Постанова

від 31.10.2024 по справі 320/18693/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року Справа № 320/18693/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«НОВІ БУДСУМІШІ»

до Білогородської сільської ради Бучанського району

Київської області

про визнання протиправним та нечинним рішення

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВІ БУДСУМІШІ» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - Відповідач) в якому просить визнати протиправним та нечинним рішення №334 ХІІ сесії VІІІ скликання Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 09 липня 2021 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Білогородка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області"

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що Відповідачем порушена процедура прийняття спірного рішення, як регуляторного акту, зокрема, не був підготовлений аналіз регуляторного впливу проекту рішення; проект рішення разом з аналізом регуляторного впливу не був оприлюднений.

Крім того ТОВ «НОВІ БУДСУМІШІ» стверджував про невідповідність затвердженої Відповідачем технічної документації з нормитивно-грошової оцінки земель вимогам нормативно-правових актів та помилковість розрахунку базової вартості 1 кв. метра земель.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що органи місцевого самоврядування виступають замовниками робіт з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та на пленарних засіданнях затверджують технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі, розроблену у відповідності до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, суд зазначив, що спірне рішення прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, поширюється на невизначене коло осіб, спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання, а тому воно є регуляторним актом, який підлягає обов`язковому громадському обговоренню, тому на нього поширюється дія статті 15 Закону № 1160-ІV в частині обов`язковості опублікування проекту спірного рішення.

При цьому суд відзначив, що Білогородською сільською радою не було надано доказів опублікування та наявності аналізу регуляторного впливу проекту спірного рішення.

Окрім того, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що під час вирішення питання про затвердження технічної документації з, нормативної грошової оцінки земельних ділянок Відповідач повинен досліджувати її на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів або розташування земель чи земельних ділянок на території іншої територіальної громади.

Разом з тим, суд відхив доводи Позивача щодо неправомірності дій відповідача про затвердження спірного рішення, нормативна грошова оцінка земельних ділянок якого обчислена із застосуванням завищеного коефіцієнту, оскільки правильність розрахунків підтверджена висновками державної експертизи.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, наполягаючи на тому, що рішення органів місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок населеного пункту не є регуляторним актом в розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

При цьому, Апелянт зазачив, що саме Державна регуляторна служба України наділена дискреційними повноваженнями реалізовувати держану регуляторну політику та висловлювати позицію щодо віднесення акта чи іншого документа до категорії регуляторного акта,а не адміністративний суд чи інший орган влади.

Також представник Білогородської сільської ради сверджує, що посилання суду на Закон України «Про державну експертизу землевпорядної організації» є помилковим, оскільки станом на момент прийняття спірного рішення, вказаний закон втратив чинність на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021.

Крім того, Апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції проігнорував клопотання Відповідача про залучення третьої особи у справу та вирішив питання про права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітзем». При цьому суд зазначив про законність розробленої технічної документації, чим встановив своєрідну преюдицію щодо прав та інтересів ТОВ «Елітзем».

Окремо представник Білогородської сільської ради зазначає, що Позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Також Апелянт відзначив, що адвокатський запит №150124 від 15.01.2024 подавався в інтересах ТОВ «-БУДСУМІШІ», а не ТОВ «НОВІ-БУДСУМІШІ», а тому вказаний запит викликає сумнів у його достовірності, а тому наявні підстави для його виключення з числа доказів.

На підтвердження правильності своєї позиції Апелянт посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у справах №№461/8220/13-а, 428/7176/14-а,522/7668/13, 826/2507/18, 808/1519/15, 461/1182/15-а , 161/6580/16-а, 826/16053/16, 823/902/17, 160/1936/21, 361/7567/15-а,826/8803/15.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2024 та від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, наполягаючи на її необґрунтованості та законності рішення суду. Крім того, Позивач наголосив на нерелавантності окремих висновків Верховно Суду, на які посилається Апелянт до спірних правовідносин.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВІ БУДСУМІШІ» на праві приватної власності належать земельні ділянки:

- відповідно до інформаційної довідки від 26.01.2021 номер 241893649 з кадастровим номером 3222480400:05:005:0134;

- відповідно до інформаційної довідки від 23.01.2021 номер 241550793 з кадастровим номером 3222480400:05:003:0168, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства;

- відповідно до інформаційної довідки від 25.01.2021 номер 241612229 з кадастровим номером 3222480400:05:003:0165, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства;

- відповідно до інформаційної довідки від 25.01.2021 номер 241593660 з кадастровим номером 3222480400:05:003:0164, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства;

- відповідно до інформаційної довідки від 25.01.2021 номер 241602821 з кадастровим номером 3222480400:05:003:0169;

- відповідно до інформаційної довідки від 23.01.2021 номер 241550059 з кадастровим номером 3222480400:05:004:0145;

- відповідно до інформаційної довідки від 23.01.2021 номер 241547332 з кадастровим номером 3222480400:05:004:0141;

- відповідно до інформаційної довідки від 23.01.2021 номер 241551719 з кадастровим номером 3222480400:05:004:0142, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства;

- відповідно до інформаційної довідки від 23.01.2021 номер 241551330 з кадастровим номером 3222480400:05:004:0143, цільове призначення: ведення особистого селянського господарства;

- відповідно до інформаційної довідки від 26.01.2021 номер 241894342 з кадастровим номером 3222480400:05:005:0116;

- відповідно до інформаційної довідки від 27.01.2021 номер 242058146 з кадастровим номером 3222480400:05:005:0120;

- відповідно до інформаційної довідки від 25.01.2021 номер 241716314 з кадастровим номером 3222480400:05:005:0124;

- відповідно до інформаційної довідки від 25.01.2021 номер 241717411 з кадастровим номером 3222480400:05:005:0131;

- відповідно до інформаційної довідки від 26.01.2021 номер 241890513 з кадастровим номером 3222480400:05:005:0165;

- відповідно до інформаційної довідки від 25.01.2021 номер 241715159 з кадастровим номером 3222480400:05:005:0183;

- відповідно до інформаційної довідки від 23.01.2021 номер 241527754 з кадастровим номером 3222480400:10:001:0038;

- відповідно до інформаційної довідки від 23.01.2021 номер 241546237 з кадастровим номером 3222480400:10:001:0039;

- відповідно до інформаційної довідки від 26.01.2021 номер 241892294 з кадастровим номером 3222480401:01:006:5101;

- відповідно до інформаційної довідки від 23.01.2021 номер 241548740 з кадастровим номером 3222480401:01:083:5049;

Усі вказані земельні ділянки знаходяться на території села Білогородка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.

09.07.2021 Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області восьмого скликання прийнято рішення №334 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Білогородки Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області».

Вказаним рішенням затверджено «Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Білогородки Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області», розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТЗЕМ» у 2021 році.

Пунктом 2 рішення від 09.07.2021 №334 затверджено базову вартість одного квадратного метра земель села Білогородка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області в розмірі 193,46 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його таким що прийнято з порушенням процедури, Позивач звернувся з цим позовом до суду.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року № 1378-IV(далі - Закон № 1378-IV), «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV(далі - Закон № 858-IV), «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно із пунктами 24, 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частинами першою, другою, п`ятою, дванадцятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні визначено Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України «Про оцінку земель» розробниками технічної документації з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок є особи, які згідно із Законом України "Про землеустрій" мають право на здійснення діяльності у сфері землеустрою. Відповідність технічної документації з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок положенням нормативно-технічних документів, норм і правил засвідчується:у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника; в електронній формі - кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника з використанням кваліфікованої електронної позначки часу.

Приписами частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок державної, комунальної власності, якщо відповідно до закону ціна продажу таких земельних ділянок визначається з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок; проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок у цьому масиві не проводилася протягом 5 років до дня прийняття уповноваженим органом рішення про проведення такої інвентаризації).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Відповідно до Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною. (частина перша статті 25).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (частина перша статті 26).

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією (частина третя статті 28).

Згідно зі статтею 1 Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» до повноважень уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики належать: підготовка та подання пропозицій щодо формування та забезпечення здійснення державної регуляторної політики; узагальнення практики застосування законодавства про державну регуляторну політику, підготовка та подання пропозицій щодо його вдосконалення; методичне забезпечення діяльності регуляторних органів, пов`язаної із здійсненням державної регуляторної політики; проведення аналізу проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідних аналізів регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 цього Закону та прийняття рішень про погодження цих проектів або про відмову в їх погодженні; здійснення експертизи регуляторних актів центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на їх відповідність вимогам статей 4, 5, 8-13 цього Закону, прийняття у разі виявлення порушень цих вимог рішень про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики; проведення експертиз проектів законів України, інших нормативно-правових актів, які регулюють господарські відносини та адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, надання розробникам цих проектів пропозицій про їх вдосконалення відповідно до принципів державної регуляторної політики; звернення до регуляторних органів із запитами та пропозиціями про внесення змін або визнання такими, що втратили чинність, прийнятих цими органами регуляторних актів, що суперечать принципам державної регуляторної політики або прийняті з порушенням вимог цього Закону;звернення до Президента України, органів державної влади, їх посадових осіб, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які у випадках та в порядку, встановлених Конституцією та законами України, мають право скасовувати або зупиняти дію актів інших органів державної влади, їх посадових осіб, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, з поданнями про скасування або зупинення дії регуляторних актів, що суперечать принципам державної регуляторної політики або прийняті з порушенням вимог цього Закону; надання роз`яснень положень законодавства про державну регуляторну політику; вжиття у межах, встановлених законами України, заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, порушених внаслідок дії регуляторних актів; інформування фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань про свою діяльність та здійснення державної регуляторної політики в Україні.

Статтею 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Отже, системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права; 3) застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

11. Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішення Білогородської сільської ради Білоцерківського району Київської області "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Білогородка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області" від 09.07.2021 №334 має ознаки нормативно-правового регуляторного акта, так як прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень - органом місцевого самоврядування, поширюється на невизначене коло осіб, з урахуванням тієї обставини, що земельні ділянки, стосовно яких визначена нормативна грошова оцінка станом на зараз перебувають у власності Позивача, однак у подальшому можуть перебувати у власності чи користуванні інших суб`єктів, та спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання, оскільки у рішенні наявна вказівка на показник базової вартості одного квадратного метра землі.

12. Колегія суддів відзначає, що вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 161/6580/16-а, від 17 грудня 2019 року у справі № 1940/1662/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 615/1182/15-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а, від 06 березня 2019 року у справі № 803/417/18 предметом оскарження у яких виступали рішення органів місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок певної адміністративно-територіальної одиниці із одночасною вказівкою у ньому на показник базової вартості одного квадратного метра землі або ж без такої.

13. При цьому, на правові висновки, викладені у вказаних вище справах посилався й сам Апелянт у своїй апеляційній скарзі.

14. З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення про затвердження нормативної грошової оцінка земель має бути прийняте з додержанням вимог Закону № 1160-IV, який передбачає, зокрема й підготовку аналізу регуляторного впливу та його опублікування разом з проектом відповідного рішення з метою одержання зауважень та пропозицій.

15. Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що згідно зі ст.36 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

16. Таким чином, оскільки Білогородською сільською радою не було надано доказів виготовлення аналізу регуляторного впливу та його опублікування разом із проектом рішення "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Білогородка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області» від 09.07.2021 №334, в порушення статті 36 Закону № 1106-ІV, колегія суддів дійшла до висновку про його протиправність з огляду на порушення процедури його прийняття, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним та нечинним.

17. Разом з тим, апеляційний суд вважає необґрунтованими та не приймає до уваги твердження Апелянта про те, що лише Державна регуляторна служба України наділена дискреційними повноваженнями висловлювати позицію щодо віднесення акта чи іншого документа до категорії регуляторного, оскільки вказане не підтверджено нормативно.

18. Посилання Апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах по справах №№823/902/17, 522/7668/13, 461/8220/13-а, 826/16053/16, 826/2507/18, 160/1936/21 суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин.

19. Аналізуючи доводи Апелянта в частині помилковості посилання суду на Закон України «Про державну експертизу землевпорядної організації», суд апеляційної інстанціїзаначає наступне.

20. Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, посилаючись на вказаний вище закон, не прийняв до уваги доводи Позивача про те, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок обчислена із застосуванням завищеного коефіцієнту, оскільки Позивачем не надано доказів щодо спростування висновків державної експертизи або їх окремих положень, або оскарження висновків державної експертизи до суду із посиланням на обставини необгрунтованості розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

21. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки станом на момент прийняття спірного рішення (09 липня 2021 року) Закон України «Про державну експертизу землевпорядної організації», який передбачав обов`язкову експеризу нормативно-грошової оцінки земель, втратив чинність на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021.

22. Отже, державна експертиза технічної документації не проводилася, що не заперечується жодною зі сторін, а висновок суду першої інстанції про її відповідніть вимогам законодавства є перечасним. При цьому, з матеріалів справи, зокрема із заяв по суті справи Білогородської сільської ради, також вбачачається, що сільською радою не було досліджено виготовлену технічну документацію на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів або розташування земель чи земельних ділянок на території іншої територіальної громади, а отже дискреційні повноваження Апелянта станом на мемент розгляду цієї справи судом не реалізовані.

23. В контексті викладеного, колегія суддів також зазначає, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Вирішуючи спір колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15 відповідно до якої, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

24. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Апелянт зазначає, що суд першої інстанції проігнорував клопотання Відповідача про залучення третьої особи у справу та вирішив питання про права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітзем».

25. Однак, колегія суддів не приймає вказані доводи до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Зокрема, як вбачається з протоколу судового засідання від 07.06.2024, у задовоенні клопотання про залучення третьої особи до справи було відмовлено/т.1 а.с.231-232/.

26. Водночас, доводи Апелянта про наявність правових підстав для залучення ТОВ «Елітзем» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, з огляду на викладене вище, спірне рішення Білогородської сільської ради визнано судом протиправним та нечинним з огляду на порушення Відповідачем процедури його прийняття і рішення суду, відповідно не впливає на права чи обов`язки ТОВ «Елітзем».

27. Аналізуючи доводи Апелянта щодо пропуску Позивачем строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог КАС України, нормативно-правові акти, зокрема органів місцевого самоврядування, можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

28. З огляду на викладене вище, твердження представника Білогородської сільської ради про необхідність застосування саме загального шестимісячного строку є необґрунтованими.

29. Колегія суддів також не приймає до уваги доводи Апелянта про відсутність правових підстав для врахування адвокатського запиту від №150124 від 15.01.2024, як доказу, що підтверджує дату отримання спірного рішення Позивачем, оскільки вказане не спростовує висновків суду першої інстанції у цій частині.

30. З цих же підстав апеляційний суд не приймає до уваги твердження Апелянта про те, що Позивачу стало відомо про спірне рішення до 28.09.2022 з огляду на наявість у матеріалах справи його копії за підписом секретаря Білогородської сільської ради Гапича М.М., повноваження якого були припинені згідно рішення №932 від 28.09.2022.

Більш того, колегія суддів зазначає, що з наявної у матерілах справи копії рішення №334 ХІІ від 09 липня 2021 року неможливо встановити, що підпис секретаря сільської ради належить саме ОСОБА_1 , оскільки відсутні відомості про прізвище на ініціали підписанта/т.1 а.с.12-13/.

31. Надаючи оцінку доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

32. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини цієї справи, однак помилково застосовано закон, який не підлягав застосуванню.

33. Згідно зі ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

34. Таким чином, апеляційна скарга Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області підлягає задоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - зміні в мотивувальній частині.

35. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області задоволинити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 31 жовтня 2024 р.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев