Постанова

від 31.10.2024 по справі 136/1907/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 136/1907/22

провадження № 61-16962 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Вінбуд-Комплект», фермерське господарство «Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Копаничук С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Вінбуд-Комплект» (далі - ТОВ «Вінбуд-Комплект»), фермерське господарство «Україна» (далі - ФГ «Україна»), про визнання договору дійсним.

Позовна заява обґрунтована тим, що постановою господарського суду Вінницької області від 04 серпня 2015 року у справі № 902/147/15 ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Тихончук Л. Х.

29 червня 2017 року між ним та ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» в особі ліквідатора Тихончук Л. Х. у межах процедури банкрутства з реалізації ліквідаційної маси укладено договір купівлі-продажу майна підприємства, предметом якого є майновий комплекс (243/1000 приватної спільної часткової власності), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2010 року у справі № 2-363/10.

Того ж дня, 29 червня 2017 року, було складено та підписано акт прийому-передачі майнового комплексу.

Стверджував, що на виконання умов вказаного договору ним була оплачена повна вартість придбаного об`єкту нерухомості в сумі 68 532, 56 грн. Однак, договір купівлі-продажу від 29 червня 2017 року не був нотаріально посвідчений через відсутність коштів у підприємства-банкрута ПАТ «Екологія, комунальне обладнання».

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08 жовтня 2018 року у справі № 902/147/15 ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» ліквідовано як юридичну особу. Державну реєстрацію припинення юридичної особи проведено 06 листопада 2018 року.

29 вересня 2021 року він звернувся до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Башта-Бєляєвої М. О. із заявою про видачу свідоцтва про право власності на придбаний на аукціоні об`єкт нерухомого майна, однак постановою нотаріуса йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Вказує, що у зв`язку з ухиленням товариства від нотаріального посвідчення договору він позбавлений можливості володіти та розпоряджатися майном, право на яке набуто відповідно до умов договору.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, придбаного на аукціоні, який укладено 29 червня 2017 року між ним та ПАТ «Екологія, комунальне обладнання».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2023 року у складі судді Іванця О. Д. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, придбаного на аукціоні, який укладено 29 червня 2017 року між ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» та ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними, дійсність договору купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, придбаного на аукціоні, від 29 червня 2017 року, укладеного між ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» та ОСОБА_1 , підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах цивільної справи № 136/1994/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області про встановлення факту права власності на майновий комплекс (243/1000 приватної спільної часткової власності), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: протоколом № 1 ПАТЕКО проведення аукціону від 26 червня 2017 року, у якому зазначено, що переможцем аукціону з придбання частини майнового комплексу оголошено учасника під № 88 - ОСОБА_1 , гарантійний внесок у сумі 68 532, 56 грн ним сплачено; договором купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, придбаного на аукціоні, від 29 червня 2017 року, укладеним між ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» та ОСОБА_1 ; актом прийому-передачі від 29 червня 2017 року цього майна ОСОБА_1 .

Також суд зауважив, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 08 жовтня 2018 року у справі № 902/147/15 про ліквідацію ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» як юридичної особи та закриття провадження у справі про банкрутство затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства-банкрута ПАТ «Екологія, комунальне обладнання», яким підтверджується оплата переможцем аукціону ОСОБА_1 за придбане майно.

Встановивши, що у зв`язку з ухиленням ліквідатора ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 29 червня 2017 року та припиненням в подальшому цього товариства, як юридичної особи, можливість нотаріального посвідчення договору втрачена безповоротно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 19 жовтня 2023 року, апеляційну скаргу Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області задоволено.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що єдиною обставиною, якою позивач обґрунтовує факт ухилення ліквідатора підприємства-банкрута ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 29 червня 2017 року, є відсутність в останнього коштів.

Водночас відповідно до роз`яснень викладених у пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів не може бути підставою для застосування

частини другої статті 220 ЦК України.

Суд зауважив, що позивач як зацікавлена особа, з метою належного оформлення свого права на придбане майно, з урахуванням ціни, за яку було придбано нерухоме майно, не був позбавлений можливості самостійно оплатити послуги нотаріуса та сплатити відповідні податки та платежі.

Апеляційний суд також звернув увагу на відсутність у матеріалах цієї справи доказів придбання ОСОБА_1 майнового комплексу на аукціоні 29 червня 2017 року.

Дослідивши матеріали господарської справи № 902/147/15 про ліквідацію ПАТ «Екологія, комунальне обладнання», апеляційний суд встановив, що в цій справі міститься договір про проведення реалізації майна підприємства-банкрута від 18 січня 2016 року, укладений між ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» (замовник), в особі ліквідатора Тихончук Л. Х., та універсальною товарною біржою «Україна-Захід» (організатор аукціону). Водночас в протоколі проведення аукціону № 1/ПАТЕКО від 26 червня 2017 року, який також міститься в матеріалах справи № 902/147/15, організатором аукціону вказано ліквідатора підприємства-банкрута ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» Тихончук Л. Х., ане універсальну товарну біржу «Україна-Захід».

Таким чином ліквідатор, який був замовником, прийняв на себе обов`язки організатора, при цьому, такі дії ліквідатора не обґрунтовані жодним чином.

Крім того, в останньому звіті ліквідатора Тихончук Л. Х. вказано, що на виконання вимог частин третьої, четвертої статті 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» нотаріусу супровідним листом вих. № 01-20/540 від 30 червня 2017 року були направлені документи для отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на придбане нерухоме майно, а саме: протокол проведення аукціону № 1/ПАТЕКО від 26 червня 2017 року, договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, придбаного на аукціоні, від 26 червня 2017 року та акт прийому-передачі від 29 червня 2017 року. Проте, у матеріалах справи відсутні докази щодо результатів таких дій ліквідатора.

Крім того, дослідивши зміст постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 вересня 2021 року, на яку посилається ОСОБА_1 в позовній заяві, як на підставу відмови у видачі свідоцтва про право власності на придбаний майновий комплекс, апеляційний суд встановив, що 29 вересня 2021 року з метою укладання договору купівлі-продажу 243/1000 часток в праві спільної часткової власності на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , від імені ОСОБА_1 звернулася Тихончук Л. Х. на підставі виданої ним довіреності. Таким чином до нотаріуса фактично звертався ОСОБА_1 з метою укладання договору купівлі-продажу майнового комплексу, інтереси якого представляла Тихончук Л. Х. , яка свого часу, будучи ліквідатором підприємства-банкрута ПАТ «Екологія, комунальне обладнання», продала йому цей майновий комплекс. Отже обставини, на які посилався позивач щодо невидачі йому нотаріусом свідоцтва про право власності на майновий комплекс, не підтвердилися.

Апеляційним судом також встановлено, що у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про встановлення факту права власності на придбаний майновий комплекс (справа № 136/1994/21), яка постановою Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року за результатами перегляду рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 грудня 2021 року залишена без розгляду через наявність спору про право.

Апеляційний суд зазначив, що вказані дії сторін договору купівлі-продажу від 29 червня 2017 року, який ОСОБА_1 просить визнати дійсним, ставлять під сумнів справжність їх намірів, свідчать про недобросовісність дій ліквідатора Тихончук Л. Х. та ОСОБА_1 , які полягають в намаганні останніх у будь-який спосіб отримати бажане, тому не вбачав підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати й залишити в силі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2023 року.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 201/15400/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження зібраних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 136/1907/22 із Липовецького районного суду Вінницької області.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не надав оцінки обставинам придбання на аукціоні майнового комплексу (243/1000 приватної спільної часткової власності), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало підприємству-банкруту ПАТ «Екологія, комунальне обладнання», сплати позивачем його вартості. Неправомірність набуття позивачем вказаного майна судом не встановлена. Аукціон, який проводився в межах процедури банкрутства ПАТ «Екологія, комунальне обладнання», та його результати недійсними у встановленому порядку не визнавались. Продаж об`єкту нерухомого майна відбувся на законних підставах.

Вказує, що він позбавлений можливості у іншій спосіб оформити право власності на об`єкт нерухомості, придбаний ним у законний спосіб, оскільки заява про встановлення факту права власності на це майно у справі № 136/1994/21 залишена судом без розгляду, а постановою нотаріуса від 29 вересня 2021 року у видачі свідоцтва на спірне майно відмовлено.

Суд першої надав належну правову оцінку доказам і обставинам справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою господарського суду Вінницької області від 04 серпня 2015 року у справі № 902/147/15 визнано ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» банкрутом; призначено ліквідатором ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» арбітражного керуючого Тихончук Л. Х. (а. с. 3-10, т. 1).

Згідно з договором купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, придбаного на аукціоні, від 29 червня 2017 року, ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» в особі ліквідатора Тихончук Л. Х. (продавець), зобов`язується передати у власність ОСОБА_1 (покупець), на підставі протоколу проведення аукціону № 1/ПАТЕКО від 26 червня 2017 року, майновий комплекс, 243/1000 приватної спільної часткової власності, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: будівлі навісу під пилораму, загальною площею 317 кв. м (літера № 4); споруди водонапірної башти (літера № 6); будівлі термічної дільниці (літера № 11); огорожі цегляної (літера № 14); автодороги між цехами (літера № 15); тротуарів (літера № 17); площадки для стоянки автомобілів (літера № 18); дворової вбиральні (літера № 19); будівлі складу металу і готової продукції, загальною площею 1548 кв. м (літера № 22); будівлі майстерні, загальною площею 213 кв. м (літера № 29); будівлі зварювальної дільниці, загальною площею 272, 9 кв. м (літера № 31); будівлі насосної станції оборотного водопостачання, загальною площею 8, 7 кв. м (літера № 33); будівлі охоронного пункту, загальною площею 8 кв. м (літера № 41); рампи (літера № 43); будівлі гаража мотовоза, загальною площею 56 кв. м (літера № 44); майданчику для зберігання напівфабрикатів (літера № 45); будівлі приміщення охорони, загальною площею 20, 4 кв. м (літера № 46); будівлі паливно-мастильних матеріалів з майданчиком, загальною площею 11, 1 кв. м (літера № 48); будівлі складу матеріалів, загальною площею 2012, 4 кв. м (літера № 57); навісу 1 (літера № 61); навісу 2 (літера № 62); убиральні (літера № 58).

Відповідно до акту прийому-передачі від 29 червня 2017 року ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» передало ОСОБА_1 майно, зазначене в договорі купівлі-продажу від 29 червня 2017 року (а. с. 20, т. 1).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08 жовтня 2018 року у справі № 902/147/15 затверджено звіти ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ПАТ «Екологія, комунальне обладнання»; ліквідовано ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» як юридичну особу та закрито провадження у справі про банкрутство (а. с. 11-17, т. 1).

В провадженні Липовецького районного суду Вінницької області перебувала справа № 136/1994/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 01 грудня 2021 року у справі № 136/1994/21 встановлено факт права власності ОСОБА_1 на майновий комплекс, 243/1000 приватної спільної часткової власності, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 136/1994/21 рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 грудня 2021 року скасовано, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Башта-Бєляєвою М. О. від 29 вересня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - посвідченні договору купівлі-продажу 243/1000 часток у праві спільної часткової власності на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 26, т.1).

У постанові нотаріуса зазначено, що 29 вересня 2021 року, з метою укладання договору купівлі-продажу 243/1000 часток в праві спільної часткової власності на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася Тихончук Л. Х. , надавши довіреність від імені ОСОБА_1 , посвідчену нотаріально 22 травня 2021 року; договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, придбаного на аукціоні, від 29 червня 2017 року, укладеного між ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» та ОСОБА_1 ; протокол № 1 ПАТЕКО проведення аукціону від 26 червня 2017 року; акт прийому-передачі від 29 червня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з частиною першою статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Особливості продажу майна боржника в провадженні у справі про банкрутство, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 2343-XII продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню (частини перша, четверта статті 50 Закону № 2343-XII).

Таким чином обов`язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу майна майнового комплексу визначено як нормами ЦК України, так і спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, процедура переведення права власності на майно, придбане на аукціоні, встановлена у статті 75 Закону № 2343-XII, частинами першою, третьою та четвертою якої перебачено, що передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0, 5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати дійсним договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, придбаного на аукціоні, від 29 червня 2017 року, згідно якого ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» в особі ліквідатора Тихончук Л. Х. зобов`язалося передати у власність ОСОБА_1 на підставі протоколу проведення аукціону № 1/ПАТЕКО від 26 червня 2017 року, майновий комплекс, 243/1000 приватної спільної часткової власності, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц (провадження № 61-29416св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 140/2001/17 (провадження № 61-48764св18), від 22 лютого 2021 року у справі № 545/440/18 (провадження № 61-1111св20) та від 21 квітня 2023 року у справі № 469/159/13-ц (провадження № 61-7145св22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив судам, що при розгляді подібних спорів суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції встановив, що єдиною обставиною, якою позивач обґрунтовує факт ухилення ліквідатора підприємства-банкрута ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 29 червня 2017 року, є відсутність в останнього коштів.

Встановивши, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений між ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» в особі ліквідатора Тихончук Л. Х. та ОСОБА_1 у простій письмовій формі, без дотримання обов`язкових вимог чинного на момент його укладення законодавства щодо нотаріального посвідчення, при цьому відсутні докази ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання такого договору дійсним у судовому порядку.

Апеляційний суд правильно вказав про те, що відсутність у товариства коштів на сплату необхідних платежів та податків під час посвідчення договору купівлі-продажу не свідчать про наявність підстав для визнання нотаріально не посвідченого договору купівлі-продажу майнового комплексу дійсним та зауважив, що позивач як зацікавлена особа, з метою належного оформлення свого права на придбане майно, з врахуванням ціни, за яку було придбано нерухоме майно (68 532, 56 грн), не був позбавлений можливості самостійно оплатити послуги нотаріуса та сплатити відповідні податки та платежі.

Апеляційним судом також враховано, що в останньому звіті ліквідатора Тихончук Л. Х. вказано, що на виконання вимог частин третьої, четвертої статті 75 Закону № 2343-XII нотаріусу супровідним листом вих. № 01-20/540 від 30 червня 2017 року були направлені документи для отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на придбане нерухоме майно, а саме: протокол проведення аукціону № 1/ПАТЕКО від 26 червня 2017 року, договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, придбаного на аукціоні, від 26 червня 2017 року та акт прийому-передачі від 29 червня 2017 року.

Водночас у матеріалах справи відсутні відомості щодо результатів таких дій ліквідатора.

Враховуючи ту обставину, що суд апеляційної інстанції встановив та зауважив, що позивач не надав доказів, які б відповідали вимогами статей 77-81 ЦПК України та свідчили б про ухилення ліквідатора підприємства-банкрута ПАТ «Екологія, комунальне обладнання» від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майнового комплексу, а також не надав доказів на підтвердження відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій щодо відчуження нерухомого майна, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 201/15400/16, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович