Ухвала

від 25.11.2024 по справі 903/390/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"25" листопада 2024 р. Справа № 903/390/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Павлюк І.Ю.

судді Грязнов В.В.

судді Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача Масюк Г.С.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 (повний текст складений 05.09.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн"

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка

про стягнення 1 401 586,27 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 позов задоволено.

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" 1 401 586, 27 грн, з яких: 1 353 100, 00 грн заборгованості за поставлений товар, 39 468, 17 грн пені, 4 047, 06 грн 3% річних та 4 971, 04 грн інфляційних втрат, 21 023,79 грн витрат по сплаті судового збору та 70 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося через систему Електронний суд із апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними та поновити строк на подання апеляційної скарги. Зупинити дію рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 у справі №903/390/24. Ухвалити судове рішення, яким рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 скасувати в частині стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в розмір 70 000,00 грн. Повідомляє що його витрати на правничу допомогу орієнтовно становитимуть 5000,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на 29.10.2024 об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 25.10.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

16.10.2024 на адресу суду через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 відмовити повністю. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 залишити без змін. Крім того, повідомив, що орієнтовний розмір витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 - без змін.

01.11.2024 на адресу суду через систему Електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить ухвалити у справі №903/390/24 додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, які понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 розгляд заяви призначений на 25.11.2024 об 12:00 год.

25.11.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, у якій просить провести розгляд заяв за відсутності останнього, заяву ПОСП ім. І. Франка про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн задоволити повністю. В задоволенні заяви ТОВ "Сваор Нутрішн" про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн відмовити у зв`язку із неспівмірністю витрат до складності справи, невідповідності розміру витрат засадам розумності та рівності.

В судовому засіданні представник заявника ТОВ "Сваор Нутрішн" підтримала доводи заяви.

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

Розглянувши заяву представника ТОВ "Сваор Нутрішн" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що до основних засада (принципів) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою статті 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд ураховує, що за положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

За змістом статті 7 ГПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовно робив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України) (пункт 97 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20);

- застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, від 18.01.2024 у справі №927/885/17);

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України (пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18);

- частина дев`ята статті 129 ГПК України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (постанови Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19).

Судом встановлено, що 16.10.2024 на адресу суду через систему Електронний суд Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач повідомив, що орієнтовний розмір витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції становить 10 000,00 грн.

В подальшому, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 27.08.2024 у справі №903/390/24 - без змін.

01.11.2024 на адресу суду через систему Електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Судом встановлено, що в тексті заяви позивач зазначає, що на підтвердження факту понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надає наступні документи: рахунок №2 від 07.10.2024, додаткову угоду (замовлення) №07/10-24 від 07.10.2024, акт прийманняпередачі виконаних робіт (наданих послуг) №17-10/24 від 17.10.2024.

Водночас, до заяви позивача долучено ордер АС№1113600 від 16.10.2024, квитанція про надіслання відповідачу заяви. Інших документів на підтвердження факту понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до заяви позивачем не долучені, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, такі докази не були подані Суду ні протягом п`яти днів з моменту отримання постанови у електронному кабінеті (04.11.2024), ані на час постановлення цієї ухвали.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

У питанні документального підтвердження надання правової (правничої допомоги) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, Верховний Суд звертається до таких правових позицій:

- склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц;

- виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення, пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22;

- Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23.

За таких правових висновків щодо застосування частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, Суд дійшов висновку, що передбачена процесуальними нормами можливість протягом п`яти днів подати суду докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Неподання позивачем доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, виключає можливість на цій стадії вирішити питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, встановивши, що позивачем не подано доказів на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для залишення клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" про стягнення з витрат на правничу (правову) допомогу без розгляду.

Керуючись статтями 124, 129, 234, 235, 244 ГПК України, Суд,

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" про ухвалення додаткового рішення у справі №903/390/24 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.