Ухвала

від 23.01.2025 по справі 713/3486/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 713/3486/23

провадження № 61-16373ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

вирішуючи питання про відвід (самовідвід) суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Білоконь О. В., від участі у розгляді справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів виплаченого авансу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 45 000 Євро, які були отримані ОСОБА_1 відповідно до розписки від 07 червня 2022 року, та три відсотки річних за користування грошовими коштами 520 днів у розмірі 74 469, 58 грн.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого авансу відмовлено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2023 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 0, 06 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0091), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_1 ; ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2024 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 0, 0522 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0026), яка розташована за адресою: м. Вижниця, Чернівецької області, та яка належить ОСОБА_1 .

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року скасовано. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аванс у розмірі 45 000 Євро, три відсотки річних за період з 20 червня 2023 року до 08 листопада 2023 року у розмірі 525, 21 Євро. Вирішено питання розподілу судових витрат.

05 грудня 2024 року (09 грудня 2024 року - дата реєстрації канцелярією суду) засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року (повний текст складено 22 жовтня 2024 року), у справі 713/3486/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2024 року, для розгляду касаційної скарги визначено склад суду: суддя-доповідач: Осіян О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Чернівецького апеляційного суду

від 17 жовтня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 713/3486/23.

Щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.

21 січня 2025 року засобами поштового зв`язку та 23 січня 2025 року засобами електронної пошти ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву про відвід суддів Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.

Заява мотивована тим, що на розгляді Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду перебуває дві справи № 713/3486/23 (провадження

№ 61-16373ск24), та справа № 713/3024/23 (провадження № 61-13151ск24), між тими самими сторонами, з предметами спору щодо стягнення грошових коштів з правовідносин щодо продажу (не продажу) ОСОБА_1 належної їй нерухомості.

З огляду на те, що в обох справах визначено колегію суддів у складі суддів Осіяна О. М., Білоконь О. В та Сакари Н. Ю., заявниця вважає, що викликає сумнів в можливій неупередженості або об`єктивності суддів та можливій побічній заінтересованості у результаті розгляду касаційних скарг у двох цивільних справах № 713/3486/23 та № 713/3024/23, в кожній з яких предмет спору стосується стягнення грошових коштів в рамках правовідносин щодо продажу (не продажу) ОСОБА_1 належного їй майна.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи.

Також, згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (BELUKHA v. UKRAINE N 33949/02, § 49 - 52).

Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що доводи заявниці щодо наявності підстав для відводу суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. зводяться до сумнівів у повноцінному, об`єктивному, неупередженому розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 у касаційному провадженні № 61-16373ск24 (справа № 713/3486/23).

Предметом касаційного оскарження ОСОБА_2 є рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року, додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області

від 01 липня 2024 року та постанова Чернівецького апеляційного суду

від 04 вересня 2024 року у справі № 619/3051/17 щодо визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 07 квітня 2022 року, які розташовані за адресою АДРЕСА_2.

При цьому, предметом спору у справі № 713/3486/23 (провадження

№ 61-16373ск24) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів виплаченого авансу, є стягнення грошових коштів авансового внеску у розмірі 45 000 Євро, які були отримані ОСОБА_1 відповідно до розписки від 07 червня 2022 року, з продажу будинку в АДРЕСА_1 за 120 000, 00 Євро в розстрочку терміном на три роки, що в силу положень частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.

Наявність двох справ між тими самими сторонами та схожими предметами позовів у провадженні однієї колегії суддів не є підставою для відводу суддів, з огляду на положення статті 36 ЦПК України.

Отже, доводи заяви ОСОБА_2 не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.

Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи розглядуваної заяви не можуть слугувати підставою для відводу суддів, оскільки не підтверджують наявність об`єктивних сумнівів у їх неупередженості та об`єктивності, а також наявність підстав вважати, що судді Осіян О. М., Білоконь О. В., Сакара Н. Ю. прямо заінтересовані в результаті розгляду справи.

Інших змістовних доводів та підстав для відводу суддів Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. заявник не наводить.

Враховуючи необґрунтованість заявленого відводу, питання про відвід, відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Щодо розгляду заяв про самовідвід суддів Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

Сакари Н. Ю.

23 січня 2025 року суддями Верховного Суду: Осіяном О. М., Білоконь О. В., Сакарою Н. Ю. заявлено самовідвід з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

На обґрунтування підстав для самовідводу посилаються на те, що вони приймали участь у справі № 713/3024/23 (провадження № 61-13151ск24) в якій колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., висловила правову позицію щодо правовідносин, які виникли між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , під час розгляду справи № 713/3024/23, а саме щодо визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 07 квітня 2022 року, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, з огляду на що, касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року, додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 липня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року - без змін.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року, ухвалена між тими самими сторонами, що й у справі № 713/3024/23 з предметом спору щодо стягнення авансових платежів із продажу нерухомості.

Заяви суддів Верховного Суду: Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. про самовідвід підлягають задоволенню з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.

Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частин першої, другої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні

від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Зважаючи на викладене, також ураховуючи, що судді: Осіян О. М., Білоконь О. В., Сакара Н. Ю., брали участь у розгляді справи № 713/3024/23 (провадження № 61-13151ск24) за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року, додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 липня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2024 року, та висловили свою правову позицію щодо правовідносин, які виникли між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , під час розгляду справи № 713/3024/23, а саме щодо визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 07 квітня 2022 року, які розташовані за адресою АДРЕСА_2, з метою уникнення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суддів при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 713/3486/23, також забезпечення довіри учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяв про самовідвід суддів.

З огляду на заявлений самовідвід суддів Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 713/3486/23, необхідності в передачі заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді немає.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 36, статтею 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. визнати необґрунтованою.

Заяви про самовідвід суддів Верховного Суду: Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. задовольнити.

Відвести суддів Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 713/3486/23.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів виплаченого авансу (касаційне провадження 61-16373ск24), передати на повторний автоматизований розподіл.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара