Ухвала

від 01.11.2024 по справі 705/4763/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 705/4763/22

провадження № 61-8973 сво 24

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Черкаський апеляційний суд,

про відшкодування моральної шкоди, в якому просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на її користь

12 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У результаті задоволення відводів та самовідводів суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Христинівського міськрайонного суду Черкаської області, Монастирищенського районного суду Черкаської області, Жашківського районного суду Черкаської області, Маньківського районного суду Черкаської області, Тальнівського районного суду Черкаської області, Катеринопільського районного суду Черкаської області, Звенигородського районного суду Черкаської області цивільна справа № 705/4763/22 неодноразово передавалася на розгляд до іншого суду найбільш територіально наближеного

в порядку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 31 ЦПК України.

На підставі Розпорядження голови Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д. І. від 26 лютого 2024 року справу № 705/4763/22 було передано

до Ватутінського міського суду Черкаської області в зв`язку з неможливістю призначення суддів у Звенигородському районному суді Черкаської області

для її розгляду.

06 березня 2024 року вказана справа надійшла до Ватутінського міського суду Черкаської області.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року, з урахуванням ухвали цього самого суду від 19 квітня 2024 року про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року справу № 705/4763/22 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

11 жовтня 2024 року згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Червинська М. Є., Синельников Є. В., Фаловська І. М., Крат В. І., Грушицький А. І.

14 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1

про відвід суддів, сформована в підсистемі «Електронний Суд», в якій вона просила відвести суддів Верховного Суду: Фаловську І. М. та Синельникова Є. В. від участі

у розгляді справи № 705/4763/22.

Згідно з розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду

від 16 жовтня 2024 року № 1223/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2024 року у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Гулька Б. І. та у зв`язку з перебуванням

у відрядженні судді Червинської М. Є., вказану справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Крат В. І., Синельников Є. В., Фаловська І. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Фаловської І. М., Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи № 705/4763/22 визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Фаловської І. М., Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи

№ 705/4763/22 передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. від 17 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Фаловської І. М., Синельникова Є. В. у справі № 705/4763/22 відмовлено.

29 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1

про відвід судді, сформована в підсистемі «Електронний Суд», в якій вона просила відвести суддю Верховного Суду Фаловську І. М. від участі у розгляді справи

№ 705/4763/22.

У зв`язку з відпусткою судді вказана заява судді-доповідачу Луспенику Д. Д. передана 31 жовтня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М. від участі у розгляді справи № 705/4763/22 визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М. від участі у розгляді справи № 705/4763/22 передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Згідно з розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду

від 31 жовтня 2024 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2024 року на підставі службової записки судді Луспеника Д. Д. вказану справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Гулько Б. І., Крат В. І., Синельников Є. В., Червинська М. Є.

Короткий зміст заяви про відвід судді

01 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1

про відвід судді, сформована в підсистемі «Електронний Суд», в якій вона просила відвести суддю Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи

№ 705/4763/22.

Як на підстави для відводу суддів заявник посилається на пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України, а саме на наявність обставин, що викликають сумнів

у неупередженості або об`єктивності суддів.

Заява мотивована тим, що суддя Синельников Є. В. не може брати участь

у розгляді цієї справи, оскільки з офіційних джерел щодо майнового стану судді заявнику стала відома інформація, яка не викликає впевненість в чесності

та непідкупності судді, в зв`язку з чим 31 жовтня 2024 року нею була подана заява про вчинення злочину до Центрального управління Національного антикорупційного бюро України. Вказана обставина виключає можливість справедливого та неупередженого розгляду даної справи за участі судді Синельникова Є. В. до вирішення питання правоохоронними органами.

Правове обґрунтування та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Перевіривши наведені заявником доводи на обґрунтування відповідної заяви

про відвід судді, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

За змістом статті 40 ЦПК України, у тому числі частини шостої, судді Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду може бути заявлений відвід і вирішується він за правилами, передбаченими цією статтею.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України).

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішене як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше)

до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (стаття 40 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони

з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема,

щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.

Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім,

але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні

з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача

не влаштовує.

Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається

за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case,

№ 11/1987/134/188, § 46).

Щодо суб`єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що судді виявляють особисту упередженість щодо будь-якого учасника цього спору. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна підтвердити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть існувати об`єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає,

що немає фактичних даних, які можуть ставити під сумнів у цій справі безсторонність судді Синельникова Є. В.

При цьому суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді

від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Таким чином, жодних обґрунтованих сумнівів в упередженості судді немає,

що узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ («Teslya v. Ukraine»

від 08 вересня 2020 року, № 52095/11, «Ilie v. Romania» від 26 вересня 2019 року,

№ 26220/10), а тому відсутні підстави для задоволення заяви про відвід.

Інших підстав, визначених статтями 36-37 ЦПК України, для відводу

не встановлено.

Ураховуючи необґрунтованість повторно (вдруге) заявленого відводу

судді Верховного Суду Синельникова Є. В., питання про відвід, відповідно

до частини третьої статті 40 ЦПК України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33

ЦПК України.

Керуючись статтями 36-37, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Синельникова Євгена Володимировича від участі у розгляді справи № 705/4763/22 визнати необґрунтованою.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Синельникова Євгена Володимировича від участі у розгляді справи № 705/4763/22 передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська