Рішення

від 01.11.2024 по справі 490/314/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2-а/490/63/2024 Справа № 490/314/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року Центральним районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романовій К.Т.,

за участю представника позивача - адвоката Сафронова Ю.І.,

представника відповідача - Коваль В.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови серії АА №00015956 від 13.12.2023р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП та просив закрити провадження по адміністративній справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в спірних правовідносинах не може бути суб`єктом відповідальності, оскільки відповідно до товарно-транспортної накладної №000020367 від 13.12.2023 р. перевізником вантажу виступало ТОВ «ЮГ ЗЕРНО ТРАНС». Окрім того, позивач вказує на те, що автоматичний ваговий прилад в порушення п.п. 4,5 п.15 Порядку 1174 не зафіксував державний номерний знак напівпричепу, що на його думку зумовило неможливість ідентифікації його параметрів працівником відповідача, який виносив спірну Постанову. При цьому автоматичний ваговий прилад невірно визначив міжосьову відстань строєної вісі напівпричепу CHEREAU д/н НОМЕР_1 , який використовувався в даному випадку, зазначивши, що вона складає менше ніж 1,3 метра.

За таких обставин, позивач зазначає, що не може нести адміністративну відповідальність за правопорушення, яке він не вчиняв, а тому вважає вказану постанову необгрунтованою, винесеною без врахування всіх обставин у справі, а отже, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу від 16.01.2024 року даний позов переданий на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 18.01.2024 року даний позов залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

25.01.2024 року від представника позивача - адвоката Сафронова Ю.І. надійшла заява про усуненння недоліків, вказаних в ухвалі судді від 16.01.2024 року.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.01.2024 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), призначено судове засідання.

14.02.2024 року від представника відповідача - Лобанової О. надійшов відзив, в якому просила відмовити у задоволення позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1145 у разі коли власником транспортного засобу є фізична особа, внесення до Реєстру відомостей про належного користувача або їх виключення через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС, або через Портал Дія, у тому числі з використанням його мобільного додатка, здійснюється нею особисто. Отже, Позивач, як власник транспортних засобів, що здійснили порушення мав можливість внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС або через Портал Дія, однак не зробив цього. Враховуючи вищезазначене, на момент винесення оскаржуваних постанов про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в розумінні Порядку внесення відомостей про належного користувача, в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів були відсутні, у зв`язку з чим до адміністративної відповідальності за порушення частини другої статті 132-1 КУпАП притягнуто власника транспортного засобу - Позивача.

Також, представник відповідача стверджує, що оскаржуваною постановою зафіксовано фактичні параметри транспортно засобу. Так, встановлено, що: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 4120 мм, 2-3: 5780 мм, 3-4: 1300 мм; 4-5: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 6700 кг, 2 - 10100 кг, 3 - 8600 кг, 4 - 8800 кг; 5 - 9000 кг; загальна маса - 43200 кг. Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Згідно формули, зроблено розрахунки та встанволено превищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України перевищення навантаження настроєні осі транспортного засобу на 5.6% (1.176 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3 м або менше, Розрахунок:*% перевищення = ((X факт - X норм ? похибка пристрою)/X норм) *100% *% перевищення = ((26400 кг - 21000кг) - 16%*26400 кг)/21.000 кг)*100% = 5.6 % 26400 = 8600 кг + 8800 кг + 9000 кг Таким чином, у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Щодо твердження позивача про те, що при винесенні оскаржуваних постанов Укртрансбезпека не застосувала похибку у 2 відсотки, як це передбачено Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі - Правила № 30), представник відповідача зазначає, що відповідно до абзацу четвертого пункту четвертого Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Тобто, якби перевищення загальної маси транспортного засобу не більше двох відсотків - Позивач мав право не оформлювати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні та не вносити плату за проїзд. Так як вагові параметри були більше 2 відсотків і більше 5 - була складена постанова у справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Щодо твердження позивача про те, що у постанові відсутні відомості про марку, модель, державний номерний знак причепу, ОСОБА_2 вказує, що як видно з фото, що розміщене на сайті Укртрансбезпеки за посиланням, що вказане в постанові - в момент зважування зафіксований і тягач і приєднаний до нього причеп. Також, як видно з інформаційної картки автоматичного пункту габаритно - вагового контролю та даних постанови транспортний засіб - тягач був зафіксований саме з напівпричепом - це видно по кількості вказаних в інформаційній картці та постанові осей (2 осі має тягач та 3 причеп). На фото видно і державний номерний знак тягача і причепу. В постанові фіксується саме марка, модель, державний номерний знак тягача, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп - це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Зважаючи на це в постанові зазначається саме інформація про тягач.

Враховуючи вищевказане, оскільки дії Відповідача під час формування оскаржуваної постанови є законними та такими, що відповідають вимогам статті 19 Конституції України, представник ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.04.2024 року від представника позивача - адвоката Сафронова Ю.І. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Висновку експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за №24-1269 від 28.03.2024 року.

24.04.2024 року від представника відповідача Коваль В.В. надійшло заперечення щодо долучення Висновку експерта як доказу по справі, в зв`язку з його неналежністю та недостовірністю, обгрунтовуючи це наступним.

Правопорушення відповідно до постанови серії АА №00015956 зафіксовано 13.12.2023 року, в той же час експертне дослідження здійснено 28.03.2024 року. Тобто, експертному дослідженню підлягав транспортний засіб після сплину майже чотирьохмісячного терміну з моменту фіксації правопорушення. Крім того, відповідно до експертного дослідження №24-1269 від 28.03.2024 вбачається, що під час експертного дослідження транспортне обладнання знаходилося в спорядженому стані з навантаженим вантажем. Однак, є невідомим чи дорівнювала маса транспортного обладнання з вантажем під час експертного дослідження тій загальній масі, яка була зафіксована в момент проїзду транспортного засобу 13.12.2023 року через засіб вимірювальної техніки WIM 20, WAGA-WIM 35, № 7. Тому, представник відповідача вважає, що представлені результати експертного дослідження є, як мінімум, сумнівними з огляду на те, що впродовж чотирьохмісячного терміну транспортний засіб міг піддаватися ремонту чи внесенню певних змін у технічну конструкцію. Більше того, транспортний засіб впродовж чотирьохмісячного терміну з моменту фіксації правопорушення міг використовуватись, що в свою чергу може слугувати фактором який впливає на відстані між вісями транспортного засобу. Також представник відповідача стверджує, що, існує ряд інших факторів, які можуть впливати на відстань між строєними осями: 1) Регулювання підвіски: деякі моделі напівпричепів можуть мати можливість регулювання шириною підвіски або положенням осями, що може впливати на відстань між ними. 2) Стан компонентів підвіски: зношені чи пошкоджені компоненти, такі як балки, ресори чи кріплення, можуть впливати на ширину підвіски та відстань між осями. 3) Навантаження: розподіл вантажу на напівпричіп може впливати на деформацію підвіски та зміну відстані між осями. 4) Регулювання висоти: деякі системи пневматичної підвіски дозволяють водієві регулювати висоту напівпричепа. Це може впливати на відстань між строєними осями, оскільки вона змінює геометрію підвіски. 5) Зміна тиску в повітряному балоні: зміна тиску в повітряному балоні пневматичної підвіски може впливати на висоту напівпричепа та, відповідно, на відстань між строєними осями. 6) Стан коліс напівпричепа може впливати на ряд параметрів, включаючи відстань між строєними осями: - вирівнювання коліс: якщо колеса напівпричепа не вирівнюванні або вони мають дефекти (наприклад, зігнуті диски або відсутність балансу), це може спричинити нерівномірний знос шин і може вплинути на відстань між строєними осями; - зношені шини: шини напівпричепа, які мають значний ступінь зносу, можуть впливати на висоту і відстань між строєними осями. Знос шин впливає на діаметр колеса, що може змінювати висоту напівпричепа. -виправлення дефектів колісної пари: якщо одне колесо з колісної пари має дефект або пошкодження, це може вплинути на відстань між строєними осями та на загальну стабільність напівпричепа. Враховуючи вищезазначене, Коваль В.В. зауважує, що заявлений висновок експерта не підтверджує дійсні обставини справи в момент вчиненого правопорушення та як наслідок є недостовірним у відповідності до статті 75 КАС України.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року відкладено судове засідання на 11.06.2024 року, викликано до судового засідання експерта Миколаївського відділення ОНДІСЕ ОСОБА_6 для надання усних пояснень щодо висновку експерта №24-1269 від 28.03.2024 року.

14.08.2024 року від представника відповідача Коваль В.В. надійшла заява про долучення до матеріалів справи метадані до постанови серії АА №00015956 від 13.12.2023 року.

Позивач до судового засідання не з`явився, його представник - адвокат Сафронов Ю.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив визнати та скасувати постанову серії АА №00015956 від 13.12.2023 року.

Представник відповідача - Коваль В.В. проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокуза №3477-IVзастосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З матеріалів справи судом встановлено, що 13.12.2023 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Дорошенко О.В. розглянуто відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 20, та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 13.12.2023 р. о 13 год. 40 хв., за адресою М-30, км 949+608 (М-04, км 186+337) Дніпропетровська обл. відповідальна особа ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу Renaul Magnum 440.18Т д.н.з. НОМЕР_2 із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України: навантаження на строєні осі транспортного засобу на 5,6% (1.176 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3м або менше, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 КУпАП.

Результати автоматизованої фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення: Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу навантаження на строєні вісі 23310 кг; Фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 4120 мм, 2-3: 5780 мм, 3-4: 1300 мм, 4-5: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 6700 кг, 2 - 10100 кг, 3 - 8600 кг, 4 - 8800 кг, 5 - 9000 кг; загальна маса - 43200 кг.

Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , зареєстрованого 21.06.2013 р. підтверджено факт належності позивачу транспортного засобу: спеціалізований вантажний сідловий тягач Renault Magnum 440.18Т д.н.з. НОМЕР_2 .

Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , зареєстрованого 04.09.2007 р. підтверджено факт належності ОСОБА_4 : спеціалізованого напівпричепу н/пр-контейнеровозу CHEREAU д.н.з. НОМЕР_1 .

Правила дорожнього руху, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, належать до виконання всіма учасниками дорожнього руху.

Особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання відповідних доказів (ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

У силу вимог пункту 3, абзацу четвертого пункту 4 Правил № 30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У відповідності до підпункту в) пункту 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на вісь, зокрема на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше - 21 тони (для автомобільних доріг державного значення), 13 тон (для автомобільних доріг місцевого значення); понад 1,3 до 1,4 метра - 24 тони (для автомобільних доріг державного значення), 14 тон (для автомобільних доріг місцевого значення).

Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

При цьому, участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами регламентована статтею 132-1 КУпАП.

Зі змісту ч. 2 ст. 132- 1 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. За вчинення такого правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком №1174.

Відповідно до п.7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Пунктами 11-17 Порядку №1174 визначено, що автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021р. №512.

Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Згідно п.2 Розділу ІІ Інструкції №512 уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Згідно з п. 3 Розділу ІІ вказаної Інструкції під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Згідно Додатку 1 Інструкції мотивувальна частина постанови має містити відомості: смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, зафіксовано транспортний засіб (марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги), суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.

За результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки (пп. 1 п. 5 Розділу ІІ Інструкції).

Вимоги до форми постанови визначені статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої постанова повинна містити:

- найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

- дату розгляду справи;

- відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

- опис обставин, установлених під час розгляду справи;

- зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

- прийняте у справі рішення.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням, наведеним у ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Щодо доводів позивача, що відповідно до ТТН №000020367 від 13.12.2023 р., яка використовувалася в даному випадку під час перевезення вантажу, автомобільним перевізником вказаний ТОВ «ЮГ ЗЕРНО ТРАНС» код ЄДРПОУ 45227927, суд зазначає наступне.

За приписами ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Отже, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018р. №1197.

Так, згідно пунктів 3, 24 вказаного Порядку, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Оскільки до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не вносились відомості про зміну користувача автомобіля, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що у такому випадку адміністративну відповідальність повинна нести фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Стаття 14-3 КУпАП містить два взаємовиключні суб`єкти відповідальності. Сам по собі факт передачі транспортного засобу в користування, без внесення відомостей про це до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, не звільняє власника від відповідальності незалежно від того, з чиєї вини невнесення відповідних відомостей до Реєстру мало місце.

З огляду на вказане, враховуючи, що транспортний засіб Renault Magnum 440.18Т д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності саме позивачу, відтак вказана особа є належною особою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення згідно частини другою статті 132-1 КУпАП.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті відповідальної особи, зазначеної у статті 14-3 цього КУпАП, у даному випадку власника транспортного засобу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що з наявних в матеріалах справи доказів стосовно зафіксованої події адміністративного правопорушення, неможливо встановити усі метадані, перелік яких визначено пунктом 15 Порядку №1174, а саме: неможливо встановити, а відповідно і ідентифікувати державний номерний знак напівпричепу, за допомогою якого перевозився вантаж тягачем Renault Magnum 440.18Т д.н.з. НОМЕР_2 .

Крім того, суд зазначає, що транспортний засіб марки Renault Magnum 440.18Т д/н НОМЕР_2 є вантажним спеціалізованим сідловим тягачем обладнаним двома осями, який за своїми характеристиками не може перевозити вантаж без відповідного напівпричепу.

Тобто на момент винесення оскаржуваної постанови інспектор Дорошенко О.В. не володіла інформацією щодо напівпричепу CHEREAU д/н НОМЕР_1 за допомогою якого перевозився вантаж, зокрема що він належить іншій особі ОСОБА_4 , який також може бути суб`єктом відповідальності за ст.14-3 КУпАП.

Тобто, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності контролюючий орган не встановив, ані реєстраційний номер напівпричепу, ані його характеристики, що мають ґрунтовне значення при розрахунку навантаження на осі комбінованого транспортного засобу.

При цьому, оскаржувана постанова містить лише інформацію про перевищення вагової норм навантаження на строєні осі сідлового тягача марки Renault Magnum 440.18Т д/н НОМЕР_2 , що ставить під сумнів обґрунтованість сформованого контролюючим органом розрахунку навантаження осі такого комбінованого транспортного засобу.

Крім цього, суд приймає до уваги висновок експерта Миколаївського відділення ОНДІСЕ ОСОБА_6 №24-1269 від 28.03.2024 року, згідно якого:

- відстань між першою та другою віссю строєної осі транспортного засобу спеціалізованого напівпричепу н/пр контейнеровозу CHEREAU д/н НОМЕР_1 складає 131,7 см (праворуч) та 130,7 см (ліворуч);

- відстань між другою та третьою віссю строєної осі транспортного засобу спеціалізованого напівпричепу н/пр контейнеровозу CHEREAU д/н НОМЕР_1 складає - 130,7 см (ліворуч) 132,8 см (ліворуч)

Допитаний у судовому засіданні експерт Миколаївського відділення ОНДІСЕ ОСОБА_6 підтвердив достовірність проведених вимірів та вказав наступне.

На даному т/з не передбачено зміщення осей, тому що там є відповідні місця на рамі під місце кріплення підвісок передньої, середньої та задньої осей. Зміщення їх може бути тільки аварійним, а при навмисному їх зміщенню відбудеться перекіс вісей та знос шин, чого при проведенні дослідження не було виявлено. За такого, експерт зазачив, що на момент дослідження т/з не мав ознак переобладнання.

Щодо зауваження представника відповідача щодо того, що під час експертного дослідження транспортне обладнання знаходилося в спорядженому стані з навантаженим вантажем, експерт вказав, що навантаження при експертному дослідженні не впливало на відстань між осями, адже таке навантаження давить тільки на шини і може змінюватися тільки відстань між шинами, а не між осями.

За такого, доводи представника відповідача стосовно недостовірності вказаного висновку жодним доказом не обгрунтовані.

Зазначене вище, в своїй сукупності свідчить про відсутність факту перевищення нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, а саме перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу на 5,6% (1.176 тон), оскільки дозволене максимальне навантаження на строєні осі при відстані між ними більше ніж 1,3 метра складає 24 тони, а не 21, як зазначив інспектор в оскаржуваній постанові. Тим самим встановлення цієї обставини спростовує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

За такого, суд вважає, що встановлене у постанові від 13.12.2023 р. серії АА № 00015956 навантаження на строєні осі транспортного засобу на 5,6% (1,176 тони), при дозволеному навантаженні 21 т, та склало 22176 кг є помилковим, оскільки розрахунок мав здійснюватися виходячи із дозволеного загального навантаження на строєні осі 24 т, яка є дозволеною, відповідно до п.п.в п.22.5 ПДР України.

Оскільки виміряні з урахуванням похибки вагові параметри т/з не перевищили нормативні вагові та допустимі габаритно-вагові параметри т/з для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги, за яких настає адміністративна відповідальність за ч. 2 ст.132-1 КУпАП, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Крім того, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справа № 463/1352/16-а.

За наявності обставин, зазначених у п.п. 5,6 і 9 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст. 302 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до п. 6 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного вище, оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст.19,62 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 76, 77, 90, 134, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, ст.ст.9, ч.2 ст.132-1, 247, 252, 280 КУпАП, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови серії АА №00015956 від 13.12.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00015956 від 13.12.2023 року, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Закрити провадження у адміністративній справі про вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлено 01 листопада 2024 року.

Суддя Черенкова Н.П.