Ухвала

від 01.11.2024 по справі 146/1284/24

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1284/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2024 р. селище Томашпіль Вінницької області

Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Мороз І.С., розглянувши у заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Томашпільського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 доФГ «АгатПоділля» пророзірвання договоруоренди земельноїділянки.

1 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Томашпільського районного суду Вінницької області з заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, право власності якого оформлене на ОСОБА_1 , а саме на земельну ділянку площею 2, 9059 га кадастровий номер 0523985200:01:000:0188.

Заява мотивована тим, що 30 серпня 2024 року ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області було відкрито загальне позовне провадження у справі №146/1284/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ФГ «Агат Поділля» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позивач зазначає, що 25 жовтня 2024 року йому стало відомо, що ФГ «Агат Поділля» почало обробіток земельної ділянки, яка є предметом розгляду у цивільній справі №146/1284/24 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи те, що відповідачу відомо про намір позивача реалізувати належне йому право на одностороннє розірвання договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 змушений подати заяву про забезпечення позову, оскільки дії відповідача, а саме обробіток земельної ділянки можуть ускладнити або унеможливити в цілому виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Позивач ОСОБА_1 у поданій заяві не навів вмотивованих аргументів про те, яким чином вжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на земельну ділянку може практично забезпечити реальне та негайне виконання рішення суду у даній справі, предметом якої є немайнова вимога про розірвання договору оренди землі.

Також зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить накласти арешт на земельну ділянку, оскільки відповідач почав обробіток даної земельної ділянки, яка належать позивачу ОСОБА_1 . Проте, позивач не наводить посилань на засоби доказування та підтверджені фактичні дані про ймовірний обробіток відповідачем земельної ділянки, проведення посівів певних сільськогосподарських культур на них тощо.

Разом з цим, вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку може перешкоджати господарській діяльності відповідача. Обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном за його цільовим призначенням може завдати значних збитків його діяльності та призвести до негативних наслідків, а тому такий захід забезпечення позову не може бути застосовано.

Крім цього, забезпечення позову у визначений заявником спосіб не узгоджується з метою вжиття заходів забезпечення позову, яка закріплена у ч.2 ст.149 ЦПК України, у виді запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, та предмету спору про розірвання договору оренди.

Тому, суд уважає непереконливим довід заявника про істотне ускладнення або створення умов щодо неможливості в майбутньому виконати судове рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, виникнення інших спорів із приводу безпідставного використання землі.

Також позивачем не наведено переконливих мотивів того, як накладення арешту на належну йому земельну ділянку, призводить первісно до захисту саме інтересів позивача із урахуванням сформульованого предмету позову, що, на думку суду, підтверджує недоведеність обраного позивачем заходу забезпечення позову, принципу його співмірності до сутності заявлених позовних вимог.

Із огляду на викладене, запропонований заявником до застосування судом захід забезпечення позову не є співмірними із предметом спору, який у даній справі виник між сторонами, і за своїм змістом й способом фактично є вирішенням спору по суті, що відповідно до наведеної норми ч.10 ст.150 ЦПК України є неприпустимим.

Отже, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а вжиття заходів, про які просить заявник, фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до вирішення спору по суті, а тому відсутні законні підстави для вжиття заходів забезпечення позову на цій стадії розгляду справи, тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 149-151, 153, 260, 261 ЦПК України суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена удень її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І. С. Мороз