Постанова

від 31.10.2024 по справі 463/3730/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 463/3730/18

провадження № 61-4546св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Львівська міська рада, ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Андрійчак Ольга Олексіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Дім»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 листопада 2023 року у складі судді Стрепко Н. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 березня 2024 року у складі колегії суддів: Цяцяк Р. П., Ванівського О. М., Шеремета Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Львівської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О. О., Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Дім» (далі - ТОВ «Гал-Дім») про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що рішенням Винниківської міської ради від 25 червня 2015 року № 1913 «Про затвердження звіту про оцінку майна нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та відчуження шляхом викупу гр. ОСОБА_4 нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 » затверджено звіт про оцінку майна на нежитлові приміщення площею 124,1 кв. м на АДРЕСА_1 та відчужено, шляхом викупу, ці приміщення на користь ОСОБА_4 .

В подальшому, на підставі зазначеного рішення, 26 червня 2015 року між Винниківською міською радою та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу 41/100 частини нежитлового приміщення, відповідно до умов якого останньому відчужено 41/100 частини нежитлового приміщення загальною площею 299,5 кв. м, яке розташоване на АДРЕСА_1 , а саме: приміщення 1/18,0 кв. м., VІ/33,9 кв. м, V/24,1 кв. м, VІІ/24,4 кв. м, загальною площею 124,1 кв. м, за 276 000,00 грн.

Вважає, що рішення Винниківської міської ради та договір купівлі-продажу суперечать вимогам цивільного законодавства і підлягають скасуванню та визнанню недійсними відповідно.

Зокрема, 05 липня 2005 року між Комунальним підприємством «Управління ресурсів м. Винники» (далі - КП «Управління ресурсів м. Винники») та Львівською централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова укладено договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду терміном до 20 липня 2024 року нежитлове приміщення загальною площею 175,4 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Цей договір є чинним та ніким не скасований.

Оскільки приміщення на АДРЕСА_1 , у м. Винники використовується для бібліотеки, тому приватизація 41/100 його частини неможлива, з огляду на положення Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Окрім того відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, загальною площею 299,5 кв. м, на АДРЕСА_1 характеризує вказане приміщення як індивідуально визначену річ та надає змогу його ідентифікувати. Водночас предметом договору купівлі-продажу від 26 червня 2015 року є не окрема індивідуально визначена річ, а 41/100 частини нежитлового приміщення, приватизація якої суперечить вимогам статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Проте інформацію про вказані приміщення, як самостійний об`єкт нерухомого майна, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише 27 серпня 2015 року, тобто, вже після укладення оспорюваного договору та прийняття Винниківською міською радою оспорюваного рішення, що також свідчить про неможливість їх бути предметом приватизації.

Прокурор зазначав, що ОСОБА_4 на момент приватизації не був орендарем приміщення, що надавало б йому переважне право на викуп орендованої будівлі (споруди, приміщення) відповідно до норм Законів України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизацію державного майна», Господарського кодексу України, а був лише суборендарем приміщення площею 124,1 кв. м на підставі договору суборенди нежитлових приміщень від 10 березня 2015 року, укладеного між ним та ТОВ «Гал-Дім», та рішення Винниківської міської ради від 30 квітня 2015 року № 1822.

За таких обставин ОСОБА_4 мав право набути спірне приміщення у власність лише на аукціоні в порядку, передбаченому статтею 13 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Набуття ж ОСОБА_4 права власності на спірні приміщення у позаконкурентний спосіб позбавило права територіальної громади м. Винник на отримання максимального розміру доходу від відчуження спірного приміщення.

Винниківська міська рада, яка уповноважена представляти інтереси територіальної громади м. Винники, приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи оспорюваний договір, діяла всупереч інтересів громади та з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим прокурор змушений був звернутися за захистом інтересі територіальної громади м. Винники у судовому порядку.

Посилаючись на наведене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Винниківської міської ради від 25 червня 2015 року № 1913 «Про затвердження звіту про оцінку майна нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 та відчуження шляхом викупу ОСОБА_4 нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 »;

- визнати недійсним укладений між Винниківською міською радою та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу 41/100 частини нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , посвідчений 26 червня 2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О. О. за № 450, та застосувати наслідки недійсності правочину;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення площею 124,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 718640846101, що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 30 листопада 2023 року в задоволенні позовних вимог заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 відмовлено.

Вирішено питання щодо скасування заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції виходив із того, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, з урахуванням існуючих на теперішній час обставин і обставин, які існували на момент відкриття провадження у справі, є неефективним.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 березня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 листопада 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 березня 2024 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури Друзюк М. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2020 року в справі № 914/1201/19, від 11 лютого 2020 року в справі № 915/572/17, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 25 вересня 2020 року в справі № 921/341/19, від 15 січня 2020 року в справі № 698/119/18, від 26 липня 2018 року в справі № 926/1111/15, від 07 квітня 2021 року в справі № 922/708/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справах № 359/3373/16-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку, набуття громадянами прав у спосіб, що суперечить закону, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права. Звернення прокурора з цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо незаконної реєстрації, яка призвела до набуття у приватну власність нерухомого майна всупереч закону.

З моменту прийняття Винниківською міською радою (правонаступник Львівська міська рада) оскаржуваного рішення від 25 червня 2015 року № 1913 та укладення договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, а також протягом усього часу розгляду даної справи в суді першої інстанції, ні Винниківська міська рада, правонаступником якої є Львівська міська рада, ні її виконавчі органи не вжили жодних заходів, які б свідчили про намір повернути спірні приміщення у комунальну власність територіальної громади. Нездійснення Винниківською міською радою (на даний час Львівська міська рада) та її виконавчими органами протягом тривалого часу жодних заходів щодо захисту майнових інтересів територіальної громади та повернення спірного нерухомого майна свідчить про наявність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та самостійного звернення до суду з позовом.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Личаківського районного суду міста Львова цивільну справу № 463/3730/18 за позовом заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Львівської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Андрійчак Ольга Олексіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Дім» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення.

30 квітня 2024 року матеріали справи № 463/3730/18 надійшли до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що відповідно до рішення виконавчого комітету від 20 липня 2004 року № 213 «Про оформлення права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 » Винниківська міська рада звернулась до Львівського обласного комунального бюро інвентаризації та експертної оцінки про оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 299,5 кв. м, що розташовано на АДРЕСА_1 , за територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради.

Згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно 30 серпня 2004 року право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстровано за територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 30 серпня 2004 року відповідно до вказаного рішення від 20 липня 2004 року.

Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20 липня 2004 року №219 доручено Комунальному підприємству «Управління ресурсів м. Винники» (далі - КП «Управління ресурсів м. Винники») укласти з Львівською централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 175,4 кв. м, для бібліотеки філії 34 терміном на 20 років.

20 липня 2004 року КП «Управління ресурсів м. Винники» укладено з централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова договір оренди комунального майна територіальної громади м. Винники, відповідно до якого орендареві передано в строкове платне користування нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 175,4 кв. м, для використання його для бібліотеки на термін до 20 липня 2024 року.

05 липня 2005 року між КП «Управління ресурсів м. Винники» та Львівською централізованою бібліотечною системою для дорослих м. Львова укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавцем, на підставі рішення № 219 виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20 липня 2004 року, передано орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення, позначене на плані літерою «А-1», загальною площею 175,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт оренди використовується для бібліотеки. Термін оренди до 20 липня 2024 року.

21 травня 2012 року Винниківська міська рада уклала з ТОВ «Гал-Дім», договір оренди нежитлових приміщень м. Винники, згідно з яким орендареві передано в строкове платне користування нежитлові приміщення (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв. м, для використання його для розміщення кафе-бару строком до 20 травня 2015 року. Пунктом 4.3.2 цього договору орендарю надано право приватизувати об`єкт оренди шляхом викупу у випадку внесення цього об`єкта оренди до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, пунктом 4.3.3 - право, з відома орендодавця, укладати договір суборенди на ці приміщення. Договір зареєстрований у журналі реєстрації договорів оренди комунального майна територіальної громади м. Винники 21 травня 2012 рокуза №01-05-12.

03 березня 2015 року ТОВ «Гал-Дім» подало до Винниківської міської ради заяву про намір укласти договір суборенди нежитлових приміщень, що перебувають у користуванні на підставі договору оренди від 21 травня 2012 року, якою повідомило про намір передати об`єкт оренди в суборенду ОСОБА_4

10 березня 2015 року ТОВ «Гал-Дім» уклало з ОСОБА_4 договір суборенди нежитлових приміщень у м. Винники, яким передано суборендареві в строкове платне користування нежитлові приміщення (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв. м, для розміщення кафе-бару строком до моменту закінчення дії основного договору оренди від 21 травня 2012 року. Пунктом 4.3.3 договору суборендарю було надано право приватизувати об`єкт оренди шляхом викупу у випадку внесення даного об`єкта оренди до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, та за умови письмової згоди на викуп від орендаря.

11 березня 2012 року ТОВ «Гал-Дім» подало до Винниківської міської ради заяву, якою повідомило про укладення вказаного вище договору суборенди приміщення, а 16 березня 2015 року ТОВ «Гал-Дім» та ОСОБА_4 подали спільну заяву, якою просили продовжити термін дії основного договору оренди приміщень та надати дозвіл ОСОБА_4 на приватизацію вказаних нежитлових приміщень шляхом викупу. Вказаною заявою ТОВ «Гал-Дім», як орендар таких приміщень, надало згоду на їх приватизацію шляхом викупу ОСОБА_4 .

Рішенням сесії Винниківської міської ради від 30 квітня 2015 року № 1822 включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлові приміщення (в плані позначені цифрами І, ІІ, V, VI, VII), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв. м. Вказаним рішенням продовжено термін дії договору оренди від 21 травня 2012 року терміном на 1 рік та надано згоду на виготовлення документації на приватизацію цих нежитлових приміщень шляхом викупу ТОВ «Гал-Дім».

02 червня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Винниківської міської ради з заявою про затвердження звіту про оцінку майна на нежитлові приміщення та надання йому дозволу на його викуп.

25 червня 2015 року рішенням сесії Винниківської міської ради № 1913 затверджено звіт про оцінку майна на нежитлові приміщення (підвал), загальною площею 124,1 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1 , на суму 276 000,00 гривень із ПДВ та вирішено відчужити шляхом викупу ці нежитлові приміщення шляхом укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу.

26 червня 2015 року територіальною громадою м. Винники в особі Винниківської міської ради та ОСОБА_4 укладений договір купівлі продажу 41/100 частини нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 (приміщення І/18,0 кв. м, ІІ/23,7 кв. м, VІ/33,9 кв. м, V/24,1 кв. м, VІІ/24,4 кв. м), загальною площею 124,1 кв. м.

26 червня 2015 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О. О. зареєстрував право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 299,5 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та 10 липня 2015 року вніс зміни щодо розміру частки, належної територіальній громаді м. Винники, з 1 на 59/100, а також зареєстрував за ОСОБА_4 право власності на 41/100 частину вказаного нежитлового приміщення, площею 124,1 кв. м.

17 серпня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 надав висновок про технічну можливість виділення приміщення підвального поверху, загальною площею 124,1 кв. м, в будівлі літ. А-1 на АДРЕСА_1 в самостійний об`єкт нерухомого майна та виготовив технічний паспорт на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 299,9 кв. м, згідно з яким приміщення І площею 18,0 кв. м, ІІ площею 23,7 кв. м, V площею 24,1 кв. м, VІ площею 33,9 кв. м та VІІ площею 24,4 кв. м розташовані в підвалі

Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20 серпня 2015 року № 201 ОСОБА_4 надано дозвіл на виділ частки (41/100) приміщень підвальн6ого поверху, а саме приміщення І/18,0 кв. м, ІІ/23,7 кв. м, V/24,1 кв. м, VІ/33,9 кв. м, VІІ/24,4 кв. м, загальною площею 124,1 кв. м у буд. АДРЕСА_1 у самостійний об`єкт нерухомого майна, присвоєно цим нежитловим приміщенням нову поштову адресу: АДРЕСА_1 в.

27 серпня 2015 року державний реєстратор Львівського міського управління юстиції Труба О. М. зареєстрував право власності на нежитлове приміщення загальною площею 124,1 кв. м на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 , присвоїв реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 718640846101, розмір частки: 1.

У подальшому, 27 червня 2018 року ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_3 за договором дарування нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 124,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 718640846101.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, спадщину після його смерті прийняли син померлого ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 .

Відповідно до ухвали № 8 Першої сесії 8-го скликання Львівської міської ради від 29 грудня 2020 року припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради юридичну особу Винниківську міську раду, її правонаступником є Львівська міська рада.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 липня 2023 року на теперішній час власником спірного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в, є ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2020 року в справі № 914/1201/19, від 11 лютого 2020 року в справі № 915/572/17, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 25 вересня 2020 року в справі № 921/341/19, від 15 січня 2020 року в справі № 698/119/18, від 26 липня 2018 року в справі № 926/1111/15, від 07 квітня 2021 року в справі № 922/708/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справах № 359/3373/16-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилався на те, що у спірних нежитлових приміщеннях розміщувалась бібліотека, а тому ці нежитлові приміщення, з огляду на положення Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», не могли бути об`єктами малої приватизації. Рішення Винниківської міської ради від 25 червня 2015 року № 1913, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на відчуження шляхом викупу спірних нежитлових приміщень, видано всупереч вимогам чинного законодавства та, відтак, договір купівлі-продажу зазначеного майна є незаконним та підлягає скасуванню з застосуванням наслідків недійсності правочину.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи встановили, що за змістом положень, які наведені у пункті 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вирішення питань про відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності тощо віднесено до виключної компетенції місцевої ради, в даному випадку - до компетенції Винниківської міської ради, яка 25 червня 2015 року, в межах своєї компетенції, прийняла рішенням № 1913, яким затвердила звіт про оцінку підвальних нежитлових приміщень загальною площею 124, 1 кв. м на АДРЕСА_1 та прийняла рішення про їх відчуження шляхом викупу ОСОБА_4 , який, у свою чергу, 27 червня 2018 року ці приміщення відчужив на користь ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування. Вказаний договір ніким є чинним і ніким не оспорений.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки оспорює правочин щодо відчуження спірного майна, проте вимоги про його витребування із чужого незаконного володіння не заявляв.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів, з огляду на таке.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173 ЦК України).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту.

Коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21).

Під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення

У свою чергу, якщо рішення органу місцевого самоврядування уже виконано на час звернення з позовом до суду, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, а тому в задоволенні позову про визнання недійсним такого рішення слід відмовити через неефективність обраного позивачем способу захисту прав (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 підтвердила зазначений висновок, указавши, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. У свою чергу у випадку незаконності рішення органу місцевого самоврядування про зміну категорії землі за цільовим призначенням, таке рішення не вичерпало своєї дії, а тому прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

У справі, яка переглядається, прокурор просиввизнати незаконним та скасувати рішення Винниківської міської ради від 25 червня 2015 року № 1913 «Про затвердження звіту про оцінку майна нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 та відчуження шляхом викупу ОСОБА_4 нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 ».

З огляду на те, що зазначене рішення виконано та вичерпало свою дію, позовні вимоги про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування є неефективним способом захисту прав особи, про що правильно виснували суди першої та апеляційної інстанції.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2 цс 21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається, оскільки не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212 цс 21), якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що прокурор, заявляючи вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Винниківської міської ради, недійсним договору купівлі-продажу спірного майна таскасування державної реєстрації права власності на це майно, зареєстроване за ОСОБА_3 , обрав неефективний спосіб захисту порушеного права.

Якщо позивач вважає, що його право порушене оспорюваним правочином, тоді правомірним та ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, й для такого витребування оспорювання рішень уповноважених органів, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.Заявлена позовна вимога не призведе до відновлення прав позивачів, а потребуватиме нового звернення до суду з реальним відновленням порушених прав. Указане є самостійною підставою для відмови в позові.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів відхиляє, оскільки у мотивувальній частині постанови наведене посилання на постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун