатись до суду виключно з позовом про визнання недійсними індивідуальних актів, оскільки такого способу судового захисту у адміністративному судочинстві не існує.

В судовому засіданні представники сторін та третьої особи Одеської обласної державної адміністрації підтримали доводи, вказані у заявах по суті справи та своїх письмових поясненнях.

Представник прокуратури підтримав позов, просив його задовольнити, наголошуючи на протиправністю спірного рішення, прийнятого відповідачем.

Представник відповідача та представник третьої особи - Одеської обласної державної адміністрації проти задоволення позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи - Приватного підприємства «Ім. лейтенанта Шмідта» у судовому засіданні надав усні пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, усні пояснення представників сторін та третіх осіб суд встановив наступні обставини.

Рішенням Одеської обласної ради від 25.11.1997 №176-ХХІІ створено на території Комінтернівського та Березівського районів без вилучення земель у землекористувачів регіональний ландшафтний парк Тилігульський, загальною площею 13954 га , з них 9981 га - площа частини акваторії лиману.

Наказом Державного управління екологічної безпеки в Одеській області від 19.06.1998 №45 затверджено Положення про регіональний ландшафтний парк Тилігульський (далі - Положення №45).

Згідно з п.1.2, 1.8 Положення №45, парк створений з метою забезпечення в природоохоронних, рекреаційних, оздоровчих, наукових, освітніх цілях природних комплексів Тилігульського лиману та прилеглих територій в межах Одеської області.

Зона діяльності Парку обмежується його територією. Землі Парку є об`єктами комплексної охорони.

Рішенням Одеської обласної ради від 10.08.2020 №1376-VI затверджено Положення про регіональний ландшафтний парк Тилігульський.

27.05.2024 та 07.08.2024 ПП Ім.лейтенанта Шмідта звернулось до Одеської обласної ради з клопотаннями про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський.

До клопотань були надані наступні документи:

-погодження РЛП Тилігульський Приватному підприємству Ім.лейтенанта Шмідта на отримання дозволу Одеської обласної ради на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку Тилігйльський у встановлених обсягах,

-розпорядження голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 12.04.2024 №346/А-2024 Про затвердження ліміту на використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський Одеської області на 2024 рік,

-витяг з рішення науково-технічної ради РЛП Тилігульський щодо розподілу ліміту використання природних ресурсів в межах парку між зацікавленими особами,

-картосхема проектно-функціонального зонування РЛП Тилігульський, яке затверджено науково-технічною радою РЛП Тилігульський з визначенням ділянок для здійснення спеціального використання природних ресурсів (рибальства),

-дозвіл Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства) на Тилігульському лимані,

-опис матеріально-технічної бази ПП Ім.лейтенанта Шмідта на Тилігульському лимані (рибальські судна, знаряддя лову, дозволені для використання, рибоприймальні пункти),

-звіт ПП Ім.лейтенанта Шмідта про обсяги вилову водних біоресурсів станом на 01.01.24р,

-свідоцтво про державну реєстрацію Приватного підприємства Ім.лейтенанта Шмідта від 05.12.2007 серії А00 №481647,

-витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ПП Ім.лейтенанта Шмідта станом на 26.05.2024.

04.09.2024 головою (начальником) Одеської обласної державної (військової) адміністрації видано розпорядження №837/А-2024 Про погодження видачі Приватному підприємству Ім.лейтенанта Шмідта дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський на 2024 рік, яким погоджено видачу Підприємству дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межха РЛП Тилігульський у 2024 році на здійснення рибальства (камбала-глоса - 0,015 т, атерина, хамса чорноморська, кефалеві, бички, піленгас - не лімітуються, креветка - 0, інші види риб -0).

06.09.2024 за 25/4-12ПК постійною комісією з питань екології, природокористування, земельних відносин, адміністративно-територіального устрою, запобігання надзвичайним ситуаціям і ліквідації їх наслідків та оборонної роботи Одеської обласної ради надано висновки та рекомендації з розгляду питання Про проєкт рішення обласної ради Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) Приватному підприємству Ім.лейтенанта Шмідта у межах РГЛ Тилігульський у 2024 році, якими рекомендовано проєкт рішення до розгляду на пленарному засіданні двадцять третьої сесії обласної VIII скликання.

06.09.2024 року, відповідно до п.22 ч.1 ст.43 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні, ст.9-1 ЗУ Про природно-заповідний фонд України, ЗУ Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності, постанови КМ України від 10.08.1992 №459 (зі змінами) Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення та з урахуванням клопотань ПП Ім.лейтенанта Шмідта від 27.05.2024 №9/05, від 07.08.2024 №3/08, розпорядження Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 12.04.2024 №346/А-2024 Про затвердження ліміту на використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський Одеської області на 2024 рік, розпорядження Одеської обласної (військової) адміністрації від 04.09.2024 №837/А-2024 Про погодження видачі товариству з приватному підприємству Ім.лейтенанта Шмідта дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський на 2024 рік, обласна рада прийняла рішення №708-VIII, яким:

1.Дозволила спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський Приватному підприємству Ім.лейтенанта Шмідта у 2024 році обсягом згідно з додатком 1;

2.Затвердила умови дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) на території регіонального ландшафтного парку Тилігульський у 2024 році обсягом згідно з додатком 2.

Додатком 1 до вказаного рішення визначено обсяги спеціального використання природних ресурсів (рибальства) ПП Ім. лейтенанта Шмідта у межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський у 2024 році за наступними видами водних біоресурсів та їх обсягами використання: камбала - глоса - до 0, 015 тонн, атерина - не лімітується, хамса чорноморська - не лімітується, кефалеві - не лімітується, бички - не лімітується, піленгас - не лімітується, креветки - 0, інші види риб - 0.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Досліджуючи питання наявності у заступника прокурора достатніх підстав для подання даного позову, що заперечується відповідачем суд зазначає таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні, діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

За правилами частини 3 статті 5 КАС України, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Частинами 3, 4 та 5 статті 53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

За правилами частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про прокуратуру" (Закон - №1697-VII) прокурором органу прокуратури, серед інших, є перший заступник та заступник керівника обласної прокуратури.

Відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У постанові від 13.06.2023р. у справі № 580/8729/21 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України та Закон №1697-VII розрізняють випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави або громадянина. Так, у першому випадку в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва або представництва. У цьому випадку застосуванню підлягають частина перша статті 55 КАС України та відповідно частина 3 статті 9, частина 3 статті 11 та частина 3 статті 13 Закону №1697-VII. В другому випадку прокуратура діє як представник і тоді застосуванню підлягають правила частини 3 статті 53 КАС України та частини 3 статті 24 №1697-VII.

Постановою КМУ від 19 квітня 2017 р. № 275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, де зазначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та яка відповідно до покладених на неї завдань: звертається до суду із позовом щодо, зокрема: визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Оскільки орган уповноважений здійснювати контроль та нагляд за виконанням відповідачем охоронного законодавства та забезпечення режиму охорони навколишнього природного середовища, а саме Державна екологічна інспекція у відповідності до своїх повноважень зазначених у Положенні, не здійснювала ніяких заходів, чим допустила бездіяльність, то прокурор в інтересах держави у відповідності до підстав ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вжив заходи представницького характеру і звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2023р. у справі № 380/9160/21 за позовом керівника Жовківської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, зазначила:

«Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб».

Отже, ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття компетентним органом заходів щодо захисту інтересів держави.

Прокурор зазначав, що з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Одеська та Миколаївська області) було направлено лист від 08.10.2024 №12-1251вих-24, яким повідомлено про обставини порушення вимог законодавства при надання Одеською обласною радою дозволу на спеціальне використання природних ресурсів в межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський, та також запропоновано надати інформацію про вжиті Інспекцією заходи або намір їх вжити, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду до обласної ради про скасування прийнятого рішення.

У відповідь на звернення, Інспекцією було повідомлено листом від 10.10.2024 №5037/1.2, що заходи позовного характеру щодо скасування рішення Одеської обласної ради Інспекцією в судовому порядку не вживались. Будь-якої інформації про намір вжити такі заходи Інспекцією не надано.

Зазначене свідчить про невжиття Державною екологічною інспекцією Піденно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) дій щодо захисту інтересів держави.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2022р. у справі №360/6282/21 та від 25.01.2023р. у справі № 380/8385/21.

При цьому суд зазначає, що інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, та екологічних прав, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.10.2019р. у справі № 569/4123/16-а.

З огляду на вищезазначене, на переконання суду, у цій справі подання прокурора адміністративного позову мало на меті захист «інтересів держави».

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення відповідно до пункту в) частини 1 статті 19 ЗК України є однією з категорій, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України.

Згідно з приписами ст.43-45 ЗК України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Вони можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до ст. 46-1 ЗК України, землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об`єкти.

В силу вимог ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є суб`єктами права владності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як визначено ч.1,2 ст.5 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України Про природно-заповідний фонд України №2456-ХІІ (надалі Закон №2456-ХІІ зі змінами).

Преамбулою вказаного Закону №2456-ХІІ визначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі. (ст. 1 Закону № 2456-XII).

У відповідності до ст.3 Закону №2456-ХІІ до природно-заповідного фонду України належать також регіональні ландшафтні парки.

Стаття 7 Закону №2456-ХІІ визначає, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2456-ХІІ збереження території та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз.

Згідно із ст.9, ч.1-8 ст.9-1 Закону №2456-ХІІ, території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях;в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.

Видача дозволів здійснюється на підставі заяви природокористувача, погодженої із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.

Постановою КМ України від 10.08.1992 №459 затверджено Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, яке визначає порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, крім лісових та водних ресурсів, підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Поряд з цим, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється з урахуванням наступних особливостей, визначених зазначеним вище Законом №2456-ХІІ.

Так, зокрема статтею 14 Закону №2456-ХІІ визначено, що режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення.

З метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

Регіональні ландшафтні парки, як передбачено ст.23 Закону №2456-ХІІ, є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Приписами ч.1 ст.24 Закону №2456-ХІІ встановлено, що на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

В той же час, відповідності до ч.1 ст.21 Закону №2456-ХІІ, на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона - у її межах забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, при цьому діяльність національного природного парку спрямовується на доведення площі заповідної зони національного природного парку до рівня не менше 20 відсотків загальної площі.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону 2456-ХІІ, Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.

Також, суд звертає увагу, що у п.3.4, 3.5 Положення про РЛП Тилігульський закріплено положення про те, що на території Парку встановлюється диференційований режим охорони, відновлення та використання природних комплексів згідно з функціональним призначенням, визначеним проектом організації території парку. Зонування території Парку виконується відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України. Межі та режим зон визначаються проектом організації території Парку.

Аналізуючи викладене, суд погоджується з доводами, викладеними у позовній заяві про те, що здійснення господарської діяльності в межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський є можливим при наявності зонування згідно із затвердженим Проектом організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

Окрім того, суд звертає увагу, що у розумінні вимог ч.4 ст.7 Закону №2456-ХІІ, межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Між тим, як було встановлено під час розгляду даної справи, на теперішній час Проект створення та Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів відсутні.

Зокрема, відповідно до листів Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 02.02.2022 №429/06/05-41/2-22/253, від 04.09.2024 №4459/06/05-35/2-24/3481 архівні матеріали Проєкту створення регіонального ландшафтного парку Тилігульський (його текстова та графічна частини) в Департаменті відсутні.

Проєкт організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об`єктів регіонального ландшафтного парку Тилігульський на сьогодні не затверджений.

Відповідно до листа регіонального ландшафтного парку Тилігульський від 26.09.2024 №166 проінформовано про відсутність Проєкту створення та Проєкту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів. Щодо Проєкту організації повідомлено, що в РЛП Тилігульський наявна комерційна пропозиція по його розробленню від Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, згідно якої вартість робіт становить 800 тис.грн. Питання фінансування досі вирішується.

Протягом 2021-2023 років адміністрацією РЛП Тилігульський неодноразово надсилались відповідні запити до Одеської обласної ради, Державного архіву Одеської області та університету ім.І.І. Мечникова з метою встановлення місця зберігання та отримання копії Проєкту створення РЛП Тилігульський. Однак щоразу отримувались відповіді про відсутність в даних установах вказаного документу.

Таким чином, як вірно зауважується у позові заступником керівника Одеської обласної прокуратури, на теперішній час неможливо встановити межі території регіонального ландшафтного парку Тилігульський, у зв`язку з відсутністю відповідного Проєкту та також неможливо визначити зонування регіонального ландшафтного парку Тилігульський у зв`язку з відсутністю Проєкту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

Як свідчать матеріали справи, про вказані обставини обласною прокуратурою було повідомлено Одеську обласну раду та Одеську обласну державну адміністрацію листами від 24.09.2024 №12-1202вих-24, від 24.09.2024 №12-1203вих-24.

В свою чергу Одеською обласною радою у відповідь на звернення прокуратури листом від 04.10.2024 №4053/0/03-14/24/1819 було проінформовано, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється згідно з вимогами ст.9-1 ЗУ Про природно-заповідний фонд України та Положення №459, та інших вимог, необхідних для видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів наведеними нормативними актами не встановлено.

На вказаних твердженнях також ґрунтуються і доводи відзиву на позовну заяву.

Однак такі посилання та доводи відповідача суд вважає неґрунтовними, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що проектно-функціональне зонування регіонального ландшафтного парку Тилігульський затверджено науково-технічною радою вказаного Парку (протокол від 08.10.2021 №12), оскільки на науково-технічні ради регіональних ландшафтних парків згідно діючого законодавства, в тому числі ЗУ Про природно-заповідний фонд України, не покладено повноважень щодо затвердження функціонального зонування парку.

Окрім того, такого визначення як проектно-функціональне зонування в законодавстві не передбачено.

Пояснень з приводу підстав для надання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів за відсутності інформації про межі регіонального ландшафтного парку Тилігульський та його функціонального зонування обласною радою не надано.

Аналогічним чином Одеською обласною державною адміністрацією не надано пояснень стосовно наявності підстав для погодження дозволів на спеціальне використання природних ресурсів за відсутності інформації про межі регіонального ландшафтного парку Тилігульський та його функціонального зонування.

Підсумовуючи викладене, суд вважає обґрунтованими зауваження заступника керівника Одеської обласної прокуратури про те, що з урахуванням наявності, у відповідності до вимог ст.21,24 Закону №2456-ХІІ, диференційованого режиму регіонального ландшафтного парку Тилігульський згідно з функціональним зонуванням (заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації, господарська зона), Одеська обласна державна адміністрація погодила, а Одеська обласна рада спірним рішенням надала дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів в межах РЛП Тилігульський не розуміючи на якій саме зоні функціонального зонування буде проводитись господарська діяльність та взагалі не розуміючи інформації про межі РЛП Тилігульський.

За вказаного, оцінивши доводи сторін та наявні у справі письмові докази, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог заступника керівника Одеської обласної прокуратури, та наявність підстав для їх задоволення, оскільки спірне рішення Одеської обласної ради №708-VIIІ від 06.09.2024 не відповідає та суперечить вимогам Закону №2456-ХІІ.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, суд доходить висновку, що даний позов підлягає задоволенню.

З урахуванням положень частини 2 статті 139 КАС України, а також з огляду на відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 №708-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 06 січня 2025 року.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА