Постанова

від 04.11.2024 по справі 473/4069/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.11.24

22-ц/812/1585/24

Єдиний унікальний номер судової справи №473/4069/24

Провадження № 22-ц/812/1585/24 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

04 листопада 2024 року м. Миколаїв Справа№473/4069/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за відсутності учасників справи належним чином повідомлених про дата, час та місце розгляду справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коливая Сергія Васильовича на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 вересня 2024 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Вуївом О.В., у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про усунення перешкод в розпорядженні майном шляхом зняття арешту з майна, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про усунення перешкод в розпорядженні майном шляхом зняття арешту з майна, зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що на примусовому виконанні у Вознесенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження №54223887 щодо виконання виконавчого напису №949, виданого 25 січня 2017 року приватним нотаріусом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 78263,01 грн.

Згідно письмової відповіді Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області за №54506/20.3-34 від 04 червня 2024 року, наданого на адвокатський запит від 21 травня 2024 року, повідомлено, що перевіркою даних в Автоматизованій системі виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Вознесенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження № 54223887 за боржником ОСОБА_1 щодо виконання виконавчого напису №949, виданого 25 січня 2017 року приватним нотаріусом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 78263,01 грн.

Виконавче провадження закінчено в порядку пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 1-2 Розділу 11 «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5, матеріали провадження знищені у зв`язку з закінченням терміну його зберігання.

Копії постанов про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника та постанови про повернення виконавчого документа стягувачу сформовані з Автоматизованої системи виконавчого провадження та завірені начальником відділу.

04 липня 2017 року головним державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Барабановою Т.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54223887 з виконання виконавчого напису №949 від 25 січня 2017 року, наданого приватним нотаріусом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 78263,01 грн.

04 липня 2017 року головним державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Барабановою Г.О. при примусовому виконанні виконавчого провадження № 54223887 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», з метою подальшого виконання рішення суду, постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 .

Копію постанови направлено на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам виконавчого провадження.

18 жовтня 2017 року головним державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Барабановою Т.О. при примусовому виконанні виконавчого провадження №54223887, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.

Зазначала, що у травні місяці 2024 року їй стало відомо про арешт її нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження, яке існує згідно постанови від 04 липня 2017 року, винесеного головним державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Барабановою Т.О., при примусовому виконанні виконавчого провадження №54223887 - арешт майна боржника не припинявся.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно листа-відповіді від 22 квітня 2024 року за №42396/20.3-34 начальника відділу Ольги Буланча, станом на теперішній час виконавче провадження знищено за строками зберігання.

Оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу, а саме виконавче провадження закрито, немає підстав для збереження арешту.

Таким чином, державним виконавцем, виконавче провадження було завершене, але накладений арешт майна знятий не був, тобто державним виконавцем не було виконано норми чинного законодавства.

Начальник Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області фактично, відмовив заявнику у знятті арешту, оскільки станом на теперішній час, виконавче провадження знищено відповідно до п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а законних підстав для продовження обтяження на майно не існує.

Враховуючи вищевикладене позивач просила:

- усунути перешкоди в розпорядженні майном шляхом зняття арешту з усього належного їй рухомого та нерухомого майна, а також заборони на його відчуження, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Вознесенського МРУЮ Барабанової Т.О. про арешт майна боржника від 04 липня 2017 року в межах виконавчого провадження №54223887, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса від 25 липня 2017 року №949, яким підтверджено заборгованість позивачки перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 78 263,01 грн;

-зобов`язати уповноважену особу Першого відділу ДВС у Вознесенському районі виключити відомості про ОСОБА_1 , як боржницю з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні №54223887.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про усунення перешкод в розпорядженні майном шляхом зняття арешту з майна.

Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду з відповідною вимогою в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 липня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про усунення перешкод в розпорядженні майном шляхом зняття арешту з майна.

Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду з відповідною вимогою в порядку цивільного судочинства шляхом подачі скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби за правилами розділу VII ЦПК України.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими розділом VII ЦПК України, тобто шляхом оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (що передбачає подачу скарги), а не за правилами позовного провадження шляхом подачі позову про зняття арешту з майна.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Коливай С.В. вказує, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив про її скасування та ухвалення нового судового рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції поставила під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права заявника на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, з огляду на існування юрисдикційного конфлікту.

Вказувала, що врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця.

Про дату та час розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи на виконанні у Вознесенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження № 54223887 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №949 від 25 січня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 78263,01 грн.

04 липня 2017 року головним державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Барабановою Т.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54223887 з виконання виконавчого напису №949 від 25 січня 2017 року, наданого приватним нотаріусом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 78263,01 грн.

04 липня 2017 року головним державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Барабановою Г.О. при примусовому виконанні виконавчого провадження № 54223887 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». З метою подальшого виконання рішення суду постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1

18 жовтня 2017 року головним державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Барабановою Т.О. при примусовому виконанні виконавчого провадження №54223887, на підставі пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а стаття 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).

Захист прав в порядку цивільного судочинства здійснюється у позовному провадженні, а також у інших, спеціальних (окремих) провадженнях, зокрема в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (розділ VII ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

Отже, положеннями розділу VII ЦПК України передбачено територіальну та інстанційну юрисдикцію судів для розгляду скарг на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовні вимоги про усунення перешкод в розпорядженні майном шляхом зняття арешту з усього належного рухомого та нерухомого майна, а також заборони на його відчуження, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Вознесенського МРУЮ Барабанової Т.О. про арешт майна боржника від 04 липня 2017 року в межах виконавчого провадження №54223887, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса від 25 липня 2017 року №949, яким підтверджено заборгованість позивачки перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 78 263,01 грн. та зобов`язання уповноваженої особи Першого відділу ДВС у Вознесенському районі виключити відомості про ОСОБА_1 , як боржницю з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні №54223887 по суті є скаргою позивача (боржника) як сторони виконавчого провадження, а не вимогою про захист порушеного цивільного права, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

За встановлених обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у відкритті провадження у справі за вказаним позовом з підстави передбаченої пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими розділом VII ЦПК України.

Схожі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20, від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20, від 29 вересня 2021 року у справі №234/18525/19, від 20 жовтня 2021 року у справі №236/789/21 та інших.

При цьому заявник не позбавлений права звернення до суду з відповідною скаргою в порядку, передбаченому розділом VIІ ЦПК України, що вірно констатував суд першої інстанції.

За такого, права заявника на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, судом не порушено.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коливая Сергія Васильовича залишити без задоволення.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 05 листопада 2024 року.