Постанова

від 06.11.2024 по справі 646/8027/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 646/8027/24

провадження № 22-ц/818/3408/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів Маміної О.В.,Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Львової С.А.,

учасники справи:

заявниця ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Куп`янська міська рада Харківської області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на ухвалу судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 липня 2024 року в складі судді Серпутько Д.Є.

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Куп`янська міська рада Харківської області, звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що з 30 січня 2009 року вона з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Зазначила, що на момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним проживала і вона.

Посилалася на те, що через повномасштабне вторгнення рф на територію України вона не мала можливості звернутися до нотаріуса в м. Куп`янськ та надати відповідні документи щодо спільного проживання її з померлим.

Вказала, що для неї встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати її право на прийняття спадщини у встановленому законом порядку.

Просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі, роз`яснено заявниці право на звернення до суду шляхом подання позову у порядку позовного провадження.

На вказану ухвалу судді ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №76857523 від 06 травня 2024 року, станом на 06 травня 2024 року інформація про відкриття спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відсутня, що означає, що ніхто не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та інших спадкоємців не має. Крім того, суд не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом, який би оспорював її право на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним. Зазначила, що для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу судді скасувати.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини пов`язане з наступним вирішенням спору про право щодо спадкування нерухомого майна, тому вказана вимога підлягає вирішенню виключно у порядку позовного провадження.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у липні 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Куп`янська міська рада Харківської області, звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

З 30 січня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.6 зворот).

ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-17).

ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19).

Листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горобець С.С. № 2/01-16 від 06 травня 2024 року повідомлено ОСОБА_1 про неможливість відкриття спадкової справи, у зв`язку із пропуском встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини та разом зі спадкодавцем зареєстрована не була (а.с.10 зворот -11).

Відповідно до положень частини першої та другоїстатті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами третьою, четвертою, шостоїстатті 294 ЦПК Українипередбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18).

Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Відповідно до статті 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19.

Враховуючи те, що заповіт спадкодавець ОСОБА_3 при житті не складав, відповідно спадкування здійснюється за законом.

Для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом, який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21).

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказаний факт не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки в даному випадку існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Однак, суд не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право заявниці на прийняття спадщини, тобто не встановив, між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним.

Відмова нотаріуса у відкритті спадкової справи за заявою ОСОБА_1 пов`язана виключно з тим, що заявницею було пропущено строк для прийняття спадщини, а надані нею документи не підтверджують факт постійного проживання зі спадкодавцем за однією адресою.

Також, колегія суддів зазначає, що положення статті 1277 ЦК України, яка регулює відумерлість спадщини і при певних обставинах перехід спадщини у власність територіальної громади, у даному випадку наразі є недоцільним, оскільки це стосується випадку, коли взагалі відсутні спадкоємці або відмовилися від прийняття (частина перша). У цій справі спадкоємиця є, вона відносяться до першої черги спадкоємців за законом. При цьому територіальна громада в особі Куп`янської міської ради Харківської області залучена до участі у справі та наразі матеріали справи не містять її заяв про наявність у неї претензій до спадкового майна.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений.

Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі є передчасною, за таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.

Керуючись ст.ст.367, 368,ст.374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 липня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2024 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова