Постанова

від 17.10.2024 по справі 713/3486/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Чернівці

cправа № 713/3486/23

провадження № 22-ц/822/654/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Височанської Н.К., Одинака О.О.

секретаря Факас А.В.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_3

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року, головуючий у першій інстанції Осокін А.Л.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у листопаді 2023 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів виплаченого авансу.

Зазначала, що на пропозицію ОСОБА_3 купити будинок 07 червня 2022 року передала ОСОБА_3 45000 Євро як аванс за будинок, який знаходиться у м.Вижниця та належить ОСОБА_3 .

На підтвердження ОСОБА_3 надано 07 червня 2022 року розписку, за якою ОСОБА_3 продає ОСОБА_1 будинок в АДРЕСА_2 за 120000 Євро в розстрочку терміном на три роки. 1) 2022 рік - 45000 Євро; 2) 2023 рік - 35000 Євро; 3) 2024 рік - 40000 Євро. Отримала 45000 Євро. Остаток 75000 Євро станом на 07 червня 2022 року.

За повідомленням ОСОБА_3 03 березня 2023 року о 12 годині разом з чоловіком ОСОБА_4 прибули до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк О.О. для вчинення договору купівлі-продажу.

Проте, правочин не було укладено, оскільки ОСОБА_3 попередньо не зверталася до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк О.О. щодо нотаріального посвідчення договору, 03 березня 2023 року ОСОБА_3 не надала нотаріусу необхідних документів для вчинення нотаріальної дії.

Після чого 15 вересня 2023 року разом з чоловіком ОСОБА_4 зустрілися з ОСОБА_3 у м.Вижниця з метою вирішення питання укладення договору купівлі-продажу будинку.

Внаслідок відмови ОСОБА_3 укласти договір купівлі-продажу у зв`язку із тим, що ціни на нерухомість значно виросли, втратила інтерес до вчинення правочину.

Просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45000 Євро, які були отримані ОСОБА_3 відповідно до розписки від 07 червня 2022 року.

ОСОБА_1 у грудні 2023 року збільшила позовні вимоги, просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45000 Євро, які були отримані ОСОБА_3 відповідно до розписки від 07 червня 2022 року, 3 проценти річних за користування грошовими коштами 520 днів в сумі 74469 грн 58 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення виплаченого авансу відмовлено.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2023 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0091), яка розташована в АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_3 ; ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2024 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 0,0522 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0026), яка розташована в м.Вижниця Чернівецької області, та яка належить ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45000 Євро, які були отримані ОСОБА_3 відповідно до розписки від 07 червня 2022 року, 3 проценти річних за користування грошовими коштами 520 днів в сумі 74469 грн 58 коп.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції, що спір стосується доказування факту укладення 07 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна (попереднього чи основного), відмінного від нерухомого майна, зазначеного в попередньому договорі купівлі-продажу від 07 квітня 2022 року.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у червні 2022 року була усна домовленість щодо продажу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Розписка від 07 червня 2022 року є тільки документом, що підтверджує отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 коштів в сумі 45000 Євро як часткової оплати - авансу.

Якщо за попереднім договором від 07 квітня 2022 року ОСОБА_3 продавала ОСОБА_1 садовий будинок з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами та земельну ділянку з кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, що розташовані в м.Вижниця Вижницького району Чернівецької області урочище Судилів, то іншим будинком, який могла продати ОСОБА_3 мав бути належний ОСОБА_3 житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що заходиться по АДРЕСА_1 .

Сторонами не укладено до попереднього договору доповнень, змін тощо у зв`язку з отриманням 07 червня 2022 року ОСОБА_3 45000 Євро.

Розписка ОСОБА_3 від 07 червня 2022 року не містить вказівку щодо попереднього договору від 07 квітня 2022 року та обов`язку продажу садового будинку з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами та земельної ділянки з кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Якщо би розписка ОСОБА_3 від 07 червня 2022 року стосувалася умов та розрахунків за попереднім договором від 07 квітня 2022 року, то повинна була би зазначати остаток не 75000 Євро станом на 07 червня 2022 року, а 65000 Євро, оскільки ОСОБА_3 вже отримано відповідно до попереднього договору 10000 Євро.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що 45000 Євро по своїй суті є завдатком, у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу (відповідно до усної домовленості щодо продажу житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 ) не було укладено з вини ОСОБА_1 , кошти в сумі 45000 Євро не підлягають поверненню.

У матеріалах справи відсутні докази, що кошти в сумі 45000 Євро є завдатком.

Сама ОСОБА_3 підтверджує, що 45000 Євро є частковою оплатою.

ОСОБА_3 не надано доказів здійснення будь-яких дій щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідно до усної домовленості щодо продажу житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , та вимог розписки від 07 червня 2022 року.

Посилається на порушення норм процесуального права, відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-почеркознавчої експертизи ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 квітня 2024 року та відмову у залученні до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 протокольною ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 березня 2024 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Зазначає, що ОСОБА_1 у своїх заявах по суті справи посилається на наявність двох правочинів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у формі нотаріально посвідченого попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів від 07 квітня 2022 року та вчиненою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розписки від 07 червня 2023 року.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що предметом позову є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 45000 Євро, які були отримані в якості авансу відповідно до розписки від 07 червня 2022 року, яка є окремим правочином щодо купівлі-продажу нерухомого майна.

Необгрунтованими є доводи ОСОБА_1 , що у ОСОБА_3 на підставі розписки від 07 червня 2022 року виник будь-який обов`язок перед ОСОБА_1

ОСОБА_1 позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення за борговою розпискою від 07 червня 2022 року не заявляла.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 укладення 07 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 попереднього чи основного договору купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 , який відповідає вимогам чинного законодавства України для даного виду правочину щодо його форми та нотаріального посвідчення, на виконання умов якого 07 червня 2022 року ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 отримала аванс у розмірі 45000 Євро; виникнення у ОСОБА_3 зобов`язання повернути ОСОБА_1 отримані кошти в сумі 45000 Євро; ухилення ОСОБА_3 від виконання взятих на себе зобов`язань за умовами укладеного та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна (попереднього чи основного) від 07 червня 2022 року; взяття ОСОБА_3 на себе будь-яких зобов`язань, отримуючи 07 червня 2022 року кошти в сумі 45000 Євро, в тому числі повернути отримані кошти на вимогу ОСОБА_1 .

Вважає, що доводи ОСОБА_1 щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-почеркознавчої експертизи ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 квітня 2024 року, залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 протокольною ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 березня 2024 року зводяться до неправильного тлумачення чинного цивільного процесуального права.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 відлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 45000 Євро, які були отримані ОСОБА_3 відповідно до розписки від 07 червня 2022 року, 3 проценти річних за користування грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення виплаченого авансу.

Мотивовано такі висновки суду першої інстанції недоведеністю ОСОБА_1 укладення 07 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 попереднього чи основного договору купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 , який відповідає вимогам чинного законодавства України для даного вину правочину щодо його форми та нотаріального посвідчення, на виконання умов якого 07 червня 2022 року ОСОБА_1 передала а ОСОБА_3 отримала аванс у розмірі 45000 Євро; виникнення у ОСОБА_3 зобов`язання повернути ОСОБА_1 отримані кошти в сумі 45000 Євро.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність ухилення ОСОБА_3 від виконання взятих на себе зобов`язань за умовами укладеного та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна (попереднього чи основного) від 07 червня 2022 року; взяття ОСОБА_3 на себе будь-яких зобов`язань, отримуючи 07 червня 2022 року кошти в сумі 45000 Євро, в тому числі повернути отримані кошти на вимогу ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції вважав недоведеним виконання ОСОБА_1 умов розписки від 07 червня 2022 року щодо сплати на користь ОСОБА_6 35000 Євро у 2023 році, 40000 Євро у 2024 році.

Разом з тим суд першої інстанції визнав неспроможними доводи ОСОБА_1 про те, що у травні 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була домовленість саме про купівлю-продаж будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , на підтвердження цієї домовленості 07 червня 2022 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 45000 Євро, останньою вчинено відповідну розписку, а також 03 березня 2023 року у приватного нотаріуса Орленко С.М. пропонувала ОСОБА_3 отримати 120000 Євро та 200000 грн в рахунок сплати за двома правочинами - договором купівлі-продажу відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів від 07 квітня 2022 року та договором купівлі-продажу відповідно до умов розписки від 07 червня 2022 року, проте ОСОБА_3 відмовилась їх отримувати.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розписка ОСОБА_3 від 07 червня 2022 року є допустимим та достовірним доказом, оскільки ОСОБА_3 визнає факт отримання від ОСОБА_1 коштів в сумі 45000 Євро в якості сплати частини обумовленої суми коштів в розмірі 120000 Євро за продаж будинку в АДРЕСА_2 в розстрочку терміном на три роки, підписання розписки.

Однак, суд першої інстанції вважав, що розписка ОСОБА_3 від 07 червня 2022 року не стверджує існування обставин, які підлягають доказуванню у даній справі, укладення 07 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна (попереднього чи основного), відмінного від нерухомого майна, зазначеного в попередньому договору купівлі-продажу від 07 квітня 2022 року.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в частині, що оскаржується, наведеним нормам не відповідає.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

За змістом розписки ОСОБА_3 продає будинок в урочище Судилів в. Вижницька пані ОСОБА_1 , за суму 120 тис. Євро (сто двадцять тисяч Євро) в розстрочку терміном на три роки.

1) 2022 рік - 45 тис. Євро (сорок п 'ять тисяч Євро) (два підписи);

2) 2023 рік - 35 тис. Євро (тридцять п 'ять тисяч Євро) (два підписи);

3) 2024 рік - 40 тис. Євро (сорок тисяч Євро) (два підписи);

Отримала 45000 Євро (сорок п 'ять тисяч Євро) (підпис).

Остаток 75000 Євро (сімдесят п 'ять тисяч Євро) станом на 7 червня 2022 року.

Розписка написана власноруч і в чому розписуюсь.

7 червня 2022 р. (підпис) ОСОБА_3

7 червня 2022 р. (підпис) ОСОБА_1 .

На підставі копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №352627558 від 01 листопада 2023 року 14 квітня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу серії НМА 696269, р. №430, посвідченого 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк О.О., проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,0522 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0026, цільове призначення - для ведення садівництва, яка розташована за адресою: м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область;

21 квітня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 квітня 2017 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. за №345, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0091, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область;

04 квітня 2023 року на підставі Технічного паспорту (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: ТІ01:6727-0663-0359-5943, виданого 30 березня 2023 року ЄДЕССБ, документу, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: АR01:3929-0194-3610-7725, виданого 22 березня 2023 року ЄДЕССБ, Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ІУ101230322696, видаваного ЄДЕССБ, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на закінчений будівництвом садовий будинок з господарськими та допоміжними будівлями і спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,06 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0091, за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав №328145558 від 05 квітня 2023 року 04 квітня 2023 року на підставі Технічного паспорту (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: ТІ01:6727-0663-0359-5943, виданого 30 березня 2023 року ЄДЕССБ, документу, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: АR01:3929-0194-3610-7725, виданого 22.03.2023 року ЄДЕССБ, Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ІУ101230322696, видаваного ЄДЕССБ, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на закінчений будівництвом садовий будинок з господарськими та допоміжними будівлями і спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,06 га з кадастровим номером 7320510100:02:001:0091 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

Згідно із копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №85571073 від 21 квітня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 квітня 2017 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. за №345, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 7320510100:02:001:0091, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область.

До матеріалів справи приєднано попередній договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів, посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк О.О. 07 квітня 2022 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження№ 61-3438сво21) зазначено, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45000 Євро, які були отримані ОСОБА_3 відповідно до розписки від 07 червня 2022 року, 3 процентів річних за користування грошовими коштами в сумі 74469 грн 58 коп.

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначалося, що на пропозицію ОСОБА_3 купити будинок 07 червня 2022 року передала ОСОБА_3 45000 Євро як аванс за будинок, який знаходиться у м.Вижниця та належить ОСОБА_3 , а внаслідок відмови ОСОБА_3 укласти договір купівлі-продажу у зв`язку із тим, що ціни на нерухомість значно виросли, втратила інтерес до вчинення правочину.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Так, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Самостійними підставами відмови у позові є: відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, не доведення позовних вимог, сплив позовної давності, обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу. (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17).

Суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення виплаченого авансу, недоведеність ОСОБА_1 укладення 07 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 попереднього чи основного договору купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 , який відповідає вимогам чинного законодавства України для даного вину правочину щодо його форми та нотаріального посвідчення, на виконання умов якого 07 червня 2022 року ОСОБА_1 передала а ОСОБА_3 отримала аванс у розмірі 45000 Євро; виникнення у ОСОБА_3 зобов`язання повернути ОСОБА_1 отримані кошти в сумі 45000 Євро з огляду на недоведеність ухилення ОСОБА_3 від виконання взятих на себе зобов`язань за умовами укладеного та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна (попереднього чи основного) від 07 червня 2022 року; взяття ОСОБА_3 на себе будь-яких зобов`язань, отримуючи 07 червня 2022 року кошти в сумі 45000 Євро, в тому числі повернути отримані кошти на вимогу ОСОБА_1 .

Разом з тим судом першої інстанції не зроблено висновку чи охоплюється правова природа переданих ОСОБА_1 коштів ОСОБА_3 в сумі 45000 Євро поняттям авансу.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів вбачається, що ОСОБА_1 визначено спірні кошти як аванс.

Отже, суд першої інстанцій, розглядаючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 коштів, отриманих відповідно до розписки від 07 червня 2022 року, повинен був перевірити саме ці обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

На підставі частини 4 статті 635 ЦК України договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

За змістом частини 6 статті 182 ГК України угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Отже, наведені норми в імперативній формі визначають, що угода про наміри не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Судом апеляційної інстанції оглянуто оригінал розписки ОСОБА_3 від 07 червня 2022 року, за якою ОСОБА_3 продає ОСОБА_1 будинок в АДРЕСА_2 за 120000 Євро в розстрочку терміном на три роки.

1) 2022 рік - 45000 Євро; 2) 2023 рік - 35000 Євро; 3) 2024 рік - 40000 Євро.

Отримала 45000 Євро.

Остаток 75000 Євро станом на 07 червня 2022 року.

За таких обставин наведена розписка ОСОБА_3 від 07 червня 2022 року є лише договором про наміри сторін у майбутньому укласти договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості.

Ураховуючи наведене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про не укладення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 попереднього чи основного договору купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 , який відповідає вимогам чинного законодавства України для даного вину правочину щодо його форми та нотаріального посвідчення, на виконання умов якого 07 червня 2022 року ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 отримала аванс у розмірі 45000 Євро.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розписка ОСОБА_3 від 07 червня 2022 року є допустимим та достовірним доказом, оскільки ОСОБА_3 визнає факт отримання від ОСОБА_1 коштів в сумі 45000 Євро в якості сплати частини обумовленої суми коштів в розмірі 120000 Євро за продаж будинку в АДРЕСА_2 в розстрочку терміном на три роки, підписання розписки.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з нормами частини 1 статті 546, частини 2 статті 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Положення частини другої статті 570 ЦК України встановлюють презумпцію авансу, оскільки, на відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу, оскільки він не виконує забезпечувальної функції за нормами частини першої статті 546 ЦК України, а виконує функцію попередньої оплати.

Аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару).

Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.

Таким чином, розписка ОСОБА_3 від 07 червня 2022 року містить ознаки авансу, оскільки за розпискою ОСОБА_1 було передано ОСОБА_3 кошти в сумі 45000 Євро за продаж будинку в АДРЕСА_2 за 120000 Євро в розстрочку терміном на три роки.

Оскільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 , який відповідає вимогам чинного законодавства України для даного вину правочину щодо його форми та нотаріального посвідчення, укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана ОСОБА_7 грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 521/12202/15-ц зазначено, що враховуючи те, що договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу на недоведеність виникнення у ОСОБА_3 зобов`язання повернути ОСОБА_1 отримані кошти в сумі 45000 Євро з огляду на недоведеність ухилення ОСОБА_3 від виконання взятих на себе зобов`язань за умовами укладеного та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна (попереднього чи основного) від 07 червня 2022 року.

Грошові кошти, що за своєю правовою природою є авансом, підлягають поверненню ОСОБА_1 , яка їх передала ОСОБА_3 , незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 45000 Євро, отриманих в якості сплати частини обумовленої суми коштів в розмірі 120000 Євро за продаж будинку в АДРЕСА_2 на порушення норм матеріального права.

Також ОСОБА_1 вимоги про стягнення з ОСОБА_3 трьох процентів річних обґрунтовувала наявністю підстав, передбачених статтею 625 ЦК України.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки предметом спору є саме вимоги про стягнення грошових коштів, а нарахування трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання, вимоги про стягнення якого заявлені ОСОБА_1 у зв`язку з неповерненням авансу, ОСОБА_3 зобов`язана сплатити ОСОБА_1 аванс з урахуванням сум, визначених частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 сінчя2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині визначення 3 % річних у доларах США, оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що була висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

У цьому випадку підлягає стягненню з ОСОБА_3 аванс саме в іноземній валюті, тобто прострочена сума визначена у розмірі 45000 Євро, що передбачає і нарахування 3 % річних саме із 45000 Євро.

Визначаючи період прострочення, суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_3 отримано повідомлення ОСОБА_1 20 червня 2023 року про відмову від договору.

Отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню три проценти річних за період з 20 червня 2023 року по 08 листопада 2023 року в сумі 525 Євро 21 центів.

При цьому порядок обчислення трьох процентів річних визначено за формулою: сума 45000 Євро х 142 кількість днів прострочення виконання х 3 (розмір відсотків, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України) / 100 / 365 (днів у році).

Згідно з частинами першою, другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Отже, процесуальний обов`язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - докази порушення права позивача на користування орендованого ним майна), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу.

Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі № 573/1677/18.

Судова експертиза- це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі не ідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

На обгрунтування підстав призначення судової почеркознавчої експертизи ОСОБА_1 посилалася на потребу доведення написання ОСОБА_3 розписки від 07 червня 2022 року про отримання від ОСОБА_1 коштів в сумі 45000 Євро, оскільки за протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 17 лютого 2024 року свідчого Відділення поліції №1 (м.Сторожинець) Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області Красовського С.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12023263060000223 від 02 листопада 2023 року, ОСОБА_1 зазначено про вчинення підпису у розписці, яку написав батько ОСОБА_5 .

У матеріалах справи відсутні заперечення ОСОБА_3 щодо складання розписки від 07 червня 2022 року та вчинення підпису на розписці від 07 червня 2022 року.

Отже, у даному випадку клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи не спрямовано на встановлення обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення.

З приводу посилання ОСОБА_1 на не залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 слід зазначити наступне.

За змістом частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої, третьої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) вказано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Статтею 54 ЦПК України встановлено наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

На підставі частини 2 статті 54 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Отже, залишення без задоволення клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 не призвело до неправильного вирішення справи.

Розподіл судових витрат

На підставі частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, N 3674-VI встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_8 за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 13420 грн відповідно до квитанції АТ "Банк 3/4" № 156 від 07 листопада 2023 року.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_8 сплачено судовий збір у розмірі 20130 грн відповідно до квитанції АТ "Банк 3/4" № 138 від 13 червня 2024 року та квитанції АТ "Банк 3/4" № 19 від 05 липня 2024 року.

З мотивувальної частини постанови вбачається про часткове задоволення позову на суму 45000 Євро авансу та 525 Євро 21 цента трьох процентів річних, що складає 95,90 процентів від ціни позову.

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 підлягає стягненню судовий збір за подання позову в сумі 12869 грн 78 коп. (13420 грн х 95,90%), за подання апеляційної скарги в сумі 19304 грн 67 коп. (20130 грн х95,90%).

З урахуванням наведеного з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 слід стягнути 32174 гривні 45 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аванс в сумі 45000 Євро, три проценти річних з 20 червня 2023 року до 08 листопада 2023 року в сумі 525 Євро 21 цент.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, в сумі 32174 грн 45 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 22 жовтня 2024 року.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді Н. К. Височанська

О. О. Одинак