Постанова

від 29.10.2024 по справі 903/390/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Справа № 903/390/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача - Масюк Г.С.

відповідача - Лавренюк Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 (повний текст складений 05.09.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн"

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка

про стягнення 1 401 586,27 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 позов задоволено.

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" 1 401 586, 27 грн, з яких: 1 353 100, 00 грн заборгованості за поставлений товар, 39 468, 17 грн пені, 4 047, 06 грн 3% річних та 4 971, 04 грн інфляційних втрат, 21 023,79 грн витрат по сплаті судового збору та 70 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Вказане рішення мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню. Також місцевий господарський суд здійснив аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, та не погодився з позицією відповідача про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в розмірі 70 000,00 грн не відповідає складності справи та відмовляє у заяві про зменшення суми вимог на правову допомогу. А тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося через систему Електронний суд із апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними та поновити строк на подання апеляційної скарги. Зупинити дію рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 у справі №903/390/24. Ухвалити судове рішення, яким рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 скасувати в частині стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в розмір 70 000,00 грн. Повідомляє що його витрати на правничу допомогу орієнтовно становитимуть 5000,00 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви відповідача про зменшення суми витрат на правову допомогу вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам даної справи;

- заявником не було подано жодного доказу на підтвердження фактичних витрат на оплату правової допомоги. Заява представника відповідача ґрунтується на договорі (попередній домовленості) та акті наданих послуг (без переліку послуг, без кількості затраченого часу та вартості конкретної послуг, та без зазначення номеру судової справи), та не містить жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ТзОВ "Сваор Нутрішин") перерахував на рахунок Адвокатського об`єднання "Дженерагл лігал груп" чи вніс в касу юридичної особи готівку в якості розрахунку із адвокатом за надані послуги;

- у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження понесених фактичних витрат на правову допомогу, вважає заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 70 000 грн такою, яка не підлягає до задоволення, у зв`язку із недоведеністю викладених в ній обставин;

- судом першої інстанції прийнято необґрунтоване рішення в частині відмови в зменшенні заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, оскільки він є неспівмірним із складністю для представника позивача даної справи.

08.10.2024 матеріали справи №903/390/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "29" жовтня 2024 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 25.10.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

16.10.2024 на адресу суду через систему Електронний суд Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 відмовити повністю. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 залишити без змін. Крім того, повідомив, що орієнтовний розмір витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 грн.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

За приписами частини третьої статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Крім того, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Слід також зауважити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Судом встановлено, що позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги за №28-03/01 від 28.03.2023, що укладений між адвокатським об`єднанням "Дженерал Лігал Груп" в особі керуючого партнера Кінах Яни Валеріївни (Виконавець) та ТОВ "Сваор Нутрішн" (Клієнт), відповідно до п. 1.1 якого, Виконавець приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому правової допомоги в обсязі та на умовах, передбаченим даним Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії виконавця по наданню правової допомоги і фактичні витрати адвокатським об`єднанням "Дженерал Лігал Груп", понесені ним у зв`язку з виконанням цього Договору;

- Додаткова угода (замовлення) №15/04-24 до Договору про надання правової допомоги від 28.03.2023 за №28-03/01, що є розрахунком наданої правничої допомоги на суму 70 000,00 грн із зазначенням вартості та виду роботи ;

- Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №03-06/24 від 03.06.2024;

- рахунок №1 від 15.04.2024 згідно Договору про надання правової допомоги від 28.03.2023 за №28-03/01 на суму 70 000,00 грн;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Масюк Г.С. №1401 від 07.10.2022.

Суду також надано докази надіслання відповідних документів на адресу відповідача (а.с. 102-109).

Дослідивши вимогу "Сваор Нутрішн" про стягнення з відповідача на його користь 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що сума витрат на професійну (правничу) допомогу, понесених заявником у суді першої інстанції, підтверджена належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, відповідач у відзиві від 22.05.2024 звертався до суду із заявою про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу. Обґрунтовуючи доводи заяви про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що заявлені позивачем витрати на професійну правнику допомогу у розмірі 70 000,00 грн є неспівмірним та підлягає зменшенню. Інших підстав для зменшення витрат на професійну правнику допомогу відповідачем не зазначено.

При цьому, відповідач не надав власних розрахунків про розмір підставних до стягнення коштів на правову правничу допомогу, які б суд міг оцінити на предмет обґрунтованості, просячи зменшити розмір витрат з надання правової допомоги.

Також колегія суддів зазначає, що між сторонами узгоджено саме фіксований розмір гонорару в сумі 70 000,00 грн, а тому при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Отже, доводи скаржника про те, що в договорі про надання правової допомоги та акті наданих послуг не зазначено кількість затраченого часу та вартості конкретної послуги, є необґрунтованими.

Також колегія суддів зазначає, що Додаткова угода (замовлення) №15/04-24 до Договору про надання правової допомоги від 28.03.2023 за №28-03/01, містить розрахунок наданої правничої допомоги на суму 70 000,00 із зазначенням вартості та виду роботи.

Щодо доводів скаржника про відсутність номеру справи у договорі про надання правової допомоги та акті наданих послуг, то колегія суддів звертає увагу скаржника, що в Акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №03-06/24, Додатковій угоді (замовлення) №15/04-24 до Договору про надання правової допомоги від 28.03.2023 за №28-03/01, рахунку №1 від 15.04.2024 згідно Договору про надання правової допомоги від 28.03.2023 за №28-03/01, надані послуги стосуються стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка заборгованості в сумі 1 401 586,27 грн за Договором поставки від 31.01.2024 №13/24, що є предметом розгляду справи №903/390/24.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі №914/1029/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Враховуючи наведене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і кількість судових засідань, тривалість розгляду справи судом першої інстанції, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, із урахуванням вимог статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ "Сваор Нутрішн" про стягнення з відповідача 70 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 - без змін.

2. Справу №903/390/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "31" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.