Рішення

від 25.10.2024 по справі 580/3756/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року справа № 580/3756/24

11 годин 15 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/3756/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [в режимі відеоконференції позивач особисто, представник позивач - адвокат Кулинич Олексій Іванович, діє на підставі ордеру серії СА №1080711] до Христинівської міської ради (вул. Соборна 30, м. Христинівка, Черкаська область, 20001, код ЄДРПОУ 33319218) [представник не прибув], третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) [представник не прибув] про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА /ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

15.04.2024 вх. №19072/24 позивач у позовній заяві просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Христинівської сільської ради від 09.04.2019 №22-9/14/VII про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання у власність;

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Христинівської сільської ради від 18.06.2020 №29-14/VII про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 7124687500:01:001:0301 ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 7124687500:01:001:0301 ОСОБА_2 (номер НОМЕР_2 ).

08.07.2024 суд після часткового усунення позивачем недоліків прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивач просив допитати свідків (а.с.119), проте відкликав у судовому засіданні заявлене клопотання.

Христинівська сільська рада (ЄДРСР 26261910, 20009, Черкаська область, Христинівський район, с.Христинівка, вулиця Дружби 4 / https://hrystynivka.rada.arhiv.org.ua/) не є належним співвідповідачем, позаяк у зв`язку із укрупненням у складі Христинівської міської громади з центром у м.Христинівка (https://gromada.info/gromada/hrystynivska/; веб-сайт: hrystynivska.gromada.org.ua; https://khrystynivka-myskrada.gov.ua/) село Христинівка.

06 вересня 2024 року суд здійснив перехід із спрощеного до загального провадження, вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження подальший розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, запропонувавши позивачеві та відповідачу повідомити суд протягом двох днів з дати отримання ухвали про номер телефону, актуальну адресу, адресу електронної пошти ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), який не надав пояснень до суду щодо спірних правовідносин.

Суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду щодо оскарження рішення сесії Христинівської сільської ради від 09.04.2019 №22-9/14/VII, зважаючи на активні дії позивача протягом тривалого часу у пошуку правди та задля виправлення помилок органом місцевого самоврядування у правовій державі (звертався до органів правопорядку, суду, про внесення заяви щодо кримінального провадження).

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що тривалий час обробляє земельну ділянку і мав очікування переважного права на її отримання, проте без проведення засідання комісії, без його участі і без проведення відповідного голосування депутатами, без складання протоколу протиправно Христинівська сільська рада (правонаступник - відповідач Христинівська міська рада) немотивовано відмовила, проте надала ділянку третій особі - мати (землевпорядник) третьої особи повідомила ОСОБА_1 , що земельна ділянка належить іншій особі, тому варто припинити її використання.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА та ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Відповідач відзив не надав (процесуальні документи доставлені до електронного кабінету ЄСІТС), про причини неявки не повідомив.

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може кваліфікуватися як визнання позову.

Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, що не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).

Верховний Суд 29.01.2024 у справі №560/5937/22 наголосив: в адміністративному судочинстві для залучення до справи осіб, чиїх прав та обов`язків може стосуватися судове рішення, та з метою офіційного та повного з`ясування всіх обставин у справі, діє інститут третьої особи. Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені під час вирішення спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.

Суд направив процесуальні документи за відомою (повідомленою позивачем) адресою, проте рекомендоване повідомлення ф.119 0600288108517/0690254709367 повернуто Укрпоштою з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою. У матеріалах справи наявна розписка матері третьої особи про отримання повістки на 25.10.2024 на ім`я ОСОБА_2 , який не прибув і пояснень до суду не надав.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що у рішенні від 09.04.2019 №22-9/VII «Про відмову на подану заяву» зазначено: враховуючи висновки і рекомендації постійної комісії з земельних питань Христинівської сільської ради вирішила: відмовити ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у звязку із зменшенням площ земель запасу, що використовуються жителями села на умовах оренди; відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Суд встановив, що у рішенні від 18.06.2020 №29-14/VII «Про передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність» зазначено: передати безоплтно у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_2 площею 2 га кадастровий номер 71244687500:01:001:0301 для ведення особистого селянського господарства.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені позивачем і представником позивача аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Верховний Суд у справі № 520/12022/17 ЄДРСР 85412892 зазначає: Верховний Суд України у постанові від 08.12.2009 виснував, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України (у редакції, чинній на час її ухвалення), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/415/18 вважає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки.

Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з частинами 1-3 ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу; надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення; надання земельної ділянки державної або комунальної власності в користування (оренду) інвестору із значними інвестиціями для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями; передачі в оренду земельної ділянки акціонерному товариству, товариству з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебувала така земельна ділянка; передачі в оренду земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення колишньому суборендарю земельної ділянки у випадках, визначених частиною шостою статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч.3 ст.134 ЗК України земельні торги не проводяться під час надання (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (оренда для сінокосіння і випасання худоби), 36 (оренда для городництва) та 121 (безоплатна передача земельних ділянок громадянам у власність) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться під час безоплатної передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким наданий відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з абзацом 2 ч.1 ст.123 ЗК України рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Відповідно до ч.15 ст.123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до норм ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно зі ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Надаючи оцінку доказам та доводам, аргументам позивача і відповідача, суд зазначає про таке.

У постанові від 19 грудня 2022 року у cправі № 921/318/22 Верховний Суд дав правову оцінку правомірності об`єднання в одній позовній заяві вимог про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконним і скасування рішення сесії міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди.

Вимоги приватно-правового характеру про визнання протиправним та скасувати рішення сесії Христинівської міської ради від 18.06.2020 №29-14/VII про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 7124687500:01:001:0301 ОСОБА_2 (фізична особа); скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 7124687500:01:001:0301 ОСОБА_2 (номер НОМЕР_2 ) не належать до вирішення адміністративним судом за наявного спору про право.

У постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17 Верховний Суд надав правову оцінку належності відповідача у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Верховний Суд зауважив, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

Суд доходить висновку про відмову у задоволенні необгрунтованої вимоги в адміністративному позові про визнання протиправним та скасування рішення сесії Христинівської сільської ради від 18.06.2020 №29-14/VII «Про передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність» площею 2 га кадастровий номер 7124687500:01:001:0301 ОСОБА_2 , а також про скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 7124687500:01:001:0301 ОСОБА_2 з огляду на невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та можливістю вирішити спір про право за правилами іншого процесуального законодавства з урахуванням суб`єктного складу сторін у приватно-правових відносинах. У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

Верховний Суд у справі № 520/12022/17 ЄДРСР 85412892 зазначає: Верховний Суд України у постанові від 08.12.2009 виснував, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України (у редакції, чинній на час її ухвалення), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Суд встановив, що рішення від 09.04.2019 №22-9/VII «Про відмову на подану заяву» не містить мотивів щодо висновків і рекомендацій постійної комісії з земельних питань Христинівської сільської ради, яка немотивовано вирішила відмовити ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із зменшенням площ земель запасу, що використовуються жителями села на умовах оренди (не містить дати звернення позивача, відомостей про використання ним тривалий час якої саме земельної ділянки, не містить доказів зменшення площ і впливу на висновки щодо звернення позивача) та відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж якої саме земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (що перебувала у користуванні позивача з якого часу, не містить перевірки доводів про її поліпшення).

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі №826/10888/18 висновує: саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом

Оцінюючи доводи позивача і представника позивача щодо немотивованості і протиправності рішення сесії Христинівської сільської ради №22-9/VII від 09.04.2019 «Про відмову на подану заяву», суд дійшов висновку, що відповідач не перевірив обгрунтованих доводів ОСОБА_1 щодо тривалого використання з 1970 року та поліпшення засміченої земельної ділянки, сплати орендної плати як платником податків, чим порушив право позивача брати участь у розгляді заяви і бути почутим у намірі продовження користування ділянкою з використанням переважного права орендаря - немотивовано відмовив на час звернення у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позаяк не продемонстрував сприяння особі в реалізації законних очікувань за неповного з`ясування обставин попереднього користування земельною ділянкою, тому індивідуальний акт є очевидно протиправним і належить скасуванню з повнорним розглядом заяв 08.02.2019 (реєстраційний №17).

Верховний Суд у справі № 520/12022/17 ЄДРСР 85412892 зазначає: Верховний Суд України у постанові від 08.12.2009 виснував, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України (у редакції, чинній на час її ухвалення), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Мета судового контролю - захистити порушене право відповідної особи (позивача), виправити можливу помилку суб`єкта владних повноважень, вказати суб`єкту владних повноважень на неможливість вчинення такої помилки у майбутньому, забезпечити принцип правової визначеності для всіх осіб, які потраплятимуть у аналогічні відносини у майбутньому (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_11_04_Bernazuk.pdf).

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі № 235/7638/16-а від 31.07.2018 та ухвалах від 10.12.2018 у справі № 807/2358/15 та від 17.10.2019 у справі №826/12592/14.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Христинівської сільської ради №22-9/VII від 09.04.2019 «Про відмову на подану заяву».

Зобов`язати Христинівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2019, отриману Виконавчим комітетом Христинівської сільської ради (реєстрація 08.02.2019 №17).

Встановити судовий контроль, зобов`язавши Христинівську міську раду надати до суду звіт про виконання судового рішення у розумний строк, але не пізніше 27.01.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Христинівської міської ради (вул. Соборна 30, м. Христинівка, Черкаська область, 20001, код ЄДРПОУ 33319218) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення направити учасникам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Христинівська міська рада [вул. Соборна 30, м. Христинівка, Черкаська область, 20001, код ЄДРПОУ 33319218];

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 [ АДРЕСА_2 ].

Рішення суду складене 04.11.2024.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА