Постанова

від 29.10.2024 по справі 369/2800/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/14552/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року місто Київ

справа №369/2800/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Фінагеєвої І.О., повний текст рішення складено 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:

визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» «Про дисциплінарне стягнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №8) ОСОБА_1 » від 09 грудня 2022 року №72-д;

визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» «Про дисциплінарне стягнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №8) ОСОБА_1 » від 16 грудня 2022 року №73-д;

визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» «Про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №8) ОСОБА_1 » від 17 січня 2023 року №04-д;

визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» про припинення трудового договору (контракту) №61/к від 19 січня 2023 року;

поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції № 8) КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»;

стягнути з КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» на її користь суму вимушеного прогулу, з 19 січня 2023 року по день ухвалення судом рішення по справі, з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 1258,80 грн., що на момент подачі позову складає 28952,40 грн.;

стягнути з КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» на її користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що на підставі наказу «Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 липня 2015 року №579/к вона була прийнята з 01 серпня 2015 року на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «медицина невідкладних станів» згідно наказу ДОЗ від 27 липня 2015 року № 947/к. За результатами проходження інтернатури їй було присвоєно кваліфікацію лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Медицина невідкладних станів».

Наказом «Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 березня 2017 року №187/к її було переведено на посаду лікаря з медицини невідкладних станів з 23 лютого 2017 році на підстанції №8.

Вказувала, що за останні декілька років між нею та завідуючою підстанцією №8 КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Глазовою Г.М. склалися неприязні стосунки, часто виникали конфліктні ситуації, внаслідок чого до неї було упереджене ставлення.

Зазначала, що вранці 19 січня 2023 року вона прийшла на свою зміну в підстанцію №8. У диспетчерському пункті, зустрівшись із завідуючкою підстанції, остання заборонила їй приймати зміну і покликала її до себе в кабінет. У кабінеті позивач була ознайомлена з наказом КНП «Центр ЕМД та МК» від 17 січня 2023 року № 04-д про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Посилалася на те, що вона була приголомшена таким розвитком подій, адже, до цього моменту зауважень до її роботи не виникало. На прохання пояснити, що відбувається, завідуюча лише вимагала, щоб вона підписала наказ. Під психологічним тиском вона була змушена написати, що вона «з наказом ознайомлена».

Вказувала, що покинувши підстанцію, вона поїхала до КНП «Центр ЕМД та МК» для з`ясування обставин. У відділі кадрів їй також нічого не пояснили, а лише видали наказ (розпорядження) КНП «Центр ЕМД та МК» від 19 січня 2023 року № 61/к про припинення трудового договору (контракту), яким її було звільнено на підставі п.3 ст.40 КЗпП України та обхідний листок.

Зазначала, що з наказу «Про дисциплінарне стягнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції № 8)» від 09 грудня 2022 року №72-д вбачається, що за результатами службового розгляду від 06 грудня 2022 року встановлено що вона 02 грудня 2022 року нібито не виконувала свої посадові обов`язки, а саме: не долучалася до огляду та обстеження пацієнта, не надавала екстрену медичну допомогу (не призначила лікування), під час транспортування пацієнта в медичний заклад не перебувала в салоні санітарного автомобіля, до первинної медичної облікової документації «карта виїзду швидкої медичної допомоги» (ф. 110/о) внесла дані зі слів фельдшера з медицини невідкладних станів, що є порушенням пп. 3.1. 3.2. 3.19 «Правих внутрішнього трудового розпорядку для працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» та своїх посадових обов`язків, а саме порушення пп.1.7. 2.4. 2.15 Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги», порушення вимог Порядку транспортування пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги у заклади охорони здоров`я. затвердженого наказом МОЗ України від 26 березня 2021 року №583.

Вважає, що даний наказ є протиправним та таким, що винесений не у порядку передбаченому законом.

Посилалася на те, що роботодавець не ознайомив її із наказом «Про дисциплінарне стягнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції № 8)» від 09 грудня 2022 року №72-д.

Вказувала, що роботодавець не зажадав письмові пояснення стосовно порушень, що стали підставою для оголошення їй догани, чим грубо порушив її трудові права. Роботодавець проігнорував необхідність встановити тяжкість проступку, взагалі його вчинення та заподіяння будь-якої шкоди. Роботодавець не ознайомлював її із документами, в порушенні норм яких звинувачує позивача.

Зазначала, що всупереч положень ст.149 КЗпП України роботодавець не ознайомив її із наказом «Про дисциплінарне стягнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції № 8) від 16 грудня 2022 року № 73-д. Роботодавцем не встановлювались обставини, що зазначені у доповідних записках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а догана оголошена виключно на підставі слів зазначених працівників.

У наказі №73-д від 16 грудня 2022 року зазначено, що вона порушила пп.3.1, 3.2, 3.19 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» та пп.1.7, 2.4, 2.15 Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги. Однак, із такими документами роботодавцем її не було ознайомлено.

Вважає, що накази від 09 грудня 2022 року №72-д та від16 грудня 2022 року №73-д, якими їй оголошені догани є протиправні та підлягають скасуванню, а, відтак, скасування наказів, виключає систематичність. Не є зрозумілим, яким чином у довідці від 13 січня 2023 року завідуюча підстанцією, зазначає про пояснювальну записку ОСОБА_1 адже, остання надавалася нею аж 15 січня 2023 року. Довідка від 13 січня 2023 року містить неправдиві відомості, а тому не може бути належним доказом.

Посилалася на те, що під час застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відбулося грубе порушення трудового законодавства та її трудових прав, а саме роботодавцем, всупереч статті 149 КЗпП України, не встановлювалося хто саме став причиною для затримки, чи дійсно це є затримкою та які настали наслідки або чи була спричинена шкода.

У наказі №73-д від 16 грудня 2022 року зазначено, що вона порушила пп.3.1, 3.2, 3.20, 3.21 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» та пп.1.7, 2.3., 2.4, 2.10, 2.12, 2.48 Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги. Однак, із такими документами роботодавцем її не було ознайомлено.

Вказувала, що відповідач не ознайомив її із наказом про її звільнення, не видав його на руки разом із трудовою книжкою в день такого звільнення, а також не здійснив необхідні розрахунки. Жодних фактів на підтвердження порушення нею своїх трудових обов`язків роботодавцем не зазначено у підставах наказів про винесення доган, та в подальшому про звільнення.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

На обґрунтування вимог посилалася на те, що накази, якими були оголошені догани, що стали підставами для звільнення, не були вручені позивачу. Виключно шляхом психологічного тиску, накази надавалися позивачу для ознайомлення, без будь яких пояснень, що це відбувається процес застосування дисциплінарного стягнення до неї.

Вказувала, що під час винесення першої догани (наказ від 09 грудня 2022 року №72-д), суд першої інстанції проігнорував те, що роботодавець не встановив чи дійсно був вчинений проступок, яка його тяжкість та чи було заподіяння будь якої шкоди. Суд під час розгляду питання стосовно винесення першої догани, не задав роботодавцю жодного питання.

Зазначала, що суд першої інстанції проігнорував те, що під час винесення другої догани (наказ від 16 грудня 2022 року №73-д) роботодавцем не встановлювались обставини, що зазначені у доповідних записках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а догана оголошена виключно на підставі слів зазначених працівників відповідача.

Посилалася на те, що під час застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (наказ від 17 січня 2023 року №04-д), суд першої інстанції проігнорував те, що роботодавцем, в супереч статті 149 КЗпП України, не встановлювалося хто саме став причиною для затримки виїзду машини швидкої допомоги, чи дійсно це є затримкою та які настали наслідки або чи була спричинена шкода (чи настали наслідки).

Вказувала, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що тягар доведення в трудових спорах покладається на роботодавця. Отже, якщо роботодавець вважає, що карта виїзду заповнена не вірно, чи лікар ОСОБА_1 , не особисто заповнила форму №110/0, або заповнила її не правильно, відповідач повинен це був довести належними і допустимими доказами, чого не зроблено, а судом залишено цей факт без уваги.

01 жовтня 2024 року від відповідача на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, просив рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом «Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 липня 2015 року №579/к ОСОБА_1 була прийнята з 01 серпня 2015 року на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «медицина невідкладних станів» згідно наказу ДОЗ від 27 липня 2015 року № 947/к.

За результатами проходження інтернатури позивачу було присвоєно кваліфікацію лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Медицина невідкладних станів».

Наказом «Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 березня 2017 року №187/к ОСОБА_1 було переведено на посаду лікаря з медицини невідкладних станів з 23 лютого 2017 році на підстанції №8.

Рішенням Київської міської ради від 24 жовтня 2019 року № 6/7579 «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» реорганізовано шляхом перетворення в КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП «Центр ЕМД та МК»).

09 грудня 2022 року КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» видано наказ №72-д «Про дисциплінарне стягнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №8) ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 оголошено догану.

У вказаному наказі зазначено, що за результатами службового розгляду від 06 грудня 2022 року встановлено, що ОСОБА_1 02 грудня 2022 року під час виконання виклику Е321100755237-2 не виконувала свої посадові обов`язки, а саме: не долучалася до огляду та обстеження пацієнта, не надавала екстрену медичну допомогу (не призначила лікування), під час транспортування пацієнта в медичний заклад не перебувала в салоні санітарного автомобіля, до первинної медичної облікової документації «карта виїзду швидкої медичної допомоги» (ф. 110/о) внесла дані зі слів фельдшера з медицини невідкладних станів, що є порушенням пп.3.1. 3.2. 3.19 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» та своїх посадових обов`язків, а саме порушення пп.1.7. 2.4. 2.15 Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги», порушення вимог Порядку транспортування пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги у заклади охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ України від 26 березня 2021 року №583.

Підставою видачі даного наказу зазначено: довідка службового розгляду завідувача відділення, лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №8) від 06 грудня 2022 року; доповідна записка фельдшера з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №8) ОСОБА_3 ; пояснювальна записка лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №8) ОСОБА_1 від 06 грудня 2022 року.

16 грудня 2022 року КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» видано наказ №73-д «Про дисциплінарне стягнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції № 8) ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 оголошено догану.

У вказаному наказі зазначено, що ОСОБА_1 06 грудня 2022 року під час виконання викликів №Е32100758695-1, №32100759039-1 не виконувала свої посадові обов`язки, а саме: не долучалася до огляду та обстеження пацієнта, не надавала екстрену медичну допомогу (не призначила лікування), під час транспортування пацієнта в медичний заклад не перебувала в салоні санітарного автомобіля, до первинної медичної облікової документації «карта виїзду швидкої медичної допомоги» (ф. 110/о) внесла неправдиві дані про реєстрацію ЕКГ пацієнта та передачу її в КТЦ (ЕКГ не було зареєстровано через збудження пацієнта).

Підставою видачі даного наказу зазначено: довідка службового розгляду завідувача відділення, лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №8) від 14 грудня 2022 року; доповідна записка фельдшера з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №8) ОСОБА_3 ; пояснювальна записка лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №8) ОСОБА_1 від 15 грудня 2022 року.

17 січня 2023 року КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» видано наказ №04-д «Про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції № 8) ОСОБА_1 » .

У вказаному наказі зазначено, що ОСОБА_1 11 січня 2023 року затримала виїзд на виклик на 9 хв. без об`єктивної причини. Порушення трудової дисципліни лікар з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції № 8) ОСОБА_1 неодноразово вчиняла і раніше, за що відповідно до наказів КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 09 грудня 2022 року №72-д та від 16 грудня 2022 року №73-д до неї застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани. За грубе порушення пп.3.1, 3.2, 3.20, 3.21 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» та своїх посадових обов`язків, а саме порушення пп.1.7, 2.3, 2.4, 2.10, 2.12, 2.48 Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги», ОСОБА_1 звільнити з займаної посади з 19 січня 2023 року за систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України.

19 січня 2023 року КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» видано наказ (розпорядження) №61/к про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 . Причина звільнення - систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст.40 КЗпП України, наказ КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» від 17 січня 2023 року №04-д.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання незаконними та скасування наказів відповідача від 09 грудня 2022 року №72-д та від 16 грудня 2022 року №73-д, позивач посилалась на те, що роботодавець не ознайомив її з даними наказами та документамив порушенні норм, яких її звинувачують («Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» та її посадових обов`язків), не зажадав від неї письмових пояснень, не встановив тяжкість проступку.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказував на те, що дисциплінарне стягнення відносно позивача винесеноз дотриманням строків і порядку застосування дисциплінарних стягнень. Твердження представника позивача про відсутність ознайомлення ОСОБА_1 з Посадовою інструкцією, з правилами внутрішнього трудового розпорядку, з наказами №72-д, №73-д, а також про неправдивість відомостей у довідці службового розгляду від 14 грудня 2022 року не відповідають дійсності. Звільнення позивача з роботи відбулось в законний спосіб з дотриманням відповідачем процедури звільнення.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статей 3, 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до вимог ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Порушенням трудової дисципліни може бути невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов`язків, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку чи умов колективного договору.

Наказ роботодавця про застосування стягнення має містити мотивувальну частину з точним та обґрунтованим характером порушення трудової дисципліни.

Наказ про застосування до працівника стягнення не може містити стягнень, не передбачених ст.147 КЗпП.

Таким чином, законодавець визначив, що підстави притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності повинні бути відображені у відповідному наказі. Такі підстави повинні бути чіткими та обґрунтовані для того, щоб працівнику було зрозуміло за що його притягнуто до відповідальності.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №572/1644/17-ц, 24 січня 2019 року у справі №515/1087/17, від 06 жовтня 2020 року у справі № 331/3561/18.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний наказ №72-д про оголошення ОСОБА_1 догани був виданий відносно події, яка мала місце під час виконання виклику 02 грудня 2022 року №Е321100755237-1.

06 грудня 2022 року ОСОБА_1 на ім`я Виконуючого обов`язки директора КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» надала пояснення у виді доповідної записки, в якій зазначила, що вона їхала в кабіні автомобіля 442, в салоні їхав пацієнт, батько й мати пацієнта, фельдшер на виклику, отриманому 02 грудня 2022 року о 21:14. Свою провину визнає.

У посадовій інструкції лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги зазначено, що основними завданнями та обов`язками лікаря є, зокрема:

належне та своєчасне виконання всіх розпорядчо-нормативних документів, які стосуються роботи лікаря та очолюваної ним бригади. Належне ведення затвердженої медичної статистичної облікової документації та своєчасне звітування про виконану роботу (п.2.4);

на місці виклику лікар зобов`язаний провести обстеження пацієнта (постраждалого), встановити попередній діагноз і надати екстрену медичну допомогу відповідно до затверджених діагностично-лікувальних протоколів (стандартів), а також неухильно дотримуватись вимог Закону України «Про екстрену медичну допомогу» (п.2.14);

за необхідності екстреної госпіталізації, в т.ч. і через відділ обліку вільних ліжок та госпіталізацій (далі відділ госпіталізацій), лікар повинен організувати транспортування пацієнта (постраждалого) у відповідний заклад охорони здоров`я, своєчасно повідомивши про це фельдшера диспетчерської відділення. У разі необхідності, організувати перенесення пацієнта (постраждалого) на ношах членами Бригади та за допомогою оточуючих осіб. Під час транспортування лікар повинен знаходитись в салоні санітарного автомобіля разом з пацієнтом (постраждалим), спостерігати за його станом і, у разі необхідності, надавати йому медичну допомогу (п.2.15).

З вказаною посадовою інструкцією позивач була ознайомлена, про що свідчать її підпис у списках працівників відділення № 8 , які ознайомлені з посадовими інструкціями за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік.

ОСОБА_1 також була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік.

Крім того, п.8 Порядку транспортування пацієнтів бригадами екстреної швидкої) медичної допомоги у заклади охорони здоров`я, затвердженим наказом МОЗ України від 26 березня 2021 року №583 «Про затвердження Правил виклику бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги та Порядку транспортування пацієнтів (постраждалих) бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги у заклади охорони здоров`я» та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 липня 2021 року за №893/36515 визначено, що протягом усього часу транспортування медичні працівники бригади повинні перебувати поряд із пацієнтом.

З наказом №72-д від 09 грудня 2022 року позивач була ознайомлена 12 грудня 2022 року, про що свідчить її підпис на наказі.

Наказом №73-д від 16 грудня 2022 року позивачу було оголошено догану по події, що мала місце під час виконання викликів 06 грудня 2022 року за №Е32100758695-1, №32100759039-1.

14 грудня 2022 року та 15 грудня 2022 року відповідачем були складені акти про відмову у написанні пояснень ОСОБА_1 , в яких зазначено, що остання відмовляється написати пояснювальну записку про невиконання нею своїх посадових обов`язків 14 грудня 2022 року та 15 грудня 2022 року.

З наказом №73-д від 16 грудня 2022 року позивач була ознайомлена 19 грудня 2022 року, про що свідчить її підпис на наказі.

Серед іншого, підставою для застосування до позивача догани згідно з наказом №73-д від 16 грудня 2022 року стало внесення до первинної медичної облікової документації «карта виїзду швидкої медичної допомоги» (ф. 110/о) неправдивих даних про реєстрацію ЕКГ пацієнта та передачу її в КТЦ (ЕКГ не було зареєстровано через збудження пацієнта).

У п.2.44 посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги зазначено, що на кожен виклик необхідно особисто заповнити Форму №110/0 «Карта виїзду швидкої медичної допомоги» згідно з затвердженою інструкцією щодо її заповнення, за необхідності написати копії цього документ.

Лікар зобов`язаний особливо уважно ставитись до оформлення медичної документації пацієнта (постраждалого), точно відображати усі відомості отримані в процесі надання екстреної медичної допомоги. Одразу після повернення бригади на місце дислокації, лікар повинен здати фельдшеру диспетчерської відділення належним чином оформлену Карту виїзду швидкої медичної допомоги (ф. №110/0).

А відтак, посилання позивача на те, що: у неї не відібрали пояснення перед оголошенням їй доган 09 грудня 2022 року та 16 грудня 2022 року; роботодавець не ознайомив її з оскаржуваними наказами, Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва та її посадовими обов`язками спростовуються вищевикладеним.

Доказів протилежного стороною позивача надано не було.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було притягнуто позивача до відповідальності у вигляді доган згідно з ст.147 КЗпП України, а відтак відсутні правові підстави для визнання незаконними та скасування наказів від 09 грудня 2022 року №72-д та від 16 грудня 2022 року №73-д.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування наказів КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» від 17 січня 2023 року №04-д та № 61/к від 19 січня 2023 року, виходячи з наступного.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як роз`яснив Верховний Суд у своїй постанові від 25червня 2018 року по справі №714/395/17, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, що він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний поступок. Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів

Звільнення за п.3 ст.40 КЗпП допускається тільки за наявності вини працівника.

У п.3 ст.40 КЗпП принцип вини закріплений непрямо, але він є вирішальним для прийняття рішення про звільнення працівника за систематичне невиконанням без поважних причин посадових обовязків, передбачених посадовою інструкцією.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для видачі наказу №04-д від 17 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги стало систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України.

У вказаному наказі, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 11 січня 2023 року затримала виїзд на виклик на 9 хв. без об`єктивної причини. В пояснювальній записці лікар з медицини невідкладних станів ОСОБА_1 свою провину не спростовує. Порушення трудової дисципліни лікар з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції № 8) ОСОБА_1 неодноразово вчиняла і раніше за що, відповідно до наказів КНП «Центр ЕМД та МК» від 09 грудня 2022 року №72-д, та від 16 грудня 2022 року №73-д, до неї застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді доган. За грубе порушення пп.3.1, 3.2, 3.20, 3.21 «Правих внутрішнього трудового розпорядку для працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» та своїх посадових обов'язків, а саме порушення пп.1.7, 2.3, 2.4, 2.10, 2.12, 2.48 Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги», ОСОБА_1 звільнити з займаної посади з 19 січня 2023 року за систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України.

У пп.2.10, 2.12 посадової інструкції зазначено, що під час робочої зміни лікар разом з бригадою перебуває у режимі готовності (очікування) до виконання розпоряджень фельдшера диспетчерської відділення щодо виїзду на виклик.

При надходженні виклику лікар повинен особисто отримати його у фельдшера диспетчерської відділення, уточнити адресу, привід до виїзду і виїхати не пізніше 2-х хвилин з моменту отримання виклику. Розпорядження фельдшера Диспетчерської Відділення щодо виїзду на виклик є обов`язковим до виконання лікарем та всіма членами очолюваної ним бригади. У разі неможливості виїхати на виклик негайно повідомити про це фельдшера диспетчерської відділення та в подальшому діяти за його вказівками.

З матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2023 року, відповідно до бази даних автоматизованої інформаційно-диспетчерської системи «Екстрена медична допомога», надійшов виклик екстреної медичної допомоги №Е32100797982-1, привід до виклику: «проблеми з диханням (раптово стала задихатись, можливо щось проковтнула), 4 роки». Виклик № Е32100797982-1 був зареєстрований о 20:53 хв., бригада призначена о 20: 55 хв., підтвердження прийняття виклику до виконання керівником бригади відбулось о 20:56 хв.

Згідно з даними GPS-трекера спеціалізованого санітарного автомобіля НОМЕР_1 бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, у складі якої виїжджала ОСОБА_1 , фактичний час виїзду на виклик о 21:05 хв.

У доповідній записці від 15 січня 2023 року позивач вказала на те, що не знає відповіді на питання чому пізно виїхали на виклик.

За наведених обставин, з огляду на те, що до винесення наказу про звільнення позивача до неї було застосовано два дисциплінарні стягнення у вигляді догани за порушення «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» та посадових обов`язків, які визначені у «Посадовій інструкції лікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав у відповідача для звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що під час застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (наказ від 17 січня 2023 року №04-д), суд першої інстанції проігнорував те, що роботодавцем, в супереч статті 149 КЗпП України, не встановлювалося хто саме став причиною для затримки машини швидкої допомоги, чи дійсно це є затримкою та які настали наслідки або чи була спричинена шкода (чи настали наслідки), колегія суддів зазначає наступне.

Як вказувала позивач, вона була готова їхати на виклик, однак змушена була зачекати фельдшера ОСОБА_3 .

При цьому, матеріали справи доказів на підтвердження зазначеного не містять.

Відповідно до п.п.2.12, 2.50 Посадової інструкціїлікаря з медицини невідкладних станів відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги у випадку неможливості своєчасно виїхати на виклик, лікар зобов`язана була негайно повідомити про це фельдшера диспетчерської відділення та в подальшому діяти за його вказівками.

Під час роботи лікар зобов`язаний вживати заходів для термінового усунення причин та умов, що перешкоджають нормальній роботі, або ускладнюють її.

Згідно з п.п.4.9. вказаної Посадової інструкції лікар несе відповідальність за неналежну якість, несвоєчасність надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі, а також незадовільну роботу членів очолюваної ним бригади.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 повідомляла фельдшера диспетчерської відділення про неможливість виїхати на виклик, останньою надано не було.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, отже вимоги про поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

А відтак доводи сторони позивача про те, що судом першої інстанції не було враховано, що звільнення позивача з роботи є незаконним спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони також задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання сторони позивача на здійснення на ОСОБА_1 психологічного тиску та упереджене ставлення до неї зі сторони безпосереднього керівника не мають правового значення для вирішення даної справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: