Постанова

від 23.10.2024 по справі 278/249/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 278/249/13

провадження № 61-6581св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Житомирський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави,

відповідачі: Житомирська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , правонаступником якого є ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , правонаступником якого є ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , правонаступником якого є ОСОБА_51 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , правонаступником якої є ОСОБА_104 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , правонаступником якого є ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Коростенське лісомисливське господарство», ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_15 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_87 , ОСОБА_151 , ОСОБА_145 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_46 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_151 , ОСОБА_147 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2022 року у складі судді Татуйка Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Коломієць О. С., Талько О. Б.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2013 року Житомирський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави звернувся до суду із позовом про визнання недійсним розпоряджень, державних актів та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Позовна заява мотивована тим, що Житомирська районна державна адміністрація з порушенням вимог чинного законодавства прийняла розпорядження, якими безпідставно змінила цільове призначення земельної ділянки площею 19,2 га, вартістю 621 792 грн, яка знаходиться на території Новогуйвинської селищної ради, і передала її 136 членам ОК «СТ «Любава» (відповідачам) в оренду, а згодом у власність.

3. Так, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 23 березня 2009 року № 359 надано ОК «Садівницьке товариство «Любава» дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель запасу за межами населеного пункту площею 19,2 га з метою передачі її в оренду громадянам для ведення садівництва на території Новогуйвинської селищної ради.

4. Земельна ділянка площею 19,2 га не є землею сільськогосподарського призначення, а згідно статистичної звітності рахується як землі оборони, на яких зростає ліс, тому не придатна для ведення садівництва.

5. До 2005 року земельна ділянка перебувала у користуванні Житомирської КЕЧ для розміщення військової частини НОМЕР_1 . Розпорядженням Житомирської РДА від 21 травня 2005 № 109 припинено право користування земельною ділянкою Житомирської КЕЧ та віднесено її до земель запасу Новогуйвинської селищної ради.

6. Розпорядженням голови Житомирської райдержадміністрації від 22 квітня 2009 року № 577 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 19,2 га з метою передачі їх в оренду членам ОК «Садівницьке товариство «Любава» для ведення садівництва, за рахунок земель запасу 136 громадянам по 0,12 га кожному. Цим же розпорядженням доручено внести зміни в земельно-облікові документи та планово-картографічні матеріали, здійснити державну реєстрацію договорів оренди.

7. Згідно листа Управління Держкомзему в Житомирському районі від 27 травня 2009 року № 434 вказана земельна ділянка вкрита лісом, до прийняття розпорядження № 577 від 22 квітня 2009 року відносилась до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер та межі до 23 березня 2009 року не було встановлено.

8. Після прийняття розпорядження райдержадміністрацією змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки та її віднесено до земель сільськогосподарського призначення для ведення садівництва.

9. Внаслідок прийняття оспорюваних розпоряджень змінено цільове призначення земельної ділянки, яка не мала меж і кадастрового номера, на підставі розробленої технічної документації щодо встановлення меж, внаслідок чого землі із лісовими насадженнями передані для ведення садівництва.

10. Прокурор вказував, що із переданих 19, 2 га землі в оренду членам ОК СТ «Любава» 1,9 га перебувають у користуванні ДП «Житомирське лісове господарство» Станишівського лісництва квартал 38 виділ 4, яка відноситься до 2 категорії лісів (рекреаційно-оздоровчі) віком 87 років, а розпорядження такою категорією земель не відноситься до повноважень райдержадміністрації згідно положень статті 32 ЛК України.

11. В подальшому на виконання незаконного розпорядження № 577 від 22 квітня 2009 року управлінням Держкомзему в Житомирському районі 30 квітня 2009 проведено реєстрацію договорів оренди землі від 30 квітня 2009 року, що укладені між Житомирською районною державною адміністрацією та ОК СТ «Любава» (136 членів товариства) про надання кожному із них в оренду по 0, 12 га для садівництва земель Новогуйвинської селищної ради, проте реєстрація таких договорів підлягала державній реєстрації органами ДЗК України, а тому в розумінні норм ЦК України є нікчемними.

12. Розпорядженням заступника голови Житомирської райдержадміністрації від 06 травня 2009 року за № 617 безоплатно передано громадянам у власність земельні ділянки, які перебувають у їх користуванні для ведення садівництва на території Новогуйвинської селищної ради згідно додатку (136 громадян).

13. Висновок райдержадміністрацією про те, що земельні ділянки перебувають у користуванні громадян зроблено на підставі протиправних розпоряджень від 23 березня 2009 року № 359, від 22 квітня 2009 року № 577 та договорів оренди землі, що укладені 30 квітня 2009 року між райдержадміністрацією та 136 громадянами - членами ОК СТ «Любава».

14. На виконання розпорядження № 617 від 06 травня 2009 року ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут» виготовив технічну документацію із землеустрою, Житомирською регіональною філією ДП «Центр «ДЗК» зареєстровано та видано членам ОК СТ «Любава» державні акти.

15. У зв`язку із тим, що на підставі вказаних розпоряджень видано державні акти на право власності на землю, вони підлягають визнанню недійсними відповідно до статті 21 ЦК України та статті 152 ЗК України.

16. Враховуючи вищевикладене прокурор просив суд визнати недійсними:

розпорядження Житомирської РДА від 23 березня 2009 року № 359 «Про надання ОК СТ «Любава» дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі її в оренду громадянам для ведення садівництва на території Новогуйвинської селищної ради»;

розпорядження Житомирської РДА від 22 квітня 2009 року № 577 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі їх в оренду членам обслуговуючого кооперативу СТ «Любава» для ведення садівництва за рахунок земель запасу Новогуйвинської селищної ради»;

розпорядження Житомирської РДА від 06 травня 2009 року № 617 «Про безоплатну передачу громадянам у власність земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні для ведення садівництва на території Новогуйвинської селищної ради»;

визнати недійсними 136 державних актів на право власності на земельні ділянки на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району та зобов`язати відповідачів повернути спірні земельні ділянки до земель запасу Новогуйвинської селищної ради, в тому числі земельні ділянки площею 1,9 га повернути ДП «Житомирське лісове господарство».

17. У березні 2013 року ОСОБА_14 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про обов`язання повернути управлінню Держземагенства вилучену документацію щодо спірних земельних ділянок, витребування документів та стягнення судового збору.

18. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 12 липня 2013 року об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_14 до Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про зобов`язання повернути управлінню Держземагенства вилучену документацію щодо спірних земельних ділянок, витребування документів та стягнення судового збору з первісним позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Житомирської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших.

Справа розглядалась судами неодноразово

19. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2013 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено за безпідставністю.

20. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2014 року касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави відхилено, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2013 року залишено без змін.

21. Постановою Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

22. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області 27 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

23. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 07 червня 2016 року зустрічний позов залишено без розгляду (т. 7, а. с. 202).

24. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2022 року позов задоволено частково.

25. Визнано незаконними та скасовано розпорядження Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області № 359 від 23 березня 2009 року, № 577 від 22 квітня 2009 року та № 617 від 6 травня 2009 року в частині, що стосується земельних ділянок наступних громадян з такими кадастровими номерами і державними актами:

ОСОБА_171 - державний акт серії ЯЕ № 743367, кадастровий номер 1822055600:05:000:0118;

ОСОБА_172 - державний акт серії ЯЕ № 743368, кадастровий номер 1822055600:05:000:0119;

ОСОБА_173 - державний акт серії ЯЕ № 743369, кадастровий номер 1822055600:05:000:0120;

ОСОБА_174 - державний акт серії ЯЕ № 743371, кадастровий номер 1822055600:05:000:0121;

ОСОБА_175 - державний акт серії ЯЕ № 743370, кадастровий номер 1822055600:05:000:0122;

ОСОБА_176 - державний акт серії ЯЕ № 743373, кадастровий номер 1822055600:05:000:0123;

ОСОБА_177 - державний акт серії ЯЕ № 743372, кадастровий номер 1822055600:05:000:0124;

ОСОБА_178 - державний акт серії ЯЕ № 743375, кадастровий номер 1822055600:05:000:0125;

ОСОБА_179 - державний акт серії ЯЕ № 743374, кадастровий номер 1822055600:05:000:0126;

ОСОБА_180 - державний акт серії ЯЕ № 743377, кадастровий номер 1822055600:05:000:0127;

ОСОБА_181 - державний акт серії ЯЕ № 743376, кадастровий номер 1822055600:05:000:0128;

ОСОБА_182 - державний акт серії ЯЕ № 743379, кадастровий номер 1822055600:05:000:0129;

ОСОБА_183 - державний акт серії ЯЕ № 743378, кадастровий номер 1822055600:05:000:0130;

ОСОБА_184 - державний акт серії ЯЕ № 743282, кадастровий номер 1822055600:05:000:0131;

ОСОБА_185 - державний акт серії ЯЕ № 743381, кадастровий номер 1822055600:05:000:0132;

ОСОБА_186 - державний акт серії ЯЕ № 743380, кадастровий номер 1822055600:05:000:0133.

Визнано недійсними державні акти на такі земельні ділянки.

Зобов`язано ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 повернути земельні ділянки.

26. Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив із того, що частина земельних ділянок,наданих спочатку в користування, а потім у власність оспорюваними рішеннями, накладаються на землі лісового фонду, права постійного користування на яке надане нині існуючому Державному підприємству «Коростенське лісомисливське господарство». Дане накладення відбулось після видачі оспорюваних розпоряджень на існуючу та раніше сформовану земельну ділянку лісогосподарського призначення. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги у даній частиністосовно ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 є обґрунтованими та такими, які мають бути задоволені, оскільки оспорювані розпорядження прийняті з порушенням законодавства.

27. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що інший масив земельних ділянок відповідачів фізичних осіб, який не накладається на землі лісового фонду, не є об`єктом права постійного користування учасників справи, як і інших осіб, а навпроти був переданий в запас Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області правомірно в користування, а потім у власність. Підстав для скасування оскаржуваних рішень та актів на землю, а так і повернення земель, не має. Суд зауважив, що накладення земельних ділянок громадян на землі лісового фонду було встановлено на підставі дослідження висновків експертиз у сукупності із наданими письмовими доказами.

28. Суд першої інстанції також вказав, що він позбавлений можливості надати висновок про належність певної земельної ділянки, крім згадуваних раніше в описово-мотивувальній частині даного рішення, до категорії земель лісового фонду за наявності лише планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, оскільки наявність таких матеріалів навіть у сукупності із технічною документацією на земельні ділянки відповідачів - фізичних осіб не свідчить про накладення одних земель на інші. Для дачі висновку по питанню накладення певних земельних ділянок на інші або про видачу земельних ділянок за рахунок земель лісового фонду, без проведення судової експертизи, суд позбавлений можливості. Сторонами у справі відповідне клопотання заявлене не було.

29. Суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на те, що землі були передані без попередньої зміни її цільового призначення не доведений у передбачений процесуальним законом спосіб. При цьому суд зауважив, що наявний та досліджений обсяг розпоряджень органів державної влади та органів місцевого самоврядування не дає достатніх та беззаперечних підстав стверджувати про порушення законодавства у даній частині станом на день прийняття оскаржуваних рішень.

30. Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у задоволенні клопотання прокурора про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_15 відмовлено.

31. Апеляційну скаргу ОСОБА_15 залишено без задоволення, рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог без змін.

32. Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задоволено частково.

33. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови.

34. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_15 в частині незгоди із рішенням суду про часткове задоволення позову є безпідставними, оскільки рішенням місцевого суду в указаній частині не вирішувалось питання про його права та інтереси. Судом також вказано, що інші особи, стосовно яких ухвалено рішення про задоволення позову, не уповноважували ОСОБА_15 на здійснення дій щодо оскарження рішення суду першої інстанції в їх інтересах, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не є предметом апеляційного перегляду.

35. Переглядаючи рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд зазначив, що Житомирська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження, незаконно змінила цільове призначення 19,2 га лісових земель на землі сільськогосподарського виробництва, частина яких перебувала в користуванні ДП «Житомирське ЛГ» (зараз - ДП «Коростенське лісомисливське господарство»), та без належно розробленої та погодженої документації незаконно передала їх у користування членам ОК «СТ «Любава». Зазначено також те, що Житомирським КЕВ не надавалось погодження на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок.

36. Таким чином, апеляційний суд погодився із доводами позивача про те, що спірні земельні ділянки неправомірно вибули із володіння держави, оскільки при їх вилученні не було дотримано вимог статті 149 ЗК України.

37. Разом із тим, апеляційний суд зазначив, що заявлені в цій справи прокурором вимоги про визнання незаконним та скасування розпоряджень голови Житомирської РДА від 23 березня 2009 року № 359, від 22 квітня 2009 року № 577 та від 06 травня 2009 року № 617, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому в задоволенні вказаних вимог слід відмовити із вказаних підстав.

38. При цьому апеляційний суд виходив із того, що земельні ділянки, що віднесені до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 19,2 га, які частково вкриті лісом, були передані у власність відповідачам, а в подальшому деякі з них перейшли у власність третіх осіб, вибули з державної власності поза волею власника - держави Україна без дотримання передбаченої законом процедури вилучення у постійного користувача.

39. За обставинами цієї справи апеляційним судом встановлено, що відповідачі та треті особи набули у власність земельні ділянки, якими вони правомірно користувалися за цільовим призначенням тривалий час, у межах норм, передбачених законом, на підставі рішення районної державної адміністрації, у статусі власників земельних ділянок відповідачі тривалий час володіють ними.

40. Тому суд дійшов висновку, що намагання прокурора виправити допущену в минулому органом влади «помилку» не може мати наслідком непропорційне втручання у нове право відповідачів та перекладати на них усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову з формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін.

41. Відповідачі тривалий час користуються земельними ділянками, мали право на надання їм земельних ділянок у власність у вказаному розмірі і реалізували це право. Позбавлення їх такого права власності фактично не з вини відповідачів, а внаслідок недбальства державних органів призведе до порушення принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

42. У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Житомирської обласної прокуратури.

43. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

44. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2024 року № 1194/0/226-24 та протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві.

45. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

46. У касаційній скарзі заступник керівника Житомирської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в указаній частині.

47. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 369/11060/17, провадження № 61-6576св21, від 08 березня 2023 року у справі № 308/4639/20, провадження № 61-13253св21, від 30 травня 2018 року у справі № 308/7923/16, провадження № 61-10673св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

48. У касаційній скарзі прокурор погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що спірні земельні ділянки протиправно вибули із володіння держави, оскільки Житомирська РДА перевищила свої повноваження, незаконно змінила цільове призначення 19,2 га земель, у тому числі зайнятих лісами.

49. Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо повернення земельних ділянок з посиланням на статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідні рішення ЄСПЛ, апеляційним судом не враховано, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, яка знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

50. Прокурор посилається на те, що судом апеляційної інстанції не обґрунтовано, чому за обставинами справи, яка переглядається, пріоритет у збереженні незаконного володіння майном надається окремим громадянам, а право власності Українського народу, яке також є «непорушним» та більш того - титульним, не захищається.

51. Зазначає, що прокурор послідовно, без зволікання, із 2013 року вживав заходів для захисту інтересів держави у цій справі, та ще раніше в порядку адміністративного судочинства, тому, вважає, що доводи апеляційного суду щодо тривалого володіння відповідачами земельними ділянками, як підстава застосування статті 1 Першого протоколу, є необґрунтованими.

52. Посилається на те, що втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

53. У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури від ОСОБА_15 та інших підписантів, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Також у відзиві заявники просять застосувати строк позовної давності, про який вони заявляли в суді кожної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

54. 21 лютого 2005 року розпорядженням Житомирської РДА № 109 припинено право Житомирської КЕЧ на користування земельною ділянкою № 188 площею 19,2 га на території Новогуйвинської селищної ради у зв`язку з добровільною відмовою від права на неї. Земельну ділянку віднесено до земель запасу ради для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням (а. с. 24-27, т. 20).

55. 15 березня 2007 року розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання державного акту на право постійного користування землею ДП «Житомирське лісове господарство» (Станишівське лісництво) для ведення лісового господарства на території, серед інших, Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області. Дана документація містить інформацію про те, що земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 20,0408 га має кадастровий номер 1822055600:05:000:0003 розташована на території Новогуйвинської селищної ради і надана в постійне користування лісовому господарству (а. с. 10-26, т.13; а. с. 5-69, т. 14; а. с. 230, 231, т. 17).

56. 17 грудня 2008 року ОК «СТ «Любава» отримало свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

57. 23 березня 2009 року розпорядженням Житомирської РДА № 359 ОК «СТ «Любава» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель запасу за межами населеного пункту площею 19,2 га з метою передачі її в оренду громадянам для ведення садівництва на території Новогуйвинської селищної ради (а. с. 21, т .1).

58. В 2009 році на замовлення ОК «СТ «Любава» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 19,2 га з метою передачі її в оренду громадянам для ведення садівництва на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

59. 22 квітня 2009 року розпорядженням Житомирської РДА № 577 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) загальною площею 19,2 га з метою передачі їх в оренду членам ОК «СТ «Любава» для ведення садівництва за рахунок земель запасу Новогуйвинської селищної ради та передано в оренду цю земельну ділянку на 1 рік 136 громадянам по 0,12 га кожному. Цим же розпорядженням доручено внести зміни в земельно-облікові документи та планово-картографічні матеріали, здійснити державну реєстрацію договорів оренди (а. с. 22, т. 1).

60. 06 травня 2009 року розпорядженням Житомирської РДА № 617 відповідачам -фізичним особам безоплатно передано у власність земельні ділянки, які перебували у їх користуванні, для ведення садівництва на території Новогуйвинської селищної ради (а. с. 23, т. 1).

61. На підставі останнього розпорядження відповідачі отримали у власність земельні ділянки для ведення садівництва (а. с. 65-199, т. 1).

62. 12 травня 2009 року ДП «Житомирське лісове господарство» отримало державний акт на право постійного користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для лісового господарства на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області ділянки № 7 - 9 площа 43,9263 га (а. с.10, т. 13).

63. 8 серпня 2013 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду Житомирської області скасовані розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації № 202 та 203 від 22 червня 2009 року. Дане рішення, як свідчать надані для дослідження матеріали справи, набуло законної сили. Скасованими рішеннями ОДА у свій час були відмінені оспорювані позивачем у теперішній справі рішення Житомирської районної державної адміністрації № 359, 577 та 617 (а. с. 335, т. 3; а. с.385-389, т. 4; а. с. 123, т. 5).

64. Земельна ділянка з кадастровим номером 1822055600:05:005:003, як вказано в публічній кадастровій карті України, та земельна ділянка з кадастровим номером 1822055600:05:000:003, що вказана в державному акті серії ЯЯ № 078316 від 12 травня 2009 року, є однією і тією ж земельною ділянкою (а. с. 160-163,173-17, т. 33).

65. Висновками експертиз № 12091/18-41/19087-19101/18-41 від 11 вересня 2018 року (а. с. 92-115, т. 20), № 12091/18-41/19087-19101/18-41 від 6 лютого 2019 року (доопрацьований) (а. с. 102-122, т. 30) та № 32273/21-41/38789-38807/21-41 від 24 грудня 2021 року (а. с. 119-153, т. 34) встановлено наступне.

Земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822055600:05:000:0118; 1822055600:05:000:0119; 1822055600:05:000:0120; 1822055600:05:000:0121; 1822055600:05:000:0122; 1822055600:05:000:0123; 1822055600:05:000:0124; 1822055600:05:000:0125; 1822055600:05:000:0126; 1822055600:05:000:0127; 1822055600:05:000:0128; 1822055600:05:000:0129; 1822055600:05:000:0130; 1822055600:05:000:0131; 1822055600:05:000:0132; 1822055600:05:000:0133 повністю розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1822055600:05:005:0003 площею 20,0408 га, яка має цільове призначення для ведення лісового господарства та перебувала в користуванні ДП «Житомирське лісове господарство», а нині перебуває в користуванні правонаступника останнього Державного підприємства «Коростенське лісомисливське господарство» (а. с. 95-97, т. 36).

Земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822055600:05:000:0118; 1822055600:05:000:0119; 1822055600:05:000:0120; 1822055600:05:000:0121; 1822055600:05:000:0122; 1822055600:05:000:0123; 1822055600:05:000:0124; 1822055600:05:000:0125; 1822055600:05:000:0126; 1822055600:05:000:0127; 1822055600:05:000:0128; 1822055600:05:000:0129; 1822055600:05:000:0130; 1822055600:05:000:0131; 1822055600:05:000:0132; 1822055600:05:000:0133 сформовані пізніше ніж визначені межі земель лісогосподарського призначення Станишівського лісництва Державного підприємства «Коростенське лісомисливське господарство» (раніше ДП «Житомирський лісгосп»).

66. Згідно із копією акта передачі земельної ділянки від 22 лютого 2005 року Міністерство оборони України передало до земель запасу Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області земельну ділянку № 188 площею 19,2 га, яка частково вкрита лісом (т. 1, а. с. 25).

67. Із копії листа ДП «Житомирське лісове господарство» від 07 липня 2009 року № 674 вбачається, що частина земельної ділянки площею 1,9 га відноситься до території ДП «Житомирське ЛГ» Станишівське лісництво кв. 38 вид. 4, яка згідно матеріалів впорядкування 1998 року відноситься до ІІ категорії лісів (рекреаційно-оздоровчі) віком 87 років, повнотою 0,8, складом насадження 10С+Д. Інша територія являє собою хвойне насадження приблизним віком 100- років, повнотою 0,6, складом 10С+Д, яка не входить до земель ДП «Житомирське ЛГ». При проведенні суцільного переліку дерев встановлено загальну кількість дерев 4 692 шт масою 3 094 куб. м, в т. ч. територія ДП «Житомирський лісгосп» 594 дерева загальною масою 454 куб. м (том 1, а. с. 27).

68. Згідно з інформацією, викладеною у листі Держземагенства у Житомирському районі №434 від 27 травня 2009 року Житомирському міжрайонному прокурору, вбачається, що до прийняття розпорядження № 577 від 22 квітня 2009 року земельна ділянка площею 19,2 га відносилась до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. В даний час вищезазначеним розпорядженням її фактично віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення у зв`язку із тим, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі з метою передачі їх в оренду членам обслуговуючого кооперативу СТ «Любава» затверджено «для ведення садівництва». Кадастровий номер загальній земельній ділянці площею 19,2 га не присвоєний (том 1, а. с. 24).

Позиція Верховного Суду

69. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

70. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

71. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

72. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

73. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

74. З матеріалів справи вбачається, що відповідачами не оскаржувалось рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог, тому рішення в указаній частині не було предметом перегляду в апеляційному порядку.

75. З доводів прокурора в касаційній скарзі вбачається, що останній згодний з висновками апеляційного суду про те, спірні земельні ділянки протиправно вибули із володіння держави, оскільки Житомирська РДА перевищила свої повноваження, незаконно змінила цільове призначення 19,2 га земель, у тому числі зайнятих лісами, проте незгодний з висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо повернення спірних земельних ділянок, оскільки не вбачає підстав для застосування у справі, яка переглядається, положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідних рішень ЄСПЛ, на які послався суд апеляційної інстанції.

76. Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, Верховний Суд виходить з такого.

77. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельні ділянки, що віднесені до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 19,2 га, які частково вкриті лісом, були передані у власність відповідачам, а в подальшому деякі з них перейшли у власність третіх осіб, вибули з державної власності поза волею власника - держави Україна без дотримання передбаченої законом процедури вилучення у постійного користувача.

78. Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

79. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

80. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

81. Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

82. Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

83. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

84. Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

85. Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

86. При розгляді цієї справи має бути враховане також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

87. У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

88. З огляду на викладене принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

89. Також апеляційним судом встановлено, що відповідачі та треті особи набули у власність земельні ділянки, якими вони правомірно користувалися за цільовим призначенням тривалий час, у межах норм, передбачених законом, на підставі рішення районної державної адміністрації; у статусі власників земельних ділянок відповідачі тривалий час володіють ними.

90. Апеляційний суд правомірно зазначив, що намагання прокурора виправити допущену в минулому органом влади «помилку» не може мати наслідком непропорційне втручання у нове право відповідачів та перекладати на них усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін.

91. Судом встановлено, що на спірній земельній ділянці частково знаходяться житлові будинки та господарські будівлі відповідачів. Отже, втручання держави у право громадян - відповідачів у справі на мирне володіння майном - земельними ділянками, зважаючи на тривале добросовісне користування ними відповідачами, які протиправних дій для заволодіння земельною ділянкою у певному розмірі не вчиняли, отримали їх у власність на підставі розпорядження державного органу, буде мати ознаки непропорційного втручання у права відповідачів на мирне володіння майном.

92. Крім того, відповідачі тривалий час користуються земельними ділянками, мали право на надання їм земельних ділянок у власність у вказаному розмірі і реалізували це право. Позбавлення їх такого права власності фактично не з вини відповідачів, а внаслідок недбальства державних органів призведе до порушення принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини.

93. Вищевикладене та встановлені апеляційним судом обставини дають підстави для висновку, що доводи прокурора щодо помилковості застосування апеляційним судом положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідних рішень ЄСПЛ, є безпідставними.

94. Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

95. У справі, яка переглядається, позов пред`явлено прокурором в інтересах держави у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельними ділянками державної власності фізичними особами - відповідачами. Посилаючись на те, що при виділенні земельних ділянок порушено норми ЗК України та ЛК України, позивач просив, зокрема, визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Житомирської РДА від 23 березня 2009 року № 359, від 22 квітня 2009 року № 577 та від 06 травня 2009 року № 617, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані громадянам - відповідачам у справі, та зобов`язати відповідачів повернути земельні ділянки, одержані на підставі вказаних вище розпоряджень, до земель запасу Новогуйвинської селищної ради, в тому числі земельні ділянки площею 1,9 га повернути ДП «Житомирське ЛГ» (тепер ДП «Коростенське лісомисливське господарство»).

96. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, серед іншого, вказував, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

97. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

98. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

99. Так, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у пункті 72 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та пункті 100 постанови від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

100. Отже, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

101. Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказував, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави поза її волею. Разом із тим, на час звернення позивача до суду земельні ділянки були зареєстровані за відповідачами, тобто фактично перебували у їх власності.

102. Суд апеляційної інстанції не врахував, що прокурор звернувся до суду із вимогами про зобов`язання відповідачів повернути земельні ділянки, що характерно для негаторного позову, тобто тоді, коли власник не позбавлений права власності на земельну ділянку, проте нею користується інша особа.

103. Натомість, як встановлено судами, спірні земельні ділянки зареєстровані за відповідачами, тому належним способом захисту порушених прав є пред`явлення прокурором саме віндикаційного позову із вимогами про витребування земельних ділянок.

104. Усталена практика Верховного Суду свідчить, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

105. Разом із тим, відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

106. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

107. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

108. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2022 року у незміненій частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович