Постанова

від 29.10.2024 по справі 686/8962/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/8962/24

Провадження № 22-ц/4820/1927/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю прокурора та представника відповідачів

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/8962/24 за апеляційною скаргою Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Черевичник», треті особи: Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року керівник Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Лісовогринівецької сільської ради звернувся в суд з позовом, у якому просив витребувати у ОСОБА_1 та ПП «Черевичник» на користь територіальної громади в особі Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 6825088400:04:008:0246, що розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

В обґрунтування позову прокурор зазначав, що окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначенихст. 131-1 Конституції Українитаст. 23 Закону України «Про прокуратуру», за результатами вивчення матеріалів, наданих в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження за №42023242210000056 від 18.12.2023 за ч. 1ст. 190 КК Українита вивчення питання законності безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах норм безоплатної приватизації із земель державної та комунальної власності на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області виявлено порушення вимог земельного законодавства. Встановлено, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 від 30.10.2017, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-23735-СГ від 15.12.2017, затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність останньому земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Стуфчинецької сільської ради (на даний час Лісовогринівецької сільської об`єднаної територіальної громади) Хмельницького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825088400:04:008:0246. На підставі зазначеного наказу 22.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_2 , номер запису про право власності 24205539, на вищевказану земельну ділянку. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1451858768250.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.01.2018 за №123, ОСОБА_2 , через довірену особу ОСОБА_3 , відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:04:008:0246 ОСОБА_1 , який на підставі договору оренди землі від 29.01.2018 за № 32/3-СТ передав вказану земельну ділянку в оренду на 10 років ПП «Черевичник». 14.03.2018 Державним реєстратором зареєстровано право оренди згаданого підприємства на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №25237142. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:04:008:0246 продовжує перебувати у власності ОСОБА_1 та в оренді ПП «Черевичник».

Прокурор вказував, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.11.2016 № 22- 30216-СГ отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6822184500:06:007:0068 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району, право власності зареєстроване 16.11.2016.

Крім того, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.10.2016 № 22-27184-СГ отримав у приватну власність ще земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 6825081500:06:013:0133 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Гвардійської сільської ради Хмельницького району, право власності зареєстроване 27.10.2016.

Відтак, ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки, згідно наказу від 15.12.2017 № 22-23735-СГ вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, що підтверджується наказами від 11.11.2016 № 22-30216-СГ та від 12.10.2016 № 22-27184-СГ).

Таким чином, всупереч вимог ст.ст.116,118,121 Земельного кодексу України, незаконно отримав земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825088400:04:008:0246, яка вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання. Вказані обставини є підставою для витребування спірної земельної ділянки у порядку ст.ст.387,388 ЦК Україниу добросовісних набувачів прав на землю, зокрема у власника ОСОБА_1 та орендаря - ПП «Черевичник».

Крім того, прокурор вважав, що належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, у разі задоволення судом позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:04:008:0246 на користь Лісовогринівецької сільської ради, вказана сільська рада зможе зареєструвати право власності на цю земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, посилається що висновки суду про недоведеність позовних вимог не відповідають дійсним обставинам справи. Спірна земельна ділянка вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду цільового призначення, що призвело до порушення права власності держави. За фактом шахрайських дій ОСОБА_2 при набутті права приватної власності на спірну земельну ділянку було розпочато кримінальне провадження за № 42023242210000056 від 18.12.2023 за ч. 1ст. 190 КК України, відносно ОСОБА_2 . Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 686/10061/24 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито. Однак у вказаній ухвалі встановлено, що ОСОБА_2 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, всупереч вимогам ст. ст. 116, 121 Земельного кодексу України, шляхом обману заволодів земельною ділянкою з кадастровим номером 6825088400:04:008:0246. Вказана ухвала суду була обов`язковою для врахування судом при розгляду даної справи. Разом з тим, судом першої інстанції не враховано вказаний доказ та не надано йому оцінки, а саме що спірна земельна ділянка вибула із володіння держави поза її волею, в результаті вчинення кримінального провадження ОСОБА_2 . Посилання суду на добросовісність набувача ОСОБА_1 не спростовують вибуття спірного майна поза волею законного власника, в особі держави внаслідок вчинення шахрайських дій, тому інтереси держави та суспільства щодо забезпечення дієвої охорони земель сільськогосподарського призначення від злочинних посягань, недопущення протиправного заволодіння землею шляхом шахрайства, явно переважають приватний інтерес ОСОБА_1 бути її власником. Отже витребування земельної ділянки за вказаних обставин не буде надмірним тягарем та непропорційним втручанням в право власності ОСОБА_1 , а також не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право власності.

З огляду на доводи викладені в апеляційні скарзі, перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник третьої особи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що ОСОБА_2 звернувся до них із заявою, в якій повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не скористався. А саме державні реєстратори наділені повноваженнями перевіряти відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, зокрема наявність в Державному реєстрі речових прав зареєстрованого на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування права власності громадян на інші земельні ділянки, що свідчить про використання громадянами свого права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, яка згідно законодавства проводиться один раз по кожному виду використання.

Представник ОСОБА_1 та ПП «Черевичник» - адвокат Керницька О.В. подала відзив на апеляційну скаргу, посилається, що вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення не може безумовно вказувати на вибуття спірної земельної ділянки поза волею власника, оскільки саме держава в особі ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області здійснювала перевірку відомостей, наданих ОСОБА_2 щодо погодження та передачі земельної ділянки. В подальшому, ОСОБА_1 який набув право власності на спірну земельну ділянку, не були відомі обставини щодо незаконності дій ОСОБА_2 та неправомірності наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області про передачу у власність земельної ділянки. В такому випадку задоволення позову прокурора порушить принцип «належного врядування», оскільки потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Крім того, придбання ОСОБА_1 у приватну власність декількох земельних ділянок в один день не свідчить про його недобросовісність, оскільки він є засновником ПП «Черевичник» яке є сільськогосподарським підприємством і займається вирощуванням різних зернових культур. Також варто зазначити, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та договір про передачу її в оренду є дійсними і сторонами в судовому порядку не оспорюється, а прокурором не надано жодних ознак того що ОСОБА_1 чи ПП «Черевичник» діяли недобросовісно.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням в частині позовних вимог до ОСОБА_1 нового рішення та закриття провадження в справі в частині позовних вимог до ПП «Черевичник» з наступних підстав.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 жовтня 2016 року № 22-27184-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5 га кадастровий номер 6825081500:06:013:0133 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку було зареєстровано 21 жовтня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором, номер запису про право власності 32069289, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1066813768250.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 листопада 2016 року № 22-30216-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6822184500:06:007:0068 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1088863768221.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 грудня 2017 року № 22-23735-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6825088400:04:008:0246 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку було зареєстровано 28 грудня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором, номер запису про право власності 24205539, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1451858768250.

В послідуючому вказану земельну ділянку кадастровий номер 6825088400:04:008:0246 ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2018 року і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку 23 січня 2018 року було зареєстровано за ОСОБА_1 .

В подальшому ОСОБА_1 на підставу договору оренди від 29 січня 2018 року передав спірну земельну ділянку кадастровий номер кадастровий номер 6825088400:04:008:0246 в оренду Приватному підприємству «Черевичник» і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на вказану земельну ділянку 14 березня 2018 року було зареєстровано 23 січня 2018 року за Приватним підприємством «Черевичник».

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 17 квітня 2024 року в кримінальному провадженні № 42023242210000056 по обвинуваченню ОСОБА_2 в тому, що використавши своє право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, а саме згідно наказів ГУ Держгеокадастрів у Хмельницькій області від 12.10.2016 № 22-27184-СГ та від 11.11.2016 № 22-30216-СГ, він, безоплатно отримавши у власність дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення,всупереч вимогам ст.116,121 Земельного кодексу України, шляхом обману заволодів земельною ділянкою з кадастровим номером 6825088400:04:008:0246 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, вартістю 59682 грн. 74 коп.,яка належитьЛісовогринівецькій сільській раді Хмельницького району Хмельницької області, тобто по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України(заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), останнього звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1ст. 190 КК України на підставіст. 49 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності.

При цьому за змістом ухвали обвинувачений ОСОБА_2 надав добровільну згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності саме з цієї нереабілітуючої підстави та сам заявив відповідне клопотання.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частинами першою та четвертоюстатті 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1ст. 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3ст. 116 ЗК Українибезоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписом ч. 4ст. 116 ЗК Українипередача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостоюстатті 118 ЗК Українипередбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2 гектара (п. «б» ч. 1ст. 121 ЗК України).

Згідно з ч. 4ст. 122 ЗК Україниземельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно дост. 152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 396 ЦК Українивстановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положеньглави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Відповідно дост. 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першоюстатті 330 ЦК Українивстановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно достатті 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього.

В силу ч. 1ст. 388 ЦК Україниякщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки станом на час видання наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 грудня 2017 року № 22-23735-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 6825088400:04:008:0246 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, останній на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 жовтня 2016 року № 22-27184-СГ та від 11 листопада 2016 року № 22-30216-СГ отримав у приватну власність земельні ділянки. площею 1,5 га кадастровий номер 6825081500:06:013:0133 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та площею 2 га кадастровий номер 6822184500:06:007:0068 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, слід дійти висновку, що ОСОБА_2 станом від 25 грудня 2017 року вже скористався своїм правом, передбаченимст. 116 ЗК України, на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а тому земельну ділянку кадастровий номер 6825088400:04:008:0246 отримав повторно, тобто з порушенням. визначеного земельним законодавством порядку.

В зв`язку з цим земельна ділянка кадастровий номер 6825088400:04:008:0246 вибула з володіння держави в незаконний спосіб шляхом вчинення відповідачем ОСОБА_2 злочинних дій, а тому в силу вимог ст. 388 ЦК Українипідлягає витребовуванню у добросовісного набувача ОСОБА_1 .

Щодо втручання у право на мирне володіння майном відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідний принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання в право ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, статтями 13, 14Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 незаконно отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:04:008:0246 та відповідно неправомірно відчужив її за договором купівлі-продажу.

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про витребовування земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Однак суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, дійшов хибних висновків про відмову в позові з тих підстав, що витребування у відповідачів спірної земельної ділянки не буде відповідати як критерію законності втручання держави у права набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього, оцінку чому дано в мотивувальній частині даної постанови.

Крім того колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, перед укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки міг і повинен був дізнатись про те, що, придбана ним земельна ділянка у ОСОБА_2 , отримана останнім повторно з порушенням вимог земельного законодавства.

Так ОСОБА_1 мав можливість перед укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки ознайомитись з відповідною інформацією про наявність у ОСОБА_2 на праві власності кількох земельних ділянок з одним цільовим призначенням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майні, а також за необхідності міг отримати відповідну правову допомогу перед набуттям у власність спірної земельної ділянки.

За таких обставин неможливо виснувати про те, що втручання у право власності того об`єкта, який ОСОБА_1 за добросовісної поведінки не міг отримати, є для нього надмірним тягарем.

Крім того згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третястатті 13 ЦПК України).

Під час розгляду цієї справи ОСОБА_1 розпорядився своїми процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку з вимогою про витребовування в нього спірної земельної ділянки. Проте, не позбавлений права просити про відшкодування завданих збитків і моральної шкоди у разі, якщо такі завдані.

З врахуваннямвикладеного колегіясуддів вважає,що рішеннясуду першоїінстанції підлягаєскасуванню зпідстав невідповідністівисновків,викладених урішенні суду,обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову в частині витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 6825088400:04:008:0246 для ведення особистого селянського господарства.

Що стосується позовних вимог прокурора про витребовування спірної земельної ділянки у Приватного підприємства «Черевичник», то колегія суддів виходить з наступного.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Таким чином, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників.

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

У справі, що переглядається, суд вирішуючи спір у частині вимог до Приватного підприємства «Черевичник» не врахував, що учасником спору є приватна юридична особа. Спір у частині позовних вимог пред`явлених до юридичних осіб є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно, державної реєстрації таких прав. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства, у зв`язку із чим провадження у справі у відповідній частині підлягає закриттю.

Вказаний висновок узгоджується із постановами Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 676/7424/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 676/7426/19-ц, від 25 жовтня 2023 року в справі № 676/1919/20, від 22 травня 2024 року у справі № 676/180/20.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд роз`яснює позивачеві, що розгляд справи в частині вищезазначених позовних вимог прокурора віднесений до юрисдикції господарського суду.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що справа в частині позовних вимог до ПП «Черевичник» підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з підстав порушення предметної юрисдикції спору, а провадження в справі в частині позовних вимог до ПП «Черевичник» відповідно до норм п. 1 ч. 1ст. 255 і ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України слід закрити.

Керуючись ст. ст.374, 376, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Хмельницької області від 07 серпня 2024 року скасувати.

Позов керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 про витребовування земельної ділянки задовольнити

Витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6825088400:04:008:0246, що розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову і апеляційної скарги в сумі 3785 грн.

Провадження у справі за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області до Приватного підприємства «Черевичник» про витребування у Приватного підприємства «Черевичник» на користь територіальної громади в особі Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6825088400:04:008:0246, що розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, закрити.

Роз`яснити керівнику Хмельницької окружної прокуратури, що розгляд справи в частині позовних вимог керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області до Приватного підприємства «Черевичник» віднесено до юрисдикції Господарському суду Хмельницької області за територіальною підсудністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 листопада 2024 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова