Постанова

від 31.10.2024 по справі 293/2165/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/2165/23 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М.

Категорія 72 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 293/2165/23 за позовом Виконавчого комітету Оліївської сільської ради, як органу опіки та піклування, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Оліївської сільської ради, як органу опіки та піклування, на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Збаражського О.М. у смт Черняхові,

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року Виконавчий комітет Оліївської сільської ради, як орган опіки та піклування, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь особи, яка здійснює догляд за нею.

В обгрунтування позову вказав, що ОСОБА_2 є матір`ю дитини ОСОБА_1 , батько дитини - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 від народження проживала разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Матір дитини вихованням та утриманням дочки не займалася, бродяжила, вживала алкогольні напої.

З осені 2020 року ОСОБА_2 проживає без реєстрації на території Хорошівської селищної ради в АДРЕСА_2 . Вона є інвалідом ІІ групи з дитинства, проте за інформацією Обласного медичного спеціалізованого центру Житомирської обласної ради щодо наявності у ОСОБА_2 психічних розладів, які перешкоджають їй виконувати батьківські обов`язки надійшла відповідь, що ОСОБА_2 стороннього догляду на нагляду не потребує.

Дитина ОСОБА_1 є дитиною-інвалідом та пацієнтом комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний центр психічного здоров`я» Житомирської обласної ради, проте матір ОСОБА_2 не піклується про здоров`я дитини та її захищеність. Опікою та лікуванням дитини займається тітка ОСОБА_4 , яку призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_1 рішенням Богунського районного суду м. Житомира 17.05.2022, справа №295/17166/21.

В позові також зазначено, що постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 18.03.2019 у справі № 293463/19 ОСОБА_2 була визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України у зв`язку із ухилянням від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки, відсутність належних умов проживання, порушення санітарно-гігієнічних норм в будинку, зловживання спиртними напоями. Разом із тим, змін у поведінці матері не відбулось.

Позивач вказав, що ОСОБА_2 упродовж тривалого часу самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не прагне виховувати дитину, піклуватися про неї, створювати відповідні умови проживання, навчання та розвитку. Вона не утримує дочку, не спілкується з нею, не вітає з днем народження та іншими святами.

Питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту дитини при виконавчому комітеті Оліївської сільської ради та рішенням від 16.11.2023 №136 затверджено висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Виходячи із наведеного, виконавчий комітет Оліївської сільської ради, як орган опіки та піклування, просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно своєї малолітньої дочки ОСОБА_1 та стягнути з неї аліменти згідно приписів ч. 3 ст. 166 СК України.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покладено на виконавчий комітет Оліївської сільської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо ОСОБА_1 .

У поданій апеляційній скарзі Виконавчий комітет Оліївської сільської ради, як орган опіки та піклування, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки показанням свідків, іншим доказам, що ОСОБА_2 упродовж тривалого часу не цікавилася життям дитини, не приймала участь у її вихованні та утриманні. Крім того, ОСОБА_2 оскаржила в апеляційному порядку рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.2022 по справі № 295/17166/21 про встановлення опіки над малолітньою особою, що свідчить про намір повернути дитину та отримувати соціальні виплати.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України та доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 04.10.2023 № 864 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина з інвалідністю, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , проживає разом з ОСОБА_4 , яка є її опікуном, за вказаною адресою (а.с.13).

Згідно довідки Хорошівської селищної ради від 27.09.2023, ОСОБА_2 проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 (а.с.22).

Із характеристики Зороківського ліцею Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ученицю інклюзивного 7 класу ОСОБА_1 вбачається, що вихованням і навчанням дитини займається рідна тітка дитини - ОСОБА_4 (а.с.16-17).

Випискою з медичної картки КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» від 28.10.2021 підтверджується, що ОСОБА_1 має діагноз: помірна розумова відсталість (нерізко виражена імбецильність) з емоційно-вольовою незрілістю, помірний ступінь життєдіяльності, супутній діагноз - системний недорозвиток мовлення середнього ступеня (а.с.18).

Згідно висновку лікаря Черняхівської КУ «ЦПМСД» Черняхівської селищної ради від 26.09.2023, ОСОБА_1 регулярно проходить медичний огляд у присутності опікуна ОСОБА_4 (а.с.19).

Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 18.03.2019 (справа №293/463/19) ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП у зв`язку з ухилянням від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки, відсутність належних умов проживання, порушення санітарно-гігієнічних норм в будинку, зловживання спиртними напоями, однак в силу ст. 39 КУпАП вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню (а.с.20).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира 17.05.2022 над малолітньою ОСОБА_1 встановлено опіку, її опікуном призначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.26-28).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, вхід до якого здійснено із відкритим доступом судді, вбачається, що ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 вказане рішення суду.

Актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується, що для виховання та розвитку дитини створені належні умови проживання: дитина має окрему мебльовану кімнату, місце для відпочинку та виконання домашніх завдань (а.с.29,30).

Згідно висновку виконавчого комітету Оліївської сільської ради як органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 16.11.2023 № 136 вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31-32).

Звертаючись до суду із позовом, Виконавчий комітет Оліївської сільської ради, як органу опіки та піклування, просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки у зв`язку із невиконанням нею батьківських обов`язків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав за вказаних у позові підстав є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважав за необхідне у позові відмовити, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої доньки, попередив її, що у разі продовження такої поведінки вона може бути позбавлена батьківських прав.

Колегія суддів погоджується із судовим рішенням з огляду на таке.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України

від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

Переглядаючи справу, колегія суддів зазначає, що свідки ОСОБА_6 , яка є директором Зороківського ліцею, ОСОБА_7 (асистент вчителя в Зороківському ліцеї), ОСОБА_8 , яка проживала по сусідству з ОСОБА_2 , пояснили, що мати дитини не цікавилась навчанням дитини, не відвідувала батьківські збори. Дитина була замкнутою та неохайною. Поведінка дитини та її зовнішній вигляд змінилися тоді, коли дитиною почала опікуватись тітка дитини - ОСОБА_4 .

Аналогічні пояснення дала свідок ОСОБА_4 .

Натомість сестра ОСОБА_2 ОСОБА_9 пояснила, що вони ( ОСОБА_9 та ОСОБА_2 ) хотіли забрати дитину до себе, приїздили до ОСОБА_4 з цього приводу, проте остання дитину не віддала. Вказала, що придбала ОСОБА_2 будинок в селі для спільного проживання з дитиною. ОСОБА_2 майже два роки не вживає спиртні напої, працює на присадибній земельній ділянці, має бажання виховувати доньку.

Аналогічні пояснення надала інша сусідка ОСОБА_2 . ОСОБА_10 .

Отже, проаналізувавши пояснення свідків можна зробити висновок, що свідки з боку позивача підтверджують неналежне виховання та догляд за дитиною ОСОБА_1 з боку її матері.

Однак, сестра відповідачки ОСОБА_9 та сусідка ОСОБА_10 надали протилежні пояснення. Проте звертає на себе увагу та обставина, що ОСОБА_9 зазначає, що усі дії щодо утримання та виховання дитини здійснювалися не особисто ОСОБА_2 , а спільно з нею (сестрою). Також ОСОБА_9 вказує, що придбала для сестри з дитиною будинок, що також вказує на те, що саме вона, а не ОСОБА_2 вживає активних заходів для уникнення ситуації позбавлення відповідачки батьківських прав та опікуванням дитиною.

Характеристикою Грушківського старостинського округу Хорошівської селищної ради Житомирської області від 18.10.2023 підтверджується, що ОСОБА_2 за місцем проживання ( АДРЕСА_2 ), характеризується задовільно, не конфліктна, скарг від громадян та сусідів стосовно неї не надходило, порушень правопорядку не зафіксовано, ОСОБА_2 спиртними напоями не зловживає (а.с. 21).

У висновку виконавчого комітету Оліївської сільської ради, як органу опіки та піклування, від 16.11.2023 № 136 яким вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказано, що ОСОБА_2 упродовж тривалого часу самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не прагне виховувати ОСОБА_11 , піклуватися про неї, створювати відповідні умови проживання, навчання та розвитку, не утримує дочку, не спілкується із нею, не вітає з днем народження.

Проте, апеляційний суд вважає, що зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності достатніх або виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Отже, місцевий суд обгрунтовано не взяв його до уваги згідно приписів ст. 19 СК України.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з дитинства.

В липні 2022 року та у листопаді 2023 року орган опіки та піклування звертався до Обласного медичного спеціалізованого центру Житомирської обласної ради з листами щодо наявності у ОСОБА_2 психічних розладів, які перешкоджають їй виконувати батьківські обов`язки.

Однак, за повідомленням Департаменту охорони здоров`я КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради від 19.07.2023 № 2943 та від 02.11.2023 № 4889 підставою для видачі висновку ЛКК згідно наказу МОЗ України від 18.11.2013 №981є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме: повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду або допомоги). Згідно висновку ЛКК від 26.08.2021 ОСОБА_2 стороннього догляду та нагляду не потребує, а тому для видачі відповідного висновку підстав немає (а.с. 23,24).

Наявність психічного захворювання за відсутності відповідного висновку про неможливість виконувати батьківські обов`язки у зв`язку із цим, не є підставою для позбавлення батьківських прав в розумінні положень ст. 164 СК України.

Вказане не свідчить про умисне ухилення від виконання батьківського обов`язку перед дитиною.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність відомостей щодо наявності достатніх або виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_1 .

Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції з огляду на зафіксований випадок неналежного здійснення батьківських обов`язків ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_11 , що зафіксовано у постанові Черняхівського районного суду Житомирської області від 18.03.2019 у справі № 293/463/19, обгрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим на виконавчий комітет Оліївської сільської ради, як орган опіки та піклування, покладено контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо ОСОБА_1 .

Оскільки місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, тому обгрунтовано відмовив у задоволені вимоги про стягнення аліментів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм як матеріального, так і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Оліївської сільської ради, як органу опіки та піклування залишити без задоволення.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.11.2024.

Головуючий Судді