Постанова

від 09.12.2024 по справі 705/4763/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 705/4763/22

провадження № 61-8973 сво 24

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

третя особа - Черкаський апеляційний суд,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року у складі судді Линдюка В. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 29 липня 2022 року нею було подано до Черкаського апеляційного суду інформаційний запит, відповідь на який не було надано у п`ятиденний строк, визначений статтею 20 Закону України «Про доступ

до публічної інформації».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 580/3473/22 за її позовом визнано протиправною бездіяльність Черкаського апеляційного суду щодо розгляду її інформаційного запиту від 29 липня 2022 року й зобов`язано надати їй повну та всебічну запитувану інформацію. Однак Черкаським апеляційним судом не надано відповідь

на її інформаційний запит навіть на день набрання рішенням суду законної сили -

14 листопада 2022 року, тобто після трьох місяців із дня звернення із таким інформаційним запитом.

Позивач уважала, що Черкаським апеляційним судом їй завдано моральної шкоди, розмір шкоди оцінено нею у 12 000,00 грн, із розрахунку 4 000,00 грн за кожен місяць порушеного права.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на її користь

12 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У результаті задоволення відводів та самовідводів суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Христинівського міськрайонного суду Черкаської області, Монастирищенського районного суду Черкаської області, Жашківського районного суду Черкаської області, Маньківського районного суду Черкаської області, Тальнівського районного суду Черкаської області, Катеринопільського районного суду Черкаської області, Звенигородського районного суду Черкаської області цивільна справа № 705/4763/22 неодноразово передавалася на розгляд до іншого суду найбільш територіально наближеного

в порядку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 31 ЦПК України.

На підставі розпорядження голови Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року справу № 705/4763/22 було передано

до Ватутінського міського суду Черкаської області в зв`язку з неможливістю призначення суддів у Звенигородському районному суді Черкаської області

для її розгляду.

06 березня 2024 року вказана справа надійшла до Ватутінського міського суду Черкаської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року, з урахуванням ухвали цього самого суду від 19 квітня 2024 року про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ненадання апеляційним судом відповіді на її інформаційний запит могло змінити плин її життя, негативно вплинути

на її стосунки з оточуючими та зумовити появу інших незручностей. Сам по собі факт порушення прав позивача на отримання запитуваної інформації

від Черкаського апеляційного суду за відсутності доведеної наявності втрат немайнового характеру, не є правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, так як її наявність та розмір, відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу, підлягає доведенню особою, яка порушує питання

про її відшкодування. При цьому ініціювання позивачем судового розгляду

в зв`язку з реалізацією права на судовий захист своїх прав та інтересів не може вважатися таким, що безумовно призводить до завдання моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновком районного суду, що сам по собі факт визнання протиправною бездіяльності Черкаського апеляційного суду, що полягає у ненаправленні позивачу відповіді на інформаційний запит від 29 липня 2022 року, що встановлено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду

від 14 жовтня 2022 року у справі № 580/3473/22, не може слугувати безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні докази розладу здоров`я позивача внаслідок душевних страждань чи моральних переживань,

які виникли в результаті зазначених подій.

Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 580/3473/22 встановлено, що допустимих та належних доказів того, що протиправна бездіяльність Черкаського апеляційного суду вплинула на стан здоров`я позивача та зумовила фізичні, душевні, психічні страждання останнього, нею не надано,

а самого лише посилання на наявність моральних страждань та причинний зв`язок із оскаржуваними розпорядженнями відповідача недостатньо для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 22 травня 2024 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що: судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду, належним чином не досліджено й не оцінено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім цього, справу розглянуто

і вирішено неповноважним складом суду й в ухваленні судового рішення брали участь судді, яким було заявлено обґрунтований відвід (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

11 жовтня 2024 року згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану справу призначено судді-доповідачеві:

Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Червинська М. Є., Синельников Є. В., Фаловська І. М., Крат В. І., Грушицький А. І.

14 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1

про відвід суддів, сформована в підсистемі «Електронний Суд», в якій вона просила відвести суддів Верховного Суду: Фаловську І. М. та Синельникова Є. В. від участі

у розгляді справи № 705/4763/22.

Згідно з розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду

від 16 жовтня 2024 року № 1223/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2024 року

у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Гулька Б. І. та у зв`язку з перебуванням

у відрядженні судді Червинської М. Є., вказану справу призначено

судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії:

Грушицький А. І., Крат В. І., Синельников Є. В., Фаловська І. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Фаловської І. М., Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи № 705/4763/22 визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Фаловської І. М., Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи

№ 705/4763/22 передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. від 17 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Фаловської І. М., Синельникова Є. В. у справі № 705/4763/22 відмовлено.

29 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1

про відвід судді, сформована в підсистемі «Електронний Суд», в якій вона просила відвести суддю Верховного Суду Фаловську І. М. від участі у розгляді справи

№ 705/4763/22.

У зв`язку з відпусткою судді вказана заява судді-доповідачу Луспенику Д. Д. передана 31 жовтня 2024 року.

Згідно з розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду

від 31 жовтня 2024 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2024 року на підставі службової записки судді Луспеника Д. Д. вказану справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Гулько Б. І., Крат В. І., Синельников Є. В., Червинська М. Є.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М. від участі у розгляді справи № 705/4763/22 визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М. від участі у розгляді справи № 705/4763/22 передано

для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

01 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1

про відвід судді, сформована в підсистемі «Електронний Суд», в якій вона просила відвести суддю Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи

№ 705/4763/22.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи № 705/4763/22 визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі у розгляді справи № 705/4763/22 передано

для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Cинельникова Є. В. від 04 листопада 2024 року заяву про самовідвід судді Синельникова Є. В. задоволено. Відведено суддю Синельникова Є. В. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М. від участі

у розгляді справи № 705/4763/22. Указану заяву передано на повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. від 04 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1

про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М. від участі у розгляді справи

№ 705/4763/22.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В. від 05 листопада 2024 року визнано подання ОСОБА_1 заяви про відвід судді Верховного Суду Синельникова Є. В. від участі у розгляді вказаної справи зловживанням її процесуальними правами та залишено її без розгляду. Стягнуто

з ОСОБА_1 у дохід державного бюджету штраф у розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду

від 12 листопада 2024 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2024 року на підставі службової записки судді Луспеника Д. Д. вказану справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Гулько Б. І., Синельников Є. В., Фаловська І. М., Червинська М. Є.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2024 року заяви суддів Верховного Суду Синельникова Є. В.

та Фаловської І. М. про самовідвід задоволено. Відведено суддів Верховного Суду Синельникова Є. В. та Фаловську І. М. за їх заявами від участі у розгляді справи

№ 705/4763/22. Справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно з розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду

від 14 листопада 2024 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2024 року вказану справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії:

Грушицький А. І., Гулько Б. І., Червинська М. Є.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду

від 27 листопада 2024 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2024 року на підставі службової записки судді Луспеника Д. Д. вказану справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Гулько Б. І., Крат В. І., Червинська М. Є.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року прийнято до розгляду вказану справу та призначено справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що Черкаський апеляційний суд є учасником у цій справі, зокрема третьою особою на стороні відповідача,

та апеляційною інстанцією щодо перегляду судових рішень всіх районних судів Черкаської області, у тому числі Ватутінського міського суду Черкаської області, суддею якого працює Линдюк В. С. Останній відмовив у задоволенні її заяви

про його відвід від розгляду даної справи та не заявив самовідвід, чим, на її думку, умисно застосував вибіркове правосуддя.

Черкаський апеляційний суд, який бере участь у справі як третя особа, будучи зацікавленим у розгляді цієї справи, умисно та свідомо проігнорував вимоги щодо заявлення самовідводу від її розгляду. Крім того, Черкаський апеляційний суд

є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 із примусового виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року

в адміністративній справі за її позовом до Черкаського апеляційного суду

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто судді Черкаського апеляційного суду мали явний конфлікт інтересів під час розгляду цієї справи, що виключало розгляд справи ним як судом, встановленим законом. Вважає, що апеляційний суд тим самим грубо порушив її права на судовий захист

та доступ до правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено неповноважним складом суду,

що суперечить як практиці ЄСПЛ, Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція), так і національному законодавству.

Вказує, що суди не надали належної оцінки її доводам про обґрунтування вимог щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, вибірково застосовано практику Верховного Суду, а також не враховували вимоги спеціального закону, який регулює правовідносини у сфері надання публічної інформації. Черкаським апеляційним судом допущено бездіяльність, яка полягає

у тривалому ненаданні запитуваної нею інформації, а тому вона має право

на відшкодування їй моральної шкоди.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року від Державної казначейської служби України надійшов відзив

на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки її доводи є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 580/3473/22 частково задоволено позов

ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Черкаського апеляційного суду щодо розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 29 липня 2022 року. Зобов`язано Черкаський апеляційний суд розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 29 липня 2022 року та надати їй повну і всебічну запитувану інформацію. У задоволенні інших позовних вимог (стягнення із відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди

2 000,00 грн) відмовлено (а. с. 60-66, т. 1).

06 березня 2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження

№ НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа у справі № 580/3473/22, виданого 09 грудня 2022 року Черкаським окружним адміністративним судом

про зобов`язання Черкаський апеляційний суд розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 29 липня 2022 року та надати їй повну і всебічну запитувану інформацію (а. с. 130, т. 3).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу

в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів

з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю відступлення від висновку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 11 вересня 2024 року

у справі № 705/4897/22 (провадження № 61-372св24), про те, що:

- «наявність у суду апеляційної інстанції статусу третьої особи не може свідчити

про об`єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості суддів цього суду»;

- «участь у справі суду апеляційної інстанції як третьої особи не є підставою

і для визначення підсудності в порядку статті 26 ЦПК України».

Відповідно до вимог пунктів 1 і 2 частини першої статті 411 ЦПК України зазначене вище є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

У даній справі спірне питання: чи може суд апеляційної інстанції розглядати справу (переглядати судові рішення за відповідними апеляційними скаргами), де він виступає учасником справи, і підставою позову про відшкодування моральної шкоди, хоча і з держави, є, на думку позивача, неправомірні дії саме апеляційного суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що це дозволить забезпечити єдність судової практики.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 визначила відповідачем - Державу Україна в особі Державної казначейської служби України, а третьою особою - Черкаський апеляційний суд.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили,

в адміністративній справі № 580/3473/22 її позов до Черкаського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії частково задоволено. Під час розгляду цієї адміністративної справи було встановлено, що Черкаським апеляційним судом у порушення вимог

Закону України «Про доступ до публічної інформації» не надано відповіді

на інформаційний запит ОСОБА_1 у визначені законом строки (протягом

5-ти робочих днів із дня його отримання), що стало підставою для задоволення позову ОСОБА_1 і зобов`язання відповідача розглянути цей запит та надати повну запитувану інформацію.

ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року до Черкаського апеляційного суду 16 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 17 квітня 2024 року визначено склад колегії для розгляду справи

№ 705/4763/22, провадження № 22-ц/821/889/24: Гончар Н. І. (суддя-доповідач), Новіков О. М., Сіренко Ю. В.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 25 квітня 2024 року відкрив апеляційне провадження у цій справі.

29 квітня 2024 року апеляційним судом призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

ОСОБА_1 , скориставшись своїм процесуальним правом, звернулася

до Черкаського апеляційного суду із заявою про відвід колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В. від розгляду справи № 705/4763/22.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 травня 2024 року заяву

ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В. визнано необґрунтованою. Передано вирішення питання про відвід судді, який

не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду в складі судді Карпенко О. В.

від 10 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1

від 08 квітня 2024 року про відвід колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М.,

Сіренка Ю. В. В ухвалі суду викладено обґрунтовані мотиви, з яких суддя дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід.

22 травня 2024 року Черкаським апеляційним судом прийнято оскаржувану постанову за наслідками перегляду рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року, яке залишено без змін.

Як стверджує заявник касаційної скарги, предмет позову у цій цивільній справі безпосередньо пов`язаний із наявним конфліктом між нею і Черкаським апеляційним судом, який є учасником справи (третьою особою), щодо бездіяльності Черкаського апеляційного суду під час надання відповіді на інформаційний запит, яка встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду

від 14 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили, в адміністративній справі

№ 580/3473/22.

Отже, суд апеляційної інстанції (у даному випадку Черкаський апеляційний суд), будучи учасником справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України,

а саме третьою особою, не може розглядати справу (переглядати рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача) щодо самого себе.

Разом із тим, у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 705/4897/22 (провадження № 61-372св24) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, за аналогічних процесуальних обставин заявлення відводу суддям апеляційного суду, де брали участь ті самі учасники справи, що й у справі, яка переглядається, зробив висновок:

«Правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом,

у межах своєї компетенції).

Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність

у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження

на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України,

що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: 1) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду;

2) справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду;

3) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь

у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.

Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини,

що унеможливлюють участь судді у справі. Відповідний правовий висновок висловив Верховний Суд у постановах: від 28 грудня 2022 року у справі

№ 183/4809/19 (провадження № 61-1217св22), від 11 жовтня 2023 року у справі

№ 306/844/20 (провадження № 61-7891св23), від 06 березня 2024 року у справі

№ 686/9073/22 (провадження № 61-10417св23).

…Наявність у Черкаського апеляційного суду статусу третьої особи в цій справі

не може свідчити про об`єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості суддів Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,

Карпенко О. В. під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня

2023 року.

Подібний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/327/20.

…Відповідно до вимог частини першої статті 26 ЦПК України підсудність справи,

у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена

ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

За змістом статей 53, 54 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача

або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2021 року у справі

№ 572/3632/15-ц, третя особа у справі є лише сonsortes litis (учасником справи),

не його стороною. Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача). Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.

Враховуючи наведене, участь у цій справі Черкаського апеляційного суду

як третьої особи не є підставою і для визначення підсудності в порядку статті 26 ЦПК України.

Отже, Черкаський апеляційний суд розглянув справу повноважним складом суду.».

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

не погодилася із наведеним правовим висновком щодо застосування пункту 5 частини першої статті 36, пунктів 1 і 2 частини першої статті 411 ЦПК України (обов`язкова підстава для скасування судового рішення) та вважала,

що визначення позивачем у цій справі третьою особою - Черкаський апеляційний суд, свідчить, що прийняте за наслідками розгляду позову судове рішення, може вплинути на права або обов`язки суду апеляційної інстанції. При цьому вирішення подібного процесуального питання визначене у ЦПК України, зокрема

у частині першій статті 26 ЦПК України, за змістом якої підсудність справи,

у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена

ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Відступ від указаного правового висновку забезпечить застосування закону

й реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній

або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Тобто, слід виходити із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, передбачених статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності,

з урахуванням особливостей визначених статтею 1174 ЦК України, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Обов`язок доведення наявності шкоди, її розміру, протиправності дій заподіяювача та причинно наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та протиправними діями відповідача покладається на позивача. Заподіювач зобов`язаний довести відсутність вини у заподіянні шкоди позивачеві.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду

від 14 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили, в адміністративній справі

№ 580/3473/22 позов ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії частково задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Черкаського апеляційного суду щодо розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1

від 29 липня 2022 року. Зобов`язано Черкаський апеляційний суд розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 29 липня 2022 року та надати їй повну

і всебічну запитувану інформацію. У задоволенні інших позовних вимог (стягнення із відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн) відмовлено.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції, після задоволення відводів та самовідводів суддів різних районних судів, розглянув спір по суті і відмовив у задоволенні позову

ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції - Черкаський апеляційний суд, залишив указане рішення суду першої інстанції без змін.

Тобто Черкаський апеляційний суд, незважаючи на те, що він є учасником справи (частина перша статті 42 ЦПК України), здійснив перегляд рішення суду першої інстанції і ухвалив відповідне рішення по суті спору.

З урахуванням викладеного Верховний Суд зазначає таке.

У суді апеляційної інстанції провадження було відкрито ухвалою від 25 квітня

2024 року, 29 квітня 2024 року апеляційним судом призначено справу до розгляду

в порядку письмового провадження.

ОСОБА_1 зверталася до Черкаського апеляційного суду із заявою про відвід колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В., від розгляду справи

№ 705/4763/22.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 травня 2024 року заяву

ОСОБА_1 про відвід колегії суддів визнано необґрунтованою. Передано вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33

ЦПК України.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду в складі судді Карпенко О. В. від 10 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів.

22 травня 2024 року Черкаським апеляційним судом прийнято оскаржувану постанову за наслідками перегляду рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 березня 2024 року, яке залишено без змін.

У справі, яка переглядається, Черкаський апеляційний суд передчасно переглянув рішення суду першої інстанції у справі, де суд апеляційної інстанції є учасником справи, й не надав належної оцінки доводом позивачки про наявність конфлікту інтересів у суддів апеляційного суду, які, з урахуванням обставин справи

та її суб`єктного складу, не розглянули можливість заявити самовідвід.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати

і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти

та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства

в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях ЄСПЛ, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року. У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів,

чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки,

що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд

не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.

ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав,

що ЄСПЛ далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції

має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден

із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того,

щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається свідчить

про неупередженість суду; судом створено достатні гарантії для усунення підстав

і навіть потенційної можливості побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Із практики ЄСПЛ вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) суду

в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі,

та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того,

чи забезпечував сам суд (його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах

«Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein

v. Switzerland)). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення від 15 грудня

2005 року у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus)).

У рішенні «Газета-Центр проти України» від 15 липня 2010 року ЄСПЛ, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно

до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді,

що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію,

в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться».

Щодо суб`єктивного критерію в окремих випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня

1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість, тобто «має не лише здійснюватися правосуддя, але й ще має бути видно, що воно здійснюється»,

адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти

у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium)).

Щодо об`єктивного критерію ЄСПЛ вказує на те, що під час вирішення питання,

чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Присутність у складі суду хоча б одного упередженого судді може призвести

до порушення вимоги щодо неупередженості всього складу суду, навіть у разі безсторонності інших суддів чи їх більшості.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, в якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього

не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).

Згідно з висновком Венеційської Комісії від 11 грудня 2020 року № 1012/2020

для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема,

щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду апеляційної інстанції) передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід

у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді

з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути

на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Схожі за змістом положення містяться в статті 15 Кодексу суддівської етики в новій редакції, чинній з 18 вересня 2024 року.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному

у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

З метою дотримання принципу неупередженості суду існує інститут відводу, самовідводу, а також недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. Зазначений інститут має важливе значення для реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, сприяє ефективному розгляду справи. Гарантування та забезпечення в національному законодавстві принципу неупередженості суду є важливою умовою дотримання права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2021 року у справі

№ 11-202сап21 звернула увагу на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі.

Згідно з частиною другою статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Верховний Суд уважає, що розгляд Черкаським апеляційним судом справи,

де він є третьою особою, і за підставою позову стосується дій суду, як органу державної судової влади, без належного з`ясування питання

про наявність/відсутність підстав для відводу/самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє, як реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи.

Правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.

Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі.

У справі «Бускаріні проти Сан-Марино» (Buscarini v. San Marino) ЄСПЛ у рішенні

від 18 лютого 1999 року зазначив, що словосполучення «встановлений законом» належить не тільки до правової основи самого існування суду, але і до складу суду у кожній справі. ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом. Тобто поняття «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова практика свідчить, що вказана підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення прийняте судом

з порушенням правил юрисдикції (підсудності) або з порушенням порядку визначення складу суду.

Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, за наявності сумнівів у безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень.

Отже, доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду наголошує, що у всіх випадках судді зобов`язані діяти таким чином, щоб слугувати прикладом доброчесності для учасників судових проваджень, громадськості, тому несуть повну відповідальність за вирішення питань, пов`язаних з їх приватним інтересом, таким чином, щоб максимально запобігати конфлікту інтересів під час

їх обрання/призначення на посаду судді та в процесі виконання ними функції

зі здійснення правосуддя.

З урахуванням вищенаведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний перегляд.

Щодо відступлення від правового висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду

У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 705/4897/22 (провадження

№ 61-372св24) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, за аналогічних процесуальних обставин заявлення відводу суддям апеляційного суду, де брали участь ті самі учасники справи,

що й у справі, яка переглядається, зробив протилежний висновок, зокрема, що наявність у Черкаського апеляційного суду статусу третьої особи у справі

не може свідчити про об`єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості суддів Черкаського апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на судове рішення суду першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у вказаній постанові, пославшись на відповідні норми ЦПК України, врахувавши, що суд апеляційної інстанції є третьою особою, а не стороною у справі, зробив висновок про те, що Черкаський апеляційний суд розглянув відповідну справу повноважним складом суду.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Задля гарантування юридичної визначеності Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної правової підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого

або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері

або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду:

від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня

2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі

№ 2-836/11 (пункт 24)).

З урахуванням викладеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 705/4897/22 (провадження № 61-372св24), оскільки в цій постанові колегія суддів, дослідивши всі доводи касаційної скарги, проаналізувавши обставини справи і з урахуванням предмета касаційного оскарження не знайшла підстав стверджувати про наявність обставин для відводу / самовідводу суддів апеляційного суду.

Висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права

Згідно з частиною другою статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду передає справу на новий судовий розгляд, у тому числі, для дослідження наведених у цій постанові обставин і доводів заявника і з урахуванням висновків, до яких дійде колегія суддів, суд має ухвалити відповідне судове рішення, то висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, не зазначається.

Висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням вищевказаного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

М. Є. Червинська