Ухвала від 01.07.2025 по справі 759/2571/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 6/759/319/25

ун. № 759/2571/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич н,Д., розглянувши в порядку письмовго провадження заяву представника позивача про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувала вказна справа.

Рішенням суду від 30.04.2024 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 20000 (двадцять тисяч)грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини, - відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 31.10.2024 р., рішення суду від 30.04.2024 р в частині відмови скасовано, ухвалено нове та стягнуто з Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 24393,81 грн. В задоволені іншої частини відмовлено. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та судвоих витрат залишено без змін, та вирішено питання судових витрат.

17.06.2025 р. до суду надійшла вказана заява, в якій заявник заначив, що на підставі рішення суду було відкрито виконавче провадження, однак як вбачається за даними ЄДРВПҐ, виконавче провадження має статус "зупинено". Та заначив, що зупиненння виконавчого провадження не зупиняє боржника виконати рішенння суду.

Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 453-1 ЦПК України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Звертаючись до суду з даною заявою стягувач хоч і заначає, що виконавче провадження відкрито на підставі рішення суду та на даний час має статус "зупинено", разом з тим, будь яких належних доказів не підтвердження вказаного суду не надає.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 453-2 ЦПК України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказаними нормами передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в справі, зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд наголошує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим. . Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Як стверджує заявник на час подання даної заяви є відкрите виконавче провадження з виконання судового рішення у цій справі, яке на даний час зупинено, причини зупинки заявнику не відомі.

Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати фактичне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження». А у випадку наявності зупиненого провадження, заявник не позбавлений можливості звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в частині винесення постанови про зупинення виклнавчого провадження в порядку ст.447-1 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 сформувала правовий висновок, що із змісту статті 383 КАС України випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, яке зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Велика Палата звернула увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.

Верховний суд неодноразово наголошував, що висновки Верховного Суду, викладені в його постановах, можуть застосовуватися в цивільному судочинстві, навіть якщо ці висновки сформульовані при розгляді справ в адміністративному судочинстві.

Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Крім того, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Таких підстав судом в рамках розгляду даної заяви не встановлено.

Разом з тим враховуючи, що заявником не надано доказів, що рішення суду було звернуто до виконання, що є передумою подання заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у віядповідності до ч. 2 ст. 453-1 ЦПК України. Проте зазначає, що було відкрито викогавче провадження з примусового виконання рішення суду, а державний виконавець в межах виконання судового рішення, має встановлені законом повноваження щодо впливу на боржника (накладення штрафу, постановлення питання про притягнення до кримінальної відповідальності), суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду за заявою позивача в порядку ст. 453-1 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 447, 453-1 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви представника позивача про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства дорожнього зв`язку інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" про стягнення невиплаченої заробітної плати,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя Н.Д. Бабич