Постанова

від 29.10.2024 по справі 359/5990/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 359/5990/23 головуючий у суді І інстанції Муранова-Лесів І.В.

провадження № 22-ц/824/12354/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» поданою директором ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про припинення чотиристоронніх договорів,-

В С Т А Н О В И В:

У проваджені Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за об`єднаними позовними вимогами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії, у яких позивачі просять суд:

визнати право власності на нерухоме майно - об`єкти інвестування (квартири), що розташовані в будинку АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ТОВ «Бориспільміськбуд» передати позивачам по акту прийому-передачі зазначені ними спірні квартири, документи, необхідні для державної реєстрації права власності, технічний паспорт на квартиру, документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, документ про присвоєння поштової адреси та зустрічним позовом ТОВ «Бориспільміськбуд» про визнання укладених за участі.

18 квітня 2024 року представником позивачів адвокатом Синьооким В.В. подано заяву про забезпечення позову.

22 квітня 2024 року представник позивачів подав заяву про уточнення раніше поданої заяви, за змістом якої просив накласти арешт на нерухоме майно:

- трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 , майнові права на об`єкт інвестування належать позивачу - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 , майнові права на об`єкт інвестування належать позивачу - ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 );

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , майнові права на об`єкт інвестування належать позивачу - ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 );

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , майнові права на об`єкт інвестування належать позивачу - ОСОБА_6 (РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Вимоги заяви обґрунтував тим, що позивачі вимушені були звернутись до суду з позовом про захист свого порушеного права, в зв`язку з протиправною поведінкою керівництва та засновників ТОВ «Бориспільміськбуд», так як останні, після введення будинку в експлуатацію, не стали передавати квартири та необхідні документи для оформлення за ними права власності. Зважаючи на те, що письмова згода позивачів на відчуження нерухомого майна, яке перебуває у відповідача, не потрібна, відчуження квартир, майнові права які належать позивачам, призведе до неможливості виконання рішення суду щодо, визнання права власності на об`єкт їх інвестування - квартиру.

Так, зазначають, що у Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебувала аналогічна цивільна справа №359/9448/19. Під час перегляду справи у касаційному порядку, керівництво ТОВ «Бориспільміськбуд», не дочекавшись розгляду касаційної скарги позивачів, не повідомивши про свої наміри інвесторів майнових прав, всупереч законодавству України, у серпні 2023 року провело державну реєстрацію квартир інвесторів (позивачів) з їх подальшим відчуженням.

Заявники вважають, що вжиття заходів забезпечення спрямоване виключно на забезпечення цивільного судочинства та запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивачів, за захистом якого вони звернулися до суду.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2024 року заяву задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 , майнові права на об`єкт інвестування належать позивачу - ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ); трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 , майнові права на об`єкт інвестування належать позивачу - ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ); двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , майнові права на об`єкт інвестування належать позивачу - ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ); двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , майнові права на об`єкт інвестування належать позивачу - ОСОБА_6 (РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, директор ТОВ «Бориспільміськбуд» - ОСОБА_1 , 21 травня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, незабезпечення балансу інтересів усіх учасників справи, просив скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2024 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у межах подібної справи №359/9448/19 ТОВ «Бориспільміськбуд» здійснив за собою реєстрацію права власності на збудоване нерухоме майно виключно після вступу в законну силу судового рішення.

На спірні квартири відповідач право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрував, та вважає очевидним, що товариством не вживалися та не будуть вживатися будь-які дії щодо спірного майна до моменту остаточного вирішення спору по суті та набрання судовим рішенням законної сили.

Вказує, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що у разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.

Однак, жодних доказів на підтвердження обставин ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог не надано.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року поновлено ТОВ «Бориспільміськбуд» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» поданою директором ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про припинення чотиристоронніх договорів, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник апелянта ТОВ «Бориспільміськбуд» - адвокат Сєтов Максим Олександрович вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник, а також представник позивачки ОСОБА_6 - адвокат Синьоокий Володимир Васильович заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

У судове засідання інші учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, адже існує ризик відчуження спірних квартир.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, постановляючи ухвалу суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю дотримався вимог ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України та положень постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Судом першої інстанції встановлено, що предметом первісних об`єднаних позовних вимог є визнання права власності на нерухоме майно - об`єкт інвестування (квартири), що розташовані в будинку АДРЕСА_1 та зобов`язання ТОВ «Бориспільміськбуд» передати позивачам по акту прийому-передачі зазначені ними спірні квартири, документи, необхідні для державної реєстрації права власності, технічні паспорти на квартири, документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, документ про присвоєння поштової адреси та зустрічним позовом ТОВ «Бориспільміськбуд» про припинення укладених за участі позивачів договорів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши суть спору, що виник між сторонами, можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, правильно прийшов до висновку про обґрунтованість заяви, оскільки між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді у суді, а спірне нерухоме майно, щодо якого накладено арешт, є предметом спору.

Апеляційний суд вважає, що таке втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку, є виправданим та вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства. Арешт майна полягає у позбавленні можливості лише розпоряджатись цими об`єктами нерухомого майна та не призведе до жодних негативних наслідків. Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого ч.1 ст.6 цієї ж Конвенції.

При цьому колегія суддів зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

При цьому, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Верховний Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 грудня 2023 року у справі №522/21977/21 зазначив, що загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

За таких умов, на думку апеляційного суду вимога надання позивачами доказів щодо доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися спірним майном призведе до застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Отже, доводи скаржника щодо недоведеності існування об`єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі за умови задоволення судом позову, є неприйнятними.

При цьому, такий вид забезпечення позову, як арешт майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав апелянта оскільки обмежується лише можливість вчиняти дії щодо розпорядження спірним майном.

Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 14 лютого 2022 року в справі №367/3628/21.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що заходи забезпечення позову є необхідними, достатніми та співмірними із заявленими позовними вимогами.

Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд», подану директором ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова