Постанова

від 29.10.2024 по справі 753/8411/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/16373/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року

та апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дубровиця" і ОСОБА_1

на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року

в складі судді Шаповалової К. О.

у цивільній справі №753/8411/22 Дарницького районного суду м. Києва

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дубровиця"

до ОСОБА_1

про усунення перешкод у користуванні власністю

У С Т А Н О В И В:

В серпні 2022 року позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дубровиця" (далі - ОСББ "Дубровиця", ОСББ)звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зобов`язати відповідачку привести до попереднього стану розташування несучих стін, а саме: підвіконний блок з кухні на балкон розміром 900*750мм; наддверний блок з коридору на кухню розміром 1400*500 мм, зовнішній фасад будинку та огороджувально-несучі конструкції квартири АДРЕСА_1 , відповідно до проекту будівництва багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торгівельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення, будівельна адреса: між АДРЕСА_2 (поштова адреса: АДРЕСА_2 ), 2-га черга будівництва житлового будинку №11, секція 1, стадія проекту «Р» № проекту 0064/07/14-11.1-АР, розробник ТОВ «Фундамент проект».

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСББ "Дубровиця" є балансоутримувачем будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Власником квартири АДРЕСА_3 в цьому будинку - ОСОБА_1 самовільно, без дозвільних документів проведено реконструкцію фасаду будинку шляхом демонтажу фасадної системи і огороджувально-несучих конструкцій, збільшення віконного отвору та встановлення дверей для окремого виходу. Такі дії ОСОБА_1 всупереч вимогам діючого законодавства вчинено без згоди ОСББ "Дубровиця" та співвласників багатоквартирного будинку, що в свою чергу порушує права останніх, яке проявляється у погіршенні цілісності та зовнішнього вигляду фасаду багатоквартирного будинку.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року задоволено стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Дубровиця" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн та витрати за проведення експертизи в розмірі 34 000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що у даній справі відсутній предмет спору та наявні підстави для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки на момент розгляду справи та ухвалення оспорюваного рішення реконструкція квартири під нежитлові приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи консольного типу була здійснена законно на підставі дозвільної документації.

Вказувала, що нею було надано всі документи для отримання дозволу на здійснення реконструкції, а оскільки Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" в переліку документів не містить надання рішення загальних зборів ОСББ, то й нею не було порушено містобудівне законодавство "Закон України "Про ОСББ" та Статут ОСББ. На думку відповідачки, таке свідчить про порушення судом норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Додала, що нею не порушено норми містобудівного законодавства, оскільки в матеріалах справи міститься дозвільна документація, про що також вказано в оскаржуваному рішенні.

Також вказувала, що не відповідають нормам матеріального права аргументи суду про те, що перепланування здійснювалося раніше ніж набрали чинності розпорядження виконавчих органів.

Зауважила, що суд першої інстанції зобов`язав її привести до попереднього стану розташування несучих стін, а саме: підвіконний блок з кухні на балкон, розміром 900*750 мм; наддверний блок з коридору на кухню, розміром 1400*500 мм, але поруч з цим не зазначив у рішенні, на підставі яких документів встановлено такі розмірі, як первісні.

Крім цього, як на підставу скасування рішення суду посилалася на те, що судом першої інстанції не враховано практику Верховного Суду, а саме правові позиції, викладені в постанові від 10.06.2020 у справі №520/15075/17 та від 10.10.2019 у справі №676/4546/17.

За наведених обставин просила рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення відмову в задоволенні позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду просив залишити без змін.

Також ОСОБА_1 не погодилася з додатковим рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначила, що орієнтовний розрахунок позивачем подано з пропуском строку, а тому такий доказ не міг бути прийнятий судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення. Зауважила, позивач в позовній заяві зазначив, що витрати на правничу допомогу складають 4 800 грн, але жодного розрахунку таких витрат до позову не долучив.

Судом не взято до уваги, що докази понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано з пропуском строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, тобто більше ніж через 5 днів з дня ухвалення основного рішення суду.

Вказувала, що призначення у справі будівельної експертизи не було обов`язковим і дана експертиза не містить жодного стверджувального висновку, у зв`язку з чим у суду не було підстав для присудження таких витрат з відповідача.

Також, як на підставу скасування ухвали суду посилалася на те, що суд в додатковому рішенні зазначив про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, тоді як матеріали справи такої заяви не містять; в матеріалах справи наявне лише клопотання про стягнення судових витрат датоване 19 серпня 2024 року.

За наведених обставин просила скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року.

Позивач теж не погодився з додатковим рішенням суду в частині відмовлених вимог та просив змінити додаткове рішення, збільшивши розмір витрат на правничу допомогу з 15 000 грн до 48 800 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд мотивував відмову у стягненні витрати на правничу допомогу на суму 13 000 грн, тоді як задовольнив вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу лише на суму 15 000 грн.

Вказував, що всупереч вимогам статті 137 ЦПК України та правової позиції Верховного Суду, суд першої інстанції за відсутності відповідного клопотання відповідача з власної ініціативи зменшив витрат на правничу допомогу.

Представник відповідачки - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення та на додаткове підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в них. В задоволенні апеляційної скарги позивача на додаткове рішення просила відмовити.

Представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСББ "Дубровиця" на додаткове рішення підтримала та просила задовольнити. Проти задоволення апеляційних скарг відповідачки заперечувала, просила залишити без задоволення, а рішення суду просила залишити без змін.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, та дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідачки на рішення суду та апеляційна скарга позивача на додаткове рішення суду не підлягають задоволенню, апеляційна скарга відповідачки на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 квітня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про створення за адресою: АДРЕСА_2 , керівником обрано ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності зареєстровано 01 жовтня 2021 року на підставі акту приймання-передачі об`єкту інвестування від 14 грудня 2017 року, договору про участь у ФФБ, договору про уступку майнових прав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 без згоди співвласників будинку, в якому створено ОСББ, здійснила реконструкцію належної їй на праві власності квартири, що призвело до зміни фасаду будинку, оскільки остання розширила віконні отвори, фасад демонтувала, а віконний блок перетворила на окрему вхідну групу консольного типу.

Згідно Акту від 17 грудня 2021 року про порушення фасаду та самовільний демонтаж несучих конструкцій будинку, комісією у складі представників правління ОСББ «Дубровиця», представників обслуговуючої компанії - ТОВ «Аркада-Житлосервіс», а також співвласників будинку АДРЕСА_4 встановлено самовільне (без отримання згоди співвласників даного багатоквартирного будинку) руйнування фасаду та стін власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , що може загрожувати непередбаченими шкідливими наслідками для себе і власного майна, завдання шкідливих наслідків іншими співвласникам будинку та третім особам.

Відповідно до вказано акту комісією зафіксовано, що відбулась реконструкція фасаду будинку шляхом демонтажу фасадної системи і огороджувально-несучих конструкцій, площею 5 кв.м., збільшення віконного отвору та встановлення дверей для окремого виходу, демонтаж наступних несучих конструкцій (частин залізобетонних збірних плит, товщиною 160мм) без надання дозвільної та проектної документації та виконання додаткових укріплень: підвіконний блок (з кухні на балкон) розміром 900*750 мм, наддверний блок (з коридору на кухню) розміром 1400*500 мм. Період порушень з 16 по 22 листопада 2021 року. Вказаний акт підписаний головою правління та членом правління ОСББ «Дубровиця», начальником дільниці ТОВ «Аркада-Житлосервіс» та власниками квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 .

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (Київська міська державна адміністрація) від 14 січня 2022 року ОСББ "Дубровиця" надано відповідь, що згідно з електронною базою даних Департаменту містобудівні умови для проектування об`єкта реконструкції квартири АДРЕСА_1 , в тому числі ОСОБА_1 не надавались.

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва листом від 14 грудня 2021 року повідомив позивача, що департамент, станом на час надання відповіді, не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_7 .

Згідно висновку експерта від 01 вересня 2023 року №1022/09/2023 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, експертом зроблено такі висновки:

в квартирі АДРЕСА_1 здійснено демонтаж частини несучої стінової панелі, а саме консолі, яка розташовувалась між коридором №1 (площею 3,9 кв.м.), кухнею №3 (площею 8,5 кв.м.) та житловою кімнатою №2 (площею 17,1 кв.м.); підвіконного блоку, який розташовувався між кухнею №3 (площею 8,5 кв.м.) та балконом; огороджувальної конструкції, а саме частини зовнішнього фасаду, цегляної кладки і віконних блоків балкону;

демонтаж у квартирі, а саме консолі у несучій стіновій панелі, яка розташовувалась між коридором №1 (площею 3,9 кв.м.), кухнею №3 (площею 8,5 кв.м.) та житловою кімнатою №2 (площею 17,1 кв.м.) збільшила напруження у плиті перекриття із-за втрати опорної точки та збільшила навантаження на інші суміжні несучі стінові панелі, що знижує просторову стійкість та жорсткість конструкції;

демонтаж підвіконного блоку, який розташовувався між кухнею №3 (площею 8,5 кв.м.) та балконом в цілому не вплинуло на просторову жорсткість та несучу здатність несучої стінової панелі;

демонтаж огороджувальної конструкції, а саме частини зовнішнього фасаду, цегляної кладки і віконних блоків балкону не вплинули на несучу здатність та експлуатаційну придатність несучих конструктивних елементів багатоквартирного житлового будинку. При цьому встановити чи є достатнім запас коефіцієнту міцності несучих конструктивних елементів в існуючому стані для сприймання навантажень та безпечної експлуатації, виходячи із наданих на дослідження матеріалів, а також спрогнозувати яким чином вплине проведений демонтаж зазначеної консолі на стійкість та просторову жорсткість багатоквартирного будинку, виходячи з обсягу наданих на дослідження матеріалів, не вбачається за можливе;

існуючий на дату проведення дослідження вигляд фасаду балкону, який зображений на фотографіях № 3, 21, 22, не відповідає представленій на дослідження робочій документації, відповідно до якої балкон повинен мати аналогічний вигляд як наведено на фотографії №23, на якій зображений балкон першого поверху житлового будинку, що не знав переобладнання та змін у зовнішньому опорядженні.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 01 листопада 2023 року подано клопотання про приєднання доказів у справі, а саме надано наступні документи:

витяг з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 09 жовтня 2023 року, який стосується реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи консольного типу, дата початку будівництва - 21 серпня 2023 року, завершення 7 вересня 2023 року;

витяг з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 21 серпня 2023 року, який стосується повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а саме реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи консольного типу;

робочий проект реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи консольного типу (загальна пояснювальна записка, архітектурно-будівельні рішення);

робочий проект реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи консольного типу (вихідні дані на проектування);

робочий проект реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи консольного типу (загальна пояснювальна записка);

робочий проект реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи консольного типу (архітектурно-будівельні рішення);

містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (Київська міська державна адміністрація) від 11 липня 2023 року №397;

наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (Київська міська державна адміністрація) від 11 липня 2023 року №397 про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи консольного типу;

лист Департаменту містобудування виконавчого органу КМР (Київська міська державна адміністрація) від 29 листопада 2021 року, відповідно до якого Департамент надає дозвіл на переведення житлового приміщення у нежитлове без визнання його функціонального призначення за адресою: АДРЕСА_7 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , за умови виконання наступних пунктів: при зміні функціонального призначення об`єкта нерухомого майна отримати вихідні дані для проектування, у разі здійснення реконструкції або реставрації, розробити, погодити та затвердити в установленому порядку проектно-кошторисну документацію, забезпечити дотримання вимоги законодавства щодо порядку виконання будівельних робіт, забезпечити прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, роботи виконати відповідно до правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням КМР від 15 грудня 2008 року №1051/1051.

Всі долучені до матеріалів справи дозвільні документи, які надані ОСОБА_1 , були оформлені (отримані) останньою у липні-жовтні 2023 року, тобто після звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.1 Закону України №417 -VI11 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку включає будівлі і споруди, які призначені для задоволення співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У статті 16 Закону України №417-УІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зазначено, що об`єднання співвласників має право визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання.

Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (частина 2 статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна. Аналогічні положення містяться в Стату ОСББ "Дубровиця".

В Розділі V Статуту ОСББ "Дубровиця" визначені права та обов`язки співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема визначено, що співвласник зобов`язаний забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкцій, реставрацій, поточного, капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; отримати письмове погодження загальних зборів перед проведенням будь-яких робіт, що можуть вплинути/змінити вигляд, площу, цілісність конструкції спільного майна співвласників.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини та застосувавши положення закону, які регулюють спірні правовідносини, а також встановивши, що перед початком здійснення реконструкції квартири ОСОБА_1 не отримувала письмового погодження загальних зборів ОСББ «Дубровиця» та відсутня згода всіх співвласників багатоквартирного будинку, дійшов правильного висновку про порушення права позивача, у зв`язку з чим обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідачки про те, що Акт про порушення фасаду та самовільний демонтаж несучих конструкцій будинку не був складений 17 грудня 2021 року та про те, що будь-які будівельні роботи ОСОБА_1 до отримання дозвільних документів (2023 рік) не проводились у її квартирі, зазначивши, що долучений позивачем до позову акт підписаний членами правління ОСББ «Дубровиця», трьома власниками квартир у будинку АДРЕСА_4 та представником ТОВ «Аркада-Житлосервіс». В свою чергу, на спростування даного акту відповідачкою не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, як і не надано доказів того, що цей акт скасовано або визнано недійсним.

Крім того, суд першої інстанції, відхиляючи заперечення відповідачки про не проведення реконструкції квартири до отримання дозвільних документів (липень-жовтень 2023 року), правильно зауважив, що такі заперечення спростовуються висновком експерта від 01 вересня 2023 року, який 12 червня 2023 року здійснив виїзд на проведення візуально-інструментального обстеження об`єкта дослідження: квартири АДРЕСА_1 та здійснив його обстеження у присутності голови правління ОСББ «Дубровиця» ОСОБА_4 та орендаря/користувача квартири, який надав доступ до приміщення. Також експертом зафіксовано, що ОСОБА_1 на зазначену дату та час для проведення обстеження не з`явилася. Протягом вказаного обстеження експертом було здійснено, в тому числі фото дослідження в середині квартири та зовні, а також надано опис, що саме станом на 12 червня 2023 року було змінено (реконструйовано) у цій квартирі.

Також судом першої інстанції правомірно не взято до уваги наданий відповідачкою лист ТОВ «Аркада-Житлосервіс» від 19.09.2023 про те, що Товариство не заперечує проти переведення квартири АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення з облаштуванням окремої вхідної групи, оскільки в останньому зазначено - при умові отримання всіх дозвільних документів. Більш того, дане Товариство лише надає ряд послуг у будинку та не є управителем цього будинку, а отже уповноваженою особою на надання згоди на проведення реконструкції квартири відповідачки. Доказів протилежного відповідачем не надано.

До того ж, такий лист був наданий ТОВ «Аркада-Житлосервіс» від 19 вересня 2023 року, а про існування ОСББ «Дубровиця» відповідачка була обізнана щонайменше з 30 серпня 2022 року (дата отримання копії позовної заяви).

Доводи апеляційної скарги, що у даній справі відсутній предмет спору, у зв`язку з тим, що на день ухвалення рішення реконструкція квартири була здійснена на підставі дозвільної документації, колегія суддів вважає безпідставними, адже як на день ухвалення оскаржуваного рішення, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачкою не надано належних доказів того, що станом на грудень 2021 року вона здійснювала реконструкцію квартири на підставі дозвільних документів та за наявності письмової згоди загальних зборів ОСББ "Дубровиця" і всіх співвласників багатоквартирного будинку.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що здійснення реконструкції квартири з дотриманням містобудівних умов, а Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить вимог про надання таких документів, як рішення загальних зборів ОСББ, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки як вбачається із змісту позовної заяви позивач - ОСББ "Дубровиця" звернувся до суду з даними позовом, посилаючись саме на порушення прав співвласників багатоквартирного будинку.

Так, в позовній заяві ОСББ "Дубровиця" посилається на те, що самовільне здійснення ОСОБА_1 реконструкції квартири (перепланування) без письмової згоди ОСББ "Дубровиця" та співвласників багатоквартирного будинку порушує права останніх, яке проявляється у погіршенні цілісності та зовнішнього вигляду фасаду багатоквартирного будинку.

За приписами статті 18 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов та порядку володіння користування і розпорядження спільною власністю, а також припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування: розпорядження спільним майном співвласників.

В свою чергу Верховний Суд в постанові від 26.08.2024 у справі №932/10156/21 з подібними правовідносинами зазначив: "Саме враховуючи визначені обов`язки та функції, які покладено в основу його діяльності, ОСББ і звернулося з позовом до суду з вимогою до відповідача відновити первісний стан спільного сумісного майна співвласників багатоквартирного будинку. За відсутності доказів отримання згоди співвласників на проведення реконструкції, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача за власний рахунок відновити становище, яке існувало до проведення реконструкції належної їй квартири».

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що наявність у ОСОБА_1 документів, які свідчать про дотримання нею містобудівних норм, не спростовують висновку суду першої інстанції про порушення прав позивача та відповідно не можуть бути підставою для скасування рішення суду, адже відсутні належні та допустимі докази письмової згоди ОСББ та співвласників будинку на здійснення відповідачкою реконструкції квартири.

Доводи апеляційної скарги, що у висновку експерта від 01.09.2023 не встановлено, що здійснена реконструкція впливає на міцність несучих конструктивних елементів, несучу здатність та експлуатаційну придатність конструктивних елементів багатоквартирного будинку, а також здійснення реконструкцій квартир іншими співвласниками будинків на першому поверсі будинку не заслуговують на увагу судової колегії, оскільки таким доводам суд першої інстанції надав належну відповідь в оскаржуваному рішенні. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що такі висновки експерта не свідчать про можливість власника квартири, який здійснює реконструкцію, не дотримуватись норм чинного законодавства, а саме не виконувати приписи Статуту ОСББ, містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Також з цього приводу колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 14 лютого 2024 року у справі №757/13549/16-ц, де вказано: "посилання заявника на вказану практику в контексті його доводів про те, що реконструкція частини багатоквартирного будинку не суперечить суспільним інтересам, не порушує права інших осіб та не перешкоджає у користуванні, розпорядженні своєю власністю власників багатоквартирного будинку без зменшення ринкової вартості належних їм квартир, може мати місце не лише у випадку отримання дозвільних документів, а й у повному дотриманні приписів таких документів, зокрема виконання вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та балансоутримувача в частині отримання погодження співвласників багатоквартирного будинку на внесення змін до загального майна будинку (фасаду)».

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано практику Верховного Суду в аналогічних спорах, а саме правові позиції, викладені в постановах від 10.06.2020 у справі №520/15075/17 та від 10.10.2019 у справі №676/4546/17 колегія суддів відхиляє, оскільки не врахування судом першої інстанції висновків викладених в цих постановах не призвело до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів ознайомилася зі змістом постанов Верховного Суду, на які посилається відповідачка в апеляційній скарзі, та з`ясувала наступне.

Так, у справі №520/15075/17 судами встановлено, що фізична особа звернулася до суду з позовом про приведення об`єкта до попереднього стану, посилаючись на те, що відповідач здійснив незаконне будівництво, а саме самовільно захопив земельну ділянку та провів роботи з самочинного будівництва об`єкта нерухомості.

У справі №676/4546/17 фізична особа звернулася до суду з позовом до фізичної особи, виконавчого комітету міської ради та просила скасувати рішення виконавчого комітету міської ради, скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт та визнати перебудову об`єктом самочинного будівництва.

Крім того, у справі №676/4546/17 судами застосовано норми матеріального права ст. 319, 320, 382 ЦК України та положення ЖК Української РСР, а у справі №520/15075/17 - ст. 319, 376, 391 ЦК України, Закон України "Про архітектурну діяльність", тобто норми матеріального права, які є відмінними від норм матеріального права у даній справі, що переглядається.

З наведеного слідує, що правовідносини у справах, які переглядалися Верховним Судом, та на які посилається відповідачка, є різними з правовідносинами у даній справі, яка переглядається, як є відмінними і застосовані норми матеріального права. Однак, в ч. 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

Водночас, колегія суддів зауважує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, а рішення суду без змін, то відсутні підстави для покладення на позивача понесених відповідачкою витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Щодо додаткового рішення суду.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, виконання якої було доручено експертам ТОВ "Експертно-дослідна служба України". Оплату за проведення експертизи, згідно ухвали суду, покладено на ОСББ "Дубровиця".

На виконання ухвали суду від 31.01.2023 ТОВ "Експертно-дослідна служба України" проведено експертизу та надано суду висновок експерта №1022/09/2023 від 01.09.2023, а позивачем надано докази сплати за проведення експертизи в розмірі 34 000 грн, згідно рахунку №53/04 від 13.04.2023.

Крім того, як вбачається зі змісту основного рішення суду, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСББ "Дубровиця" до ОСОБА_1 аргументував прийняття до уваги висновку експерта №1022/09/2023 від 01.09.2023.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідачку понесених позивачем витрат за проведення експертизи в розмірі 34 000 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що висновок експерта не містить жодного стверджувального висновку колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з висновку експерта, то серед іншого експертом за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи висновки про те, що в квартирі відповідачки АДРЕСА_1 здійснено демонтаж частини несучої стінової панелі; огороджувальної конструкції, а саме частини зовнішнього фасаду, цегляної кладки і віконних блоків балкону; демонтаж у квартирі збільшив напруження у плиті перекриття із-за втрати опорної точки та навантаження на інші суміжні несучі стінові панелі, що знижує просторову стійкість та жорсткість конструкції; існуючий на дату проведення дослідження вигляд фасаду балкону, який зображений на фотографіях № 3, 21, 22, не відповідає представленій на дослідження робочій документації, відповідно до якої балкон повинен мати аналогічний вигляд як наведено на фотографії №23, на якій зображений балкон першого поверху житлового будинку, що не знав переобладнання та змін у зовнішньому опорядженні.

Отже, з наведеного слідує, що витрати позивача на проведення експертизи правомірно покладено судом першої інстанції на відповідачку.

Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, з огляду на наступне.

За приписами статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, за приписами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничої допомогою адвоката, не суть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В частині 3 статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, визначено, що позовна заява повинні містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Отже, за змістом вищенаведених положень закону позивач позовній заяві зобов'язаний зазначити орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат на час розгляду справи.

Проте, як вбачається із змісту позовної заяви, позивач зазначив, що судовий збір сплачено в сумі 2 481 грн; витрати на професійну правничу допомогу, які він поніс за проведення досудової роботи і підготовку та подання позовної заяви, становлять 4 800 грн, а очікувані витрати позивача, пов'язані з розглядом справи в суді не відомі (том 1, а. с. 8). Позовна заява підписана адвокатом Халупним А. В.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до позовної заяви долучено копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія ВХ №1031082 від 01.08.2022, згідно якого адвокат Халупний А. В. здійснює представництво інтересів ОСББ "Дубровиця" в Дарницькому районному суді м. Києва на підставі Договору про надання правничої допомоги №30/11 від 30.11.2021 (том 1, а. с. 11). Договір про надання правничої допомоги до позовної заяви не долучено.

27 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_5 подав до районного суду заяву разом з копією Договору про надання правничої допомоги №30/11 від 30.11.2021 (том 1, а. с. 143-150). В даному договорі не визначено вартості правничої допомоги (гонорару адвоката), а лише визначено порядок оплати замовником послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, детальний опис наданих ОСББ "Дубровиця" юридичних послуг, їх вартість, а також докази на їх підтвердження позивачем подано вже після ухвалення рішення разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме надіслано 10 серпня 2024 року засобами поштового зв'язку (том 2, а. с. 202-242).

Згідно вхідного штампу суду, заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до районного суду 19 серпня 2024 року (том 1, а. с. 202). А тому колегія суддів вважає недоречними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про подання позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу з пропуском строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Також не заслуговують на увагу судової колегії і доводи відповідачки, що заява про ухвалення додаткового рішення не подавалася до суду, а подано клопотання про стягнення судових витрат, оскільки назва поданого позивачем до суду процесуального документу не спростовує його змісту, з якого вбачається, що ОСББ "Дубровиця" фактично просило ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат. Таке клопотання позивача зареєстровано судом як заява про ухвалення додаткового рішення, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (том 2, а. с. 243).

Отже, повертаючись до розподілу витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що в заяві про ухвалення додаткового рішення наведено детальний опис наданих юридичних послуг, загальна вартість яких становить 48 800 грн. До заяви долучено наступні докази: договір №30/11 про надання правничої допомоги від 30.11.2021; Додаткову угоду №1 від 30.11.2021 до Договору про надання правничої допомоги; Додаткову угоди №1/2 від 01.12.2023 та акти прийому-передачі наданих послуг.

З наведеного слідує, що всупереч вимогам ст. 137, 175 ЦПК України позивач разом з позовною заявою не подав орієнтовного (попереднього) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести під час розгляду справи, а вказав у позовній заяві, що такі витрати невідомі.

Водночас, Верховний Суд у справі № 922/676/21 звертав увагу, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

З наведеного слідує, що не подання позивачем орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу разом з позовною заявою та на інших стадіях судового розгляду до ухвалення рішення по суті фактично призвело до порушення принципу змагальності, адже позбавило відповідачку належним чином висловити свої заперечення щодо таких витрат та/або подати клопотання про їх зменшення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що детальний опис юридичних послуг (розрахунок витрат на правничу допомогу) позивачем подано з пропуском строку, що в свою чергу перешкодило відповідачці належним чином заперечити проти такого розрахунку.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що на відповідачку покладаються понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 4 800 грн, який і було зазначено в позовній заяві.

Таким чином частково знайшли своє підтвердження доводи відповідачки про те, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. Натомість, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням вищевикладеного не мають правового значення доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом норм процесуального права та зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.

Отже, додаткове рішення суду в силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру витрат на правничу допомогу, а саме зменшенню таких витрат до 4 800 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дубровиця" на додаткове рішення суду - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення суду - задовольнити частково.

Додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу - змінити, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу до 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2024 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська