Ухвала

від 05.11.2024 по справі 705/4763/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 705/4763/22

провадження № 61-8973 сво 24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2024 року,

встановив:

1. У червні 2024 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, в якій скаржник просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. Верховний Суд ухвалою від 02 липня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

3. Верховний Суд в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 09 жовтня 2024 року передав справу № 705/4763/22 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

4. 01 листопада 2024 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді в якій заявник просить відвести суддю Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи № 705/4763/22.

5. Як на підстави для відводу судді заявник посилається на пункт 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме на наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів, обґрунтовуючи свою заяву тим, що суддя Синельников Є. В. не може брати участь у розгляді цієї справи, оскільки з офіційних джерел щодо його майнового стану заявнику стала відома інформація, яка не викликає впевненість в чесності та непідкупності судді, в зв`язку з чим 31 жовтня 2024 року нею була подана заява про вчинення злочину до Центрального управління Національного антикорупційного бюро України. Вказана обставина виключає можливість справедливого та неупередженого розгляду даної справи за участі судді Синельникова Є. В. до вирішення питання правоохоронними органами.

6. Верховний Суд ухвалою від 01 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи № 705/4763/22 визнав необґрунтованою та передав її для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

7. Автоматизованою системою діловодства (протокол автоматизованого розподілу судової справі між суддями від 04 листопада 2024 року) визначено суддю Пророка В. В. для розгляду зазначеної заяви.

8. Перевіривши наведені у заяві доводи про відвід судді вважаю, що заява підлягає залишенню без розгляду, з огляду на таке.

9. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

10. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду» (п. 49 рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

11. Також ЄСПЛ зазначив, Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49-50 рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України»).

12. Згідно з об`єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів його безсторонність. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані (п. 48 рішення від 24 травня 1989 року у справі «Гаусшильдт проти Данії» (Hauschildt v. Denmark), заява № 10486/83; п. 52 рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України»).

13. Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.

14. Разом із цим, відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

15. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

16. Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту, тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

17. Рада суддів України у своєму рішенні від 08 червня 2017 року № 34 (зі змінами відповідно до рішення від 1 березня 2019 року № 13) роз`яснила, що подання учасником будь-якого судового провадження заяви про внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) відомостей про скоєння суддею кримінального правопорушення до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України.

18. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою, укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (частина друга статті 44 ЦПК України).

19. Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

20. Тобто, суд зобов`язаний виявляти зловживання сторонами своїми процесуальними правами та протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи.

21. Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19 (провадження № 61-14448 св 20) зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

22. Також Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21 (провадження № № 61-2472 св 22) вказав на те, що зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

23. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду у справі 910/1873/17 від 08 травня 2018 року).

24. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17).

25. Крім цього ЄСПЛ у рішеннях від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України» неодноразово наголошував на тому, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції.

26. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що після звернення ОСОБА_1 із позовом у справі № 705/4763/22 у результаті задоволення відводів та самовідводів суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Христинівського міськрайонного суду Черкаської області, Монастирищенського районного суду Черкаської області, Жашківського районного суду Черкаської області, Маньківського районного суду Черкаської області, Тальнівського районного суду Черкаської області, Катеринопільського районного суду Черкаської області, Звенигородського районного суду Черкаської області цивільна справа № 705/4763/22 неодноразово передавалася на розгляд до іншого суду найбільш територіально наближеного в порядку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 31 ЦПК України.

27. Також ОСОБА_1 неодноразово заявляла відводи суддям Черкаського апеляційного суду, на розгляді якого перебувала її апеляційна скарга на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року у цій справі.

28. Крім цього ОСОБА_1 неодноразово зверталася і до Верховного Суду із заявами про відвід суддів Фаловської І. М., Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи № 705/4763/22, які визнавалися необґрунтованими.

29. Вказані обставини дають достатні підстави вважати, що такими діями ОСОБА_1 не керується завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, та не зацікавлена у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді справи, а фактично намагається змусити суддів прийняти рішення на її користь та створює небезпечну прецедентну практику спотворення принципу незалежності суддів.

30. Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали (стаття 143 ЦПК України).

31. Статтею 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф.

32. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

33. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, який з 1 січня 2024 року становить 3 028,00 грн.

34. Таким чином, оскільки подана ОСОБА_1 заява про відвід судді Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи № 705/4763/22 суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, що свідчить про зловживання ОСОБА_1 її процесуальними правами, та полягає у їх недобросовісному використанні, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без розгляду такої заяв та стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 2. 36, 40, 44, 143, 144, 148, 260, 261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1. Визнати подання ОСОБА_1 заяви про відвід судді Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2024 року зловживанням її процесуальними правами та залишити її без розгляду.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795) штраф у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп.

3. Копію ухвали направити особі, яка подала заяву про відвід, а також Державній судовій адміністрації України для звернення до виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Пророк