Рішення

від 05.11.2024 по справі 380/5471/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 рокусправа № 380/5471/24Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Антонюк Ю.І., за участю : представника позивача Борецької М.В., представника відповідача Мерзи Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ до Головного управління Державної податкової інспекції у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової інспекції у Львівській області, в якому просить : визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №28538/13-01-07-06, №28542/13-01-07-06 від 29.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що первинні бухгалтерські документи, що супроводжували здійснення досліджених контролюючим органом господарських операцій, складені згідно із чинним законодавством. ТОВ ЛДАРЗ оплачено вартість фактично поставленого товару та послуг, що підтверджується платіжними дорученнями та відображено в Акті. Таким чином, неправомірним є виключення податковим органом зі складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої позивачем в ціні товарів, що поставлені контрагентами, та підтверджені відповідними податковими накладними. Відповідачем не надано жодних доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди. Позивач не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.

Ухвалою суду від 18.03.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що в ході перевірки не підтверджується факт придбання позивачем товарів у ПАТ НТК Електронприлад, з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ПАТ НТК Електронприлад та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності. Оскільки відсутній сам факт придбання контрагентами ТМЦ, що відображено в податкових накладних на реалізацію для ТОВ ЛДАРЗ, відповідно відсутній і факт продажу ТМЦ для ТОВ ЛДАРЗ.

В експрес-накладних не зазначено назву продукції, її вартість, що унеможливлює процес ідентифікації отриманого від ТОВ ЗАБ товару та його оприбуткування на склад ТОВ ЛДАРЗ по видаткових накладних. Акт приймання-передачі ТМЦ від ТОВ ЗАБ на ТОВ ЛДАРЗ до перевірки не представлено. У наданих до перевірки сертифікатах якості не зазначено інформацію про виробника товару отриманого ТОВ ЛДАРЗ від ТОВ ЗАБ. Інших документів до перевірки не надано.

Представник відповідача вважає, що наявність в ТОВ ЛДАРЗ первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані операції мали місце. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проведеннями. Представлені ТОВ ЛДАРЗ до перевірки податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати дохід лише за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що необґрунтованими та безпідставними є твердження відповідача про неможливість здійснення ПАТ НТК Електронприлад господарських операцій з товарами, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обсяг та/або задекларованого виробництва, оскільки вони не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його безпосередніми контрагентами.

Відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відсутність товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, оскільки вони не є обов`язковими документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують зміст та обсяг господарської операції. Сертифікати якості (відповідності) не фіксують факту здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам, отже, зауваження податкового органу про відсутність сертифіката, невідповідність його форми чи суб`єкта видачі сертифіката не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність проведених господарських операцій. Сама по собі відсутність чи наявність сертифікатів якості не пов`язана з реальністю чи можливістю поставки товару.

Також представником позивача подано додаткові пояснення у справі.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 02.10.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2024 позовні вимоги підтримала повністю, просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.10.2024 позовні вимоги заперечив, просив відмовити в задоволенні таких.

В судовому засіданні 28.10.2024, суд заслухав думку сторін, ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЛДАРЗ з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 10.11.2023 №28538/13-01-07-06/07684556.

Перевіркою встановлено порушення:

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2023 року у сумі 890087,00 грн;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 20 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Податкової декларації з податку на додану вартість) за серпень 2023 року на суму 1095493,00 грн.

На підставі акта від 10.11.2023 №28538/13-01-07-06/07684556 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2023 :

№28538/13-01-07-06 яким за порушення позивачем пункту 123.3 статті 123, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2023 року в сумі 890087,00 грн та штрафну санкцію в розмірі 445043,50 грн;

№28542/13-01-07-06, яким за порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2023 року в сумі 1095493,00 грн.

Позивачем застосовано процедуру адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, за результатами якої ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 06.02.2024 №3003/6/99-00-06-01-04-06, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення №28538/13-01-07-06, №28542/13-01-07-06 від 29.11.2023 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

У пункті 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У постановах Верховного Суду від 28.04.2020 (справа № 826/15568/16), від 10.04.2020 (справа № 808/954/17), від 06.03.2020 (справа №803/13/16) викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

З матеріалів справи встановлено, що 25.04.2023 між ТОВ ЛДАРЗ (Замовник) та ПАТ Науково-технічний комплекс Електронприлад (Постачальник) було укладено Договір №444/23 на поставку продукції.

Відповідно до умов п.1.1. Договору: Постачальник для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України, зобов`язується виготовити та поставити Замовнику, а Замовник прийняти та і оплатити наступну Продукцію: - Блок реєстрації твердотільний БР-4Т-Л-01 8и3.065.017-01 ТУ; - Блок індикації 2Є-01М (8И3.044.007-05).

Згідно п.1.2. Договору: Кількість, вартість, номенклатура Продукції, передбаченої у п.1.1 даного Договору, визначається в Специфікації (Додаток №1 до Договору), та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 3 до Договору), які погоджуються двома Сторонами і являються підставою для взаєморозрахунків за Договором Постачальником.

Згідно умов Договору було виготовлено та передано частину продукції, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними: №51/23 від 31.05.2023 на суму 1 551 649,46 грн, в. т.ч. ПДВ 258 608,24 грн, №90/23 від 11.08.2023 на суму 1 034 432,98 грн в т.ч. ПДВ 172 405,50 грн, №96/23 від 23.08.2023 на суму 1 446 648,84 грн в т.ч. ПДВ 241 108,14 грн, №96/23 від 31.08.2023 на суму 1 446 648,84 грн в т.ч. ПДВ 241 108,14 грн, №97/23 від 31.08.2023 на суму 1 551 649,46 грн в т.ч. ПДВ 258 608,24 грн.

Постачальником в ЄРПН було складено та зареєстровано податкові накладні №22 від 31.05.2023, №9 від 11.08.2023, №18 від 28.08.2023, №21 від 31.08.2023.,

В свою чергу, позивачем на підставі виставлених рахунків-фактур було оплачено поставлену продукцію, що підтверджується платіжними інструкціями №2393 від 21.08.2023, №3199 від 03.11.2023, №3337 від 09.11.2023, №№2528, 2529, 2530 від 30.08.2023, №3512 від 28.11.2023.

25.04.2023 між ТОВ ЛДАРЗ (Замовник) та ПАТ Науково-технічний комплекс Електронприлад (Постачальник) було укладено Договір №459/23 на поставку продукції.

Відповідно до умов п.1.1. Договору: Постачальник для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України, зобов`язується виготовити та поставити Замовнику, а Замовник прийняти та і оплатити наступну Продукцію: -Заглушка-імітатор ЗИ-72М (НТКЕ 486938.001); -Заглушка-імітатор ЗИ-470М (НТКЕ 486938.002); - КПА-ЗИ до заглушок-імітаторів ЗИ-72М та ЗИ-470М (НТКЕ.442249.009).

Згідно п.1.2. Договору: Кількість, вартість, номенклатура Продукції, передбаченої у п.1.1 даного Договору визначається в Специфікації (Додаток №1) та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 3).

Згідно Специфікації загальна вартість продукції становить 5 318 099,06 грн, в т.ч. ПДВ 886 349,84 грн.

Відповідно до умов п.4.1.1 Договору, позивачем була здійснена попередня оплата за Продукцію у розмірі 2 659 049,53 грн, в. т.ч. ПДВ 443 174,92 грн, на підставі виставленого рахунку-фактури №169 від 15.05.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №2510 від 28.08.2023.

Постачальником в ЄРПН було складено та зареєстровано податкову накладну №19 від 29.08.2023 року.

Постачальником згідно умов Договору було виготовлено та передано частину продукції, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною №98/23 від 31.09.2023.

Постачальником в ЄРПН було складено та зареєстровано податкову накладну №22 від 31.08.2023.

Також між позивачем та ТОВ ЗАБ було укладено Договір поставки № 16-22-498/ЗАБ від 09.09.2022.

Відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити ТОВ ЛДАРЗ товар на загальну суму 2 454 000,00 грн з ПДВ, найменування кількість та ціна яких визначалась у специфікації Додатку №1 до Договору, а ТОВ ЛДАРЗ зобов`язувалось оплатити та прийняти поставлений товар.

24.05.2023 представником ТОВ ЗАБ через перевізника Нова пошта було направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені Нова пошта, що підтверджується експрес-накладною №59000972505786.

Сторонами з дотриманням норм чинного законодавства було оформлено видаткову накладну №Т-00000023 від 24.05.2023 року на суму 375 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 62500,00 грн.

Контрагентом в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №23 від 24.05.2023.

В свою чергу, ТОВ ЛДАРЗ було оплачено поставлений товар згідно виставленого рахунку-фактури №Т-00000019 від 24.05.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №2535 від 30.08.2023.

07.06.2023 року між ТОВ ЛДАРЗ та ТОВ ЗАБ було укладено договір поставки №16-23-227/ЗАБ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар на загальну суму 798 000,00 грн з ПДВ, найменування кількість та ціна якого визначалась у специфікації Додатку №1 до Договору, а ТОВ ЛДАРЗ зобов`язувалось оплатити та прийняти поставлений товар.

Додатковою угодою №1 від 08.09.2023 року, специфікацію, яка міститься в Додатку 1 до Договору поставки №16-23-227/ЗАБ від 07.06.2023 було викладено у новій редакції.

Відповідно до нової редакції Специфікації загальна вартість товару становила 754 800 грн з ПДВ.

Контрагентом через перевізника Нова пошта було направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені Нова пошта, що підтверджується експрес-накладними №59000990677907, №59001003413827.

Сторонами з дотриманням норм чинного законодавства було оформлено видаткову накладну №Т-00000029 від 04.07.2023 на суму 228 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 38 000 грн, №Т-00000036 від 03.08.2023.

Контрагентом в ЄРПН було складено та зареєстровано податкову накладну №29 від 03.08.2023, № 32 від 03.08.2023.

В свою чергу, позивачем на підставі виставлених рахунків-фактур №Т-00000026 від 21.07.2023, № Т-00000036 від 03.08.2023 було оплачено поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією №2869 від 27.09.2023, №3320 від 08.11.2023.

06.07.2023 між ТОВ ЛДАРЗ та ТОВЗАБ було укладено договір поставки №16-23-271/ЗАБ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар на загальну суму 540 000,00 грн з ПДВ, найменування кількість та ціна якого визначалась у специфікації Додатку №1 до договору, а ТОВ ЛДАРЗ зобов`язувалось оплатити та прийняти поставлений товар. 17.05.2023 року контрагентом через перевізника Нова пошта було направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені Нова пошта, що підтверджується експрес-накладною Нова пошта №59000993816372.

Сторонами з дотриманням норм чинного законодавства було оформлено видаткову накладну №Т-00000031 від 12.07.2023 на суму 180 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 30 000 грн.

Контрагентом в ЄРПН було складено та зареєстровано податкову накладну №30 від 12.07.2023 року.

В свою чергу, позивачем на підставі виставленого рахунку-фактури №Т-00000025 від 12.07.2023 було оплачено поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями №2679 від 12.09.2023.

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій позивача з ПАТ НТК Електронприлад відповідач покликається на відсутність факту придбання товарно-матеріальних цінностей підприємством ПАТ НТК Електронприлад та його контрагентами-постачальниками.

Суд критично оцінює такі аргументи податкового органу та вважає слушними зауваження позивача про те, що ПАТ НТК Електронприлад за змістом Договору №444/23 повинно було виготовити Продукцію Блок реєстрації твердотільний БР-4Т-Л-01 (8и3.065.017-01); Блок індикації 2Є-01М (8и3.044.007-05) та за змістом договору №459/23 повинно було виготовити продукцію -заглушка-імітатор ЗИ-72М (НТКЕ 486938.001); -заглушка-імітатор ЗИ-470М (НТКЕ 486938.002); - КПА-ЗИ до заглушок-імітаторів ЗИ-72М та ЗИ-470М (НТКЕ.442249.009), у зв`язку з чим і відсутні докази придбання цим контрагентом такого товару.

З приводу посилання в Акті перевірки від 10.11.2023 на те, що господарські операції позивача з придбання товару у вищеописаних контрагентів позивача та подальше їх використання у власній господарській діяльності фактично не відбулося, зважаючи на відсутність джерела походження товарів по ланцюгу постачання, кінцевим покупцем яких є позивач, суд вказує таке.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15.

Отже, порушення певними суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не може ставитися у вину позивачу та впливати на реальність господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Окрім цього, формуючи висновок про відсутність ланцюга постачання товару, придбаного позивачем, відповідач посилається на інформацію в АІС Податковий блок. Натомість суд вказує, що будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними.

З приводу доводів відповідача про не підтвердження факту придбання позивачем товарів у вищеописаних контрагентів, з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження контрагента та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна економічно необхідного для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, суд враховує таке.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність чи недостатня кількість у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди, лізингу тощо.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справах №826/7704/16, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 08.05.2018 у справі №814/937/15, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 16.12.2021 у справі №815/2699/17.

Заперечуючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ ЗАБ, відповідач вказує на наявність певних недоліків в оформленні експрес-накладних на відправлення ТМЦ засобами поштового зв`язку. Зокрема, в експрес-накладних не зазначено назву продукції, її вартість, що унеможливлює процес ідентифікації отриманого від ТОВ ЗАБ, товару та його оприбуткування на склад ТОВ Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ по видаткових накладних.

Дослідивши наявні у справі копії договорів, видаткових накладних, а також поштових експрес-накладних, суд встановив, що в цих документах вказано прізвища та підписи директора ТОВ ЗАБ, який відвантажив ТМЦ та прізвища і підписи посадових осіб позивача на отримання таких ТМЦ. Наявні у справі копії експрес-накладних підтверджують факт відправлення ТМЦ представником постачальника ТОВ ЗАБ та отримання їх представником позивача. Окрім цього, у долучених до матеріалів справи копіях експрес-накладних міститься найменування товару.

Зважаючи на викладені обставини, суд критично оцінює покликання сторони відповідача на недоліки експрес-накладних, зокрема відсутність вартості товару, адже така відображена у вищеописаних видаткових накладних.

Щодо доводів податкового органу про те, що до перевірки надано сертифікати придбаної продукції, в яких не зазначено інформацію про виробника товару, то суд вказує на те, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому окремі недоліки такого сертифікату не можуть свідчити про відсутність господарської операції.

Суд вважає, що наявними у матеріалах справи доказами (зокрема податковими накладними, видатковими накладними, сертифікатами, товарно-транспортними накладними, експрес-накладними та ін.), підтверджується обставина фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у ПАТ НТК Електронприлад, ТОВ ЗАБ, з метою використання у власній господарській діяльності, а тому позивачем правомірно сформовано податкові наслідки таких операцій.

За наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару з метою використання його в господарській діяльності окремі недоліки в оформленні первинних документів, при наявності належним чином оформлених видаткових накладних, не може свідчити про штучне формування даних податкового обліку.

Видаткова накладна є первинним документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, тобто засвідчує факт отримання/передачі товарів. Видаткова накладна надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість, ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання, відомості про постачальника та одержувача товарів, також вказується місце складання такої накладної.

При цьому, відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у ПАТ НТК Електронприлад, ТОВ ЗАБ, ресурси не давали можливості для проведення господарської діяльності з поставки товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку цих контрагентів та про обізнаність позивача як платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що зміст господарських операцій між позивачем та у ПАТ НТК Електронприлад, ТОВ ЗАБ, підтверджується первинними документами, такі спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

В цьому контексті, суд підкреслює, що відповідно до понятійного апарату ПК України:

- розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідач не надав суду належних і достатніх доказів того, що позивачу було відомо або повинно було бути відомо про податкові порушення, допущені контрагентом, і у зв`язку із цим ним не проявлено належної обачності при виборі контрагента. Доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і його контрагента, а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, відповідач не надав.

Таким чином, при виборі контрагента позивач проявив належну обачність. В свою чергу, відповідач не надав належних і достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами позивача у ПАТ НТК Електронприлад, ТОВ ЗАБ.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що зміст господарських операцій між позивачем та у ПАТ НТК Електронприлад, ТОВ ЗАБ, підтверджується первинними документами, такі спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 ПК України (завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2023 року та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2023 року не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення в частині, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №28538/13-01-07-06, №28542/13-01-07-06 від 29.11.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ судовий збір в розмірі 30280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна