Рішення

від 21.10.2024 по справі 214/1258/21

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/1258/21

2/214/286/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 жовтня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Сьома Криворізька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд визнати недійсним заповіт, залишений померлою ОСОБА_3 на ім`я відповідачки, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Лігутою Л.В. 31.10.2009 за № 3144, посилаючись на сильну хворобу за життя спадкодавиці та наявність сумнівів у волевиявленні ОСОБА_3 за життя при складанні оспорюваного заповіту. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з відповідачкою мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . 29 травня 2020 року вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, 21 вересня 2020 року до нотаріуса звернулась відповідачка. Однак нотаріусом було роз`яснено про наявність заповіту на ім`я відповідачки померлою ОСОБА_3 , яка все належне їй мано заповідала ОСОБА_2 . Зазначено про те, що їх мати ОСОБА_3 перед смертю сильно хворіла, не усвідомлювала своїх дій, тому у неї виникли сумніви щодо вільного волевиявлення її родича у складанні цього заповіту, оскільки на момент його посвідчення 31.10.2009 заповідач перебувала у хворобливому стані та на її думку не була такою, що усвідомлювала свої дії, а тому відповідно вчинила заповіт не усвідомлюючи своїх дій та не маючи умислу на їх вчинення. Крім того на момент складання заповіту мати не могла власноруч написати жодного тексту, тому є сумніви, що заповіт підписаний нею власноруч. На підставі статей 203, 215, 1257 ЦК України просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року за клопотанням представника позивача витребувано у державного нотаріуса сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Грабевник О.В. оригінал заповіту залишеного померлою ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Лігутою Л.В. 31.10.2009 року та зареєстровано в реєстрі за №3144.

Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проведення експертизи доручено експертам Комунального підприємства «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР.

Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року закрито підготовче провадження по справі з призначенням її до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07 вересня 2022 року замінено експертну установу, якій доручено проведення посмертної судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначеної ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року у цивільній справі №214/1258/21. Проведення експертизи доручено Дніпровській філії відділу судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України», на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 28 лютого 2023 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 09 березня 2023 року за клопотанням експертної установи витребувано з Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР довідку від лікаря-психіатра про те, чи перебувала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку (із зазначенням періоду часу, діагнозу тощо та з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчену копію лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із обов`язковим зазначенням причини її смерті.

27 вересня 2023 року матеріали цивільної справи повернуто до суду з Дніпровської філії відділу судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» без виконання ухвали суду від 14 лютого 2022 року у зв`язку з ненаданням додаткових документів.

Ухвалою суду від 28 вересня 2023 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року витребувано з Амбулаторії загальної практики сімейної медицини №14 Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради відомості про наявність (відсутність) медичної картки хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя зареєстрованої по АДРЕСА_1 , витребувано з Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» інформацію щодо перебування на обліку в закладі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя зареєстрованої по АДРЕСА_1 та у разі наявності медичної картки (чи картки звернення за допомогою) надати медичну картку чи відомості про звернення.

Ухвалою суду від 11 січня 2024 року витребувано із Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 17» Криворізької міської ради копію лікарського свідоцтва від 18.04.2020 № 25 про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року призначено посмертну судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведення експертизи доручено Дніпровській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України». Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року провадження у справі поновлено.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, до суду надійшли заяви представника позивача адвоката Павленка В.В. та відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутності: представник позивача на вимогах наполягає, відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні.

У матеріалах справи міститься заява завідувача Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 83).

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, сторони у справі позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними сестрами (а.с. 5, 6, 29 копії свідоцтв).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін, ОСОБА_3 (а.с. 10 копія свідоцтва).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 25 від 18 квітня 2020 року, причина смерті ОСОБА_3 тромбоз мезентеріальних артерій (а.с. 175 копія свідоцтва).

За життя ОСОБА_3 31 жовтня 2009 року склала заповіт, посвідчений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Лігутою Л.В., відповідно до тексту якого ОСОБА_3 заповідала усе належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту а також ті права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті ОСОБА_2 , 1957 року народження (а.с. 51 копія заповіту).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх ОСОБА_3 всупереч вільному волевиявленню заповідача, оскільки на час складання заповіту вона хворіла та не могла усвідомлювати значення своїх дій, а крім того не могла власноруч написати жодного тексту.

Посилаючись на положення статті 1257 ЦК України, позивач вказувала, що у разі визнання судом недійсним заповіту від 31 жовтня 2009 року, будуть відновлені її спадкові права на майно, як спадкоємиці першої черги за законом

Відповідно до статей 1233, 1234ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто.

Статтею 1247ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1254ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Стаття 1257ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

На виконання ухвали суду від 09 березня 2023 року, адміністрація Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» повідомила про відсутність звернень ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за медичною допомогою до лікаря психіатра та лікаря-нарколога (а.с. 155, 159, 160).

На виконання ухвали суду від 30 жовтня 2023 року, дирекція Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради повідомила про відсутність амбулаторної карти хворої ОСОБА_3 в паперовому варіанті та про наявність двох записів про прийом до лікаря в електронній картці в 2019 році та в 2020 році. Відповідно до роздруківки записів, 30 травня 2019 року відсутні відомості про причини візиту та скарги ОСОБА_3 , наявні лише призначені препарати, а 26 лютого 2020 року ОСОБА_3 зверталась зі скаргами на перепади тиску, періодичний головний біль, приступи агресії, тривог та зниження пам`яті (а.с. 130-132 копії повідомлень).

Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, визначенні у статті 225 ЦК України. Частинами першою, другою цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15, від 23 листопада2022 року у справі № 368/953/19.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що висновок судово-психіатричної експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможністьособи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14.

Верховний Суд у постанові від 14 травня 2018 року у справі № 756/14304/15-ц вказав, що суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявність підстав, передбачених частиною другоюстатті 1257ЦК України для визнання недійсним заповіту. За обставинами цієї справи, під час складення заповіту заповідач не виявляла ознак будь-якого психічного розладу, і за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Дана обставина підтверджена висновком судово-психіатричного експерта, зробленого за результатами проведення посмертної судової психіатричної експертизи.

У цій справі за клопотанням сторони позивача ухвалами суду від 14 лютого 2022 та від 26 лютого 2024 року було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу на предмет встановлення наявності на дату складання заповіту у ОСОБА_3 психічного розладу, внаслідок якого вона не могла у той період усвідомлювати свої дії та керувати ними.

27 вересня 2023 року експертиза не проведена у зв`язку з відсутністю додаткових документів за клопотанням експертів (а.с. 110, 140), у зв`язку з чим провадження по справу було поновлено та здійснено ряд процесуальних дій задля виконання клопотання експертів про надання додаткових документів.

19 липня 2024 справа повернута експертною установою без виконання ухвали суду про призначення експертизи від 26.02.2024 у зв`язку з відсутністю проведення передоплати за проведення експертизи (а.с. 183), оплату за проведення якої ухвалою суду від 26.02.2024 покладено на позивача ОСОБА_1 (а.с. 178).

Після поновлення провадження у справі представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача (а.с. 191-192), двічі не з`явившись на виклики до суду в розгляд справи, при цьому будучи обізнаним про наявність підстав для поновлення провадження у справі, викладені в ухвалі суду від 23 липня 2024 року (а.с. 186) отримавши її в електронному кабінеті 24.07.2024. Указане суд розцінює як фактичну відмову сторони позивача від проведення експертизи.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, установивши, що позивач не довела за допомогою належних та допустимих доказів ту обставину, що ОСОБА_3 на час складання оспорюваного заповіту 31 жовтня 2009 року перебувала в стані, який не давав їй можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а її волевиявлення не було вільним та не відповідало її внутрішній волі (постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 607/22488/20 (провадження № 61-10826св23), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Ураховуючи відмову у задоволенні вимог позивача, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статями 157, 161 СК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 провизнання заповітунедійсним повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача ОСОБА_4 , робоче місце за адресою: АДРЕСА_3 , оф3.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа Сьома Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 36220677, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Льотчиків, 36А.

Повний текст рішення складено 31 жовтня 2024 р.

Суддя А.В. Ткаченко