Постанова

від 31.10.2024 по справі 759/2571/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року місто Київ.

Справа № 759/2571/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12497/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року (у складі судді Бабич Н.Д., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" про стягнення невиплаченої заробітної плати

ВСТАНОВИВ

05.02.2024 р. до суду надійшов вказаний позов. Позовні вимоги мотивовані позивачем тим, що вона у період з 01.03.2017 року по 06.03.2020 року працювала на посаді провідного інженера у відділі інформаційного забезпечення Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок". Як зазначила позивач після її звільнення їй не було виплачено заробітну плату, не видано наказ про звільнення, не надано письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. За підрахунком позивача заборгованість по заробітній платі становить 100 000,00 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 20000 (двадцять тисяч)грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" на користь держави судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім ) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник позивача - ОСОБА_2 20 травня 2024 року подав засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме не було витребувано від відповідача документи про розмір заборгованості по заробітній платі, а також інші документи, які мали б бути видані позивачу під час звільнення.

Вказує, що ухвалою суду було задоволено клопотання про витребування від відповідача документів, необхідних для розгляду справи, однак відповідачем зазначене судове рішення виконане не було. Разом з тим судом повторно ухвалу про витребування відповідачеві не було направлено, заходів примусу за невиконання ухвали суду, передбачених законодавством, вжито не було.

Вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин, які виникли до 19 липня 2022 року, ч. 2 ст. 233 КЗпП України діяла в редакції, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Державне підприємство дорожнього зв`язку своїм правом на надання відзиву не скористався, про розгляд справи були повідомлені належним чином, копію апеляційної скарги з копією апеляційної скарги отримали 12 червня 2024 року, відповідно до розписки на рекомендованому повідомленні (а.с. 73).

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 9 серпня 2024 року вказану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження та витребувано з Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" наступні документи:

- Довідку про розмір заборгованості Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв`язок» (місце знаходження: місто Київ, зулиця Михайла Чалого, 3; код ЄДРПОУ - 05422987) по заробітній платі, інших видах сум грошових коштів перед ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за період з 01 березня 2017 року по 06 березня 2020 року;

- Довідку про дохід отриманий ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у Державному підприємстві дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв`язок» (місце знаходження: місто Київ, вулиця Михайла Чалого, 3; код ЄДРПОУ - 05422987) за 12 місяців до звільнення;

- Довідку про розмір сум нарахованих та виплачених ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) при звільненні Державним підприємством дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв`язок» (місце знаходження: місто Київ, вулиця Михайла Чалого, 3; код ЄДРПОУ - 05422987);

- Належним чином завірені копії наказів про прийняття та звільнення з посади провідного інженера у відділі інформаційного забезпечення Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв`язок» ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

10 вересня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок", до якої було долучено копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 та копію наказу про звільнення ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року клопотання Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" про продовження строку для виконання ухвали про витребування доказів задоволено.

Продовжено Державному підприємству дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" строк для виконання ухвали Київського апеляційного суду від 9 серпня 2024 для надання інших доказів, витребуваних ухвалою від 9 серпня 2024 року.

1 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання про долучення письмових доказів на виконання ухвали від 9 серпня 2024 року, до якого надано витребувані документи, а саме: Наказ № 19-к про переведення ОСОБА_1 на неповний робочий день (2 години) від 29.04.2017 року; Наказ № 4-к про припинення трудового договору ОСОБА_1 від 06.03.2020 року; Наказ № 9-к від 22.02.2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 ; Довідку № 1 від 18.09.2024 року про доходи ОСОБА_1 з 1 березня 2017 року по 6 березня 2020 року; Довідку про розмір заборгованості № 1 від 18.09.2024 року; Довідку про доходи № 2 від 18.09.2024 року.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із ч. 1. ст. 369 ЦПК України в редакції, що діяла на дату подачі апеля3ційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також з врахуванням того, що апеляційна скарга в даній справі була подана в червні 2024 року апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач з 01.03.2017 року по 06.03.2020 року працювала на посаді провідного інженера у відділі інформаційного забезпечення Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" (а.с. 13-22).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з цим позовом у лютому 2024 року, тобто зі спливом майже чотирьох років після звільнення з роботи, яке мало місце 06.03.2020 року, будь-яких розрахунків суду не надав, як і не надав доказів розміру заборгованості заробітної плати.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачка просила стягнути з відповідача невиплачену їй заробітну плату в сумі 100000 грн.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до наказу № 9-к Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" про прийняття на роботу від 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 1 березня 2017 року, з випробувальним терміном - 2 місяці, на посаду провідного інженера у Відділ інформаційного забезпечення з посадовим окладом 3 600 грн в місяць.

Наказом № 19-к від 29 квітня 2017 року про переведення ОСОБА_1 переведено на неповний робочий день (2 години) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з посадовим окладом 3 700 грн в місяць.

Наказом № 4-к від 06 березня 2020 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено 6 березня 2020 року з виплатою грошової компенсації за 24 календарні дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 1 березня 2019 року по 6 березня 2020 року.

Відповідно до Довідки про розмір сум нарахованих та виплачених доходів № 1 від 18 вересня 2024 року загальна сума доходу ОСОБА_1 (без врахування податків) за період 1 березня 2024 року по 6 березня 2020 року становить 50 116, 52 грн. Загальна заборгованість по заробітній платі за вказаний період (без врахування податків) становить 24 393 грн 81 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати, через пропуск позивачем позовної давності, суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки у день звільнення відповідач не виплатив позивачу заробітну плату , а судом першої інстанції не проведено усіх необхідних дій щодо повного встановлення обставин справи задля повного та обґрунтованого розгляду справи, та не було встановлено розміру заборгованості по заробітній платі, порушене право позивача підлягає захисту і на її користь має бути стягнута заборгованість з заробітної плати в сумі 24 393 грн. 81 коп. Суд зазначає, що така заборгованість визначена в сумі, яка має бути отримана позивачкою під час виконання рішення суду, оскільки відповідач видаючи довідку про заборгованість вже відняв суми, які він має перерахувати в якості податків.

Колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як доказів про те, що розмір заборгованості перед позивачем по невиплаченій заробітній платі має складати 100 000 грн. матеріали справи не містять і суду не надані.

Суд також не вбачає підстав для збільшення розміру стягнутого судом першої інстанції середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, так як визнечена районним судом сума в 20 000 грн. відповідає критерію розумності та справедливості, з огляду на встановлений розмір заборгованості, а також з врахуванням змісту прохальної частини позовної заяви позивачки, та відсутності доводів апеляційної скарги в цій частині.

Оскільки відповідачем рішення суду не оскаржено, то рішення суду в частині стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сторону зменшення стягнутої суми, або відмови в задоволенні таких вимог також не може бути ухвалено апеляційним судом, оскільки відповідно до ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає рішення в межах доводів поданих апеляційних скарг.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, надав неповну оцінку викладеним учасниками справи обставинам, не вчинив усіх дій, для витребування необхідних доказів у відповідача, внаслідок чого суд не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішенні справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні не відповідають обставинам справи та наданим доказам, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не застосування норм матеріального права, які мали б бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заробітної плати підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про стягнення з Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у розмірі24 393 грн. 81 коп. Розрахунок проведено вже зутриманням всіх податків та зборів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В апеляційній скарзі адвокат просила стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн. Колегія суддів вважає , що така сума є співмірною з наданими послугами по складанню позовної заяви та апеляційної скарги. А також вчинення інших процесуальних дій в суді першої та апеляційної інстанції.

За результатами апеляційного перегляду загалом позовні вимоги позивачки задоволено на 44 %, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 6600 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України рішення в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 24 393 грн. 81 коп. (сума визначена вже за мінусом податків та обов`язкових платежів)

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати відмовити.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині стягнення судового збору в дохід держави залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 6600 (шість тисяч 600 грн.)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська