Рішення

від 29.10.2024 по справі 492/104/22

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/104/22

провадження № 2/492/61/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивачки

Позивачка звернуласьдо судуіз вказанимпозовом довідповідача про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що, перебуваючи на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської середньої школи Арцизького району Одеської області, 06 лютого 1988 року о 07 год. 40 хв. по дорозі на роботу із позивачкою стався нещасний випадок, про що було складено акт нещасного випадку за формою БТ. В подальшому з 01 червня 1989 року позивачці було була встановлена ІІ група інвалідності по причині трудового каліцтва з 60% втрати працездатності, довічно, у зв`язку з чим на підставі наказу № 59 від 27 січня 1989 року Арцизького районного відділу освіти позивачці було нараховувалася та виплачувалася доплата до середньомісячного заробітку з 01 червня 1988 року по 01 квітня 2009 року, однак на підставі акту від 02 квітня 2009 року відділу освіти Арцизької районної державної адміністрації в подальшому нараховування та виплата вказаної доплати було призупинено, оскільки складено акт нещасного випадку за формою БТ замість форми Н-1. Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року, яке набрало законної сили, було встановлено факт отримання 06 лютого 1988 року позивачкою травми на виробництві під час виконання нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області, вказану подію віднесено до страхового випадку та зобов`язано Управління ВД Фонду соціального страхування України в Одеській області призначити позивачці страхові виплати з червня 2009 року. Внаслідок вказаного нещасного випадку позивачці було завдано моральну шкоду, яка полягала у тому, що було назавжди порушено звичний спосіб її життя, що вплинуло на неможливість позивачки реалізувати себе у професійній сфері, завдало їй істотний дискомфорт та страждання та стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації свого життя. Також, отримання травми внаслідок вказаного випадку та подальше лікування, яке мало короткочасний ефект, супроводжувалось сильним фізичним болем для позивачки, наслідки травми переслідують її і понині, що виявляється у порушеному сні, неможливості нормально відпочивати, постійному напруженому стані та стані роздратованості, головних болях, підвищеному тиску та гіпертонічній хворобі. Позивачка пославшись на те, що, відповідно до частин 1, 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, чинній на час встановлення медико-соціальною експертною комісією втрати нею професійної працездатності, страхові виплати моральної шкоди має здійснювати Фонд соціального страхування України в Одеській області, правонаступником якого є відповідач, у зв`язку з чим просила суд стягнути з відповідача моральну шкоду, визначену нею у розмірі 500000,00 грн.

Короткий зміст відзиву на позов

До суду від представниці відповідача надійшов відзив на позов, в якому представниця відповідача просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновку про те, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі. Позивачкою не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням шкоди позивачці, не надано належних пояснень, доказів заподіяння позивачці моральної шкоди, а також того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується, та з яких міркувань позивачка визначає розмір моральної шкоди. Крім того, представниця відповідача просила суд врахувати обставини, що незаконне витрачання коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян.

Короткий зміст відповіді на відзив

До суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивачка вважає доводи представниці відповідача, викладені у відзиві, не обгрунованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, посилаючись на те, що з 01 січня 2023 року набула чинності оновлена редакція Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої страхові виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві здійснюватиме Пенсійний фонд України, як уповноважений орган управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім того, представницею відповідача у відзиві не наведено жодного нормативного акту, відповідно до якого Пенсійний фонд України, як правонаступник, звільняється від обов`язків Фонду соціального страхування України щодо його відповідальності за завдану моральну шкоду, або нормативного акту, яким здійснення Пенсійним фондом України виплат, що здійснював вказаний Фонд соціального страхування України, припинено.

Заяви, клопотання учасників справи

Позивачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явились, але до суду від представника позивачки надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представниця відповідача, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явилась, але до суду від неї надійшла заява, в якій просила суд про розгляд справи за її відсутності, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, про що зазначила у відзиві, поданому до суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли заяви, клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням частини 3 статті 211 ЦПК України, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши надані сторонами письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з цивільного законодавства, пов`язані з обов`язком винної особи відшкодувати завдану шкоду, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02 червня 1981 року, сформованої Виноградівською середньою загальноосвітньою трудовою політехнічною школою Виконкому Арцизької райради депутатів трудящих Одеської області, ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 13, 91), позивачку у справі, 15 серпня 1977 року призначено на посаду вчителя французької мови Виноградівської середньої школи, а 20 березня 1986 року переведено на посаду заступника директора по виховній роботі вказаного освітнього закладу (т. 1 а. с. 14, 92-93).

Згідно з актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) форми Н-1/П від 10 вересня 2021 року, затвердженим директором Виноградівського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів зі структурним підрозділом ДО Арцизької міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 07 год. 40 хв. ОСОБА_1 , позивачка у справі, під час виконання нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Виноградівка Арцизького району Одеської області, знаходячись на території вказаного навчального закладу поблизу вхідних дверей в приміщення школи, з причини ожеледиці, послизнулася, впала на землю, вдарившись головою, через що отримала тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми, з якими була госпіталізована до Арцизької районної лікарні (т. 1 а. с. 39-42, 131-137).

Як вбачається з виписки з акту огляду у ЛТЕК серії ВТЕ-30 № 023045 від 14 червня 1990 року, витягу/виписки із акту огляду у МСЕК серії 2-18 АЕ № 065390 від 04 вересня 1996 року, та виданих на їх підставі довідок, відповідно до зазначених у них діагнозів «Наслідки тяжкої черепно-мозкової травми», «Остаточні явища перенесеної черепно-мозкової травми у виді церебрального арахноїдиту, гіпертензійно-гідроцефального синдрому, утруднення венозного відтоку, вестибулярних і частих диенцефалітніх кризах 2-3 разів на тиждень», ОСОБА_1 , позивачці у справі, з 01 червня 1989 року встановлено ознаки інвалідності ІІ групи, пов`язаної із трудовим каліцтвом, яку було остаточно встановлено 01 жовтня 1994 року довічно, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 від 26 грудня 1994 року, виданим Управлінням соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, та, згідно з чим, позивачці було призначено доплату до середньомісячного заробітку у зв`язку з частковою втратою працездатності після виробничої травми (т. 1 а. с. 17, 95, 96, 97, 97 зворотна сторона, 98, 99, 141).

Згідно з випискою з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № б/н від 31 травня 1988 року, ОСОБА_1 , позивачці у справі, встановлено ступінь втрати професійної працездатності, пов`язаної з трудовим каліцтвом, у розмірі 75 %, який, відповідно до довідок про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ВТЕ-30 № 096098 від 11 червня 1991 року, серії 2-18 МАД № 027224 від 04 вересня 1996 року, було зменшено до 60 % (т. 1 а. с. 15, 16, 94).

Відповідно до акту від 02 квітня 2009 року, затвердженого начальником відділу освіти Арцизької райдержадміністрації ОСОБА_3 , виявлено неправомірність у нарахуванні грошової виплати з трудового каліцтва ОСОБА_1 , позивачці у справі, та з 01 квітня 2009 року вказану виплату було призупинено до роз`яснення приводу для призначення вказаної виплати (т. 1 а. с. 107).

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року встановлено факт отримання 06 лютого 1988 року ОСОБА_1 , позивачкою у справі, травми на виробництві під час виконання нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області, вказану подію віднесено до страхового випадку та зобов`язано Управління ВД Фонду соціального страхування України в Одеській області призначити позивачці страхові виплати з червня 2009 року (т. 1 а. с. 18-23, 110-115). Постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду - залишено без задоволення, постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу на постанову апеляційного суду 02 вересня 2020 року залишено без задоволення, а рішення суду від 23 жовтня 2018 року залишено без змін (т. 1 а .с. 24-29, 30-38, 116-121, 122-130).

Згідно з постановою про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати № 51015/172/172/1 від 17 листопада 2021 року, виданою Арцизьким відділенням управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області, ОСОБА_1 , позивачці у справі, призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 1846,93 грн., виплати якої призначено проводити з 01 червня 2009 року безстроково (т. 1 а. с. 43-44, 138-140).

Відповідно до виписних епікризів з історії хвороби № 445 від 31 березня 1992 року, 6108 від 13 червня 1994 року, 9750 від 04 вересня 1996 року, № 7325 від 26 червня 2013 року, виданих Комунальною установою «Міська клінічна лікарня № 11», № 1170/400 від 16 квітня 2002 року, виданого Міською лікарнею № 3 м. Одеси, № 1276/470 від 02 червня 2002 року, виданого Лермонтовським базовим санаторієм Одеського відділення АТ «Укрпрофздравниця», № 1143 від 25 березня 2008 року, виданого Університетською клінікою Одеського державного медичного університету, № 2796/582 від 19 травня 2008 року, 7020/1348 від 03 січня 2012 року, 99/23 від 24 січня 2013 року, 6566/1474 від 20 січня 2017 року, 1283/320 від 24 березня 2017 року, 5096/1202 від 24 жовтня 2017 року, 1342/365 від 28 березня 2019 року, 1743/420 від 03 червня 2020 року, виданих Арцизькою центральною районною лікарнею, № 9363 від 04 червня 2008 року, виданого Військово-медичним клінічним центром Південного регіону, № 24930 від 08 листопада 2017 року, виданого Одеською обласною клінічною лікарнею, ОСОБА_1 , позивачка у справі, з 31 березня 1992 року по 29 квітня 1992 року, 19 травня 1994 року по 13 червня 1994 року, 12 серпня 1996 року по 04 вересня 1996 року, 26 березня 2002 року по 16 квітня 2002 року, 16 квітня 2002 року по 02 червня 2002 року, 22 квітня 2008 року по 19 травня 2008 року, 26 травня 2008 року по 04 червня 2008 року, 22 листопада 2011 року по 03 січня 2012 року, 06 січня 2013 року по 24 січня 2013 року, 11 червня 2013 року по 25 червня 2013 року, 31 грудня 2016 року по 20 січня 2017 року, 13 березня 2017 року по 24 березня 2017 року, 16 жовтня 2017 року по 24 жовтня 2017 року, 27 жовтня 2017 року по 08 листопада 2017 року, 17 березня 2019 року по 28 березня 2019 року, 12 травня 2020 року по 03 червня 2020 року перебувала на лікуванні у вказаних медичних закладах, куди потрапляла зі скаргами на головні болі, періодично посилені, супроводжені нудотою, а іноді блювотою, запаморочення голови, швидку втомленість, зниження пам`яті та зосередженості уваги, болі у серці, тривожність, поганий сон, почуття страху, емоційну лабільність, загальне нездужання, хиткість ходи, нестабільність цифр АД, задишку при навантаженні, знижену непереносимість навантажень, загальну слабкість, кашель з мокротою, озноб, підвищення температури тіла, стискаючі болі у області серця з іррадіацією у ліву руку, лопатку, плече, посилене серцебиття, та їй були встановлено наступні діагнози: «Остаточні явища перенесеної тяжкої черепно-мозкової травми у виді церебрального арахноїдиту, більш вираженого в опто-хіазмальній області», «Гіпертензійно-гідроцефальний синдром», «Парез лівого лицьового нерва по центральному виду», «Правосторонній геміпарез з геміпестезією», «Хронічний холепістопанкреатит», «Хронічна нирковокам`яна хвороба», «Гіпертонічна хвороба ІІ, ІІІ стадії, кризова течія, ступені 2-3», «Стенокардія напруження і спокою ІІІ-IV ФК», «Атеросклеротичний та постінфарктний кардіосклероз», «Брадікардичний синдром», «Церебросклероз», «Дисциркуляторна, енцефалопатія ІІ-ІІІ стадії, цефалгічний синдром», «Астено-невротичний синдром», «Цукровий діабет легкої, середньої тяжкості», «Діабетична невропатія», «Кіста лівої нирки», «Оніхомікоз», «Хронічний геморой», «Пухлина яєчника», «Посттуберкульозний пневмосклероз», «Фіброміома матки» (т. 1 а. с. 45, 46-47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 100, 101-101 зворотна сторона, 102, 103, 104, 105).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.

Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, завданої робочим та службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ними трудових обов`язків, затверджених Постановою Радою Міністрів СРСР № 690 від 03 липня 1984 року, які були чинні станом на травень 1988 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

За загальним правилом про дію нормативно-правового акту у часі до кожної події факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія факт чи відносини мали місце, а не на момент пред`явлення позову та розгляду його в судовому порядку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зі змінами та доповненнями надано судам роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин,коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Отже, спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 ,позивачці усправі,заподіяна травмана виробництві06лютого 1988року (т.1а.с.39-42) у зв`язку із чим позивачці 31 травня 1988 року встановлено другу групу інвалідності, а також встановлена втрата професійної діяльності 75%, яка в подальшому 11 червня 1991 року була зменшена до 60% (т. 1 а. с. 15, 16).

Згідно із частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (Рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Вказаними нормами права слідує, що нормативно-правові акти, які набрали чинності після періоду, в який склалися правовідносини між сторонами застосовані до спірних відносин бути не можуть.

Судом встановлено, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у ОСОБА_1 , позивачки у справі, з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а саме 31 травня 1988 року, тобто в період дії Цивільного кодексу, в редакції 1963 року, яка, станом на травень 1988 року, не передбачала права на відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що події, які стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце у 1988 році, та не потягнули за собою виникнення у ОСОБА_1 , позивачки у справі, цивільного права на відшкодування моральної школи, оскільки законодавство, що було чинним на момент настання нещасного випадку та встановлення позивачці ступеня втрати працездатності, не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Згідно з абзацом 2 підпункту 5 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з позовної заяви, поданої до суду 02 лютого 2022 року, ціна позову позивачкою визначена у сумі 500000,00 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2481,00 грн.

Судом встановлено, що 1,5 відсотка ціни позову (500000,00 грн.) складає 7500,00 грн., що є більшим за 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку з чим сплаті судового збору за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди підлягає саме сума 7500,00 грн.

З урахуваннямтого,що узадоволенні позовнихвимог позивачкивідмовлено,позивачку,відповідно до пункту9частини 1статті 5Закону України«Про судовийзбір», звільнено від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди,оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 7500,00 грн. підлягає компенсації за рахунок держави.

Також, суд звертає увагу на те, що у зв`язку з недостатньою кількістю в Арцизькому районному суді Одеської області суддів (у період з липня 2017 року по вересень 2021 року кількість суддів у суді зменшилася з 5 до 1; у травні, липні 2024 року призначено 2 суддів), щодо яких мало здійснюватися автоматизований розподіл справ, навантаження на одну суддю, яка тривалий час одна замість п`яти суддів у суді здійснювала правосуддя, виходило за межі фізичних можливостей.

В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 року), з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом», зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів - всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і, зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.

У пункті 33, 35 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст. 6 Конвенції, а також, щоб судді могли ефективно працювати.

Отже, у судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал, тому незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, що призвело до надмірного навантаження, яке утворилося на суддю, яка тривалий час одна замість п`яти суддів здійснювала правосуддя в Арцизькому районному суді Одеської області, унеможливило розгляд наявної справи у строки, передбачені ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 15, 19, 49, 76-82, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Судовий збір у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивачки: адвокат Братінов Іван Петрович; місце проживання: вул. Першотравнева, буд. № 70Б, м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського району Одеської області, 67701.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області; місцезнаходження: вул. Канатна, буд. № 83, м. Одеса Одеської області, 65107; код ЄДРПОУ: 20987385.

Представниця відповідача: ОСОБА_4 ; місце роботи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.