Постанова

від 24.10.2024 по справі 907/41/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. Справа №907/41/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області (суддя Лучко Р.М.) від 05 липня 2024 року у справі №907/41/24 за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Приватного підприємства Никіта про стягнення 2 487 507,99 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Никіта» 807 307,92 грн заборгованості зі сплати орендної плати за землю, 1 614 615,84 грн штрафу та 65 584,23 грн пені за період з червня 2023 року по листопад 2023 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору оренди землі від 02.08.2010 з урахуванням додаткових угод..

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 05 липня 2024 року у справі №907/41/24 позов задоволив частково. Стягнув з Приватного підприємства Никіта на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 466 482,85 грн заборгованості, 65 584,23 грн пені, 67 275,66 грн штрафу та 37 312,62 грн в повернення сплаченого судового збору. У частині позовних вимог Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про стягнення з Приватного підприємства Никіта 340 825,07 грн заборгованості закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. У решті позову відмовив.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач частково сплатив заборгованість спірного періоду (червень-листопад 2023 року включно) в розмірі 340 825,07 грн і цій частині позовних вимог закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України. Суд присудив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 466 482,85 грн (807 307,92 грн 340 825,07 грн), оскільки факт порушення відповідачем договірних зобов`язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований.

Також суд визнав правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована позивачем за кожен день прострочення за період з 01.08.2023 до 10.01.2024 по заборгованості кожного місяця окремо та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України строку припинення нарахування пені, в загальній сумі 65 584,23 грн та задовольнив вимоги в цій частині позову.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 100% річної орендної плати, що становить 1 614 615,84 грн, нарахованого позивачем за порушення строків сплати орендної плати за жовтень 2023 року в сумі 134 551,32 грн суд першої інстанції зауважив, що неустойка має компенсаційний, а не каральний характер і з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі, принципу пропорційності, зменшив розмір штрафу до 50% від суми простроченого відповідачем зобов`язання зі сплати нарахованої позивачем орендної плати за жовтень 2023 року (134 551,32 грн), що становить 67 275,66 грн, які й присудив стягнути з відповідача на користь позивача.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення штрафу суд відмовив.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива» просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 липня 2024 року у справі №907/41/24 та ухвалити нове рішення, яким позов департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради задовольнити повністю, стягнути з Приватного підприємства Никіта на користь департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 466 482,85 грн , а також 1 614 615,84 грн штрафу та 65 584,23 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати; стягнути з відповідача судові витрати, у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм процесуального права, а також неправильним застосуванням норм матеріального права; висновки та твердження суду щодо стягнення штрафу є необґрунтованим і таким, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в ній доказам.

Матеріалами справи в повній мірі підтверджено невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати у період з червня по листопад 2023 року, зокрема систематична повна несплата орендної плати у відповідний період. Частина спірної заборгованості по орендній платі сплачена відповідачем тільки 02.07.2024, тобто майже через 11 місяців після закінчення строку сплати відповідної заборгованості.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Надалі договір ніким не оспорювався, а відтак, в силу норм законодавства, є обов`язковим для виконання сторонами. В свою чергу, відповідно до положень чинного законодавства одночасне нарахування і стягнення в судовому порядку штрафу та пені не є підставою для прийняття рішення про зменшення розміру одного із видів штрафних санкцій, штрафу та/або пені.

Враховуючи вищенаведене, а також обставини щодо невиконання відповідачем основного зобов`язання на момент прийняття рішення від 05.07.2024, вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства посилання суду на забезпечення належного виконання зобов`язань зі сплати орендної плати крім штрафу ще й пенею, як підставу для зменшення розміру штрафу.

Приватне підприємство "Никіта" надіслало письмові пояснення просить відмовити Позивачу (Апелянту) в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.07.2024 у справі № 907/41/24 без змін. Вважає, що задоволення позову (апеляційної скарги позивача) в частині стягнення штрафу та пені буде мати наслідком порушення ст.61 Конституції України оскільки до Відповідача буде фактично застосовано подвійне стягнення за одне і те саме порушення, а саме за порушення строку сплати орендної плати.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26 серпня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 липня 2024 року у справі№907/41/24; витребував матеріали справи.

Суд призначив розгляд справи на 24 жовтня 2024 року о 09:30 год в режимі відеоконференції за участю представника Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради адвоката Баняса Василя Юрійовича поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

23 жовтня 2024 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю участі представника позивача у пленарному засіданні чергової LХ сесії Ужгородської міської ради VІІІ скликання, явка представника департаменту на судове засідання по справі № 907/41/24 не є можливою. Додає до клопотання виписка з ЄДР, копію розпорядження міського голови від 11.10.2024 № 680.

Приватне підприємство "Никіта" надіслало клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження, зважаючи на участь представника відповідача у розгляді іншої справи. Додає до клопотання витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 25.06.2024.

Суд відмовив у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, з тих підстав, що:

в ухвалі про призначення розгляду справи на 24 жовтня 2024 року о 09:30 год. суд не визнавав обов`язковою участь представників;

за клопотанням представника Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради Баняс Василь Юрійович суд ухвалив судове засідання 24 жовтня 2024 року о 09:30 год. проводити в режимі відеоконференції за участю представника Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради адвоката Баняса Василя Юрійовича поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;

сторони самостійно вирішили віддати перевагу участі їх представників в інших справах.

Крім того, суд звертає увагу, що пленарне засідання чергової LХ сесії Ужгородської міської ради VІІІ скликання було скликане на 24 жовтня 2024 року о 10:00 год, а судове засідання було призначене на 24 жовтня 2024 року о 09:30 год.

Ураховуючи наведене та з огляду на наявність в матеріалах справи процесуальних документів сторін, в яких вони письмово виклали свої твердження (апеляційна скарга та письмові пояснення), з врахуванням приписів ч. 5 ст. 197 ГПК України, судова колегія ухвалила завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, і вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

02 серпня 2010 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, як Орендодавцем та Приватним підприємством «Никіта», як Орендарем уклали Договір оренди землі (надалі - Договір) на підставі рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 15.05.2009 за № 1115 строком на 10 років, що також відображено в п. 8 Договору.

Відповідно до п.п. 1, 2 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та будівництва готельно-торговельно-житлового комплексу, яка знаходиться в м. Ужгороді, р-н вул. Університетської, площею 54300 м.кв.

Згідно з Актом прийняття-передачі земельної ділянки від 02.08.2010 на виконання умов Договору земельна ділянка площею 54300 м.кв., яка знаходиться в м. Ужгороді, р-н вул. Університетської передана в оренду відповідачу.

Додатковими угодами від 19.03.2015 та від 24.03.2016 сторонами внесено зміни в п.п. 5, 9, 10 Договору в частині встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Надалі, на підставі п. 1.9. рішення LI сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 10.09.2020 №2107 «Про затвердження та відмову у затвердженні проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (в редакції рішення IV сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 30.03.2021 №149 «Про зміни та скасування рішень міської ради») між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому зі зміненим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 № 425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» найменуванням Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та Приватним підприємством «Никіта», як Орендарем укладено Додаткову угоду від 22.04.2021 до Договору оренди землі від 02.08.2010, відповідно до якої Договір викладено у новій редакції.

За змістом п. 1 Договору (тут і надалі в редакції Додаткової угоди від 22.04.2021 до Договору) Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ужгороді, вул. Університетська, б/н, кадастровий номер 210100000:30:001:0101.

Право комунальної власності Ужгородської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 210100000:30:001:0101 підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №361244066 від 09.01.2024; дата державної реєстрації права власності 01.04.2015 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.04.2015 №20444933); право оренди ПП «Никіта» зареєстроване 12.07.2022 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.07.2022 №64180109).

Відповідно до п.п. 2, 3 Договору в оренду пережається земельна ділянка загальною площею 5,43 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: незавершене будівництво, торгово-розважального багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями.

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 42 545 679,00 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області №178/0/192-21 від 16.01.2021 року.

Згідно з п. 10 Договору орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової-оцінки землі у грошовій формі та складає 1 276 370,37 грн на рік.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 106 364,20 грн (п. 11 Договору).

Відповідно до п. 12 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 13 Договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;

- інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку. (п. 33 Договору).

Так, пунктом 27 Договору, зокрема, унормовано право Орендодавця в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.

У пункті 30 Договору визначені обов`язки Орендаря, зокрема, самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

У пункті 8 Договору сторонами визначено, що строк його дії становить 5 років. Крім того у п. 40 Договору Сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством.

Суд першої інстанції встановив, що в провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа №907/463/22 за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Приватного підприємства «Никіта» про стягнення з відповідача 1 233 821,72 грн заборгованості по сплаті орендної плати за Договором за період з серпня 2021 року по червень 2022 року включно.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2023 у справі №907/463/22 закрито провадження у зв`язку зі сплатою Орендарем в лютому 2023 року заборгованості по орендній платі за Договором з серпня 2021 року по червень 2022 року.

Також, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2023 у справі №907/582/23, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Приватного підприємства «Никіта» та стягнуто з останнього 1 374 757,27 грн заборгованості по сплаті орендної плати за Договором за період з липня 2022 року по травень 2023 року.

В рішенні від 03.10.2023 у справі №907/582/23 суд встановив, що відповідно до витягу з технічної документації про НГО земельної ділянки, станом на 28.02.2023 остання становить 53 820 531,00 грн, а розмір місячної орендної плати за Договором з січня 2023 року становить 134 550,71 грн на календарний місяць, про що Орендодавець листом №30.01-12/604 від 03.03.2023 належним чином повідомив Орендаря.

На земельній ділянці кадастровий номер 210100000:30:001:0101 розміщені будівлі та споруди (незавершене будівництво торгово-розважального багатоквартирного житлового комплексу), право власності відповідача (спільної часткової з ТОВ «Сі Енд Пі Білдінг Корпорейшн») на які підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №361244066 від 09.01.2024.

Відповідач не оплатив у визначений Договором строк орендну плату за користування земельною ділянкою за період з червня 2023 року по листопад 2023 року включно, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 807307,92 грн, за несвоєчасну сплату якої позивач за кожен місяць окремо в період з 01.08.2023 по 10.01.2024 нарахував пеню в сумі 65 584,23 грн,

Також, у зв`язку з неналежним виконання Орендарем взятих на себе зобов`язань зі сплати у визначений Договором строк орендної плати за користування земельною ділянкою за жовтень 2023 року, позивач відповідно до п. 14. Договору нарахував Приватному підприємству «Никіта» штраф в розмірі 1 614 615,84 грн, стягнення якого також є предметом заявлених позовних вимог в даній справі.

Водночас, суд першої інстанції встановив та сторони підтвердили, що після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у даній господарській справі відповідачем на підставі платіжної інструкції №1 від 02.07.2024 здійснено часткову сплату орендної плати в розмірі 1 400 000,00 грн, які були спрямовані на погашення боргу в хронологічному порядку його виникнення та, відповідно, в рахунок часткової сплати за спірний у цій справі період (червень-листопад 2023 року) спрямовано грошові кошти в сумі 340 825,07 грн.

Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (позивач) переглядає рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 липня 2024 року у справі №907/41/24, яким суд позов задоволив частково. Стягнув з Приватного підприємства Никіта на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 466 482,85 грн заборгованості, 65 584,23 грн пені, 67 275,66 грн штрафу та 37 312,62 грн в повернення сплаченого судового збору. У частині позовних вимог Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про стягнення з Приватного підприємства Никіта 340 825,07 грн заборгованості закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. У решті позову відмовив.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 13 Закону «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд першої інстанції встановив, що у зв`язку з індексацією нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 210100000:30:001:0101 з січня 2023 року розмір місячної орендної плати за Договором становить 134 550,71 грн на календарний місяць.

Відповідач свого обов`язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 210100000:30:001:0101 за період з червня 2023 року по листопад 2023 року включно належним чином і у встановлений строк не виконував, допустивши заборгованість перед позивачем, яка на час подання позову становила 807 307,92 грн.

Під час розгляду цієї справи відповідач частково сплатив заборгованість спірного періоду (червень-листопад 2023 року включно) в розмірі 340 825,07 грн, і в цій частині спір між сторонами відсутній, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про закриття провадження у справі про стягнення з Приватного підприємства «Никіта» 340 825,07 грн заборгованості підлягає закриттю згідно з п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Отже, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час вирішення спору становила 466 482,85 грн (807 307,92 грн 340 825,07 грн) і в цій частині суд першої інстанції задовольнив позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Приватного підприємства «Никіта».

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Приписами ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 14 Договору (в редакції Додаткової угоди від 22.04.2021) передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача, пеня в сумі 65 584,23 грн нарахована на заборгованість кожного місяця окремо та виходячи з встановленого в п. 11 Договору (в редакції Додаткової угоди від 22.04.2021) тридцятиденного строку сплати і по 10.01.2024.

Отож суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що пеня розрахована позивачем за кожен день прострочення за період з 01.08.2023 по 10.01.2024 по заборгованості кожного місяця окремо та з урахуванням встановлено в ч. 6 ст. 232 ГК України строку припинення нарахування пені, в загальній сумі 65584,23 грн, тому вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 100% річної орендної плати, що складає 1 614 615,84 грн, який нараховано позивачем за порушення строків сплати орендної плати за жовтень 2023 року в сумі 134 551,32 грн.

Суд першої інстанції урахував висновки Верховного Суду у постановах від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17, від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17 та від 01 червня 2021 року в справі №910/12876/19 про те, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а відтак, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

З обставин цієї справи суд першої інстанції встановив, що Департамент як орендодавець земельних ділянок комунальної власності, в тому числі земельної ділянки площею 5,43 га за адресою: м. Ужгород, вул. Університетська (кадастровий номер 2110100000:30:001:0101) є належним позивачем щодо стягнення нарахованого штрафу за Договором оренди землі від 02.08.2010.

Згідно з п. 14. Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим Договором.

Відповідач у порушення умов договору оренди землі від 02.08.2010 неналежно виконував обов`язки в частині оплати за користування земельною ділянкою за період користування земельною ділянкою, зокрема в жовтні 2023 року, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до Господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за період з червня по листопад 2023 року.

З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної сплати орендної плати є доведеним, тобто мало місце порушення встановлених договором строків сплати орендної плати, врахувавши те, що в договорі передбачено право Орендодавця на нарахування, зокрема, штрафу як заходу відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача штрафу, передбаченого п. 14 Договору. Розрахунок штрафу в розмірі 100% річної орендної плати становить суму 1 614 615,84 грн, який нараховано позивачем за порушення строків сплати орендної плати за жовтень 2023 року в сумі 134 551,32 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу, з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення його розміру, врахував наступне.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 зазначено, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Суд першої інстанції зауважив, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).

Суд першої інстанції зазначив, що на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.

Позивач нарахував штраф в сумі 1 614 615,84 грн відповідно до умов п. 14 Договору, виходячи з суми простроченого зобов`язання зі сплати орендної плати за жовтень 2023 року, розмір якого (простроченого зобов`язання) становить 134 551,32 грн.

При цьому виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за Договором забезпечено, окрім штрафу також й пенею, яка нарахована відповідачу в тому числі за несвоєчасну сплату орендної плати за жовтень 2023 року, обгрунтованість вимог про стягнення якої підтверджена вище.

Позивач не доводить наявність в нього будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат (втрат), пов`язаних з простроченням виконання зобов`язань відповідачем зі сплати орендної плати за жовтень 2023 року.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції встановив неспівмірність нарахованого відповідачу штрафу в сумі 1 614 615,84 грн (за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2023 року в сумі 134 551,32 грн), який в 12 разів перевищує розмір простроченого зобов`язання та стягнення якого в повному обсязі a priori не може вважатися пропорційним допущеному відповідачем порушенню умов Договору, не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника у зобов`язанні (відповідача у справі), покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов`язання та замість стимулювання до виконання основного грошового зобов`язання Орендарем виступає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків Орендодавцем, якому, очевидно, стає невигідним належне виконання основного зобов`язання боржником.

Суд першої інстанції відхилив в цьому контексті доводи позивача, що за наявності підстав для нарахування та стягнення штрафу за 6 місяців окремо Департамент застосував штрафні санкції у розмірі 100 відсотків річної орендної плати тільки за один місяць (жовтень). При вирішенні питання стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу суд першої інстанції врахував також й на ту обставину, що право нарахування такого штрафу в Орендодавця виникло на підставі пункту 14 укладеного сторонами Договору, який за формою та змістом відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 (в редакції на час укладення Договору зі змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 1724 від 13.12.2006, № 780 від 03.09.2008, № 843 від 23.11.2016, № 890 від 22.11.2017), що відповідно до абз. 4 п. 288.1. ст. 288 ПК України, абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України виключає можливість відступу від умов такого Типового договору та, відповідно, обмежує право Орендаря на реалізацію права на свободу договору в частині визначення його умов на власний розсуд, зокрема, й щодо встановлення обов`язку сплачувати штраф за порушення строку сплати орендної плати в явно неспівмірному розмірі з обсягом самої місячної орендної плати.

Суд першої інстанції зауважив, що неустойка має компенсаційний, а не каральний характер, а відтак, з огляду на забезпечення належного виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати, у тому числі й за жовтень 2023 року, крім штрафу, ще й пенею, відсутність в позивача доведених перед судом збитків (втрат), завданих простроченням виконання такого зобов`язання відповідачем, - суд першої інстанції вважав за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, наведеним вище критеріям та з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі, принципу пропорційності, зменшити розмір пені до 50% від суми простроченого відповідачем зобов`язання зі сплати нарахованої позивачем орендної плати за жовтень 2023 року (134 551,32 грн), що становить 67 275,66 грн, які й вирішив стягнути з відповідача на користь позивача;

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення штрафу суд вирішив відмовити.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру заявленого позивачем до стягнення штрафу за порушення строків внесення орендної плати, оскільки вважає, що стягнення штрафу в сумі 1 614 615,84 грн (в розмірі 100% річної орендної плати) за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2023 року в сумі 134 551,32 грн не відповідає принципам розумності, справедливості та виступає, в цьому випадку, каральною санкцією для відповідача, покладаючи на нього непомірний тягар, що не відповідає обсягу порушеного зобов`язання. Таке нарахування штрафу замість стимулювання орендаря до виконання основного грошового зобов`язання, виступає джерелом отримання орендодавцем невиправданих додаткових прибутків.

В контексті наведеного суд відхиляє доводи скаржника про те, що за наявності підстав для нарахування та стягнення штрафу за 11 місяців окремо Департамент застосував штрафні санкції у розмірі 100 відсотків річної орендної плати тільки за прострочення одного місяця.

Ураховуючи наведені обставини справи, приписи закону, позицію Конституційного Суду України, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов справедливого і правомірного висновку про зменшення розміру пені до 50% від суми простроченого відповідачем зобов`язання зі сплати нарахованої позивачем орендної плати за жовтень 2023 року та про відмову у стягненні штрафу позивачу. Апеляційний суд поділяє такі висновки суду першої інстанції.

Доводи скаржника не спростовують справедливих, правомірних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відхиляючи доводи скаржника, апеляційний суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України).

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 липня 2024 року у справі№907/41/24 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради залишає без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського Закарпатської області від 05 липня 2024 року у справі№907/41/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2024 року.

СуддяВ.М. Гриців

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя О.С. Скрипчук