Рішення

від 30.10.2024 по справі 691/1419/23

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 691/1419/23

Провадження № 2/691/111/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судового засідання Шаповал Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мліївської сільської ради в особі відділу освіту культури та спорту про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Мліївської сільської ради в особі відділу освіту культури та спорту про стягнення заробітної плати. .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що він з 14.08.1991 року працює в галузі освіти. З 04.08.2000 року його призначено директором Старосільської СШ (підстава - наказ № 96 по Городищенському районному відділу освіти від 04.08.2000 року).

15.06.2018 року рішенням сільської ради Городищенського районну Черкаської області було змінено засновника юридичної особи Старосільська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Городищенської районної ради, з Городищенської районної ради на Мліївську сільську раду, та перейменовано передану юридичну особу на Старосільський заклад загальної середньої освіти 1-3 ступенів Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, скорочена назва: Старосільський ЗЗСО.

Відповідно рішенню призначено ОСОБА_1 директором з 14.08.2018 року. 28.08.2020 року був виданий наказ № 34-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Старосільського ліцею Мліївської сільської ради.

04.05.2023 року Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області у справі № 691/1090/20 ухвалено рішення, яким:

- Визнано протиправним та скасовано наказ № 34-к від 28.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Старосільського ліцею Мліївської сільської ради за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ліцею на строк дії контракту від 30.06.2020 року. Стягнуто з виконавчого комітету Мліївської сільської ради в особі виконавчого комітету Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2020 року по 04.05.2023 року у сумі 215 357,15 грн. 15 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15.08.2023 року у справі № 691/1090/20 ухвалено:

- Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.05.2023 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору.

- Прийняти в цих частинах нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

- Стягнути з Виконавчого комітету Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122 426 грн. 70 коп. з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законом. Загальна сума заборгованості 122 426 грн. 70 коп. (без вирахування податків).

Остаточний розрахунок із ним проведений 29.08.2023 року виплачено 98 503 грн. 49 коп. (з вирахуванням податків -19,5 %).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Мається на увазі нарахування судом за ті періоди, коли заробітна плата повинна була бути виплачена, а не з місяця ухвалення судом рішення, оскільки заборгована заробітна плата повинна виплачуватися згідно закону в місяці виплати а не через певний час, тому норма закону «провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів» відліковується з наступного місяця, коли мала бути виплачена заборгованість.

Судом, тільки нараховується невизнана відповідачем, тобто не нарахована заробітна плата за місяці, коли вона повинна була бути нарахована.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата та інші.

У період з 01.09.2020 року по 29.08.2023 року компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати складає - 58 905,57 грн.:

[Сукупний індекс інфляції] = 100,50% *101,00% * 101,30% * 100,90% *101,30% *101,00% * 101,70% * 100,70% * 101,30% * 100,20% * 100,10% * 99,80% * 101,20% *100,90% * 100,80% * 100,60% * 101,30% * 101,60% * 104,50% * 103,10% * 102,70% *103,10% *100,70% * 101,10% * 101,90% *102,50% * 100,70% * 100,70% * 100,80% *100,70% * 101,50% * 100,20% * 100,50% * 100,80% * 99,40% * 98,60% = 148,115% (за період вересень 2020 - серпень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 122 426,00 грн. (сума боргу) * 148,115% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 122 426,00 грн. (сума боргу) = 58 905,57 грн.

Отже, станом на 29.08.2023 року компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 01.09.2020 року по 29.08.2023 року складає 58 905 грн. 57 коп.

Верховний Суд у постанові від 23.02.2021 року по справі № 803/1423/17 зазначив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі № 803/203/17, від 27.04.2020 року у справі №803/1314/17.

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 року у справі справа № 580/10663/21, зроблений наступний правовий висновок: колегія суддів зауважує, що компенсація чистини втраченого доходу виплачується не з моменту постановлення судового рішення, на підставі якого такий дохід фактично виплачено, А саме з часу, коли у особи виникло право на отримання такого доходу.

Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (із змінами і доповненнями), сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Посилаючись на викладене вище, просив стягнути з Виконавчого комітету Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 58 905 грн. 57 коп.

Позивач у судове засідання не з`явився, проте у матеріалах справи міститься заява подана через систему «Електронний суд» в якій зазначено, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та небезпеці ракетних ударів, просив проводити розгляд справи без його участі. Позовну заяву підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ВК Мліївської сільської ради у судовому засіданні позов не визнала та посилалась на обґрунтування викладені у клопотанні, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВК Мліївської сільської ради в особі Відділу освіти, культури та спорту про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 58 905 57 гривень, посилаючись на наступні обставини, що рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 04.05.2023 року частково скасованим постановою апеляційного суду Черкаської області від 15.08.2023 року визнано протиправним та скасовано наказ № 34-к від 28.08.2020 року Про його звільнення з посади директора Старосільського ліцею Мліївської сільської ради за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП та поновлено на посаді директора ліцею на строк дії контракту від 30.06.2020 року. Стягнуто з виконавчого комітету Мліївської сільської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122426 грн. 70 коп. з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законом та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), в тому числі і заробітної плати. Згідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

На виконання зазначених вище судових рішень, начальником відділу освіти, культури та спорту ВК Мліївської сільської ради 22.08.2023 року прийнято наказ за № 22-к яким скасовано наказ № 34-к від 28.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Старосільського ліцею Мліївської сільської ради за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства,установи відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, поновлено на посаді директора ліцею з 01.09.2020 року та вирішено щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 122426 грн. 70 коп. з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законом. 23.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про звільнення його із займаної посади.

Начальником відділу освіти, культури та спорту ВК Мліївської сільської ради 23.08.2023 року прийнято наказ за № 26-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Старосільського ліцею Мліївської сільської ради за угодою сторін. 25.08.2023 року ОСОБА_1 скеровав заяву та виконавчий лист, виданий на підставі зазначених вище судових рішень до Управлінням ДКСУ у Черкаській області.

28.08.2023 року ОСОБА_1 отримав середній заробіток за рішенням суду. Також ОСОБА_2 за період роботи з 22.08.2023 року по 30.08.2023 року було нарахована та виплачена заробітна плата у сумі 3782, 80 гривень та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 21974, 40 гривень.

За порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст. 117 КЗпП України, так і за ст. 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Виплачений позивачу ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в порядку ст. 235 КЗпП, за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою та не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а отже Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», у виниклих правовідносинах до застосування не підлягає. Також відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підлягають виплати згідно вичерпного переліку і середній заробіток до нього не включено, оскільки дана виплата носить разовий характер виплати. Враховуючи викладене, посилаючись на практику ВС, просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши представника відповідача, розглянувши позовну заяву в межах заявлених позовних вимог, вивчивши та дослідивши докази у справі, суд вважає наступне.

На підставі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та враховуючи положення цивільно-процесуального законодавства позивач повинен довести підставу позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свою матеріально-правову вимогу, а суд повинен з`ясувати обставини, які пов`язані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року в справі № 529/613/17-ц.

Як встановлено у судовому засіданні рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.05.2023 року у справі № 691/1090/20 було визнано протиправним та скасовано наказ № 34-к від 28.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Старосільського ліцею Мліївської сільської ради за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ліцею на строк дії контракту від 30.06.2020 року. Стягнуто з виконавчого комітету Мліївської сільської ради в особі виконавчого комітету Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2020 року по 04.05.2023 року у сумі 215 357,15 грн. 15 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15.08.2023 року у справі № 691/1090/20 ухвалено, рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.05.2023 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору та прийнято в цих частинах нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ВК Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за річний період з 01.09.2020 року по 01.09.2021 року в розмірі 122 426 грн. 70 коп. з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законом. Загальна сума заборгованості 122 426 грн. 70 коп. (без вирахування податків).

Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведений 29.08.2023 року, виплачено 98 503 грн. 49 коп. (з вирахуванням податків -19,5 %).

У ст. 34 Закону України «Про оплату праці», встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.2 рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 визначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15.10. 2013 року № 9-рп/2013, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок). Так, п.п. 2. 4 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться.

Використане у ст. 3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати.

Суд непогоджується зтвердженням представникавідповідача проте,що виплата ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 122426 грн. 70 коп. з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законом, не підпадає під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», оскільки його виплата носить разовий характер.

У Рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Такого ж висновку, також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року, справа № 755/12623/19.

Позивачем ОСОБА_1 взято за основу невиплачений грошовий дохід у сумі 122 426,00 грн. (сума боргу) за період з 01.09.2020 року по 29.08.2023 року та за його розрахунком компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати складає - 58 905,57 грн.

Проте суд не погоджується з розрахунком позивача, оскільки згідно з п. 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100, тобто компенсація втратичастини доходіву зв`язкуз порушеннямстроків їхвиплати з01.09.2020року по29.08.2023року маєвираховуватись:98553грн.49коп.(сумаборгу після утримання податків і обов`язкових платежів)*148,115%(сукупнийіндекс інфляції)/100%-98553грн.49грн.(сумаборгу після утримання податків і обов`язкових платежів) = 47419 грн. 25 коп.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 47419 грн. 25 коп.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі № 560/11400/23, зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством, що відносить її до складових заробітної плати в розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, позивачі під час розгляду справ про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічний висновок щодо застосування наведених норм права викладений в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 року у справі №380/8976/21.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. (квитанція про сплату № 8412-7777-8296-9227) вказана сума підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову, - на відповідача.

Оскільки,суд прийшовдо висновкупро частковезадоволення позовнихвимог, тому суд вважає за необхідне стягнути з ВК Мліївськоїсільської ради на користь держави судовий збіру сумі1073 грн. 60 коп.

На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст. 4, 12, 13, ч.1та ч.2 ст.141,ст.259,268,272ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути зВиконавчого комітетуМліївської сільськоїради Черкаськоїобласті (кодЄДРПОУ 04408465вул.Данила Кушніра,67с.Мліїв Черкаськогорайону Черкаськоїобласті)на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 компенсацію втратичастини грошовихдоходів узв`язку зпорушенням термінівїх виплати в розмірі 47419 (сорок сім тисяч чотириста дев`ятнадцять) гривень 25 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із Виконавчогокомітету Мліївськоїсільської радиЧеркаської області(кодЄДРПОУ 04408465вул.Данила Кушніра,67с.Мліїв Черкаськогорайону Черкаськоїобласті) на користь Держави судовий збір у розмірі у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Повернути ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованому та проживаючому АДРЕСА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок (квитанція про сплату № 8412-7777-8296-9227).

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 04.11.2024 року.

Суддя В. О. Черненко