Постанова

від 06.02.2025 по справі 691/1419/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Черкаси

Справа № 691/1419/23Провадження № 22-ц/821/189/25Категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Гладиш О.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Виконавчий комітет Мліївської сільської ради в особі Відділу освіти культури та спорту,

представник відповідача: Микитенко Василь Вікторович,

розглянувши у порядку письмовогопровадження апеляційну скаргу представника Виконавчогокомітету Мліївськоїсільської ради МикитенкаВасиля Вікторовичана рішенняГородищенського районногосуду Черкаськоїобласті від30жовтня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Черненка В.О. в приміщенні Городищенського районного суду Черкаської області, повний текст рішення виготовлений 04 листопада 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мліївської сільської ради в особі Відділу освіту культури та спорту про стягнення заробітної плати,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

06листопада 2023року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовною заявоюдо Виконавчогокомітету Мліївськоїсільської радив особівідділу освітукультури таспорту простягнення заробітноїплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 14.08.1991 працює в галузі освіти.

З 04.08.2000 року його призначено директором Старосільської СШ (підстава - наказ № 96 по Городищенському районному відділу освіти від 04.08.2000 року).

15.06.2018 рішенням сільської ради Городищенського району Черкаської області було змінено засновника юридичної особи Старосільська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Городищенської районної ради, з Городищенської районної ради на Мліївську сільську раду, та перейменовано передану юридичну особу на Старосільський заклад загальної середньої освіти 1-3 ступенів Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, скорочена назва: Старосільський ЗЗСО.

Рішенням призначено ОСОБА_1 директором з 14.08.2018.

28.08.2020 був виданий наказ № 34-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Старосільського ліцею Мліївської сільської ради.

04.05.2023 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області у справі №691/1090/20 ухвалено рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ № 34-к від 28.08.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Старосільського ліцею Мліївської сільської ради за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ліцею на строк дії контракту від 30.06.2020. Стягнуто з виконавчого комітету Мліївської сільської ради в особі виконавчого комітету Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2020 по 04.05.2023 у сумі 215 357,15 грн. 15 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15.08.2023 року у справі № 691/1090/20 рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.05.2023 скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору.

Прийнято в цих частинах нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з Виконавчого комітету Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122 426 грн. 70 коп з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законом. Загальна сума заборгованості 122 426 грн. 70 коп (без вирахування податків).

Позивач вказує, що остаточний розрахунок із ним був проведений 29.08.2023, виплачено 98 503 грн. 49 коп (з вирахуванням податків -19,5 %).

Посилаючись на ч.1-2 ст.2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», вважає, що у період з 01.09.2020 по 29.08.2023, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати складає - 58 905,57 грн, навівши в позовній заяві відповідні розрахунки.

На підставі наведеного, позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 58 905 грн. 57 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2024 року - позов задоволено частково.

Стягнуто із Виконавчого комітетуМліївської сільськоїради Черкаськоїобласті накористь ОСОБА_1 компенсацію втратичастини грошовихдоходів узв`язку зпорушенням термінівїх виплати в розмірі 47 419 гривень 25 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати; здійснивши власні розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 47419,25 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі,поданій черезсистему «Електронний суд»05грудня 2024року, представник виконавчого комітету Мліївської сільської ради Микитенко В.В., вважаючи рішення суду ухваленим за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, із неправильним застосуванням норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції змінити рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2024 року в частині розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати із 47419,25 грн. на 17338,89 грн.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що беручи до уваги виниклі спірні правовідносини, компенсацію втрати частини доходів позивача слід нараховувати на його середню заробітну плату, яку він мав щомісячно отримувати і яка становить 9678,00 грн, а не на загальну суму визначеного середнього заробітку станом на 01.09.2021, проте, судом першої інстанції взято за основу невиплачений грошовий дохід у сумі 98553,49 грн, який виник лише станом на 01.09.2021. Проте, до вказаної календарної дати такої суми боргу бути не могло. Тому нарахування компенсації з 01.09.2020 на грошовий дохід у сумі 98553,49 грн є неправомірним, оскільки на вказаний момент, таких нарахувань не було, а виник такий дохід лише станом на 01.09.2021.

Вказує, що якщо би позивач працював у зазначений період, то йому нараховувалась щомісячно заробітна плата у розмірі 9678,00 грн, а не 122426,70 грн.

На думку скаржника, за неналежну поведінку позивача в ході розгляду справи №691/1090/20, постановою Черкаського апеляційного суду від 15.08.2023, його право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежено річним періодом з 01.09.2020 по 01.09.2021, тобто після вказаної календарної дати будь-яких нарахувань також не може бути.

Вважає, що розмір, заявлений позивачем до стягнення, має становити 23021,29 грн, а не 47419,25 грн.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.05.2023 року у справі № 691/1090/20 було визнано протиправним та скасовано наказ № 34-к від 28.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Старосільського ліцею Мліївської сільської ради за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ліцею на строк дії контракту від 30.06.2020 року. Стягнуто з виконавчого комітету Мліївської сільської ради в особі виконавчого комітету Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2020 року по 04.05.2023 року у сумі 215 357,15 грн. 15 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15.08.2023 року у справі № 691/1090/20 рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.05.2023 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору та прийнято в цих частинах нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із ВК Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за річний період з 01.09.2020 року по 01.09.2021 року в розмірі 122 426 грн. 70 коп. з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законом. Загальна сума заборгованості 122 426 грн. 70 коп. (без вирахування податків).

Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведений 29.08.2023, виплачено 98 503 грн. 49 коп. (з вирахуванням податків -19,5 %).

Згідно наведеного ОСОБА_1 розрахунку у період з 01.09.2020 по 29.08.2023 компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати складає 58905,57 грн.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтями 33, 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати, індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п`ятою статті 95 КЗпП України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабміну Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно статей 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно Порядку № 159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплатигрошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто, компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Дія норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 18 липня 2023 року у справі № 200/10663/21.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, грошові кошти в сумі 122426,70 грн. в рахунок погашення заборгованості ВК Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_1 , стягнуті на підставі постанови Черкаського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у справі №691/1090/20 та були виплачені позивачу з урахуванням податків лише 29 серпня 2023 року.

Отже, позивач має право на стягнення з відповідача, як роботодавця, на свою користь, як працівника, компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати.

За розрахунками позивача, наведеними в позовній заяві, розмір компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати (заробітної плати у розмірі 122426,70 грн, за період з 01 вересня 2020 року по 29 серпня 2023 року) , яку відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача, становить 58905,57 грн.

Враховуючи офіційні дані Державної служби статистики України, величина приросту індексу споживчих цін за періодз 01 вересня 2020 року до 29 серпня 2023 рокустановить 148,115%.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не погодився із наведеним позивачем розрахунком, та здійснив власний розрахунок, в результаті якого сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у визначений у позовній заяві період, становить 47419,25 грн.

В апеляційнійскарзі скаржникпосилається нате,що сумакомпенсації втратичастини грошовихдоходів узв`язкуз порушеннямстроків їх виплати має становити 23021,29 грн, а не 47419,25 грн.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, а також наведені судом першої інстанції розрахунки, колегія суддів вважає суму, визначену судом першої інстанції та проведеної на підставі формули, визначеної в Порядку № 159, правильною .

При цьому, скаржником в апеляційній скарзі власних розрахунків не наведено, що унеможливлює здійснення судом апеляційної інстанції перевірки даного розрахунку.

Є необгрунтованими доводи скаржника, що враховуючи виниклі спірні правовідносини, компенсацію втрати частини доходів позивача слід нараховувати на його середню заробітну плату, яку він мав щомісячно отримувати і яка становить 9678,00 грн, а не на загальну суму визначеного середнього заробітку станом на 01.09.2021, оскільки грошові кошти у розмірі 98553,49 грн. визначені із суми, яка підлягає стягненню на підставі постанови Черкаського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у справі №691/1090/20, з вирахуванням податків та яка не оскаржена відповідачем у касаційному порядку.

Крім того, у постанові ВСУ від 11.07.2017 у справі№ 21-2003а16 роз`яснено, щоЗакон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Інші доводи, наведені представником ВК Мліївської сільської ради Черкаської області Микитенко В.В. в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, однак на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті не впливають.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає.

Враховуючи,що колегіясуддів прийшладо висновкупро відмовув задоволенніапеляційної скарги представникаВК Мліївськоїсільської радиЧеркаської області МикитенкаВ.В.на рішенняГородищенського районногосуду Черкаськоїобласті від30жовтня 2024року, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Виконавчого комітетуМліївської сільськоїради Микитенка ВасиляВікторовича -залишити без задоволення.

Рішення Городищенського районногосуду Черкаськоїобласті від30жовтня 2024року у справі за позовом ОСОБА_1 доВиконавчого комітетуМліївської сільськоїради вособі Відділуосвіту культурита спортупро стягненнязаробітної плати - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначенихЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

О.М. Новіков