Постанова

від 24.10.2024 по справі 926/1560/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. Справа №926/1560/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

представники учасників сторін:

від позивача Митюк С.П. (адвокат);

від відповідача Миронов С.І. (адвокат).

розглянувши апеляційну скаргуАкціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз (вх.ЗАГС №01-05/2565/24 від 13.09.2024)

на ухвалуГосподарського суду Чернівецької області від 04.09.2024 (повний текст - 09.09.2024,

суддя Марущак І.В)

провідмову у розстроченні виконання судового рішення

у справі№926/1560/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, м.Київ

до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз, м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмету спору,

на стороні позивачаНаціональна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м.Київ

простягнення заборгованості 102 009 300,62 грн

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз, м.Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, м. Київ

прозобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа №926/1560/23 за позовом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» про стягнення заборгованість за договором транспортування природнього газу №2002000121 від 04.02.2020 в частині несплати негативних щодобових небалансів на загальну суму 117 339 262,55 грн, з якої: 81 894 580,77 грн основний борг, 3 332 887,19 грн 3% річних, 9 382 865,87 грн пеня та 22 728 928,72 грн інфляційних втрат, та за зустрічним позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, первісний позов задоволено: стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» на користь ТОВ «ОГС України» заборгованість за договором транспортування природнього газу №2002000121 від 04.02.2020 року в частині несплати негативних щодобових небалансів в сумі 81 894 580,77 грн, 3 332 887,19 грн 3% річних, 9 382 865,87 грн пені та 22 728 928,72 грн інфляційних втрат, а також та 939 400,00 грн відшкодування судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

19.08.2024 до суду першої інстанції повернулися матеріали справи №926/1560/23 та судом видано наказ на примусове виконання рішення.

19.08.2024 АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» через систему «Електронний суд» подано заяву про розстрочення виконання рішення, в якій просило розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у вказаній справі в частині стягнення 15 329 961,92 грн на один рік рівними частинами по 1 277 496,83 грн щомісяця з моменту набрання відповідною ухвалою суду законної сили.

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 04.09.2024 у задоволенні заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 у справі № 926/1560/23 в частині стягнення 15 329 961,92 грн відмовив.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідачем не доведено існування виключних обставин, які б могли слугувати підставою для розстрочення виконання рішення суду.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.09.2024 скасувати та розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на таке:

-розстрочення судом виконання рішення суду не вплине на фінансовий стан позивача, а також на здійснення ним господарської діяльності;

-відповідач є підприємством кричної інфраструктури, а запроваджений воєнний стан призвів до складних умов господарської діяльності підприємства. Утворення та накопичення збитків у товариства обумовлюється воєнним станом, який вплинув на його фінансові можливості, а саме наявний дефіцит коштів, пов`язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб;

-спірна заборгованість виникла не з вини відповідача, а через затвердження встановленням регулятором (НКРЕКП) тарифів на послуги з розподілу природного газу для АТ«Чернівцігаз» на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв відповідачу покривати витрати, що призвело до штучного накопичення боргу;

-постановою НКРЕКП від 22.02.2024 АТ «ОГС «Чернівцігаз» зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Зобов`язано АТ «ОГС «Чернівцігаз» передати грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне йому на праві власності, іншій юридичній особі для забезпечення виконання невиконаних зобов`язань за періоди провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Таким чином, товариство опинилось у вкрай важкому фінансовому становищі, оскільки втратило фактично єдине джерело надходження коштів та отримання доходу від здійснення ліцензованої господарської діяльності;

-рішенням суду у справі №926/4693/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду, задоволено клопотання АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» про розстрочення виконання рішення суду із підстав, аналогічних тим, що вказані відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення суду в межах цієї справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Вважає, що відсутні підстави для розстрочення виконання рішення суду, в протилежному випадку порушеним буде баланс інтересу сторін, а саме позивача, адже останній не повинен нести відповідальність за неефективну господарську діяльність відповідача. На думку позивача, позивачем не підтверджено належними доказами складного матеріального становища та того, що сплата відповідачем заборгованості у повному обсязі є неможливою без її розстрочення. Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Звертає увагу, що саме позивач за власні кошти забезпечує ремонт газотранспортної системи держави, пошкодженої внаслідок військових дій, задля недопущення припинення транспортування природного газу, в тому числі на територію Європейського Союзу.

Зазначає про безпідставність покликання скаржником на неврахування судом судових рішень у аналогічній справі №926/4693/23, адже на момент прийняття оскаржуваної ухвали рішення у вказаній вище справі не набрали законної сили.

23.10.2024 в системі «Електронний суд» представником апелянта сформовано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, розглянувши яке колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені докази не були предметом розгляду в суді першої інстанції та не існували станом на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Враховуючи зазначене вище, долучені скаржником докази не беруться колегією суддів до уваги та не враховується судом при прийнятті рішення у справі.

Інших додаткових заяв чи клопотань представниками сторін не подано.

24.10.2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь представники сторін, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Так, приписами ст. 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Системний аналіз зазначеної статті ГПК України свідчить про те, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності конкретні обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Суд першої інстанції, з доводами якого погоджується і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що в справі відсутні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду відповідачем, а тому відсутні підстави для розстрочки виконання судового рішення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що реально ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду.

Водночас ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому, відповідне право господарського суду щодо розстрочення виконання рішення суду не обмежується певним строком, а може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред`явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. Зазначена заява повинна бути обґрунтувати заявником і у ній мають бути вказані обставини, з якими пов`язується можливість розстрочення виконання рішення.

Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Вирішуючи питання про застосування відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Необхідно врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява №59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

У справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Так, в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду в сумі 15 329 961,92 грн, боржник посилається на вкрай тяжкий фінансовий стан, який виник не з його вини, а у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану та затвердженням НКРЕКП економічно необґрунтованих тарифів на послуги з розподілу природного газу для АТ «Чернівцігаз». На підтвердження фінансового стану заявником надано звіти про оплату населенням житлово-комунальних послуг за 2021, 2022 та перший квартал 2023 року, відповідно до яких збиток товариства у 2021 становив 252,8 млн. грн, у 2022 рік - 506,2 млн. грн., у першому кварталі 2023 року - 59,3 млн. грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник покликався на не врахування судом першої інстанції того, що запроваджений в Україні воєнний стан призвів до складних умов господарської діяльності підприємства, що призвело до його збитковості.

Зазначені доводи скаржника, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, адже введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Боржник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

При цьому, суд першої інстанції врахував, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб`єктів господарювання, в тому числі позивача та відповідача у рівних частинах.

Як вбачається з матеріалів справи, саме відповідачем порушено зобов`язання, тобто через його винні дії виник спір, при цьому відповідачем під час розгляду справи не було доведено, що порушення зобов`язання сталося внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, тому доводи АТ «Чернівцігаз» щодо настання надзвичайних подій для боржника, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Як вірно вказав місцевий господарський суд, із доводами якого погоджується і суд апеляційної інстанції, АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» є юридичною особою, а згідно ст.96 Цивільного кодексу України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов`язаннями та відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Згідно із ст. 140 ГК України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об`єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб`єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Надані боржником звіти про оплату населенням житлово-комунальних послуг за 2021, 2022 та перший квартал 2023 року відображають наявність заборгованості населення з оплати житлово-комунальних послуг, однак вказані докази не є беззаперечними та належними доказами неплатоспроможності боржника, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема інформацією про рахунки боржника, доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках божника, доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів. Водночас боржник - АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» не надав суду доказів відсутності на його рахунках грошових коштів, наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості.

Крім того, заявником не надано суду фінансову звітність за попередні роки, що унеможливлює здійснити порівняльний аналіз збитків підприємства відповідача.

У цій частині суд апеляційної інстанції не вбачає суперечливих висновків суду першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, на наявність яких покликався апелянт, адже очевидним є те, що суд констатував відсутність в матеріалах справи належних доказів, на підставі яких можна дійти однозначного висновку про наявність складного матеріального становища у боржника та дослідити наявність виняткових обставин, що могло б слугувати підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Водночас, суд зазначає, що скрутне фінансове становище та збитковість діяльності підприємства не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки виконання рішення, оскільки фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та належного планування власної діяльності, в тому числі й в частині своєчасного і належного стягнення дебіторської заборгованості.

Таким чином, боржником не надано належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання на один рік боржником, як і не отримано згоди стягувача на відстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відтак ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» як стягувач, який має право на отримання коштів за рішенням суду у цій справі та не повинен нести відповідальність за неефективну господарську діяльність боржника. В протилежному випадку, задоволення заяви відповідача означало б, фактично, врахування інтересів лише боржника. В той же час, дотримання справедливого балансу прав та інтересів вимагає врахування інтересів також і стягувача.

Отже, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і апеляційний господарський суд, враховуються принципи співмірності і пропорційності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами» від 15.11.2019 №1087-р, Міністерство фінансів України визначено органом управління державним майном газотранспортної системи, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

21.11.2019 між Міністерством фінансів України та Оператором було укладено договір про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, №13010-05/197, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 за № 942.

Відповідно до умов вказаного договору, 01.01.2020 Оператору було передано на праві господарського відання об`єкти газотранспортної системи, які на праві власності належать Державі Україна та які не підлягають відчуженню/ приватизації в силу прямої заборони положень ст.7 Закону України «Про трубопровідний транспорт».

Згідно з п.п. 3.2 п. 3 статуту ТОВ «Оператор ГТС України», предметом діяльності товариства є, зокрема транспортування природного газу, надання інших послуг суб`єктам ринку природного газу в межах та на умовах, визначених законодавством, що застосовується; експлуатація, підтримання у належному стані, реконструкція і сервісне обслуговування магістральних газопроводів, включно із транскордонними газопроводами, а також об`єктів на них; діагностування, атестування і сертифікація основного та допоміжного обладнання. Отже, під час експлуатації газотранспортної системи Оператор діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система.

З метою виконання своєї господарської діяльності та для забезпечення безперебійного транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», зокрема, але не виключно здійснює постійну закупівлю природного газу з метою балансування газотранспортної системи, а також капітальний та поточний ремонт трубопроводів газотранспортної системи України, газорозподільних станцій (ГРС), систем автоматичного контролю і сигналізації на ГРС, компресорних станцій тощо.

З початком повномасштабного вторгнення на територію держави України значних руйнувань та пошкоджень зазнала газотранспортна система, яка належить на праві власності державі Україна. Попри вказані події, з метою забезпечення функціонування газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна, ТОВ «Оператор ГТС України» повинен постійно здійснювати проведення ремонтів, пов`язаних із ліквідацією наслідків бойових дій, з метою не допущення припинення транспортування природного газу як для замовників, які здійснюють свою господарську діяльність на території України так до країн Європейського Союзу. Забезпечення безпечної експлуатації ГТС та транспортування неї природного газу (в т. ч. балансування ГТС) потребує значних зусиль і коштів. Так, відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ «Оператор ГТС України», вбачається, що станом на 30.07.2024 заборгованість замовників послуг транспортування за договорами транспортування природного газу з оплати обсягів негативних щодобових небалансів перед Оператором ГТС за період з 01.01.2020 по 30.06.2024 складає 38 616 196 714,65 грн. Крім того, станом на 15.03.2024 в бухгалтерському обліку ТОВ «Оператора ГТС України» відображена дебіторська заборгованість замовників послуг транспортування за оплати несанкціонованого відбору за період з 28.02.2023 по 30.06.2024 в сумі 713 547 974,05 грн.

Суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції того, що рішенням суду у справі №926/4693/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду, задоволено клопотання АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» про розстрочення виконання рішення суду із підстав, аналогічних тим, що вказані відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення суду в межах цієї справи.

Так, на момент прийняття оскаржуваної ухвали рішення суду у справі №926/4693/23 не набрали законної сили. Більше того, з урахуванням ст. 11 та ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в постановах суду першої чи апеляційної інстанції.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції.

Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у п. 50 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги дискреційні повноваження суду першої інстанції, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення заяви АТ «ОГС «Чернівцігаз» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.04.2024 в частині стягнення 15 329 961,92 грн.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то ухвала суду про відмову розстроченні виконання рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 202, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Чернівцігаз залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.09.2024 у справі №926/1560/23 без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови складено та підписано 04.11.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК