Рішення

від 04.11.2024 по справі 440/10568/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/10568/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2024 року ОСОБА_1 (надалі також позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якій просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 серпня 2024 року № 294 в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного на підставі наказу Міністерства економіки України № 21287 від 16 серпня 2024 року Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ Єристівський ГЗК позивачеві, як машиністу бурової установки у кар`єрі ТОВ Єристівський ГЗК, надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 12 місяців до 19 червня 2025 року. 24 серпня 2024 року на вимогу ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно повістки № 0009998 від 10.08.2024, що була вручена 20.08.2024 р., позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09 год. для проходження ВЛК, за результатами ВЛК визнаний придатним до військової служби та наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 серпня 2024 року № 294 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що на час звернення до суду з цим позовом позивачеві не відомо, чи був виданий командиром в/ч НОМЕР_1 наказ про призначення його на посаду чи будь-який інший наказ з приводу зміни його правових відносин. До відому позивача будь-який наказ командира в/в НОМЕР_1 стосовно нього не доводився. На думку позивача, наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25 серпня 2024 року № 294 в частині призову позивача на військову службу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до витягу з наказу Мінекономіки № 21287 від 16 серпня 2024 року Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ Єристівський ГЗК на момент видачі оскаржуваного наказу він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації в силу наявного правового статусу заброньованого на період мобілізації та на воєнний час за підприємством в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, строком до 19 червня 2025 року (пункт 1 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), згоди на призов, як особа, яка має відстрочку, позивач не надавав. У зв`язку з викладеним позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 серпня 2024 року № 294 в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 09 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10568/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази від відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 09 вересня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

23 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/10568/24, в якій позивач просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби до іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/10568/24 - задоволено частково. Заборонено Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переведення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до іншої військової частини до набрання законної сили судовим рішенням по суті в адміністративній справі №440/10568/24. В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

03 жовтня 2024 року до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення до участі у справі №440/10568/24 як співвідповідача військової частини НОМЕР_3 /а.с. 80-81/.

11 жовтня 2024 року до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування від Військової частини НОМЕР_2 доказів /а.с. 87/.

11 жовтня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача про виправлення описки в клопотанні про залучення співвідповідача, якою уточнено прохальну частину клопотання, зокрема, представник позивача просить залучити до участі у справі як співвідповідача військову частину НОМЕР_2 /а.с. 89/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року клопотання представника позивача про залучення співвідповідача у справі №440/10568/24 задоволено. Залучено до участі у справі №440/10568/24 як співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 . Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано від відповідача Військової частини НОМЕР_2 докази /а.с. 101-103/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року витребувано докази від відповідача Військової частини НОМЕР_1 /а.с. 104-105/.

30 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 на позовну заяву /а.с. 139-142/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що військовою частиною НОМЕР_2 отримано всі передбаченні чинним законодавством документи на позивача, що були належно оформлені військовою частиною НОМЕР_1 , та встановлено беззаперечні правові підстави для видання наказу про зарахування позивача до списків особового складу, видаючи накази про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та про призначення його на посаду, здійснено усі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для звільнення позивача від призову на військову службу. Звертає увагу суду, що зазначеними наказами командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією, на особливий період не призивався, а був за наведених обставин в установленому порядку зарахований до списків особового складу військової частини. Вказує, що пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану, серед переліку яких підстава для звільнення з військової служби у зв`язку із наявністю бронювання на період мобілізації та на період воєнного часу відсутня. Вважає, що вимога позивача щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_2 звільнити його з військової служби та виключення зі списків особового складу не підлягає задоволенню.

Відповідачі ІНФОРМАЦІЯ_5 та Військова частина НОМЕР_1 не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, хоча ухвалою суду від 09 вересня 2024 року цим відповідачам запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

31 жовтня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну предмету позову та про залучення співвідповідача у справі №440/10568/24 /а.с. 148-153/.

01 листопада 2024 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив військової частини НОМЕР_2 /а.с. 154-158/, у якій зазначено, що при обранні ефективного способу захисту свого порушеного права він врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 травня 2024 року у справі №340/3208/22 (провадження К/990/30171/23), відповідно до якого в разі визнання протиправним та скасування судом наказу про призов на військову службу під час мобілізації ефективним способом захисту є вимога в порядку частини третьої статті 245 КАС України про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Задоволення вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 звільнити позивача з військової служби, на яку останній був призваний з порушенням вимог закону, призведе до поновлення порушеного права останнього на відстрочку від призову та виконання ним посадових обов`язків на підприємстві, яке визнано критично важливим для економіки України. Прийняття Міністерством економіки України наказу № 21287 від 16 серпня 2024 року Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ Єристівський ГЗК, яким поряд з іншими працівниками підприємства було заброньовано й позивача, було зумовлено необхідністю забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення в особливий період. Тобто, відповідний наказ про бронювання позивача був прийнятий з метою забезпечення стабільної роботи ТОВ "Єристівський ГЗК", яке віднесено до категорії критично важливих підприємств, у спосіб збереження в штаті товариства кваліфікованої робочої сили. Відповідно, перебування позивача в складі військової частини НОМЕР_2 робить неможливим виконання ним своїх посадових обов`язків на підприємстві, що, в свою чергу, може дестабілізувати роботу ТОВ "Єристівський ГЗК", яке визнано критично важливим для економіки України. Наголошує, що норма пункту 1 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію містить імперативний припис стосовно того, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, які перебувають на спеціальному військовому обліку.

04 листопада 2024 року до суду надійшли заперечення Військової частини НОМЕР_2 на відповідь на відзив /а.с. 159-160/, у яких зазначено, що військова частина НОМЕР_2 не погоджується з доводами представника позивача та вважає, що він з неправильно тлумачить постанову Верховного Суду від 31.05.2024 у справі №340/3208/22. Вказує, що застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.05.2024 у справі №340/3208/22, вказують на відсутність порушення прав ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 та належно обґрунтовують поданий відзив, а не позовну заяву.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року відмовлено у прийнятті та повернуто заявнику без розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову у справі №440/10568/24. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення співвідповідача у справі №440/10568/24.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк, встановлений статтею 258 КАС України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 30.03.2021 позивач прийнятий у Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" помічником машиніста бурової установки у кар`єрі 5 розряду на бурову дільницю в порядку переведення з ПРАТ "Полтавський ГЗК" (підстава: наказ №357-к від 29.03.2021) (запис №22), 12.07.2023 ОСОБА_1 переведений машиністом бурової установки у кар`єрі поза розрядом на бурову дільницю (підстава: наказ №160-к від 12.07.2023) (запис № 24) /а.с. 12-13/.

Наказом Міністерства економіки України від 16.08.2024 №21287 «Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ «Єристівський ГЗК» відповідно до пункту 11 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» (зі змінами), листа Міністерства оборони України від 09.08.2024 №220/12397/б, та з метою забезпечення функціонування економки та життєдіяльності населення в особливий період наказано: забронювати за ТОВ «Єристівський ГЗК» на період мобілізації та на воєнний стан військовозобов`язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Міністерством оборони України (реєстраційний номер 220/12397/б від 09.08.2024), крім військовозобов`язаних, щодо яких відсутнє погодження Міністерства оборони України про бронювання згідно з листом Міністерства оборони України від 09.08.2024 №220/12397/б; надано заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов`язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 19.06.2025 /зворот а.с. 10/.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" видано позивачу витяг з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного про те, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 рік народження НОМЕР_4 , номер військово-облікової спеціальності (профіль) 100, військове звання сержант, що працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"), 39802, Україна, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Будівельників, буд. 15, код ЄДРПОУ 35713283 на посаді (за професією) Машиніст бурової установки у кар`єрі відповідно до наказу Мінекономіки №21287 від 16.08.2024 р. - надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 12 місяців до 19.06.2025 року /а.с. 11/.

Першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 вручено позивачу повістку № 0009998 від 10.08.2024 з вимогою з`явитися 24.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою проходження військово-лікарської комісії /а.с. 10/.

24.08.2024 позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 та 24.08.2024 ОСОБА_1 пройшов обстеження та медичний огляд, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби, про що складено картку обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного №2/36261 від 24.08.2024 /а.с. 115/ та довідку військово-лікарської комісії №1/14241/1 від 24.08.2024 /а.с. 117/.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.08.2024 №294 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" на підставі Указу Президента України №470/2024 від 23.07.2024 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" сержанта ОСОБА_1 , 1974 р.н., призвано по мобілізації, як призначеного у команду № НОМЕР_1 , і відправлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 /а.с. 114/.

Згідно поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 і відправлені у складі команди 3321 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 , за №1 значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 /а.с. 116/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.10.2024 №282 сержанта ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_8 , що 02 жовтня 2024 року увільнений від займаної посади, відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.09.2024 №300/ПУ/1679/П/дск зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, з 02.10.2024 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів грошового забезпечення /а.с. 136/. Цим же наказом вирішено питання про виплати належних позивачу ОСОБА_1 сум грошового забезпечення по 02 жовтня 2024 року, знято позивача з продовольчого забезпечення з 03.10.2024 та видано продовольчий атестат. Підставою для видачі цього наказу є розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.09.2024 №300/ПУ/1679/П/дск.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.10.2024 №190 сержанта ОСОБА_1 , призначеного розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.09.2024 №300/ПУ/1679/П/дск для проходження служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , з 03.10.2024 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення та на продовольче забезпечення за каталогом на пункті харчування №1 /зворот а.с. 144/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2024 №121-РС сержанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і призначено до бригади стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти і стрілецького батальйону /а.с. 144/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2024 №192 сержанта ОСОБА_1 , зарахованого у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2024 №121-РС на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , вирішено вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом /а.с. 145/. Цим же наказом позивачу встановлено розмір премії та надбавки за особливості проходження служби.

Не погодившись з наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 серпня 2024 року № 294 в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернувся до суду з позовом у цій справі 03 вересня 2024 року, у своєму позові позивач також завив позовну вимогу про зобов`язння звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби, як обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку оспорюваному наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.08.2024 №294 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" в частині призову по мобілізації, як призначеного у команду № НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 , 1974 р.н., та відправлення його у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 /а.с. 114/, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За приписами частин 1, 2, 3 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації, зокрема, Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 470/2024 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" продовжено з 12 серпня 2024 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.

На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Водночас, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

При цьому, частиною 2 статті 23 Закону №3543-XII передбачено, що особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-15 частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

В силу статті 24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

За приписами частин 7, 8 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, особи, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, зокрема, військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зважаючи на те, що метою такого бронювання є забезпеченням функціонування відповідних підприємств, установ і організацій в особливий період.

Відповідно до пункту 3, 5 частини 1 статті 25 Закону №3543-XII бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів; процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

За приписами частини 3 статті 25 Закону №3543-XII органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.

Пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.

Абзацом 4 пункту 1 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650) (далі по тексту - Порядок бронювання, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

За приписами пункту 2 Порядку бронювання заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

Військовозобов`язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:

строку проведення мобілізації, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку, та військовозобов`язаних, які працюють або проходять службу в Державній кримінально-виконавчій службі;

строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку;

12 місяців, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку;

строк договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці п`ятому пункту 1 цього Порядку.

Відповідно до пункту 9 Порядку бронювання підприємства, установи та організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, банки та інші установи, державне регулювання діяльності яких здійснюється Національним банком, подають список центральному органу виконавчої влади або Національному банку, або відповідній обласній, Київській та Севастопольській міській держадміністрації (військовій адміністрації у разі її утворення), який прийняв рішення про визначення таких підприємств, установ та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Пунктами 11, 12 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650), встановлено, що за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 10 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони) Мінекономіки приймає у строк не більш як п`ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов`язаних.

Зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного неправильної інформації про його прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місцезнаходження органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

З метою оформлення військовозобов`язаним відстрочки Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов`язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони).

Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).

Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація видають військовозобов`язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.

Витяг, засвідчений підписом керівника та скріплений печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

Витяг видається військовозобов`язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п`ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов`язаному надсилають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), повідомлення про бронювання військовозобов`язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки, відповідний підрозділ розвідувального органу Міноборони), на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більш як п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як встановлено судом, згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 30.03.2021 позивач прийнятий у Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" помічником машиніста бурової установки у кар`єрі 5 розряду на бурову дільницю в порядку переведення з ПРАТ "Полтавський ГЗК" (підстава: наказ №357-к від 29.03.2021) (запис №22), 12.07.2023 ОСОБА_1 переведений машиністом бурової установки у кар`єрі поза розрядом на бурову дільницю (підстава: наказ №160-к від 12.07.2023) (запис № 24) /а.с. 12-13/.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Міністерства економіки України від 16.08.2024 №21287 «Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ «Єристівський ГЗК» відповідно до пункту 11 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» (зі змінами), листа Міністерства оборони України від 09.08.2024 №220/12397/б, та з метою забезпечення функціонування економки та життєдіяльності населення в особливий період наказано: забронювати за ТОВ «Єристівський ГЗК» на період мобілізації та на воєнний стан військовозобов`язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Міністерством оборони України (реєстраційний номер 220/12397/б від 09.08.2024), крім військовозобов`язаних, щодо яких відсутнє погодження Міністерства оборони України про бронювання згідно з листом Міністерства оборони України від 09.08.2024 №220/12397/б; надано заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов`язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 19.06.2025 /зворот а.с. 10/.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" видано позивачу витяг з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного про те, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 рік народження НОМЕР_4 , номер військово-облікової спеціальності (профіль) 100, військове звання сержант, що працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"), 39802, Україна, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Будівельників, буд. 15, код ЄДРПОУ 35713283 на посаді (за професією) Машиніст бурової установки у кар`єрі відповідно до наказу Мінекономіки №21287 від 16.08.2024 р. - надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 12 місяців до 19.06.2025 року /а.с. 11/.

Зазначений витяг з наказу Мінекономіки №21287 від 16.08.2024 р. про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 відповідає формі згідно з додатком 3 до Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650) зі змінами в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, засвідчений підписом та скріплений печаткою підприємства, а отже, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному ОСОБА_1 відстрочки 16 серпня 2024 року до 19 червня 2025 року.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, будучи обізнаним про наявність в нього відстрочки, погодився вступити до лав ЗСУ в добровільному порядку.

Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 не надано до суду доказів на підтвердження не надходження від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" повідомлення про бронювання у встановлений Порядком бронювання строк та/або не зарахуванням у встановлений цим Порядком строк з дня отримання такого повідомлення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, хоча в силу частини 2 статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Слід зазначити, що Кабінет Міністрів України 23 лютого 2022 року постановою №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

За приписами пункту 15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронюванням військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів).

З наведеного слід дійти висновку, що територіальний центр комплектації та соціальної підтримки повинен був перевірити наявність чи відсутність у позивача бронювання на період мобілізації та на воєнний час на підприємстві. У будь-якому випадку позивач не може нести відповідальність за своєчасність направлення підприємством до територіального центру комплектації та соціальної підтримки повідомлення про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 , позаяк така процедура не залежить від дій самого позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, негативні наслідки можливої бездіяльності територіального центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку щодо зараховування такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, мають покладатися саме на державу та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

У постанові від 22.05.2023 у справі №260/1851/22 Верховний Суд виснував таке:

«Системний і буквальний способи тлумачення наведених норм дають Суду підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.

46. За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов`язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

47. Отже, за змістом і метою бронювання військовозобов`язаних осіб не стосується правовідносин, пов`язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби.

48. Тому факт бронювання військовозобов`язаної особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

49. Застосувавши ці висновки до справи, яка переглядається, Верховний Суд констатує, що оскільки позивач був призваний на військову службу 14 березня 2022 року під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов`язаної особи і набув статусу військовослужбовця, а відтак наказ Міністерства економіки України від 29 березня 2022 року про його бронювання не є підставою для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Разом з тим, у справі, що розглядається, позивач був призваний на військову службу 25 серпня 2024 року під час мобілізації в умовах воєнного стану, а наказ Міністерства економіки України №21287 про його бронювання прийнятий 16 серпня 2024 року, тобто раніше за дату мобілізації ОСОБА_1 , а отже на час прийняття наказу про бронювання позивач мав статус військовозобов`язаного, а не військовослужбовця.

Відтак, обставини у справі №260/1851/22 не є релевантними обставинам у даній справі №440/10568/24.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 серпня 2024 року №294 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" в частині призову по мобілізації 25 серпня 2024 року, як призначеного у команду № НОМЕР_1 і відправлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , 1974 року народження, - прийнятий з порушенням пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ та вимог Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650), без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України.

Оскільки наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 серпня 2024 року №294 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" в частині призову по мобілізації 25 серпня 2024 року, як призначеного у команду № НОМЕР_1 і відправлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , 1974 року народження, визнано протиправним та скасовано, наразі відсутня будь-яка законна підстава для перебування позивача на військовій службі у статусі військовослужбовця.

Відповідач військова частина НОМЕР_2 , у якій на цей час проходить військову службу позивач, заперечує щодо звільнення позивача з військової служби, посилаючись на те, що Закон №2232-ХІІ не містить підстав для звільнення з військової служби особи, яка була незаконно призвана по мобілізації територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункт 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року).

Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов`язків (див., наприклад, рішення у справі Крастанов проти Болгарії (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, пункт 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах Молдован та інші проти Румунії (№ 2) (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, пункт 94, ECHR 2005-VII (витяги), та Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, пункт 159, Series А № 25).

Отже суд зазначає, що будь-які обмеження прав і свобод: мають бути законними; повинні мати легітимну мету; повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети. Якщо суд встановлює, що певний захід відповідає критерію законності, тоді він з`ясовує наявність легітимної мети, а вже тоді визначає можливість вважати цей захід необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї із законних цілей.

У даному випадку обмеження права позивача є порушенням пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ, а отже, є незаконним.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Пунктом 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження № 14-144цс18 констатується, що "право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними".

Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України N 1153/2008 від 10.12.2008 р., встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (надалі, також - Інструкція №170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції №170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Згідно з абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 14 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Також пунктом 234 Положення №1153/2008 передбачено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України), з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, за відсутності правових підстав для призову позивача 25 серпня 2024 року через наявність у позивача на час призову по мобілізації відстрочки, що діє до 19 червня 2025 року, про що детально описано вище, враховуючи визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 серпня 2024 року №294 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" в частині призову по мобілізації 25 серпня 2024 року, як призначеного у команду № НОМЕР_1 і відправлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , 1974 року народження, а також неподання позивачем заяви про добровільний вступ до лав ЗСУ, а отже, відсутність правових підстав для перебування позивача на військовій службі, зокрема, у складі військової частини НОМЕР_2 , суд вважає, що належним, ефективним та необхідним способом захисту порушених прав є зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

Іншого способу захисту порушених прав позивача не існує та заперечення цього призводить до ситуації коли позивач взагалі буде позбавлений судового захисту за чинності норми частини 1 статті 2 КАС України, якою встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.

При прийнятті рішення у даній справі суд також враховував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

У матеріалах справи міститься заява представника позивача про вирішення питання про притягнення військової частини НОМЕР_1 до відповідальності за невиконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/10568/24 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову на підставі пункту 4 частини другої статті 149 КАС України, та про вирішення питання про притягнення ІНФОРМАЦІЯ_9 , військової частини НОМЕР_1 до відповідальності за неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, та неподання таких доказів без поважних причин на підставі пункту 30 частини першої статті 149 КАС України /а.с. 84/, стосовно якої суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 2 статті 149 КАС України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

Пунктом 3 частини 1 статті 149 КАС України встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Отже, застосування заходів процесуального примусу, зокрема, у виді штрафу, є правом, а не обов`язком суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/10568/24 - задоволено частково. Заборонено Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення/переведення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до іншої військової частини до набрання законної сили судовим рішенням по суті в адміністративній справі №440/10568/24. В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Копія ухвали Полтавського окружного адміністративного суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову від 25 вересня 2024 року вручена Військовій частині НОМЕР_1 - 01 жовтня 2024 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №0600966115782 /а.с. 86/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.10.2024 №282 сержанта ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_8 , що 02 жовтня 2024 року увільнений від займаної посади, відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.09.2024 №300/ПУ/1679/П/дск зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, з 02.10.2024 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів грошового забезпечення /а.с. 136/. Цим же наказом вирішено питання про виплати належних позивачу ОСОБА_1 сум грошового забезпечення по 02 жовтня 2024 року, знято позивача з продовольчого забезпечення з 03.10.2024 та видано продовольчий атестат. Підставою для видачі цього наказу є розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.09.2024 №300/ПУ/1679/П/дск.

Таким чином, сержант ОСОБА_1 був направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 29.09.2024 №300/ПУ/1679/П/дск.

11.10.2024 засобами електронного зв`язку /а.с. 89-98/, а 17.10.2024 засобами поштового зв`язку /а.с. 113-123/, до суду надійшли документи, витребувані ухвалою суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.10.2024 засобами поштового зв`язку /а.с. 135-138/ до суду надійшли витребувані ухвалою суду документи від Військової частини НОМЕР_1 .

З огляду на викладене вище, та враховуючи, що постановлення ухвали про застосування заходів процесуального впливу про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу є правом, а не обов`язком суду, а також зважаючи на те, що в силу приписів частини 1 статті 144 КАС України заходи процесуального примусу є процесуальними діями, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, суд не вбачає підстав для застосування до відповідачів заходів процесуального примусу у виді штрафу на підставі статті 149 КАС України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

В силу наведеної норми права, а саме пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач звільнений від сплати судового збору у цій справі, тому відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-10, 77, 90, 132, 139, 149, 229, 243-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 серпня 2024 року №294 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" в частині призову по мобілізації 25 серпня 2024 року, як призначеного у команду № НОМЕР_1 і відправлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 , 1974 року народження.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич