Рішення

від 30.09.2024 по справі 490/11763/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/11763/23

н\п 2/490/1134/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 р. м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва

у складі: головуючого судді Чулуп О.С.

при секретарі Ребрина Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення»

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з позовом до відповідача в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» від 25.10.2023 року № 17-К про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника дільниці № 5;

2) поновити ОСОБА_1 на роботі в ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення»;

3) стягнути з ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позову позивач вказує, що з 01.10.1991р. він працював в Миколаївському відділені телекомпанії «ТОНІС», яке в 1991 році було реорганізоване в ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення». 29.04.2021р. між позивачем та відповідачем був укладений трудовий договір згідно з яким позивачу було доручено роботу на посаді начальника ділянки № 5 мережі МКТБ. 25.10.2023р. наказом №17-к ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з 25.10.2023р. з посади начальника дільниці №5 за скороченням численності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає дане звільнення незаконним, оскільки позивачу не було запропоновано жодної вакантної посади на підприємстві, хоча роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Позивач також вказує, що згідно з штатним розкладом ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення», затвердженого наказом № 11 від 21.08.2023р. на підприємстві в наявності 5 посад начальників дільниць. Проте, відповідачем не було проведено порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишились на роботі і позивача як це передбачає ст. 42 КЗпП України. Позивач вказує, що він працює на підприємстві з моменту його створення, а саме з 01.10.1991р. та має найдовший стаж роботи на цьому підприємстві в порівнянні з іншими працівниками, які обіймають посади начальників дільниць підприємства. Відповідач ж зокрема не дослідив цей факт при прийнятті рішення про звільнення позивача.

Крім того позивач зазначає, що відповідач не взяв до уваги положення норми п.2 ст.42 КЗпП України в якому зазначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком. У момент звільнення позивача 25.10.2023р. в його сім`ї він був єдиним хто працював, оскільки його дружина - ОСОБА_2 , яка працювала в ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення», була звільнена 18.08.2023р. у зв`язку з скороченням штату.

Також позивач вказує, що в 2023р. у нього виникло право на пенсійне забезпечення (на пенсію за віком), а тому згідно п.10 ст. 42 КЗпП України має переваги при залишенні на роботі.

Враховуючи вище викладене позивач вказує, що за таких обставин наказ про його звільнення є незаконним, цей наказ слід скасувати, а він(позивач) підлягає поновленню на роботі. Позивач, представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задоволити позов.

Відповідач позов не визнав. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позов. Представник відповідача зазначив зокрема, що з метою зниження витрат по оптимізації роботи підприємства, керівництвом ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» було видано наказ № 5-к від 31.05.2023р. ліквідувати з 10.08.2023 року у штатному розкладі посаду начальника дільниці № 5, про що 02.06.2023 року було повідомлено позивача, та було також повідомлено позивача про скорочення його посади, і про його(позивача) подальше звільнення. Представник відповідача зазначив, що позивач систематично не виходив на роботу, не виконував розпорядження та накази керівництва підприємства та не виконував посадові обов`язки.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено трудову книжку серії НОМЕР_1 видану на ім`я ОСОБА_1 . Трудова книжка містить запис про те, що 01.10.1991 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду монтажника-ремонтника ділянки № 1 Миколаївського відділення телекомпанії «ТОНІС». Згідно записів трудової книжки 31.10.1991 року Миколаївське відділення телекомпанії «ТОНІС» реорганізовано в «Миколаївське кабельне телебачення».

Судом досліджено трудовий договір від 29 квітня 2021 року укладено між ОСОБА_1 та ТОВ«Миколаївське кабельне телебачення» згідно якого працівнику ОСОБА_1 доручається робота на посаді начальника ділянки мережі МКТБ № 5.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 здобув вищу освіту за напрямком «Електромеханіка», присвоєно кваліфікацію «технік-електрик». (а.с.33,34).

Судом досліджено повідомлення про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми при звільненні від 25.10.2023р. Зокрема, нараховано заробітну плату за серпень 2023р. в розмірі 1827,27грн.; за вересень 2023р. 4147,62грн.

Судом досліджено штатний розпис ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 21.08.2023р. який містить посади в кількості 27 одиниці, в тому числі і посаду начальника ділянки № 1, начальника ділянки № 2, начальника ділянки № 3, начальника ділянки № 4, начальника ділянки № 5. Оклад за посадою начальник ділянки №5 6700 грн.

Судом досліджено наказ ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення № 5-к від 31 травня 2023 року «Про скорочення штату» згідно якого ліквідовано у штатному розкладі підприємства посаду начальника дільниці № 5 з 10.08.2023 року.

Судом досліджено повідомлення ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» № 1 від 02.06.2023р. на адресу ОСОБА_3 про плановане майбутнє звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату., п.1ст.40 КЗпП.

Судом досліджено наказ ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» № 8-к від 09.08.2023 року «Про внесення змін та доповнення до наказ № 5-к від 31.05.2023р. «Про скорочення штату» згідно якого змінено дату скорочення штату підприємства та ліквідації посади начальника дільниці №5 з 25.10.2023р. у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю працівника.(а.с.71)

Судом досліджено наказ ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» № 17-к від 25.10.2023 року згідно якого ОСОБА_1 звільнено з посади начальника дільниці № 5 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Судом досліджено акт ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 25.10.2023р. «Про відмову від ознайомлення з наказом №17-к від 25.10.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 » згідно якого ОСОБА_1 відмовився від отримання копії наказу. Згідно вказаного акту директор ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» повідомив ОСОБА_1 про відсутність жодної вакантної посади на підприємстві.

Судом досліджено акт ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 25.10.2023р. «Про відмову від ознайомлення з наказом № 8-к від 09.08.2023р. «Про звільнення ОСОБА_1 » згідно якого ОСОБА_1 відмовився від отримання копії наказу.

Судом досліджено наказ ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» від 01.11.2023 року згідно якого з огляду на розбіжності у формулюванні посади працівника ОСОБА_1 у наказі № 13-к від 30.11.2021р. та наказі № 17-к від 25.10.2023р. назви посад, а саме: назви посад: начальник ділянки мережі МКТБ №5, начальник ділянки № 5, начальник дільниці № 5 вирішено вважати тотожними.

Судом встановлено, що згідно наказу №7-к від 29.04.2022р. по ТОВ «Миколаївське кабельне телебачення» начальника ділянки №2 ОСОБА_4 було увільнено від роботи із збереженням місця роботи з 29.04.2022р., а на підставі заяви ОСОБА_4 від 19.07.2022р. та згідно наказу №9-к від 20.07.2022р. начальника ділянки №2 ОСОБА_4 було звільнено з роботи з 20.07.2022р. Посаду начальника дільниці №2 ліквідовано.

Судом досліджено табель обліку робочого часу за травень 2023 року з якого вбачається, що такі посади як: начальник ділянки №4(10), головний інженер(14), оператор трансляції(15), начальник технічної служби(19) є в наявності в штатному розписі відповідача. Зазначені посади відмічені в табелі обліку щоденно як «І», тобто «інше».

Судом досліджено табель обліку робочого часу за червень 2023 року з якого вбачається, що такі посади як: начальник технічної служби(2), начальник дільниці №4 (10), головний інженер(14), оператор трансляції(15), начальник технічної служби (19) є в наявності в штатному розписі відповідача. Зазначені посади відмічені в табелі обліку щоденно як «І», тобто «інше».

Судом досліджено табель обліку робочого часу за липень 2023 року з якого вбачається, що такі посади як: начальник технічної служби(2), начальник дільниці №4(10), головний інженер (14), оператор трансляції(15), начальник технічної служби(19) є в наявності в штатному розписі відповідача. Зазначені посади відмічені в табелі обліку щоденно як «І», тобто «інше».

Судом досліджено табель обліку робочого часу за серпень 2023 року з якого вбачається, що такі посади як: начальник технічної служби(2), начальник дільниці №4(10), головний інженер(14), оператор трансляції(15), начальник технічної служби (19) є в наявності в штатному розписі відповідача. Зазначені посади відмічені в табелі обліку щоденно як «І», тобто «інше».

Судом досліджено табель обліку робочого часу за вересень 2023 року з якого вбачається, що такі посади як: начальник технічної служби(2), начальник дільниці № 4(10), головний інженер (14), оператор трансляції(15), начальник технічної служби (18) є в наявності в штатному розписі відповідача. Зазначені посади відмічені в табелі обліку щоденно як «І», тобто «інше».

Судом досліджено табель обліку робочого часу за вересень 2023 року з якого вбачається, що такі посади як: начальник технічної служби(2), начальник дільниці №4(10), головний інженер (14), оператор трансляції(15), начальник технічної служби (18) є в наявності в штатному розписі відповідача. Зазначені посади відмічені в табелі обліку щоденно як «І», тобто «інше».

З вищевказаних табелів вбачається, що зазначені посади тарифіковані, та позначені в табелі обліку як «І», тобто «інше», що свідчить про те, що працівники які є зазначеними на вказаних посадах роботу не виконують, не знаходяться на лікарняному, не знаходяться у відрядженні чи відпустці, тощо. Тобто вказані посади є вільними.

Представник відповідача, керівник підприємства пояснив, що вказані посади: начальник технічної служби(2), начальник дільниці №4(10), головний інженер(14), оператор трансляції (15) були на підприємстві, цю роботу фактично ніхто не виконував, оскільки працівники з початку військових дій перебували в евакуації поза межами Миколаївської області.

Судом встановлено, що згідно акту 25.10.2023р. керівництво відповідача повідомило позивача ОСОБА_1 про звільнення, та одночасно довело до відома про відсутність вакантних посад на підприємстві.

Відповідно до ч.3ст.49 Кодексу законів про працю Україниодночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно дост.48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.

Суд не бере до уваги позицію позивача про неправомірність звільнення позивача з роботи з тих підстав, що він мав переважне право при залишенні на роботі у разі звільнення за скороченням штату, визначене нормою ст.42 КЗпП України, зокрема з тих підстав, що позивач має найдовший стаж роботи на підприємстві відповідача, що позивач мав право на вихід на пенсію, та що в сім`ї позивача не має інших працівників з самостійним заробітком, оскільки судом встановлено, в даному разі була відсутня конкуренція працівників при залишенні на роботі. Посада, з якої позивач був звільнений, - начальник дільниці №5 не була тотожною із посадами начальника дільниці № 1, №2, №3,№4, оскільки ці ділянки розташовані територіально в різній місцевості, очевидно що коло посадових обов`язків працівника за цими посадами різне, різний режим роботи, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку на підприємстві відповідача відбулося скорочення не однієї із п`яти посад начальників ділянки, а відбулося скорочення саме посади начальника ділянки №5. А тому суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо обставин неправомірності звільнення

позивача з підстав пов`язаних із переважним правом на залишенні працівника на роботі, - не відповідають фактичним обставинам справи(фактичним обставина звільнення позивача), а тому не мають правового значення у цій справі, тому суд їх відкидає та не бере до уваги при вирішенні спору.

Аналіз наявних у відповідача вакантних посад приводить суд до висновку, що на час звільнення позивача з роботи на підприємстві були наявні посади, які могли бути запропоновані позивачу при звільненні, проте відповідач всупереч ч.3ст.49 КЗпП України позивачу таку роботу не пропонував, тобто відповідач неналежно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника,

чим порушено процедуру звільнення працівника, а за такого наказ про звільнення позивача слід визнати незаконним, а позивач підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до ч.2ст.235 Кодексу законів про працю Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.8 розділу ІV «Порядку обчислення середньої заробітної плати»(затв. Постановою КМУ №100 від 08.02.1995р.) Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного(годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно доабзацу п`ятогопункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, що період вимушеного прогулу позивача складає період з 25.10.2023 року по 30.09.2024 року, що складає 212 робочих днів.

З табелю обліку робочого часу за серпень 2023р. на підприємстві відповідача вбачається, що в серпні 2023р. ОСОБА_1 відпрацьовано 6 робочих днів.

З табелю обліку робочого часу за вересень 2023р. на підприємстві відповідача вбачається, що у вересні 2023р. ОСОБА_1 відпрацьовано 13 робочих днів.

Судом встановлено що згідно довідки про заробітну плату за серпень 2023р. позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 1827,27грн., за вересень 2023 4147,62грн.

За такого, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу складає: (1827,27 +4147,62) : 19 роб.дн. х 212 роб.дн. = 66667,64грн

Відповідно до ст.141 ЦПК з відповідача на користь держави слід стягнути судовий сбір в розмірів 1073,60грн.

Керуючись ст.ст.13,81,141,258,258,265,268,280 ЦПК України,

В ИРІШ ИВ :

Позов задоволити.

Наказ №17-к від 25.10.2023р. товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» про звільнення ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника дільниці №5 товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» 66063 (Шістдесят шість тисяч шістдесят три) грн.44коп. як середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 66063,44грн. провести з вирахуванням встановлених податків та зборів.

Стягнути з товариства зобмеженою відповідальністю «Миколаївське кабельне телебачення» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївськогоапеляційногосуду.

Суддя