Постанова

від 23.10.2024 по справі 910/55/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Справа№ 910/55/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Вовка І.В.

секретар судового засідання: Король Д.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.10.2024

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023

повний текст складено та підписано 03.11.2023

та на додаткове рішення від 02.11.2023

повний текст складено та підписано 10.11.2023

у справі № 910/55/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця"

про стягнення 1 942 817,61 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" (відповідач) про стягнення 1 942 817,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії №250910 від 02.03.2015 в частині своєчасної оплати за спожиту у період з 01.10.2017 по 01.05.2018 теплової енергії, право вимоги за яким набуто позивачем за результатами електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 (суддя Смирнова Ю.М.) відкрито провадження у справі №910/55/23, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" основну заборгованість у сумі 1 949 817,61 грн та судовий збір у розмірі 29 142,26 грн. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 12 594,12 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідачем в порушення умов договору на постачання теплової енергії №250910 від 02.03.2015 зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 не виконано, доказів погашення заборгованості за договором №250910 від 02.03.2015 на суму 1 949 817,61 грн надано не було.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500 грн 00 коп. В іншій частині заяви позивача про розподіл судових витрат відмовлено.

В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції враховано незначну складність справи, предмет та підстави позовних вимог, визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 по справі № 910/55/23, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №910/55/23 ухваливши нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим з огляду на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, неналежного дослідження та оцінки доказів у справі та неправильне застосування норм процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що жодних первинних документів позивачем не надано та матеріали справи не містять; за відсутності первинних документів, складених АТ "К.Енерго", встановити кількість спожитої відповідачем теплової енергії та її вартість, отже і наявність у відповідача боргу є неможливим.

Стосовно додаткового рішення скаржником зазначено, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу адвоката є необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих адвокатом послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Михальська Ю.Б., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

21.12.2023 матеріали справи № 910/55/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та на додаткове рішення від 02.11.2023 у справі №910/55/23. Судове засідання призначено на 07.02.2024.

17.01.2024 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

07.02.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній заперечив проти доводів позивача, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 виправлено описку, допущену в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі №910/55/23.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/55/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, справу №910/55/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та на додаткове рішення від 02.11.2023 у справі №910/55/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.04.2024.

14.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано заяву про долучення до матеріалів справи судової практики в аналогічних правовідносинах.

В судовому засіданні 25.04.2024 після виходу з нарадчої кімнати колегією суддів проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

25.04.2024 після розгляду справи №910/55/23 та проголошення вступної та резолютивної частин постанови, колегією суддів було виявлено, що участь у розгляді справи №910/55/23 прийняли головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. замість колегії суддів, визначеної автоматизованим розподілом судової справи від 14.03.2024 - головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 задоволено самовідвід суддів Коробенка Г.П. та Михальської Ю.Б. від розгляду справи №910/55/23. Матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 задоволено заяву суддів Козир Т.П., Агрикової О.В., Мальченко А.О. про самовідвід; матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю. (суддя-доповідач), судді: Барсук М.А., Руденко М.А.

Суддями Північного апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю. - головуючий суддя, Барсук М.А., Руденко М.А. було заявлено про самовідвід від розгляду справи №910/55/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 задоволено заяву про самовідвід суддів Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., Руденко М.А. від розгляду апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та на додаткове рішення від 02.11.2023 у справі №910/55/23.

23.06.2024 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 910/55/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 у справі № 910/55/23 скасовано, справу передано до цього ж суду на новий розгляд.

15.08.2024 матеріали справи № 910/55/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді: Хрипун О.О., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 прийнято справу № 910/55/23 за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 до провадження колегії суддів, розгляд справи № 910/55/23 за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 призначено на 25.09.2024.

В судовому засіданні 25.09.2024 оголошувалася перерва до 23.10.2024.

25.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" надійшло клопотання про зобов`язання ТОВ "Київенерго-борг" надати для огляду (витребувати) оригінали рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії, облікових карток за період листопад 2017 року по квітень 2018 року, оформлених та підписаних постачальником послуг АТ «Київенерго».

В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що при первинному розгляді справи протокольною ухвалою від 14.04.2024 зобов`язано позивача надати оригінали рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії, облікових карток. Крім того, 25.04.2024 Північним апеляційним господарським судом у судовому засіданні під час дослідження доказів було встановлено, що у позивача оригінали цих доказів відсутні, а надані та підписані позивачем дублікати таких доказів не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплової енергії за договором, оскільки ці документи не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також печатки енергопостачальної організації АТ "Київенерго", яка вимагається виходячи зі змісту документа.

Відповідно до ч. 1-6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За змістом зазначеної норми, це право суд може здійснити за результатом розгляду клопотання учасника справи або з власної ініціативи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон у відповідності до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України надає суду право (не обов`язок) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів є необґрунтованим та не підлягає задоволенню в аспекті ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 02.03.2015 між Публічним акціонерним товариство "Київенерго" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Київенерго", правонаступником якого було Акціонерне товариство "К.енерго") (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії №250910 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1. договору постачальник зобов`язаний безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

В п. 2.2.2. договору визначено, що постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання товарної продукції.

За умовами п. 2.3.1. договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2015. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.1., 4.3. договору).

Додатками до договору сторони оформили обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи та порядок розрахунків, акт розмежування балансової належності теплових мереж, систем та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, довідку даних по будинку тощо.

Відповідно до п. 1 додатку 2 до договору розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання.

Згідно з п. 2, 3 додатку 2 до договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоду визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

За змістом п. 3 додатку 2 до договору у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатка 1.

Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця (п. 4 додатку 2 до договору).

Відповідно до п. 5 додатку 2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТМ "Поділ" за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 не пізніше 28 числа звітного місяця.

У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія (п. 8 додатку 2 до договору).

Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ "Поділ" за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку 2 до договору визначено, що споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

25.08.2021 заборгованість відповідача перед АТ «К.Енерго» за договором на постачання теплової енергії №250910 від 02.03.2015 було придбано ТОВ "Спортсервіс-СТМ" на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 (результати аукціону розміщені за посиланням: //prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3).

У п. 17 додатку №1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021 зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості також заборгованість Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" у розмірі 1 942 817,61 грн, з яких: 1 561 317,79 грн - заборгованість з 01.02.2018 та 381 499,82 грн - заборгованість до 01.02.2018.

14.09.2021 року ТОВ "Спортсервіс-СТМ" на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінено назву на ТОВ «Київенерго-Борг».

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, ТОВ «Київенерго-Борг» є правонаступником прав АТ «К.Енерго» за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №250910 від 02.03.2015 у розмірі 1 942 817,61 грн. згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута за лотом № 71.

ТОВ «Київенерго-Борг» звернулося до відповідача з вимогою №1370 від 07.07.2022 про сплату заборгованості в розмірі 1 942 817,61 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" зазначає, що відповідач заборгованість за договором, право вимоги якої перейшло до позивача, не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу у розмірі 1 942 817,61 грн з оплати поставленої за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 теплової енергії.

Відповідачем означений обсяг заборгованості заперечується, з огляду на ненадання позивачем первинних документів, які б було складено сторонами договору та які підтверджують факт та обсяг постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідно і наявність заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Договір на постачання теплової енергії №250910 від 02.03.2015, з огляду на установлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін даного правочину взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не установлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами ч. 1, 4 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній, організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

За твердженням позивача, у відповідача за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 виникла заборгованість по договору за спожиту теплову енергію, яка становить 1 942 817,61 грн, на підтвердження чого позивачем надано облікові картки (табуляграми) за договором за спірний період, довідку Акціонерного товариства "К.Енерго" про стан розрахунків, відомості обліку споживання теплової енергії, акти приймання-передавання товарної продукції та рахунки-фактури.

В свою чергу, відповідач стверджує, що долучені позивачем копії дублікатів облікових карток (табуляграм) за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 є неналежними доказами на підтвердження заборгованості відповідача з оплати поставленої ПАТ "Київенерго" у період з 01.10.2017 по 01.05.2018 теплової енергії у розмірі 1 942 817,61 грн, оскільки дублікати облікових карток (табуляграм) за спірний період могли бути сформовані лише з використанням інформаційно-комунікаційної системи відповідної теплопостачальної організації - АТ "К.Енерго", натомість такі не містять будь-яких засвідчуваних підписів зі сторони АТ "К.Енерго".

Суд апеляційної інстанції вказує, що аргументи відповідача, що надані позивачем дублікати облікових карток не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплової енергії за договором, спростовуються наступним.

Відповідно до Національного стандарту України "діловодство й архівна справа" ДСТУ 2732:2004, дублікат оригіналу (службового документа) - повторно оформлений службовий документ для використання, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу. Тобто дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дублікату полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб`єктом, який видав такий документ, є ліквідація (припинення діяльності) такого суб`єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб`єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документа до архіву).

Отже, видача дублікатів облікових карток за договором не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документами, які лише дублюють та відтворюють зміст.

Принагідно колегія суддів зауважує, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано посиланням на облікові картки (табуляграми).

Відтак, зазначеним вище спростовуються твердження відповідача, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту постачання теплоенергії на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця".

Одночасно, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу відповідача на те, що з наданої позивачем довідки Акціонерного товариства "К.Енерго" про стан розрахунків вбачається, що у період з 01.10.2017 по 01.05.2018 відповідачем було спожито теплову енергію на суму 3 975 697,24 грн, з яких сплачено 2 032 879,63 грн.

Щодо тверджень відповідача у апеляційній скарзі про пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 у розмірі 1 942 817,61 грн.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 02.01.2023.

Судом враховано, що згідно ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Предметом спору у справі є періодичні платежі, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020, дію якого неодноразово продовжено.

Приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності щодо заборгованості, яка виникла за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 не було пропущено до початку дії карантину, а його закінчення припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України продовжено, отже, і не було пропущено позивачем при зверненні до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивачем належним чином доведено порушення його прав з боку відповідача, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 949 817,61 грн.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу та для визначення їх розміру позивачем подано до суду: (1) договір №1-22/Д про надання правничої допомоги від 01.08.2022, укладений між позивачем та адвокатом Розпаченюком А.С.; (2) додаткову угоду №3 від 06.12.2022 до договору; (3) акт №1 наданих послуг від 12.10.2023 до договору на суму 13 500,00 грн.; (4) договір про надання правової допомоги №18 від 26.03.2022, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Титикало та партнери"; (5) протокол №19 узгодження гонорару (договірної ціни) на суму 8000,00 грн.; (6) акт приймання-передачі наданих послуг від 12.10.2023 на суму 7000,00 грн.

В акті приймання-передачі наданих послуг від 12.10.2023 вказано, що Адвокатським бюро "Титикало та партнери" на замовлення клієнта надано наступні послуги: (1) усна консультація стосовно спору, що виник у клієнта з боржником (Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця") на суму 1000,00 грн; (2) правовий аналіз наданих клієнтом документів для створення правової позиції стягнення заборгованості з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" за договором на постачання теплової енергії №250910 від 02.03.2015 на суму 1000,00 грн; (3) підготовка для подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви №02/14-2945 від 30.12.2022 про стягнення заборгованості з Об єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" на суму 2500,00 грн; (4) підготовка для подання відповіді на відзив №02-14/3046 від 06.03.2023 по справі №910/55/23 на суму 1500,00 грн; (5) підготовка для подання заперечення на клопотання про забезпечення доказів №02-14/3145 від 13.04.2023 по справі №910/55/23 на суму 1000,00 грн.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).

Відповідач проти розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу заперечив, посилаючись на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката є необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторони, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру зважаючи на конкретні обставини справи.

Відповідні доводи скаржник продублював також в апеляційній скарзі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з наданих позивачем документів не вбачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі, що розглядається є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною), визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, дійшов вірного висновку про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 13 500,00 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щекавиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/55/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/55/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/55/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.10.2024.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді О.О. Хрипун

І.В. Вовк