Постанова

від 21.01.2025 по справі 380/5471/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5471/24 пров. № А/857/32146/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 380/5471/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

суддя в 1-й інстанції Гулкевич І.З.,

дата ухвалення рішення 05.11.2024,

місце ухвалення судового рішення м. Львів,

дата складання повного тексту судового рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (далі позивач, ТОВ «ЛДАРЗ») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової інспекції у Львівській області (далі апелянт, відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №28538/13-01-07-06, №28542/13-01-07-06 від 29.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що первинні бухгалтерські документи, що супроводжували здійснення досліджених контролюючим органом господарських операцій, складені згідно із чинним законодавством. ТОВ «ЛДАРЗ» оплачено вартість фактично поставленого товару та послуг, що підтверджується платіжними дорученнями та відображено в Акті. Таким чином, неправомірним є виключення податковим органом зі складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої позивачем в ціні товарів, що поставлені контрагентами, та підтверджені відповідними податковими накладними. Відповідачем не надано жодних доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди. Позивач не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №380/5471/24 позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №28538/13-01-07-06, №28542/13-01-07-06 від 29.11.2023; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» судовий збір в розмірі 30280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в ході перевірки не підтверджується факт придбання ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» товарів у ПАТ «НТК «Електронприлад» на загальну суму 21 729 802,3грн., в тому числі ПДВ 3 571 633,71 грн., стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ПАТ «НТК «Електронприлад» та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

За результатами дослідження ланцюга придбання ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» товару (зазначеного у видаткових та податкових накладних), відповідно до даних інформаційних баз ДПС, встановлено неможливість здійснення господарських операції з придбання даного товару у зв`язку із відсутністю факту (джерела), їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва (обрив ланцюга постачання). Жоден з зазначених в Схемі контрагентів в ланцюгу постачання продукції не є виробником чи імпортером.

Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Якщо фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наявність в ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані операції мали місце. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проведеннями.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом № 996-ХІV.

Отже, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов`язання) та валових витрат (валових доходів). Тому вищевказані господарські операції, які фактично не відбулись є безтоварними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а спрямовані лише на формування податкового кредиту у зв`язку із відображенням їх змісту у первинних документах.

Таким чином, господарські операції ТОВ « «ЛДАРЗ», які задекларовані у податковому кредиті з податку на додану вартість по контрагентах-постачальниках ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» та ТОВ «ЗАБ» є недостовірними та не мають реального товарного характеру.

За результатами дослідження ланцюга придбання ТОВ «ЛДАРЗ» з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» та ТОВ ЗАБ» встановлено, що при здійсненні фінансово-господарських операцій здійснюється підміна позицій товарних груп, розбіжності в номенклатурі товарів, встановлено обрив ланцюга постачання товарів по ланці контрагентів та дані підприємства задіяні в схемах формування ризикового податкового кредиту з податку на додану вартість для реального сектору економіки, в ланцюгу постачання яких відсутній виробник та/або імпортер.

Відтак, представлені ТОВ «ЛДАРЗ» до перевірки, податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати дохід лише за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ЛДАРЗ» на порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.2 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» та ТОВ «ЗАБ» за серпень 2023 на суму 1 985 580 грн.

Апелянт просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №380/5471/24 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЛДАРЗ» відмовити у повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Серед іншого вказав, що у ТОВ «ЛДАРЗ» були всі підстави для врахування податку на додану вартість до складу податкового кредиту з подальшим поданням заяви про перерахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку та включенням суми від`ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Доводи апеляційної скарги та матеріали справи не місять жодних доказів на підтвердження того, що договори укладені позивачем, були удаваними, укладеними цілеспрямовано та з єдиною метою отримання виключно відшкодування ПДВ та/або формування податкового кредиту з ПДВ, тобто без мети отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей. Не доведена відповідачем і обставина щодо відсутності розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети для укладення позивачем договорів з контрагентами, тобто відсутності необхідності придбання для господарської діяльності позивача визначених в договорах товарно-матеріальних цінностей.

Отже, позиція відповідача про те, що позивачем придбано товари з метою отримання податкової вигоди та здійснено документальне оформлення господарських операцій без фактичного руху активів, не підтверджена належними та допустимими доказами та спростовується документами, які містяться в матеріалах справи.

Висновки акта перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є неправомірними, адже вони базуються виключно на узагальненій податковій інформації, яка носить інформативний характер та у розумінні процесуального закону не є безумовним підтвердженням відсутності фактів придбання/виготовлення контрагентами реалізованих позивачу ТМЦ.

Таким чином, усі наведені у скарзі доводи податкового органу, як і відомості акту перевірки на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, а викладені доводи відповідача з приводу нереальності господарських операцій були спростовані позивачем в ході розгляду справи судом І інстанції.

Позивач просив апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області у справі №380/5471/24 залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №380/5471/24 без змін.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила у її задоволенні відмовити.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2023 року та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2023 року не відповідають фактичним обставинам справи.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення в частині, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛДАРЗ» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 10.11.2023 №28538/13-01-07-06/07684556.

Перевіркою встановлено порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2023 року у сумі 890087,00 грн;

-пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 20 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Податкової декларації з податку на додану вартість) за серпень 2023 року на суму 1095493,00 грн.

На підставі акта від 10.11.2023 №28538/13-01-07-06/07684556 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2023 :

-№28538/13-01-07-06, яким за порушення позивачем пункту 123.3 статті 123, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2023 року в сумі 890087,00 грн та штрафну санкцію в розмірі 445043,50 грн;

-№28542/13-01-07-06, яким за порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2023 року в сумі 1095493,00 грн.

Позивачем застосовано процедуру адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, за результатами якої ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 06.02.2024 №3003/6/99-00-06-01-04-06, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення №28538/13-01-07-06, №28542/13-01-07-06 від 29.11.2023 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Апеляційний суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, керується таким.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

Згідно з підпунктом 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.

Згідно з підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (П. 198.3 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено статтею 200 ПК України.

Так, п. 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною 1 ст. 9 Закону №996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, слід встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Оцінюючи підстави апеляційної скарги та відзиву на неї, доводи сторін на їх підтвердження та спростування, дослідженню в межах спірних правовідносин підлягають реальність/нереальність господарських операцій ТОВ «ЛДАРЗ» з його контрагентами ПАТ «НТК «Електронприлад» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАБ», внаслідок яких сформовано податковий кредит, який враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість за серпень 2023 року, а також формування у зв`язку з цим від`ємного значення з податку на додану вартість .

Щодо господарських операцій позивача та ПАТ «НТК «Електронприлад», за письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, встановлено таке.

25.04.2023 між ТОВ «ЛДАРЗ» (Замовник) та ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (Постачальник) було укладено Договір №444/23 на поставку продукції, відповідно до якого предметом договору визначено, що Постачальник для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України, зобов`язується виготовити та поставити Замовнику, а Замовник прийняти та і оплатити наступну Продукцію: - Блок реєстрації твердотільний БР-4Т-Л-01 8и3.065.017-01 ТУ; - Блок індикації 2Є-01М (8И3.044.007-05).

Кількість, вартість, номенклатура Продукції, передбаченої у п.1.1 даного Договору, визначається в Специфікації (Додаток №1 до Договору), та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 3 до Договору), які погоджуються двома Сторонами і являються підставою для взаєморозрахунків за Договором Постачальником.

Згідно умов Договору було виготовлено та передано частину продукції, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними: №51/23 від 31.05.2023 на суму 1 551 649,46 грн, в. т.ч. ПДВ 258 608,24 грн, №90/23 від 11.08.2023 на суму 1 034 432,98 грн в т.ч. ПДВ 172 405,50 грн, №96/23 від 23.08.2023 на суму 1 446 648,84 грн в т.ч. ПДВ 241 108,14 грн, №96/23 від 31.08.2023 на суму 1 446 648,84 грн в т.ч. ПДВ 241 108,14 грн, №97/23 від 31.08.2023 на суму 1 551 649,46 грн в т.ч. ПДВ 258 608,24 грн.

Постачальником складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №22 від 31.05.2023, №9 від 11.08.2023, №18 від 28.08.2023, №21 від 31.08.2023.,

На підставі виставлених рахунків-фактур позивачем оплачено поставлену продукцію, що підтверджується платіжними інструкціями №2393 від 21.08.2023, №3199 від 03.11.2023, №3337 від 09.11.2023, №№2528, 2529, 2530 від 30.08.2023, №3512 від 28.11.2023.

Крім того, 25.04.2023 між ТОВ «ЛДАРЗ» (Замовник) та ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (Постачальник) укладено Договір №459/23 на поставку продукції, за яким Постачальник для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України, зобов`язується виготовити та поставити Замовнику, а Замовник прийняти та і оплатити наступну Продукцію: -Заглушка-імітатор ЗИ-72М (НТКЕ 486938.001); -Заглушка-імітатор ЗИ-470М (НТКЕ 486938.002); - КПА-ЗИ до заглушок-імітаторів ЗИ-72М та ЗИ-470М (НТКЕ.442249.009).

Кількість, вартість, номенклатура Продукції, передбаченої у п.1.1 даного Договору визначається в Специфікації (Додаток №1) та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 3).

Загальна вартість продукції становить 5 318 099,06 грн, в т.ч. ПДВ 886 349,84 грн, що підтверджується відповідною специфікацією.

Відповідно до умов п.4.1.1 Договору, позивачем була здійснена попередня оплата за Продукцію у розмірі 2 659 049,53 грн, в. т.ч. ПДВ 443 174,92 грн, на підставі виставленого рахунку-фактури №169 від 15.05.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №2510 від 28.08.2023.

Постачальником складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №19 від 29.08.2023.

Постачальником згідно умов Договору було виготовлено та передано частину продукції, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною №98/23 від 31.09.2023.

Постачальником складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №22 від 31.08.2023.

Контролюючий орган у акті перевірки від 10.11.2023 щодо відповідних господарських операцій вказував на те, що підприємством не надано до перевірки сертифікату виробника на товари: блок реєстрації твердотільний БТ-4Т-Л-01, заглушка-імітатор ЗИ-72М, ЗИ-470М, КПА-ЗИ до заглушок-імітаторів ЗИ-72М, ЗИ-470М, блок індикації « 2Є-01М». ПАТ «НТК «Електронприлад» не придбавала вищезазначених товарно-матеріальних цінностей, комплектуючих до їх виробництва, а тому неможливо дослідити ланцюг походження таких. За таких обставин неможливо ідентифікувати джерело походження товарів, реалізація яких оформлена контрагентом позивача на користь позивача у серпні 2023. Згідно з даними інформаційних баз ДПС, встановлено неможливість здійснення господарських операцій з такими товарами, у зв`язку з відсутністю фактів (джерел) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва.

Сукупність таких фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання вказує на транзитність операцій контрагента, спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем .

Оскільки відсутній сам факт придбання ПАТ «НТК «Елетктронприлад» вищезазначених ТМЦ, що відображено в податкових накладних на реалізацію ТОВ «ЛДАРЗ», відповідно відсутній і факт продажу вищезазначених ТМЦ для позивача.

Крім того, контролюючий орган покликався на дані ІС «Податковий блок» щодо відповідності ПАТ «НТК «Електронприлад» критеріям ризиковості платника податку.

Отже в ході перевірки, як стверджує контролюючий орган, не підтверджується факт придбання позивачем товарів у ПАТ «НТК «Елетктронприлад» за серпень 2023 року всього у сумі 9350830,34 грн., в т.ч. ПДВ 1558471,72 грн, стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ПАТ «НТК» Електрнприлад» та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, так і в сумі відображеній у Розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3) за серпень 2023 року в сумі ПДВ 258608,00 грн, що включено до податкового кредиту за травень 2023 року (операції не підтверджено згідно акту від 17.08.2023 №20967/13-01-07-05/07684556).

Щодо господарських операцій позивача та ТОВ «ЗАБ», за письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, встановлено таке.

Між позивачем та ТОВ «ЗАБ» укладено Договір поставки № 16-22-498/ЗАБ від 09.09.2022., відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити ТОВ «ЛДАРЗ» товар на загальну суму 2 454 000,00 грн з ПДВ, найменування кількість та ціна яких визначалась у специфікації Додатку №1 до Договору, а ТОВ ЛДАРЗ зобов`язувалось оплатити та прийняти поставлений товар.

24.05.2023 представником ТОВ «ЗАБ» через перевізника «Нова пошта» направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною №59000972505786.

Сторонами з дотриманням норм чинного законодавства оформлено видаткову накладну №Т-00000023 від 24.05.2023 на суму 375 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 62500,00 грн.

ТОВ «ЗАБ» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №23 від 24.05.2023.

Оплату товару позивачем здійснено за виставленим рахунком-фактурою №Т-00000019 від 24.05.2023 відповідно до платіжної інструкції №2535 від 30.08.2023.

Крім того, 07.06.2023 між ТОВ «ЛДАРЗ» та ТОВ «ЗАБ» укладено договір поставки №16-23-227/ЗАБ, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар на загальну суму 798 000,00 грн з ПДВ, найменування кількість та ціна якого визначалась у специфікації Додатку №1 до Договору, а ТОВ «ЛДАРЗ» зобов`язувалось оплатити та прийняти поставлений товар.

Додатковою угодою №1 від 08.09.2023 року, специфікацію, яка міститься в Додатку 1 до Договору поставки №16-23-227/ЗАБ від 07.06.2023,викладено у новій редакції: загальна вартість товару - 754 800 грн з ПДВ.

Контрагентом через перевізника «Нова пошта» направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладними №59000990677907, №59001003413827.

Сторонами з дотриманням норм чинного законодавства оформлено видаткову накладну №Т-00000029 від 04.07.2023 на суму 228 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 38 000 грн, №Т-00000036 від 03.08.2023.

Контрагентом складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №29 від 03.08.2023, № 32 від 03.08.2023.

Позивачем на підставі виставлених рахунків-фактур №Т-00000026 від 21.07.2023, № Т-00000036 від 03.08.2023 оплатив поставлений товар відповідно до платіжних інструкцій №2869 від 27.09.2023, №3320 від 08.11.2023.

Також, 06.07.2023 між ТОВ «ЛДАРЗ» та ТОВ «ЗАБ» укладено договір поставки №16-23-271/ЗАБ, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар на загальну суму 540 000,00 грн з ПДВ, найменування кількість та ціна якого визначалась у специфікації Додатку №1 до договору, а ТОВ «ЛДАРЗ» зобов`язувалось оплатити та прийняти поставлений товар.

17.05.2023 контрагентом через перевізника «Нова пошта» направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною №59000993816372.

Сторонами з дотриманням норм чинного законодавства оформлено видаткову накладну №Т-00000031 від 12.07.2023 на суму 180 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 30 000 грн.

Контрагентом складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №30 від 12.07.2023 року.

Позивачем на підставі виставленого рахунку-фактури №Т-00000025 від 12.07.2023 оплачено поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією №2679 від 12.09.2023.

В акті перевірки від 10.11.2023 зазначено, що надані до перевірки експрес-накладні не підтверджують транспортування ТМЦ отриманих позивачем, оскільки у них не зазначено назву продукції, її вартість, що унеможливлює процес ідентифікації отриманих від контрагента ТМЦ та його оприбуткування на склад позивача по відповідних податкових накладних. Акт приймання-передачі позивачем до матеріалів справи не надано. У наданих до перевірки сертифікатах якості не зазначено інформацію про виробника товару, отриманого позивачем від його контрагента. Інших документів до перевірки не надано.

За результатами дослідження ланцюга придбання ТОВ «ЛДАРЗ» товару відповідно до інформаційних баз ДПС встановлено неможливість здійснення господарських операцій з придбання такого товару. У зв`язку з відсутністю факту, джерел їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва.

Сукупність відповідних фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання вказує на проведення операцій ТОВ «ЗАБ», спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем.

Оскільки відсутній сам факт придбання контрагентами ТОВ «ЗАБ» та його контрагентами-постачальниками ТМЦ, що відображено в податкових накладних на реалізацію для позивача, відповідно відсутній і факт продажу відповідних товарів позивачу.

Таким чином, в ході перевірки не підтверджується факт придбання позивачем товарів у ТОВ «ЗАБ» та липень, серпень 2023 року всього у сумі 636000,00 грн, в т.ч. ПДВ 106000,00 грн стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ТОВ «ЗАБ» за наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, так і в сумі ПДВ 62500,00 грн, що включено до податкового кредиту за липень, серпень 2023 року по операціях за травень 2023 року (операції не підтверджено, згідно акту від 10.10.2023 №25105/13-01-07-02/07684556).

Крім того, в акті перевірки відображено, що враховуючи порушення описане в п. 3.2 даного акта (щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість), на порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України позивачем (внаслідок проведення операцій, які фактично не відбувалися без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху матеріалів, робіт по взаєморозрахунках з ПАТ «НТК «Електронприлад» та ТОВ «ЗАБ») завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2023 року у сумі 890087 грн.

У контексті викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що за результатами здійснених на виконання умов договорів поставок ТМЦ, контрагентами позивача складено податкові накладні, які зареєстровані належним чином в ЄРПН.

При цьому, саме на етапі реєстрації податкових накладних податковий орган уповноважений досліджувати господарські операції та платників податків (постачальників) на предмет відповідності їх критеріям ризиковості.

Посилання контролюючого органу на наявність прийнятих стосовно контрагентів позивача рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, суд вважає безпідставними, оскільки включення платника податків до переліку ризикових платників податку не свідчить про нереальність усіх здійснених ним господарських операцій та, само по собі, не спростовує наданої таким платником податків інформації щодо його діяльності. Більше того, зі змісту вказаних рішень вбачається, що вони були прийняті у зв`язку із наявністю інформації, що свідчить про ризиковість здійснення господарських операції із іншими юридичними особами, а не ТзОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ», тобто вони не стосуються господарських операцій із постачання ТМЦ позивачу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказаним нормативним документом передбачається зупинення реєстрації податкової накладної, зокрема, у разі відповідності критеріям ризиковості платника податків. В свою чергу у межах цієї справи усі податкові накладні зареєстровано в ЄРПН, що не заперечується відповідачем.

Суд додатково звертає увагу і на те, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Будь-яка неправомірна діяльність контрагента не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені податковим законодавством зобов`язання, які підтверджено документально. Така позиція суду узгоджується із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.098.2021 в справі № 813/2013/16.

У той же час, відповідач не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення.

Стосовно недоліків експрес накладних в частині відсутності зазначення назви продукції, її вартості, що унеможливлює процес ідентифікації отриманого товару та його оприбуткування на склад ТОВ «Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ» по видаткових накладних, колегія суддів зазначає таке.

Експрес-накладна «Нової Пошти» призначена лише для обліку руху ТМЦ від постачальника до покупця та в договорах поставки не є обов`язковим первинним бухгалтерським документом, який повинен підтверджувати повну номенклатуру придбаних товарів, адже таким документом є видаткова накладна. Назва, зазначена у видаткових накладних, повністю відповідає назвам товару у податковій накладній. Окрім цього, експрес-накладна заповнюється відправником і отримувач не може коригувати її або впливати на цей процес. Зазначений відправником опис у експрес-накладній є загальним описом вмісту відправлення, що відповідає умовам Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень «Новою поштою».

Слід зазначити, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 540/967/19.

Ба більше, документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними. Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 820/1124/17. Аналогічні висновки щодо функцій товарно-транспортних документів в договорах поставки викладено у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 803/1684/17, від 21 січня 2021 року у справі №813/2204/17, від 24 травня 2019 року у справі № 826/7423/16, від 16.11.2022 у справі №540/967/19, які в силу приписів частини 5статті 242 КАС України та частини 6статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо оцінки доводів відповідача щодо недоліків сертифікатів відповідності (якості) та погоджується з тим, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі (наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 820/7293/13-а).

Окрім цього, формуючи висновки про відсутність ланцюга постачання товару, придбаного позивачем, відповідач посилається на інформацію в АІС «Податковий блок» та без дослідження первинних документів, робить висновки про ймовірний рух товару від однієї особи до іншої та зазначає про неможливість встановлення джерела походження товару (обрив ланцюга постачання). Але такі дії не відповідають положенням Податкового кодексу України, які зобов`язують вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Інформація про контрагентів позивача може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента брати участь у здійсненні конкретної господарської операції (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 17.07.2024 у справі № 440/2167/19).

Як свідчать матеріали справи, висновки відповідача про відсутність реального джерела походження товару по ланцюгу постачання чи то відсутність фактів придбання комплектуючих для виготовлення таких товарів, сформовані без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб (зустрічних звірок) та дослідження первинних документів, тобто ґрунтуються виключно на узагальненій податковій інформації.

Доводи контролюючого органу щодо відсутності у контрагентів позивача основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій не можуть бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру такої за умови, якщо інші докази у справі свідчать про фактичне виконання поставки між сторонами.

Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Контрагенти позивача мають право залучати сторонні організації для надання позивачу послуг та продажу товарів.

Суд зазначає, що для встановлення можливості чи неможливості виконання господарської операції з одержання (купівлі) товарів наявним трудовим ресурсом необхідно здійснити перевірку такого платника податків, при якій дослідити всі обставини господарської діяльності, враховувати специфіку конкретної операції, яка характеризується, наприклад, своєрідними фізичними властивостями товарів, операції з якими потребують певного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для поставки товару; придбання відповідних послуг з поставки товарів із залученням сторонніх осіб.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог ст. 77 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

Своєю чергою доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, обумовлених укладеними договорами, відповідачем надано не було.

Враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки та процесуальних документах відповідача підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій, апеляційний суд вважає, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагент податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).

Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.

Підсумовуючи викладене у сукупності, апеляційний суд вважає, що встановлені відповідачем в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.4, ст. 200 ПК України щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, внаслідок господарських операцій позивача з ТОВ «ЗАБ» та Пат «НТК «Електронприлад» за серпень 2023 року є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень від 29.11.2023 критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень є вірними та вірно такі визнані протиправними та скасовано.

Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі №380/5471/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 21.01.25