Ухвала

від 29.10.2024 по справі 359/1123/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/1123/21 Номер провадження 11-кп/814/2085/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , в інтересах засудженого ОСОБА_9 , на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання ДУ «Машівська виправна колонія (№9)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого

08 червня 2021 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст.286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_9 стає на шлях виправлення, але не довів його, а тому застосування щодо засудженого положень ст.81 КК України є передчасним.

В апеляційнійскарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2024 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ «Машівська виправна колонія (№9)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_9 . Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував: те, що засуджений під час відбування покарання своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, так як: позитивно характеризується, 11 разів заохочувався, стягнень не отримував, працевлаштований робітником автомобільного гаража, виконує роботи з благоустрою установи, визнає винуватість у вчиненому злочині, вважає справедливим призначене йому покарання, має низькі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, вживав усі можливі заходи для встановлення місця знаходження виконавчих листів, сплатив на користь держави процесуальні витрати та щодо нього відсутні відкриті виконавчі провадження; лист від 12 червня 2024 року, в якому ТОВ «ТОП ТРАНС ПЛЮС» просило звільнити ОСОБА_9 умовно-достроково від відбування покарання, зобов`язалось працевлаштувати засудженого на посаду слюсаря; повідомлені ОСОБА_9 і представником виправної колонії обставини, думку прокурора, який підтримав подання установи виконання покарань та вважав за можливе застосувати до засудженого приписи ст.81 КК України.

Колегія суддівСудової палатиз розглядукримінальних справзаслухала суддю-доповідача, думку захисника, засудженого та представника установи виконання покарань про задоволення апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження та особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зіст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно дост.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цих вимог місцевим судом дотримано.

За ч.ч.1-2 ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

У п.п.1,2,17постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №2від 26квітня 2002року "Проумовно-достроковезвільнення відвідбування покаранняі замінуневідбутої частинипокарання більшм`яким" визначено, щоумовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченоїст.50 КК України- виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом ст.6КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що 08 червня 2021 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за ч.3 ст.286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь: потерпілої ОСОБА_10 - 50000 гривень моральної шкоди (задоволено її цивільний позов); держави 15691 гривню 20 копійок процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.

За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 вересня 2020 року приблизно о 02 годині 40 хвилин, керуючи сідловим тягачем «DAF FT X5 95430», н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом «KRONE SD», н.з. НОМЕР_2 , на 49 км + 150 м проїзної частини автодороги «Київ-Харків» у Бориспільському р-ні Київської обл. у смузі для руху в бік м. Київ у порушення вимог п.п.2.3 «б», «д», 12.1ПДР України не був уважним під час керування транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху та місце розташування в смугах руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого вчинив зіткнення із автомобілем «Mercedes-Benz 1320», н.з. НОМЕР_3 , а затим - із автомобілями «ВАЗ-2110», н.з. НОМЕР_4 , і «Mercedes-Benz Sprinter», н.з. НОМЕР_5 (мікроавтобусом).

У результаті ДТП було заподіяно: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 тілесні ушкодження, що спричинили смерть; ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 тяжкі тілесні ушкодження; ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Також у вироку встановлено, що ОСОБА_9 попередньо в період часу з 2018 до 2020 року 31 раз притягувався до адміністративної відповідальності, з них: 14 разів - за ч.1 ст.122 КУпАП (порушення приписів ПДР України); 3 рази за ст.124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) (а.о.с.27-41).

Судом апеляційноїінстанції встановлено,що початок строку покарання засудженому визначено з 08 червня 2021 року, кінець цього строку 11 вересня 2028 року (з урахуванням зарахованого судом строку попереднього ув`язнення в строк покарання).

Таким чином, наявні передумови (формалізовані підстави, що пов`язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.81 КК України щодо ОСОБА_9 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.

Однак для застосування положень ст.81 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення».

Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_9 у місцях позбавлення волі знаходиться з 11 вересня 2020 року, під час перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» заохочень і стягнень не отримував, характеризувався посередньо, до праці не залучався та не виявляв бажання щодо залучення до неї.

Із 07 вересня 2021 року засуджений відбуває покарання в ДУ «Машівська виправна колонія (№9)», де 11 разів заохочувався у вигляді подяк, стягнень не має, характеризується позитивно, працевлаштований, покладені обов`язки виконує, до виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою, бере участь у виховних заходах, визнає винуватість у вчиненому злочині, покарання вважає справедливим, звертався з листом про встановлення стану виконавчого провадження та направлення виконавчого листа на адресу установи виконання покарань, виконавчі листи щодо нього не надходили, сплатив 15691 гривню 20 копійок у рахунок відшкодування процесуальних витрат, що зафіксовано в даних характеристик ДУ «Машівська виправна колонія (№9)» від 10 червня 2022 року, 22 травня 2023 року, 20 вересня 2024 року, матеріалів про заохочення стягнення та працевлаштування засудженого, його листах, довідках про відсутність виконавчих проваджень і копії квитанції №0.0.3696495877.1 (т.2 а.о.с.2-3, 34, 44, 50-52, 73, 75, 87-95, а.с.п.2-7).

Із аналізу встановлених із матеріалів судового провадження та особової справи обставин у їх сукупності вбачається, що в поведінці ОСОБА_9 спостерігаються певні позитивні тенденції і він стає на шлях виправлення, однак наразі є відсутніми підстави для висновку про досягнення засудженим необхідного ступеню виправлення, що підтверджував би доцільність і необхідність звільнення його умовно-достроково від відбування покарання.

Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, яка полягає в тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У цьому випадку, хоча відбутий ОСОБА_9 строк покарання і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.81 КК України щодо засудженого є передчасним і невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження, особової справи не підтверджують досягнення у більш короткий строк, ніж встановлено вироком суду, мету покарання за вчинення ОСОБА_9 тяжкого злочину з непоправними й тяжкими наслідками, внаслідок якого загинуло семеро людей, шістьом потерпілим заподіяно тяжкі тілесні ушкодження та ще трьом потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження. Як установлено судом, засуджений систематично багаторазово порушував вимоги ПДР України, в тому числі 3 рази вчиняв ДТП, але належних висновків для себе не зробив і вчинив зазначений вище злочин в аналогічний спосіб.

При цьому,протягом приблизнороку підчас перебуванняв ДУ"Київськийслідчий ізолятор" ОСОБА_9 заохочень істягнень неотримував,характеризувався посередньота невиявляв бажаннящодо залученнядо неї,в тойчас яку основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбуття покарання.

Окрім того, в аспекті ставлення засудженого довчиненого злочинута йогонаслідків підлягаєврахуванню те,що вінза часвідбуття покарання,на постійнійоснові отримуючизаробітну плату,не здійснювавкомпенсацію потерпілійстороні заподіяноїшкоди,щоб допомогтиоговтатись відпережитого чиполегшити перенесеністраждання тадушевний біль. Ураховуючи те, що виконання судового рішення можливе не тільки примусово, але й добровільно, ОСОБА_9 поряд із відсутністю виконавчого листа про стягнення коштів на користь потерпілої, не був позбавлений можливості самостійно направити грошові кошти на користь ОСОБА_10 , відомості про місце проживання якої він міг отримати з матеріалів кримінального провадження.

Посилання апелянта на лист товариства, в якому воно просило звільнити ОСОБА_9 умовно-достроково від відбування покарання і зобов`язалось працевлаштувати засудженого на посаду слюсаря, думку прокурората представникаустанови виконанняпокарань взасіданні судупершої інстанції не свідчать про доведення засудженим свого виправлення, а тому не є доцільною та мотивованою підставою для застосування до останнього приписівст.81 КК України. Також згадана вище думка не встановлює межі розгляду провадження і не перешкоджає в реалізації судом своїх дискреційних повноважень.

За таких обставин, місцевий суд, дослідивши обставини провадження, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах засудженого ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_9 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4