Постанова

від 17.12.2024 по справі 420/33294/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33294/24

Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської обласної ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) до Одеської обласної ради, за участю третіх осіб - Приватного підприємства Ім. лейтенанта Шмідта, Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», Одеської обласної державної (військової) адміністрації про скасування рішення про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської обласної ради, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».

Також позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд:

- зупинити дію рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році»;

- заборонити приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» (код ЄДРПОУ 00466879) здійснювати спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» на підставі рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708-VIII.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що оскаржуваним рішенням дозволено спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» за відсутності проекту створення РЛП «Тилігульський» та проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, що унеможливлює встановлення меж території РЛП «Тилігульський», а також визначення його функціонального зонування. За відсутності вказаних документів видача дозволу, зокрема оскаржуваним рішенням, є порушенням вимог ст. ст.7, 9, 14, 21, 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Позивач вважав, що порушення норм природоохоронного законодавства є очевидним.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 частково задоволена заява про вжиття заходів забезпечення позову, зупинена дія рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році» - на період до набрання законної сили рішенням у справі № 420/33294/24.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Одеська обласна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення від 06.09.2024 № 708-VIII видане у відповідності до вимог закону, а твердження позивача про те, що здійснення господарської діяльності, у тому числі використання природних ресурсів, та відповідно надання обласною радою дозволу для цього в межах РЛП «Тилігульський» можливо лише при наявності зонування згідно із затвердженим Проектом організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, на думку обласної ради, ґрунтується виключно на довільному тлумаченні норм законодавства і не містить посилань на порушення обласною радою конкретних норм законодавства, яке регулює порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність та обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено, що оскаржуваним рішенням завдано шкоду інтересам держави або територіям природно-заповідного фонду місцевого значення РЛП «Тилігульський» та його природним ресурсам.

Апелянт вказує, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що, приймаючи рішення про задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Одеської обласної ради від 06 вересня 2024 року № 708-VIІІ, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення обласної ради є дозвільним документом, на підставі якого ПП «Ім. лейтенанта Шмідта» може здійснюватися спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році, в тому числі під час розгляду вказаної справи по суті та вирішення питання щодо його правомірності. У свою чергу спірне рішення було прийнято Одеською обласною радою без наявності Проекту створення регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» та Проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, а відтак не зрозуміло, на якій саме зоні функціонального зонування буде проводитись господарська діяльність. Використовуючи дозвіл ПП «Ім. лейтенанта Шмідта» матиме змогу здійснювати спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) за відсутності інформації, в якій саме функціональній зоні таке рибальство відбуватиметься. Тому незастосування у спірному випадку заходів забезпечення позову, за вказаних позивачем обставин, може призвести до здійснення спеціального використання природних ресурсів (рибальства) з порушенням режиму охорони та використання природних ресурсів в межах території об`єкта природно-заповідного фонду, порушення екологічних прав громадян. Разом з тим суд зазначив, що застосовані ним заходи забезпечення позову мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, через очевидні ознаки протиправності рішення Одеської обласної ради, яким порушено інтереси держави у сфері захисту територій і об`єктів природно-заповідного фонду, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду по суті заявлених вимог.

На думку апелянта, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення обласної ради може бути виявлена судом лише на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Факт порушення прав та інтересів держави підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову стосовно спірного рішення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор.

Також апелянт звертає увагу на те, що у заяві заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову не наведено належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких він звернувся, або очевидність ознак протиправності спірного рішення обласної ради, та порушення прав, свобод або інтересів держави цим рішенням.

Позивач та треті особи своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що предметом спору в цій справі є рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 708-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».

Оскаржуваним рішенням від 06.09.2024 № 708-VIII дозволено спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Ім. лейтенанта Шмідта» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році.

Відповідно до матеріалів справи, на теперішній час відсутній проект створення РЛП «Тилігульський» та проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

При цьому, як зазначив позивач, відсутність наведених проектів унеможливлює встановити меж території РЛП «Тилігульський», а також визначення його функціонального зонування, а надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) за вказаних обставин є порушенням природоохоронного законодавства, зокрема вимог ст. ст. 7, 9, 14, 21, 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», внаслідок якого Одеська обласна державна адміністрація погоджує, а Одеська обласна рада видає дозволи на спеціальне використання природних ресурсів в межах Парку, не розуміючи на якій саме зоні функціонального зонування буде проводитись господарська діяльність та взагалі не розуміючи інформації про межі Парку.

Задовольняючи частково заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення є дозвільним документом, актом індивідуальної дії, дія якого триває в часі та на підставі якого може здійснюватися спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році, в тому числі, під час розгляду вказаної справи по суті, та за відсутності інформації, в якій саме функціональній зоні таке рибальство відбуватиметься, що у свою чергу може спричинити шкоду правам та інтересам держави, функції якої у спірних правовідносинах виконує позивач, до ухвалення рішення в даній справі щодо його правомірності.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 3 ст. 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом:

1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії;

2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо припинення дії або призупинення дії сертифікатів, схвалень, допусків;

4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій;

5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;

6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);

7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»;

8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;

9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;

10) зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці;

11) зупинення дії рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України «Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків», а також встановлення для Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їхніх посадових та службових осіб/членів заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень (індивідуальних актів).

Також частиною 4 ст. 151 КАС України встановлено, що заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів, всеукраїнського референдуму.

Відповідно до ч. 5 ст. 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

За приписами ч. 6 ст. 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Частиною 7 ст. 151 КАС України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у процедуру проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч. 8 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Згідно з ч. 9 ст. 151 КАС України тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, щодо господарського товариства, яке відповідає сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

До природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти, в тому числі і регіональні ландшафтні парки (ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»)

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:

у природоохоронних цілях;

у науково-дослідних цілях;

в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

в освітньо-виховних цілях;

для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

При цьому, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»)

Відповідно до ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

При цьому, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також на підставі дозволів (ч. 5 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (ч. 6 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

За припасами статті 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням. При цьому зонування території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, при цьому діяльність національного природного парку спрямовується на доведення площі заповідної зони національного природного парку до рівня не менше 20 відсотків загальної площі.

Також, за приписами статті 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків. Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.

Отже, передумовою спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів регіональних ландшафтних парків, є наявність Проекту створення регіонального ландшафтного парку та Проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

За наведених обставин, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів регіональних ландшафтних парків за відсутності наведених проектів, беззаперечно може призвести до порушення суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів.

Повертаючись до обставин цієї справи, апеляційний суд як і суд першої інстанції, зазначає, що відповідно до матеріалів справи, як на час прийняття оскаржуваного рішення так і на час звернення до суду, відсутні такі документи як Проекту створення регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» та Проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

Отже, є правильними та такими, що не спростовані доводами апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про те, що наявна очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам держави, функції якої у спірних правовідносинах виконує позивач, а проте, що не вжиття таких заходів може мати незворотні наслідки або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також, апеляційний суд зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, є достатніми для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах до постановлення рішення у справі, адже такий захід забезпечення позову сам по собі унеможливлює здійснення спеціального використання природних ресурсів (рибальства) Приватним підприємством «Ім. лейтенанта Шмідта» на території ландшафтного парку «Тилігульський», у зв`язку із зупиненням дії оскаржуваного рішення, яким таке право надано.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують.

Окрім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та у цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством через очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення Одеської обласної ради, яким порушено інтереси держави у сфері захисту територій та об`єктів природно-заповідного фонду, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду по суті заявлених вимог.

При цьому, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на численну кількість судових рішень Верховного Суду, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки саме по собі посилання на судові рішення суду касаційної інстанції не є підставою вважати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права або без з`ясування обставин, необхідних для правильного вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 294, 308, 311, 315, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської обласної ради залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі №420/33294/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17.12.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький